Рішення

від 28.09.2023 по справі 711/3339/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3339/23

Провадження № 2/711/1342/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого-судді Скляренко В.М.

при секретарі: Копаєвій Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Толстого 48» про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в :

Представник позивачки адвокат Хорошун С.А., який діє на підставі ордеру серії СА №1049712 від 24.05.2023р., звернувся до суду з позовом, в якому просив зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер запису обтяження 14006790 від 04.04.2016 року, накладеного постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси від 18.03.2016 року № 48921084, та реєстраційний номер запису обтяження 26895085 від 04.07.2018 року, накладеного постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси від 27.06.2018 року № 48832386.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті свого онука ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 належала на праві приватної власності частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка прийняла спадщину у встановленому законом порядку після смерті онука, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири, оскільки на ім`я ОСОБА_2 наявне зареєстроване обтяження у вигляді арешту всього нерухомого майна. За твердженням позивачки таке обтяження існує неправомірно, оскільки здійснено в рамках виконавчих проваджень, які закінчені. Стягувачі за такими виконавчими провадженнями на теперішній час не мають майнових претензій до ОСОБА_2 , але в позасудовий спосіб зняти арешт з усього майна не виявилось можливим, внаслідок чого позивачка позбавлена можливості отримати у повному обсязі спадщину після смерті онука.

Відповідач Другий відділ ДВС у м. Черкаси у письмовому відзиві заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у позові. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що відділ державної виконавчої служби є неналежним відповідачем за позовом, оскільки не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно.

Від відповідача ОСББ «Толстого 48» до суду не надходило письмового відзиву проти позову.

05.06.2023р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.06.2023р. від Другого відділу ДВС у м. Черкаси на адресу суду надійшов відзив проти позову, що підписаний начальником відділу.

За клопотанням позивачки ухвалою суду від 25.07.2023р. до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСББ «Толстого 48».

31.07.2023р. від ОСББ «Толстого 48», за підписом керівника юридичної особи Маслака Ю.І., на адресу суду надійшла письмова заява, в якій вказується, що ОСББ «Толстого 48» не заперечує проти позовних вимог, оскільки не має жодних претензій до покійного ОСОБА_2 та до його спадкоємців по всіх виконавчих провадженнях, де ОСББ «Толстого 48» виступало стягувачем.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.

Від представника позивачки адвокат Хорошун С.А., який діє на підставі ордеру серії СА №1049712 від 24.05.2023р., на адресу суду надійшла заява, в якій він просив розглянути справи без участі позивачки та її представника та зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі і наполягає на їх задоволенні.

Від представників відповідачів також надійшли на адресу суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивачка є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та рідною бабкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2 ..

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно.

За заявою позивачки ОСОБА_1 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Р.В., 23.11.2021р. заведено спадкову справу.

Постановою приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Р.В. №208/02-31 від 18.10.2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 , що залишилась після смерті її онука, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , до зняття арешту.

Зазначені обставини справи підтверджуються рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.03.2023р. у справі №711/333/23, яке набрало законної сили 24.04.2023р. /а.с. 8-10/, а тому на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребують доказування.

За наслідками розгляду справи №711/333/23 суд ухвалив рішення від 22.03.2023р., яким вирішив: скасувати арешт, накладений постановою Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси від 18.03.2016 року №48921084, на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відомості про який внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 29085414 від 04.04.2016р.; скасувати арешт, накладений постановою Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси від 27.06.2018 року №48832386, на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відомості про який внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 41901739 від 04.07.2018р.

Разом з тим, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.07.2023р., на теперішній час на ім`я ОСОБА_2 залишається зареєстроване обтяження у вигляді арешту всього нерухомого майна:

1) номер запису обтяження 14006790, підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 48921084 виданий 18.03.2016р., видавник: Придніпровський ВДВС ЧМУЮ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29085414 від 04.04.2016р.;

2) номер запису обтяження 26895085, підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника, серія та номер 48832386 виданий 27.06.2018р., видавник: Придніпровський ВДВС м. Черкаси ГТУЮ в Черкаській області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41901739 від 04.07.2018р.

Згідно листа Придніпровського ВДВС у м. Черкаси, правонаступником якого є Другий ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), від 23.12.2022р. за вих. №66931 за підписом начальника відділу позивачці повідомлено, що станом на 23.12.2022р. відсутні відкриті виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_2 18.03.2016р. виконавче провадження №48921084 з примусового виконання виконавчого листа №2-966 від 05.05.2008р., виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави державного мита в розмірі 51 грн. було завершено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Також у листі зазначено, що 27.06.2018р. виконавче провадження №48832386 з примусового виконання виконавчого листа №711/1783/15ц від 17.09.2015р., виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Толстого 48» боргу в розмірі 2365,22 грн. було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення). В подальшому, на виконанні перебувало виконавче провадження №56963100 з примусового виконання цього ж виконавчого листа №711/1783/15ц від 17.09.2015р., виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Толстого 48» боргу в розмірі 2365,22 грн., яке 29.12.2021р. також було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення). Додатково зазначено, що на теперішній час матеріали виконавчих проваджень відсутні через закінчення строку їх зберігання /а.с. 11-14/.

Згідно листа ОСББ «Толстого 48» від 18.01.2023р. за вих. №2-23 судом встановлено, що за ОСОБА_2 відсутня заборгованість перед ОСББ «Толстого 48» в рамках виконавчих проваджень №48832386, №56963100, №58394242, №64227116 внаслідок чого така юридична особа не має майнових претензій до ОСОБА_2 та його спадкоємців /а.с. 19/.

За таких обставин на теперішній час позивачка стверджує, що наявність зареєстрованих на ім`я ОСОБА_2 обтяжень у реєстрі прав на нерухоме майно на все майно створює їй перешкоди для реалізації права на спадкування належних ОСОБА_2 майнових прав, оскільки вона позбавлена можливості підтвердити та зареєструвати у встановленому законом порядку своє право на спадщину, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Тож спір виник з правовідносин про право власності і регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК), Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952) та Законом України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404).

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК (статті 1218, 1231 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК).

Частиною першою статті 1297 ЦК передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

В той же час за змістом ст. 331 ЦК право власності на нерухоме майно, яке відповідно до закону підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №1952 право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Разом з тим, варто звернути увагу, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону №1952 не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

В цьому контексті слід зауважити, що у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №1404 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019р. у справі №905/386/18 зроблено висновок про те, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Звертаючись до суду з позовною заявою позивачка визначила в якості відповідачів стягувача, в інтересах якого накладений арешт на майно, та орган державної виконавчої служби, який накладав арешт. Натомість по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що у Другому ВДВС у м. Черкаси, який є правонаступником Придніпровського ВДВС м. Черкаси, тобто державного органу який накладав арешт на спірне майно, в рамках виконавчого провадження №48921084 арешт накладався з метою забезпечення виконання судового рішення про стягнення державного мита в дохід держави. За таких обставин, враховуючи що метою накладення арешту є гарантування державою реального виконання виконавчого документу, що підлягає примусовому виконанню, то в даному випадку слід виснувати, що накладення арешту та збереження відомостей про обтяження здійснено задля реалізації публічного інтересу із забезпечення реального виконання виконавчого документу, на підставі якого здійснювалось виконавче провадження, тобто в інтересах держави, яка і спірних правовідносинах представлена державним органом, який накладав відповідний арешт. За таких обставин пред`явлення позову до Другого ВДВС у м. Черкаси, як до відповідача, в даному випадку є правильним. Отже з огляду на характер та обставини спірних правовідносин, а також обраний позивачем спосіб захисту, суд вважає, що позовні вимоги пред`явлені до належних відповідачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні приписи містяться у ст. 40 Закону №1404, відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 59 Закону №1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 2-356/12, від 03.11.2021р. у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021р. у справі № 645/6694/15.

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що підставою наявності зареєстрованих обтяжень на ім`я ОСОБА_2 є арешти, накладені державною виконавчою службою постановами від 18.03.2016р. та 27.06.2018р.

Разом з тим, орган державної виконавчої служби не має у володінні інформації щодо підстав накладення та збереження арешту за постановою державного виконавця від 27.06.2018р. в рамках виконавчого провадження №48832386 через відсутність матеріалів виконавчого провадження та відповідних відомостей про нього. Проте зазначає, що в межах такого виконавчого провадження арешт накладався постановою державного виконавця від 05.02.2016р.

В цьому контексті суд звертає увагу, що за змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України Другим ВДВС у м. Черкаси не надано суду будь-яких доказів на підтвердження необхідності збереження обтяження майнових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 у вигляді арешту на все нерухома майно, накладеного на підставі постанови державного виконавця від 27.06.2018р., а відтак збереження такого обтяження вочевидь є неправомірним.

Стосовно арешту, накладеного постановою від 05.02.2016р., то судом встановлено, що відповідний арешт накладався в рамках виконавчого провадження №48832386 з примусового виконання виконавчого листа №711/1783/15ц від 17.09.2015р., виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Толстого 48» боргу в розмірі 2365,22 грн. Таке виконавче провадження було закінчене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404 у зв`язку з відсутністю у боржника ліквідного майна, а виконавчий лист повернутий стягувачу, про що державним виконавцем було винесено відповідну постанову від 27.06.2018р. /а.с. 18/. Натомість на теперішній у ОСББ «Толстого 48» відсутні майнові претензії до ОСОБА_2 в частині належного виконання ним судових рішень про стягнення з нього боргів на користь ОСББ «Толстого 48», про що свідчить лист стягувача від 18.01.2023р. /а.с.19/.

Суд звертає увагу, що Законом №1404 не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Натомість, враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням зі стягувачем, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, існування арешту на невизначений обсяг прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, за змістом спірних правовідносин судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність правових підстав необхідності у подальшому збереженні заходів обтяження спірної квартири, застосованих державним виконавцем на забезпечення виконання зобов`язань померлого ОСОБА_2 . В той же час позивачка набула у спадщину після смерті свого онука ОСОБА_2 все майно, що належало померлій, а відтак набула право власності на таке майно. Враховуючи, що позивачка обмежена у можливості отримати документ про підтвердження набуття у власність належного померлому майна, то її права, як спадкоємця порушені та підлягають захисту в обраний позивачкою спосіб шляхом зняття арештів, накладених постановами державного виконавця від 18.03.2016р. та від 27.06.2018р.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні з позовом до суду в сумі 2147 грн. /а.с. 1/. Натомість, враховуючи що стороною позивача не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, то на підставі ст. 13 ЦПК України суд не розглядає зазначене питання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Толстого 48» про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер запису обтяження 14006790 від 04.04.2016 року, накладений постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси від 18.03.2016 року №28921084 та реєстраційний номер запису обтяження 26895085 від 04.07.2018 року, накладений постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси від 27.06.2018 року № 48832386.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 28 вересня 2023 року.

Головуючий: В.М. Скляренко