Постанова

від 20.11.2007 по справі 16/214-07-5790

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/214-07-5790

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" листопада 2007 р. Справа № 16/214-07-5790

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Ліпчанської Н.В.

                                      Лавренюк О.Т.,

при секретарі   -   Волощук О.О.,

Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 164 від 20.11.2007 року.

за участю представників:

Від прокуратури: не з'явився

Від позивача: не з'явився

Від відповідача:  Ткаченко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ПП „ПСВ Фрут-імпорт”, м. Одеса

на  рішення господарського суду Одеської області

від 22 серпня 2007 року                    

у справі № 16/214-07-5790                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом Прокурора Овідіопольського району Одеської області, смт. Овідіополь Одеської області в інтересах держави в особі Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області

до ПП „ПСВ Фрут-імпорт”, м. Одеса

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИЛА:

          У червні 2007 року прокурор Овідіопольського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Петродолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області до приватного підприємства „ПСВ Фрут-імпорт” про визнання недійсним на підставі ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України укладеного між сторонами 03.03.2006 року договору купівлі-продажу гуртожитку, загальною площею 866.2 кв. м., що знаходиться в с. Петродолинське, вул. Карнаухіна 28, Овідіопольського району, Одеської області, та застосування до відповідача правових наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України.

          Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що рішення про продаж зазначеного гуртожитку на сесії Петродолинської сільської ради не приймалося, а сільський голова уклав з відповідачем спірний договір з перевищенням повноважень, наданих йому законом, без відповідного рішення ради, що суперечить вимогам ст. ст. 26, 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та порушує права територіальної громади, як власника майна.

          Заявою від 22.08.2007 року прокурор доповнив свої позовні вимоги і просив господарський суд застосувати до відповідача та позивача правові наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.2007 року у справі (суддя – Желєзна С.П) позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу гуртожитку від 03.03.2006р., укладений між Петродолинською сільською радою та приватним підприємством “ПСВ Фрут-імпорт”, зобов'язано останнє повернути Петродолинській сільській раді гуртожиток, загальною площею 866.2 кв. м., що знаходиться в с. Петродолинське, вул. Карнаухіна 28, а Петродолинську сільську раду повернути приватному підприємству “ПСВ Фрут-імпорт” 83 595,60 грн., що були ними отримані за цим договором.

          В основу даного рішення покладені висновки суду про те, що рішення     № 269-ІV від 25.11.2005 року „Про купівлю-продаж двох гуртожитків по вул. Карнаухіна, 28 та Карнаухіна, 28а”, на підставі якого було укладено оспорюваний договір, Петродолинською сільською радою взагалі не приймалося, вказане рішення, а також протокол № 21 засідання Петродолинської сільської ради від 25.11.2005 року були підроблені сільським головою Тєбєліусом О.С., що встановлено постановою Овідіопольського районного суду з кримінальної справи. Наведене за висновком суду свідчить про те, що головою сільської ради договір купівлі –продажу від 03.03.2006 р. було укладено з перевищенням наданих йому законом повноважень та з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме: ст. ст. 26, 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, що призвело до відчуження комунального майна без згоди власника - Петродолинської сільської ради та є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України з застосуванням наслідків недійсності даного правочину у вигляді двосторонньої реституції.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї приватне підприємство “ПСВ Фрут-імпорт” просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушення норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи. При цьому скаржник, зокрема, вказує на те, що судові ухвали про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи він не отримував, справу було розглянуто за відсутності його представника, що призвело до порушення процесуальних прав підприємства і прийняття неправильного рішення. Висновок господарського суду про те, що оспорюваний договір було укладено головою Петродолинської сільської ради з перевищенням наданих йому законом повноважень та з порушенням вимог чинного законодавства України, суперечить обставинам справи, оскільки 23.03.2004 року та 02.06.2004 року Петродолинською сільською радою були прийняті рішення № 105-ХХІV та № 110-ХХІV відповідно „Про дачу згоди на продаж двох гуртожитків по вул. Карнаухіна, 28 та Карнаухіна, 28а”. До того ж, після укладення спірного договору Петродолинською сільською радою були вчинені дії, котрі свідчать про наступне схвалення цього договору. Копія постанови Овідіопольського районного суду від 10.07.2007 року, що надана прокурором, не може бути визнана судом обставиною, яка не потребує доказування, оскільки згідно зі ст. 35 ГПК України обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору є лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили. Окрім того, судом при застосуванні акту амністії кримінальна справа по суті не розглядалася, оцінка доказів не надавалася, а тому визнання Тєбєліусом О.С. вини у виготовленні підробленого рішення № 269-ІV від 25.11.2005 року також не може бути взято до уваги. До того ж, на даний час зазначене рішення не скасоване, недійсним не визнано і своєї юридичної сили не втратило. Більш того, в оскаржуваному договорі купівлі –продажу не має посилань на будь –яке рішення Петродолинської сільської ради, як обов'язкову підставу для укладення такого договору. Між тим, підприємство є добросовісним набувачем майна придбаного згідно з оспорюваним договором, а тому на підставі ст. 388 ЦК України це майно в нього витребувано бути не може.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони і прокурор були повідомлені заздалегідь належним чином, що підтверджується повідомленнями поштових відділень, проте позивач і прокурор не скористалися наданим законом правом на участь в судовому засіданні, а також витребувані судом апеляційної інстанції матеріали без поважних причин не подали.

Нез'явлення у судове засідання прокурора і позивача , належним чином повідомлених про день, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та доповнень до неї, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2006 року  виконавчим комітетом Петродолинської сільської ради на підставі власного рішення № 52 від 27.12.2005 року було видано свідоцтво про право власності Петродолинської сільської ради на нерухоме майно, а саме: гуртожиток, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Петродолинське, вул. Карнаухіна, 28.

Право власності Петродолинської сільської ради на зазначене нерухоме майно 10.02.2006 року було зареєстровано у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 13806217, що підтверджується витягом № 9803382 від 10.02.2006 року виданим Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації.

03.03.2006 року між Петродолинською сільською радою Овідіопольського району Одеської області (продавець) та приватним підприємством “ПСВ Фрут-імпорт” (покупець) було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, відповідно до умов пункту 1 якого продавець передає у власність покупцю за обумовлену у цьому договорі грошову суму, а покупець приймає  у власність належний продавцю на праві власності гуртожиток, що знаходиться в с. Петродолинське, вул. Карнаухіна 28, Овідіопольського району Одеської області та складається в цілому з цегляно - ракушнякового гуртожитку, загальною площею 866.2 кв.м., розташованого на земельній ділянці фактичного користування Петродолинської сільської ради розміром 2500 кв.м.

Від імені продавця договір підписав та посвідчив печаткою Петродолинської сільської ради сільський голова Тєбєліус О.С.

На виконання умов даного договору Петродолинською сільською радою було передано приватному підприємству “ПСВ Фрут-імпорт” вказаний гуртожиток, а останнім його прийнято та сплачено за нього 83595 грн. 60 коп. на рахунок Петродолинської сільської ради, що сторонами не заперечується.

          14.03.2006 року право власності приватного підприємства “ПСВ Фрут-імпорт” на зазначений гуртожиток було зареєстровано у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 13806217, що підтверджується витягом № 10084005 від 14.03.2006 року виданим Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації.

          Задовольняючи позов  господарський суд першої інстанції виходив із того, що рішення про продаж зазначеного гуртожитку Петродолинською сільською радою взагалі не  приймалося, згідно з постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.07.2007 року голова цієї сільської ради Тєбєліус О.С. визнав себе винним у підробленні протоколу № 21 засідання Петродолинської сільської ради від 25.11.2005 р. та рішення № 269-ІV від 25.11.2005 р. “Про купівлю-продаж двох гуртожитків по вул. Карнаухіна, 28 та Карнаухіна, 28а”, на підставі якого було укладено оспорюваний договір,  наведене свідчить про те, що головою сільської ради Тєбєліусом О.С. оспорюваний договір було укладено з перевищенням наданих йому законом повноважень та з порушенням вимог чинного законодавства України, що призвело до відчуження комунального майна без згоди власника - Петродолинської сільської ради.

Однак, з таким висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999 року № 02-5/111, що містяться у пункті першому, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України  „Про місцеве самоврядування в Україні”, питання, зокрема, про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної,  міської ради.

          Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 42 вказаного Закону, сільський, селищний, міський голова  укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

          З доданої відповідачем до своєї апеляційної скарги копії рішення Петродолинської сільської ради № 105-ХХІV від 23.03.2004 р. “Про дачу згоди на продаж двох гуртожитків по вул. Карнаухіна, 28 та Карнаухіна, 28а” вбачається, що сільською радою було вирішено викликати експертну комісію для оцінювання споруд цих двох гуртожитків, площею 1792 кв. м., з подальшим продажем.

          Відповідно до звіту про оцінку двоповерхової будівлі гуртожитку загальною площею 866,2 кв. м., розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Петродолинське, вул. Карнаухіна 28, виконаного ПП „Дельта - Консалтинг” на замовлення Петродолинської сільської ради, вартість об'єкта оцінки для мети відчуження способом викупу станом на 23.12.2005 року становить 83 595 грн. 60 коп. (з урахуванням ПДВ).

          02.06.2004 року Петродолинською сільською радою було прийнято рішення № 110- ХХІV “Про дачу згоди на продаж двох гуртожитків по вул. Карнаухіна, 28 та Карнаухіна, 28а”, яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади села Петродолинське, що підлягають приватизації шляхом викупу, і в тому числі гуртожитку розташованого за адресою: с. Петродолинське, вул. Карнаухіна 28.

          Належним чином засвідчені копії вказаних документів додані відповідачем до своєї апеляційної скарги, їх оригінали оглянуті судом апеляційної інстанції в судовому засіданні і, приймаючи до уваги, що відповідач не приймав участі у розгляді даної справи судом першої інстанції, з метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності згідно з вимогами ст. ст. 38, 101 ГПК України прийняті та залучені до матеріалів справи.

          Зазначені рішення Петродолинської сільської ради не визнавалися в установленому законом порядку недійсними і не скасовувалися.

          З наявної у справі постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.07.2007 року вбачається, що сільський голова Тєбєліус О.С. звинувачувався прокурором у службовому підробленні рішення сесії Петродолинської сільської ради № 269-ІV від 25.11.2005 року щодо купівлі –продажу двох гуртожитків по вул. Карнаухіна, 28 та Карнаухіна, 28а. Проте, в оспорюваному договорі відсутнє посилання на будь –яке рішення  Петродолинської сільської ради, як обов'язкову підставу для укладення даного договору.

          Таким чином, вищезгадані рішення № 105 - ХХІV від 23.03.2004 року та № 110- ХХІV від 02.06.2004 року свідчать про те, що на пленарних засіданнях Петродолинської сільської ради приймалися рішення щодо відчуження гуртожитку розташованого в с. Петродолинське, вул. Карнаухіна 28 і цими рішеннями було надано згоду на його продаж шляхом викупу.

          Слід при цьому зазначити, що відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

          Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999 року № 02-5/111, що містяться у пдпункті 9.2, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

          Вжиті Петродолинською  сільською радою заходи по виконанню умов спірного договору, у тому числі прийняття рішення № 315-ІV від 15.03.2006 року „Про стан реалізації двох гуртожитків по вул. Карнаухіна, 28 та Карнаухіна, 28а” в с. Петродолинське Овідіопольського району, Одеської області, яким призупинено рух коштів на спеціальному рахунку, які надійшли від продажу двох гуртожитків, до наступної сесії нового скликання, свідчать про те, що якщо від імені сільської ради спірний договір і було підписано неуповноваженою особою, то згаданий договір у подальшому був схвалений радою.

          Відповідно до п. 43 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, виключно на пленарних засіданнях сільської,  селищної, міської ради вирішуються питання затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції.

          Цією нормою передбачено, не укладення договорів, а їх затвердження. Оскільки зазначеним Законом право сільського, селищного, міського голови на укладення договорів від імені відповідної територіальної громади, ради та її виконавчого комітету не обмежено і як встановлено судом апеляційної інстанції, сільський голова підписав оспорюваний договір купівлі –продажу без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

          Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме: зміст  правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Таким чином, колегія суддів вважає, що підстави для визнання договору купівлі –продажу від 03.03.2006 року недійсним відсутні, оскільки сторони під час укладення даного договору дотримувалися вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України. Такі висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини, на які посилався прокурор в обґрунтування своїх вимог, ґрунтуються на належних доказах наведених в цій постанові та відповідають положенням чинного законодавства.

          У зв'язку з цим не підлягають застосуванню передбачені ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності правочину у вигляді проведення двосторонньої реституції.

          Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та визнав встановленими обставини, які недоведено, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та прийняття неправильного рішення. А тому, оскаржуване рішення господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

          Обставин порушення процесуальних прав відповідача при розгляді даної справи господарським судом першої інстанції, не встановлено, а тому доводи скаржника в цій частині не заслуговують на увагу.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105, 122  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу ПП „ПСВ Фрут-імпорт” задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 22 серпня 2007 року у справі № 16/214-07-5790 скасувати і стягнення за ним припинити.

          У задоволенні позову відмовити.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.          

 Судді:                                                                       Ліпчанська Н.В.

                                                                                                 Лавренюк О.Т.