Рішення

від 27.09.2023 по справі 757/22130/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22130/23-ц

Категорія 17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинова І. В.,

при секретарі судового засідання - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судому засіданні у м. Києві у залі судових засідань цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач звернувся з позовом до суду з вимогою про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за надані житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційну складову, мотивуючи тим, що відповідачі, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частинах є власниками квартири АДРЕСА_1 , а отже є споживачами житлово-комунальних послуг, які постачає ЖБК «Держплановець», проте своє зобов`язання по оплаті послуг вони не виконують належним чином. Так, у період з квітня 2019 року по березень 2023 року утворилася заборгованість по оплаті послуг, яка становить суму у розмірі 50 163, 56 грн. Також, посилаючись на те, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань перед ЖБК «Держплановець» у споживачів утворилася заборгованість по оплаті послуг, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг, 3 % річних та інфляційну складову боргу, що складає 2 684, 00 грн.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзивів на позов.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

30 травня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

01 червня 2023 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів фізичних осіб /а. с. 54-55, 56/.

05 червня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі для розгляду справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у судове засідання /а. с. 59-60/.

24 серпня 2023 року представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів, просить задовольнити, не має заперечень проти постановлення заочного рішення у справі /а. с. 64/.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про його час, дату і місце призначення, враховуючи подану заяву про розгляд справи за відсутності представника ЖБК «Держплановець».

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, окрім вищевказаних, як заяви з процесуальних питань, як і заяви по суті, не надходили до суду.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися у судове засідання, про причини неявки не повідомили, не подали відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

III. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом у рівних частинах є власниками квартири АДРЕСА_1 , є споживачами житлово-комунальних послуг, які постачає ЖБК «Держплановець», згідно з актом державного приймання будівлі (споруди) з обслуговування та утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних послуг, поточного ремонту житлового будинку і прибудинкової території, де знаходиться квартира, що належить відповідачам на праві приватної власності /а. с. 11/.

У період з квітня 2019 року по березень 2023 року заборгованість ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по оплаті послуг склала 34 970, 21 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань перед ЖБК «Держплановець», з розрахунку позивача, у споживачів на заборгованість нараховано 3 % річних у розмірі 2 230, 48 грн та інфляційні витрати в сумі 12 961, 87 грн.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до положень статті 13 Конституції України та за частиною четвертою статті 319, статті 322 Цивільного кодексу України, право власності зобов`язує власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартир нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому буді належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та і обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше од: житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку розташовані на прибудинковій території.

У відповідності до ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник, відповідно до частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особам за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до пункту 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на під відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відсутність юридичного факту відмови споживача від споживання послуг є підставою для визначення ціни за надані послуги між споживачем керуючими компаніями, як сторонами вже укладеного договору, на час споживання споживачем відповідних послуг та свідчить про те, що ціна була узгоджена сторонами відповідно до норм частини першої статті 632 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 5 ст. 13 цього Закону, відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої і виконавцем.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до частини першої ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Із зазначених положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з існуючими тарифами.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому право прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 20, 21 Закону визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

За пунктом 6 частини сьомої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

За приписами статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII, приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні, несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруд призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку (власників житлових та нежитлових приміщень).

Обов`язок щодо належного утримання та забезпечення належного санітарного, протипожежного і технічного стану спільного майна багатоквартирного будинку покладено на співвласників багатоквартирного будинку (стаття 7 Закону 417-VIII).

Оскільки, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 1 якого унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

На час розгляду справи судом, відповідачами не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачами не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими судом, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідачів у солідарному порядку за надані за житлово-комунальні послуги квартирі АДРЕСА_1 підлягає 50 162, 56 грн.

V. Розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору в розмірі 2 684, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-16, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 66, 162 Житлового кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 265, 268, 280-284, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець» (код ЄДРПОУ 22893398, бул. Л. Українки, буд. 5-А, м. Київ, 01133) суму заборгованості у солідарному порядку у розмірі 50 162, 56 грн та судовий збір у сумі по 1 342, 00 грн з кожного відповідача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Литвинова