Постанова

від 12.11.2007 по справі 33/115-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/115-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2007 року                                                                                   Справа № 33/115-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Лисенко О.М., Науменко І.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 16.10.2007р. № 804)

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:  

позивача –Гопак О.В., юрисконсульт, дов. № 18/7958 від 01.11.2007р.;

відповідача –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.103);  

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Оліс” м.Кривий Ріг

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2007 року                                    

у справі №  33/115-07                            

за позовом   державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Жовті Води

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Оліс”, м.Кривий Ріг

про  стягнення 1 121 555 грн. 00 коп.

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2007р. (суддя Рудовська І.А.) по справі № 33//115-07 за позовом державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Жовті Води (далі –ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”) до  товариства з обмеженою відповідальністю “Оліс”, м.Кривий Ріг (далі –ТОВ “Оліс”) про стягнення 1 121 555 грн. 00 коп., позов задоволено. Зобов'язано ТОВ “Оліс” поставити ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” компресори № 505 ВП20/18 в кількості 2 (дві) одиниці на загальну суму 1 110 000 грн. Стягнуто з ТОВ “Оліс” на користь ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” 55 000 грн. –штрафу, 11 555 грн. –державного мита, 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі –ТОВ “Оліс”, м.Кривий Ріг, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” про зобов'язання поставити продукцію та стягнення штрафу –відмовити у повному обсязі. При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на порушення господарським судом ст.ст.4-3, 32, 38 ГПК України, оскільки господарським судом не було винесено будь-якої ухвали щодо клопотання відповідача про повернення позовної заяви без розгляду, також не було розглянуто господарським судом клопотання відповідача про витребування доказів, залучення до участі у справі третьої особи; господарським судом порушено умови договору, оскільки факт неякісної продукції не було підтверджено проведеною у відповідності до Інструкції № П-7 прийманням продукції, порушено порядок та строки складання акту рекламації щодо недоліків отриманої продукції; господарським судом безпідставно стягнуто з відповідача штраф, передбачений п.10.2 договору, оскільки в встановленому порядку та строки акт рекламації складено не було.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ДП “Східний ГЗК” м.Жовті Води –проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилався на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Відповідача (скаржника по справі) було двічі повідомлено про час та місце судового засідання (а.с.93, 103 –поштові повідомлення про вручення ухвал суду апеляційної інстанції), правом участі в судових засіданнях відповідно до ст..22 ГПК України відповідач не скористався. Враховуючи викладене, а також те, що суд апеляційної інстанції обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, неявка представника скаржника не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника.    

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.11.2005р. між ТОВ “Оліс” м.Кривий Ріг (відповідач по справі, “постачальник” за договором, скаржник) та ДП “Східний ГЗК” м.Жовті Води (позивач по справі, “покупець” за договором) було укладено договір № 1364/13-Я (а.с.9-11), відповідно до якого “постачальник” зобов'язався поставити, а “покупець” зобов'язався прийняти та оплатити в обумовлений договором строк товар відповідно до найменування, кількості, ціні, узгодженим в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

В якості додатку № 1 до вказаного вище договору сторони узгодили специфікацію № 1 (а.с.11), відповідно до якої визначили найменування, асортимент, марку, кількість та вартість продукції. Отже, відповідно до специфікації “постачальник” зобов'язався поставити, зокрема, 2 штуки компресорів 505ВП 20/18 загальною вартістю 1 110 000 грн.

29.03.2006р. сторони уклали до договору № 1364/13-Я до додаткову угоду № 1 (а.с.12), відповідно до якої внесли зміни у п.12.6 договору щодо строків дії договору; в решті –текст договору було залишено в попередній редакції.

Відповідно до розділу 2 договору від 28.11.2005р. якість поставленого товару повинна відповідати вимогам, викладеним у паспорті, який супроводжує товар та підтверджується паспортом з відміткою ВТК, виданого заводом-виготовлювачем або, як зазначено, правомочним органом.

Розділом 3 договору сторони передбачили, що поставка здійснюється на умовах DDP м.Жовті Води (в редакції Інкотермс-2000), в строк –60 днів з моменту підписання договору; датою поставки вважається дата підписання акту приймання-передачі товару.

Розділом 4 договору встановлено що приймання по якості товару здійснюється у відповідності з діючою Інструкцією Держарбітражу СРСР від 25.04.1966р. № П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості; одночасно з товаром “постачальник” передає: накладну, податкову накладну, паспорт на товар, при цьому у випадку невідповідності товару умовам якості виклик представника постачальника для участі в прийманні є обов'язковим.

Пунктом 6.2 розділу 6 договору встановлено, що оплату товару “покупець2 здійснює “постачальнику” після поставки партії товару та підписання актів приймання-передачі кожної партії поетапно.

Пунктом 8.1, 8.6, 8.7 розділу 8 договору сторони визначили, що товар, який поставляється повинен бути новим, строк заміни товару, який не може перевищувати строк поставки зазначається у акті рекламації та обраховується з моменту підписання акту рекламації сторонами; усі витрати по поверненню та заміні неякісного товару несе “постачальник”.

Пунктом 10.2 розділу 10 договору передбачена майнова відповідальність “постачальника” –у випадку рекламації товару по якості, підтвердженої актом рекламації, “постачальник” сплачує “покупцеві” штраф у розмірі 5% від суми договору.

Матеріалами справи, поясненнями представника позивача підтверджується, що 15.12.2006р. по акту приймання-передачі до договору № 1364/13 від 28.11.2005р. “покупцеві” було передано 2 одиниці компресорів 505 ВП 20/18 (а.с.16).

Акт підписано та завірено печатками обох сторін без будь-яких зауважень щодо якості, кількості поставленого товару. Також факт отримання вищевказаних компресорів позивачем підтверджено актом від 28.12.2005р. (а.с.13, 46 –компресор з заводським номером 20), актом від 04.01.2006р. (а.с.47 –компресор з заводським номером 22), накладною № 41 від 15.12.2006р. (а.с.51-52) на отримання компресорів на підставі довіреності відповідача від 15.12.2006р. (а.с.52).

07.11.2006р. комісією у складі заступника позивача Рижкова А.П., начальника ділянки № 22 Іванова І.В., директора відповідача Панасенко С.В. було виявлено непридатність компресорів до експлуатації, про що було складено акт щодо технічного стану компресорів (а.с.15).

09.11.2006р. відповідачем в зв'язку з виявленими скритими дефектами в компресорах 505 ВП 20/18 в кількості 2 штук були забрані для гарантійного ремонту (лист від 09.11.2006р. № 103-01 (а.с.72)).

15.12.2006р. відповідач повернув позивачеві компресори, але після їх введення в експлуатацію 20.02.2007р. на підставі акту про технічний стан, який складений в присутності директора відповідача, вони були демонтовані і передані відповідачу для заміни, як товар, що не відповідає вимогам п.8.1 договору (а.с.16, 51-53, акт від 20.12.2006р. (а.с.40)).

20.02.2007р. відповідач направив позивачу гарантійний лист за вих. № 13-0, яким просив повернути компресори для заміни й гарантував їх повернення до 31.03.2007р. (а.с.12).

19.03.2007р. позивач звернувся до відповідача з претензією (а.с.18), з вимогою про поставку вищевказаних компресорів.

29.03.2007р. відповідач просив позивача перенести строк поставки компресорів до 20.05.2007р. (лист за № 26-0). Двадцять першого травня 2007р. відповідач знов просив позивача перенести строк поставки компресорів до 27.06.2007р. (а.с.62-63).

06.07.2007р. комісією з представників позивача та відповідача – директора Панасенко С.В. було складено акт огляду компресорів, відповідно до якого дійшли згоди, що компресори не можуть бути прийняті від відповідача, оскільки вони не відповідають п.8.1 договору (а.с.54-55).

18.06.2007р. листом № 31-0 відповідач підтвердив факт знаходження 2 штук компресорів 505ВП 20/18 у нього, на складі підприємства відповідача.   

   Докази повернення на адресу позивача 2 штук компресорів 505ВП 20/18 відповідно до договору № 1364/13 від 28.11.2005р. відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідачем судам обох інстанцій згідно зі ст.ст.32, 33, 36 ГПК України. Отже, до теперішнього часу позивач не отримав 2 одиниці компресорів 505ВП 20/18 згідно з вищевказаним договором, тоді як свідчать матеріли справи, вартість зазначених компресорів сплачена позивачем в повному обсязі відповідачеві, що підтверджується наданими до справи ксерокопіями платіжних доручень № 49 від 01.01.2006р., № 12946 від 29.12.2005р., виписками установ банку про перерахування 1 110 000 грн. відповідачеві (оригінали вказаних доказів оглянуті судом в судовому засіданні 12.11.2007р.).

Докази складення позивачем акту приймання 2-х компресорів 505ВП 20/18 по якості у відповідності до умов договору та згідно з порядком, визначеним Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7 відсутні в матеріалах справи, не надавались позивачем судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України. Жоден із актів приймання, залучений до матеріалів справи не відповідає вимогам вищенаведеної Інструкції, згоду на застосування якої при прийманні продукції по якості надали обидві сторони.

          Таким чином, акт рекламації відсутній, а факт поставки неякісної продукції не доведений позивачем відповідно до ст.ст.32, 33, ч.2 ст.34, 36 ГПК України.

          Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, за цих обставин відсутні правові підстави вважати обґрунтованими вимоги щодо стягнення штрафу на підставі п.10.2 договору.

Оскільки до теперішнього часу 2 шт. компресорів не повернуто відповідачем, докази протилежного відсутні, вартість компресорів оплачена відповідачу повністю, а також, враховуючи вимоги договору, зокрема, п.п.3.1, 8.7, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити поставку позивачеві 2-х компресорів 505ВП 20/18 на суму 1 110 000 грн. за договором від 28.11.2005р. слід визнати такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема, ст..526 ЦК України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, підтверджуються матеріалами справи.

Щодо клопотання скаржника про залучення на підставі ст..27 ГПК України  третьої особи, то це клопотання не підлягає задоволенню, оскільки скаржником не наведено жодного обґрунтування яким чином рішення по цій справі може вплинути на права та обов'язки третьої особи.

Щодо клопотання скаржника про витребування паспортів на продукцію, то на думку колегії суддів, це клопотання не підлягає задоволенню в силу відсутності доведення факту неякісної поставки належними доказами.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1) Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2007р. по справі № 33/115-07 –скасувати.

          2) Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Оліс” м.Кривий Ріг –задовольнити частково.

          Позов задовольнити частково.

          Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “Оліс” м.Кривий Ріг поставити державному підприємству “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Жовті Води компресори № 505ВП 20/18 в кількості 2 (дві) одиниці на загальну суму 1 110 000 грн.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Оліс” м.Кривий Ріг на користь державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Жовті Води 11 100 грн. витрат по держмиту, 113 грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В задоволенні решти вимог –відмовити.

          3) Наказ господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2007р. по справі № 33/115-07 про стягнення 11 155 грн. державного мита, 55  000 грн. штрафу, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу вважати таким, що втратив чинність.

          4) Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази у відповідності до п.2 резолютивної частини цієї постанови згідно зі ст.ст.116-118 ГПК України.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.М.Лисенко

                                                                                                    І.М.Науменко