Постанова

від 22.10.2007 по справі 16/154-2737

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/154-2737

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

22.10.07                                                                                           Справа  № 16/154-2737

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді                                          Орищин Г.В.

суддів                                                                 Дубник О.П.

                                                                           Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрит», м.Тернопіль вих. № 142-1 від 06.09.2007 р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 20.08.2007 року

у справі № 16/154-2737

за позовом приватного підприємства «Наталі і К», с.Черлянське Передмістя,  Городецького району

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрит»,м.Тернопіль

про стягнення 31194,93 грн. заборгованості.

за участю представників сторін:

від скаржника  не з'явився

від позивача  Постолян Н.В. -  представник

          Права і обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, представникам роз'яснено.

          Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.08.2007р. у справі  №16/154-2737 (суддя Хома С.О.) частково задоволено позовні вимоги приватного підприємства «Наталі і К» (далі-ПП) і присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрит» (далі-ТзОВ) на користь позивача 22210,74грн. основного боргу, 2017,22грн. пені, 6663,22грн. штрафу та 425,76грн. судових витрат. В частині стягнення 303,75грн. пені –в позові відмовлено.

          Дане рішення оскаржується відповідачем у справі –ТзОВ «Авантюрит», оскільки, на його думку, дане рішення прийнято  з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, зокрема, судом при прийнятті рішення одночасно стягнено пеню і штраф за невиконання грошових зобов'язань, що не передбачено господарським законодавством.

Позивач вимоги скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.183) та усними поясненнями представника в судовому засіданні.

При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією  встановлено наступне:

Відповідно до умов  договору купівлі-продажу від 19.01.2006р. (а.с.9; далі-Договір), укладеного ПП „Наталі і К” та ТзОВ «Авантюрит»,  продавець (ПП «Наталі і К») зобов»язався передати у власність, а покупець (ТзОВ «Авантюрит») прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Розділом 5 Договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме, згідно п.5.1 покупець здійснює розрахунки за товар протягом 21 дня з моменту отримання товару від продавця. Моментом виконання покупцем своїх зобов»язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси продавця (п.5.2 договору).

Позивачем було поставлено, в обумовлені сторонами терміни, товарно-матеріальні цінності на загальну суму 135434, 63грн., що підтверджується накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких до матеріалів справи долучені. Відповідач здійснив лише часткову оплату і станом на час розгляду справи в місцевому суді його борг становив 22210,74грн., що підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами від 02.08.2007р. (а.с.160).

Розділом 7 Договору передбачена відповідальність сторін за неналежне виконання своїх зобов»язань, зокрема, п.7.1. встановлена пеня  у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки; а п.7.4 - штраф за ухилення від оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів у розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого в строк  товару.  Пеня та штраф заявлені позивачем до стягнення  з відповідача за час прострочки виконання зобов»язання.

Заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія зазначає наступне:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)  зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Статтею 526 Цивільного кодексу передбачені загальні умови виконання зобов»язань, а саме, зобов»язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Судова колегія  вважає безпідставним посилання скаржника на незаконність застосування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання  грошового зобов»язання у вигляді одночасного стягнення пені і штрафу, як таке, що не передбачене господарським законодавством, оскільки згідно з частинами 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право: врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень відповідальності сторін за договором купівлі-продажу (поставки), тому, згідно з п.7.1 Договору від 19.01.2006р., за наявності несвоєчасної оплати вартості товару ТзОВ «Авантюрит»(покупець) зобов»язаний сплатити ПП «Наталі і К»(продавцю) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від  суми заборгованості за кожний день прострочки, а також (п.7.4 Договору) –штраф у розмірі 30 % від вартості отриманого та неоплаченого  товару в строк більше ніж  60 календарних днів.

У відповідності із ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов»язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов»язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному провадженні не доведено факту випадку або непереборної сили щодо неможливості здійснення розрахунків у передбачений договором строк.

          З врахуванням викладеного, вимоги скаржника не підлягають до задоволення як безпідставні, а рішення суду є таким, що відповідає вимогам закону, прийнято у відповідності з фактичними обставинами справи, тому відсутні підстави для його скасування.

Отже, керуючись ст. ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Тернопільської області області від 20.08.2007р. у справі  №16/154-2737 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Авантюрит»- без задоволення.

          Дана постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Справу повернути в місцевий господарський суд.

           Головуючий суддя                                                                   Орищин Г.В.

                                   суддя                                                              Дубник О.П.

                                   суддя                                                               Якімець Г.Г.