Постанова

від 03.08.2023 по справі 911/974/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2023 р. Справа№ 911/974/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання Маренич Г.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.08.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватної фірми "Степаненко і К"

на рішення Господарського суду Київської області

від 21.06.2022 (повний текст підписано 06.07.2022)

у справі № 911/974/20 (суддя - Д.Г.Заєць)

за позовом Фізичної особи-підприємця Степаненко Лариси Володимирівни

до Приватної фірми "Степаненко і К"

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Степаненко Лариса Володимирівна (далі - позивач, ФОП Степаненко Лариса Володимирівна) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Приватної фірми «Степаненко і К» (далі - відповідач, ПФ «Степаненко і К», скаржник) про стягнення заборгованості у сумі 1 760 000,00 грн., з яких 480 000,00 грн. основного боргу, 414 822,72 грн. 30% річних, 93 401,00 грн. інфляційних втрат, 456 776,28 грн. пені та 315 000,00 грн. штрафу.

Позивач у обгрунтування позову посилався на невиконання відповідачем умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 та Додаткової угоди від 05.06.2017 про внесення змін та доповнень, щодо повернення фінансової допомоги в сумі 480 000,00 грн. Крім того, за порушення зобов`язань за укладеним договором, позивач просив стягнути з відповідача відповідальність за порушення грошових зобов`язань у вигляді 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, а також пені та штрафу з посиланням на приписи п. 5.2, п. 5.5 договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.06.2022 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Степаненко Лариси Володимирівни до Приватної фірми "Степаненко і К" задоволено частково. Стягнуто з Приватної фірми "Степаненко і К" на користь Фізичної особи-підприємця Степаненко Лариси Володимирівни 480 000,00 грн. основного боргу, 67 650,41 грн. 30% річних, 159 621,62 грн. інфляційних втрат, 31 500,00 грн. штрафу, 10 369,97 грн. пені, 11 237,41 грн. витрат по сплаті судового збору, 8 458,08 грн. витрат на правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- всупереч умов п. п. 2.7 Договору позики та ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України, відповідачем свої зобов`язання стосовно повернення суми позики позивачу виконано частково, а саме, повернуто 150 000,00 грн. решта суми - 480 000,00 грн. станом на день вирішення спору не повернуто позивачу;

- відповідачем не надано суду доказів того, що Договір позики, який укладено між сторонами є нечинними, його дійсність не спростована;

- твердження відповідача про не підписання Договору позики спростовуються висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №19899/19900/20-32/20682/20-34/3507-350089/21-34 від 28.12.2021;

- враховуючи встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, суд першої інсанції зменшив розмір штрафних санкцій та відсотків річних на 90%, присудивши до стягнення 10 369,97 грн. пені, 31500,00 грн. штрафу, 67650,41 грн. 30% річних, а в решті стягнення - відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватна фірма "Степаненко і К" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2022 по справі № 911/974/20. За наслідками розгляду апеляційної скарги скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2022 у справі № 911/974/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Степаненко Лариси Володимирівни до приватної фірми "Степаненко і К" про стягнення заборгованості по Договору поворотної фінансової допомоги № 1 від 03.01.2017.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник наголошував на тому, що підписи на Договорі про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 року та Додатковій угоді від 05.06.2017 року виконані не директором ПФ "Степаненко і К", відповідачем вказані документи - не підписувались, вказані документи є підробленими, оскільки, підпис виконано не відповідачем, а іншою особою, не уповноваженою на таке підписання. При цьому, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийняв до уваги висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №19899/19900/20-32/20682/20-34/3507-350089/21-34 від 28.12.2021, який є неналежним доказом з огляду на те, що експертом при складенні вказаного висновку було порушено вимоги закону, а саме висновок містить ряд недоліків (експертом були самостійно змінені питання, порушено ряд методик дослідження), на яких наголошував відповідач в суді першої інстанції, проте, вони безпідставно не були прийняті до уваги. При цьому, скаржник з посиланням на ч. 2 ст. 107 Господарського процесуального кодексу України просив призначити повторну судову експертизу. Крім того, скаржник не погодився і з присудженими до стягнення сумами, вказуючи про їх необґрунтоване нарахування і стягнення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення та клопотання учасників апеляційного провадження

10.08.2022 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що враховуючи часткове виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 не може вважатися укладеним.

За твердженнями позивача, позиція відповідача спрямована лише на уникнення виконання договірних зобов`язань.

26.09.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній зазначає, що Висновок експертів від 28.12.2021 не відповідає вимогам ст.ст. 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), що ставить під сумнів його повноту, достовірність та об`єктивність, як джерела доказів. Таким чином, на переконання відповідача, посилання позивача на Висновок експертів від 28.12.2021 не може взагалі братися до уваги.

07.12.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суд від Київського науково-дослідного інститут судових експертиз надійшло клопотання експертів, яким доручено виконання повторної судової почеркознавчої експертизи № 29820/29821/22-32/29822/22-33 2 господарській справі № 911/974/20, в якому просить суд надати:

- оригіналу Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 1 датованого 03.01.2017;

- оригіналу Додаткової угоди, датованої 05.06.2017, про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.-1.2017;

- максимально можливої кількості оригіналів документів, які містять вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_1., наближених за часом виконання до досліджуваних документів;

- умовно вільних зразків почерку та підписів ОСОБА_1.;

- експериментальних зразків почерку та підписів ОСОБА_1., виконаних на 5-10 аркушах паперу;

- письмового дозволу на застосування методу вологого копіювання, який не призводить д зміни зовнішнього вигляду документу.

Відповідно до вимог Методики почеркознавчої експертизи 1.1.54, вільні зразки повинні надаватися по можливості не менше ніж у 15 документах.

Поряд з тим експерт просить зазначити документи, у яких містяться вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_3., вказавши місце розташування (графу,рядок тощо) підпису або рукописного запису.

29.12.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 у справі №911/947/20, до якого додано платіжне доручення №6637 від 26.12.2022.

25.04.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.05.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо проведення повторної експертизи, відповідно до яких останній зазначає, що правомірність та обґрунтованість позовних вимог підтверджується висновком експертів за результатами проведення повторної комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у справі №911/974/20 від 13.03.2023.

31.05.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо висновку експертів від 13.03.2023, відповідно до яких останній зазначає, що із наданого висновку вбачається, що позивачем було надано до суду фіктивний Договір про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 03.01.2017, текст якого виконаний у різні періоди часу, а не у 2017 році, як датований Договір, а, отже, підписи у даному Договорі виконані не у 2017 році, а незадовго перед тим, як позивач подав позовну заяву до суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 апеляційну скаргу Приватної фірми "Степаненко і К" у справі № 911/974/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Майданевич А.Г., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної фірми "Степаненко і К" на рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2022 від у справі № 911/974/20 розгляд справи призначено на 15.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 розгляд справи відкладено на 29.09.2022.

20.09.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Степаненко Лариси Володимирівни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Степаненко Лариси Володимирівни про проведення судового засідання в режимі відео конференції поза межами суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 клопотання Приватної фірми "Степаненко і К" про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи у справі № 911/974/20- задоволено. Призначено у справі № 911/974/20 повторну судову почеркознавчу експертизу, доручивши її проведення іншим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерта (експертів) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України поставлено питання стосовно об`єктів дослідження:

3.1. Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1. на першому аркуші під текстом та у графі "Позичальник" на другому аркуші Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 датованого 03.01.2017, ОСОБА_1

3.2. Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 у графі "Позичальник" у Додатковій угоді, датованій 05.06.2017, про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги(позики) №1 від 03.01.2017, ОСОБА_1 ?

3.3. Чи одним способом нанесені друковані тексти в Договорі про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1, датованого 03.01.2017?

3.4. Чи мало місце заміна аркушів в Договорі про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 датованого 03.01.2017?

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку та за відмову від поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 384, 385 КК Україна.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 поновлено провадження у справі №911/974/20. Задоволено клопотання судовових експертів І.Білоус, О.Черендиченко, О.Приймак, В.Куликовської. Зобов`язано Приватну фірму "Степаненко і К" надати визначені документи в судове засідання. Направлено Приватній фірмі "Степаненко і К" рахунок за проведення судової почеркознавчої експертизи. Докази оплати рахунку надати суду у п`ятиденний строк з дати отримання ухвали. Призначено розгляд справи № 911/974/20 у судовому засіданні 19.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 задоволено клопотання судових експертів І.Білоус, О.Черендиченко, О.Приймак, В.Куликовської. Змінено назву експертизи, яка призначена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 911/974/20, на "комплексу почеркознавчу та судову-технічну експертизу". Долучено до матеріалів справи надані учасниками апеляційного провадження документи на виконання клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким доручено виконання повторної судової експертизи у справі № 911/974/20. Провадження справі № 911/974/20 зупинено до закінчення проведення судової експертизи. Матеріали справи направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для подальшого проведення експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 поновлено апеляційне провадження у справі № 911/974/20 за апеляційною скаргою Приватної фірми "Степаненко і К" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі № 911/974/20. Призначенодо розгляду апеляційну скаргу Приватної фірми "Степаненко і К" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі № 911/974/20 на 27.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату. Відкладено розгляд апеляційної скарги Приватної фірми "Степаненко і К" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №911/974/20 на 08.06.2023

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Степаненко Лариси Володимирівни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 відкладено розгляд справи № 911/974/20 за апеляційною скаргою Приватної фірми "Степаненко і К" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 на 15.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 призначено розгляд справи № 911/974/20 за апеляційною скаргою Приватної фірми "Степаненко і К" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022. на 20.07.2023.

Однак, у зв`язку із перебуванням суддів Майданевича А.Г. та Алданової С.О. у відпустці та враховуючи приписи ст. 32 ГПК України щодо сталості складу суду, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 розгляд апеляційної скарги призначено на 03.08.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 03.08.2023 з`явився представник скаржника, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання 03.08.2023 з`явився представник позивача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Також представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстацнії.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Приватною фірмою «Степаненко і К» (далі - позичальник) та Фізичною особою-підприємцем Степаненко Ларисою Володимирівною (далі - позикодавець) 03.01.2017 укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, позикодавець надає позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі, передбаченому в п. 2.1 цього Договору, а позичальник зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 630 000,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Поворотна фінансова допомога вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджує виписка з банку. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк, не більший ніж 365 календарних днів (п.п. 2.6, 2.7 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на вимогу позикодавця, але не пізніше сплину останнього дня строку, визначеного в п. 2.7 цього Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору, позичальник зобов`язаний повернути поворотну фінансову допомогу до закінчення строку, визначеного в п. 2.7 цього Договору або після отримання письмової вимоги позикодавця про дострокове повернення.

У п. 8.1 Договору сторони погодили, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за Договором.

05.06.2017 між Приватною фірмою «Степаненко і К» та Фізичною особою-підприємцем Степаненко Ларисою Володимирівною укладено Додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору, згідно якої вирішили викласти пункт 5.2 Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 в наступній редакції: у випадку прострочення повернення фінансової допомоги позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 30% річних процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України; доповнити Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 пунктом 5.5. наступного змісту: у випадку прострочення позичальником повернення фінансової допомоги, окрім пені та процентів, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 50% від суми заборгованості за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 180 днів; доповнити Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 пунктом 5.6. наступного змісту: сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шістдесят місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано; доповнити Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 пунктом 5.7 наступного змісту: сторони домовились, що строк позовної давності до вимог про стягнення основного зобов`язання, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) становить 5 років.

На виконання умов Договору позивачем перераховано на банківський рахунок відповідача поворотну фінансову допомогу у загальній сумі 630000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №111 від 04.01.2017, №112 від 12.01.2017, №119 від 08.02.2017. Однак, відповідач у порушення умов Договору у строк до 03.01.2018 свої зобов`язання з повернення поворотної фінансової допомоги виконав частково, а саме, перерахувавши 05.12.2019 на рахунок позивача кошти у сумі 150 000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки про рух коштів від 13.04.2020, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 480 000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача надсилалась вимога про повернення фінансової допомоги б/н від 19.03.2020 (докази надіслання додано до матеріалів справи), однак, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування, заборгованість у сумі 480 000,00 грн. не погашена, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, що підписи на Договорі про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 та Додатковій угоді від 05.06.2017 виконані не директором ПФ «Степаненко і К». Також, відповідач вважає, що підписи позичальника та позикодавця на Договорі про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 та Додатковій угоді від 05.06.2017 виконані не у 2017 році, а незадовго до звернення з даним позовом до суду. Таким чином, на думку відповідача, вказані документи є підробленими, оскільки, підпис виконано не відповідачем, а іншою особою, не уповноваженою на таке підписання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в ч.2 ст.640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 02.07.2014 у справі №6-79цс14, від 24.02.2016 у справі № 6-50цс16.

З метою повного та всебічного дослідження обставин, викладених у позовній заяві, та перевірки тверджень відповідача щодо достовірності підписів позивача на документах, що стали підставою для звернення позивача до суду, у зв`язку з необхідністю застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, ухвалою суду Госпдарського суду Київської обалсті від 01.12.2020 у справі №911/974/20, за клопотанням відповідача, призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення судової почеркознавчої експертизи документів у справі №911/974/20 винесено наступні питання: чи виконано підпис у Договорі про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 на першій сторінці під текстом та у графі «Позичальник» на третій сторінці, ОСОБА_1 ?; чи виконано підпис у Додатковій угоді від 05.06.2017 про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 у графі «Позичальник», ОСОБА_1 ?; чи виконано підписи у Додатковій угоді від 05.06.2017 року про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 року, у той час, яким датований документ, якщо ні, то в який період часу вони виконані? За результатами проведення призначеної судом судової почеркознавчої експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено Висновок експертів №19899/19900/20-32/20682/20-34/35071-21-34 від 28.12.2021.

Так, відповідно до зазначеного висновку встановлено наступне:

Підписи від імені ОСОБА_1 : на першому аркуші під друкованим текстом та на другому аркуші у графі «Позичальник» договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, що укладений від імені Приватної фірми «Степаненко і К» та Фізичної особи- підприємця Степаненко Л.В.; у графі «Позичальник» у додатковій угоді від 05.06.2017 про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 виконано рукописним способом (за допомогою кулькової ручки) без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

Підписи від імені ОСОБА_1 : на першому аркуші під друкованим текстом та на другому аркуші у графі «Позичальник» Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, що укладений від імені Приватної фірми «Степаненко і К» та Фізичної особи- підприємця Степаненко Л.В.; та у графі «Позичальник» у Додатковій угоді від 05.06.2017, про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 виконані ОСОБА_1 .

Підпис від імені ОСОБА_1 у Додатковій угоді, датованій 05.06.2017, про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 про внесення змін та доповнень до Договору про надання правової поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, виконаний з використанням кулькової ручки, спорядженої пастою синьо-фіолетового кольору; підпис від імені Степаненко Л.В. у Додатковій угоді, датованій 05.06.2017, про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, виконаний пишучим приладом, спорядженим чорнилом синього кольору.

У Додатковій угоді, датованій 05.06.2017, про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, не виявлено штучного зістарювання документа.

Підпис від імені ОСОБА_1 у Додатковій угоді, датованій 05.06.2017, про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, виконаний у період часу, пізніше листопада 2018 року. Отже, підпис від імені ОСОБА_1 у Додатковій угоді, датованій 05.06.2017, виконано не у вказану в документі дату - 05.06.2017, а пізніше. Відповісти на питання ухвали суду «Чи виконано підпис від імені Степаненко Л.В. у Додатковій угоді, датованій 05.06.2017, про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, у той час, яким датований документ, якщо ні, то в який період часу він виконаний», не видається можливим у зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик зі встановлення абсолютного часу нанесення штрихів записів та підписів, виконаних чорнилами.

Водночас, як зазначалось колегією суддів вище, враховуючи заперечення скаржника проти вищевикзаного експертного висновку, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 клопотання Приватної фірми "Степаненко і К" про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи у справі № 911/974/20- задоволено. Призначено у справі № 911/974/20 повторну судову почеркознавчу експертизу, доручивши її проведення іншим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерта (експертів) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України поставлено питання стосовно об`єктів дослідження:

3.1. Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 на першому аркуші під текстом та у графі "Позичальник" на другому аркуші Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 датованого 03.01.2017, ОСОБА_1 ?

3.2. Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 у графі "Позичальник" у Додатковій угоді, датованій 05.06.2017, про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги(позики) №1 від 03.01.2017, ОСОБА_1 ?

3.3. Чи одним способом нанесені друковані тексти в Договорі про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1, датованого 03.01.2017?

3.4. Чи мало місце заміна аркушів в Договорі про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 датованого 03.01.2017?

На адресу Північного апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов Висновок експертів за результатами проведення повторної комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у господарській справі №911/974/20.

Так, відповідно до зазначеного висновку встановлено наступне:

Підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться під друкованим текстом на першому аркуші та у графі «Позичальник» на другому аркуші Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, виконані ОСОБА_1 .

Питання: «Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 у графі "Позичальник" у Додатковій угоді, датованій 05.06.2017, про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги(позики) №1 від 03.01.2017, ОСОБА_1 чи іншою особою?», експертами не вирішувалось у зв`язку із тим, що залишки штрихів, які утворюють окремі частини елементів підпису не містять достатньої почергової інформації для ідентифікації виконавця.

Друкований текст на аркушах Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1, датованого 03.01.2017, виконаний однаковим способом за допомогою знакосинтезуючого пристрою з лазерною технологією друку.

У Договорі про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1, датованого 03.01.2017, перший аркуш не являвся раніше аркушем даного документу, тобто перший аркуш Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1, датованого 03.01.2017, піддавався заміні ще до скріплення його з другим аркушем цього документу.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний її сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою уповноваженою на це її установчими документами та скріплюється печаткою (ст. 207 ЦК України).

Як вбачається з Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 та Додаткової угоди від 05.06.2017 про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, наданого позивачем, з боку позивача у графі "Позикодавець" договір підписано тепаненко Л.В. та скріплений печаткою ФОП Степаненко Л.В., з боку відповідача у графі "Позичальник" договір підписано директором ПФ «Степаненко і К» ОСОБА_1 та скріплено печаткою ПФ «Степаненко і К».

Відповідно як до висновку комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів №19899/19900/20-32/20682/20-34/35071-35089/21-34 від 28.12.2021, так і до висновку експертів за результатами проведення повторної комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у господарській справі №911/974/20 від 13.03.2023, Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 та Додаткову угоду від 05.06.2017 до Договору підписано директором відповідача ОСОБА_1

Також, колегія суддів зазначає, хоча експертами Київськоого науково-дослідного інститут судових експертиз у експертному висновку від 13.03.2023 і не надано відповіді на питання «Чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 у графі "Позичальник" у Додатковій угоді, датованій 05.06.2017, про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги(позики) №1 від 03.01.2017, ОСОБА_1 чи іншою особою?», проте, як вбачається зі змісту такого висновку, експертами не вирішувалось таке питання, у зв`язку із тим, що залишки штрихів, які утворюють окремі частини елементів підпису не містять достатньої почергової інформації для ідентифікації виконавця, проте, таке питання вирішувалось у висновку комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів №19899/19900/20-32/20682/20-34/35071-35089/21-34 від 28.12.2021.

Таким чином, колегія суддів констатує, що твердження скаржника щодо не підписання директором відповідача ПФ «Степаненко і К» Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 та Додаткової угоди від 05.06.2017 про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, не відповідає фактичним обставинам справи та висновкам експерта.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду у справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

У контексті вищевикладеного, колегія суддів зауважує, що доказом на підтвердження наявності договірних правовідносин сторін та укладання Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 також є часткове повернення позики на суму 150 000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи банківською випискою, що відповідачем не спростовано.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріалами справи та наявними у справі доказами підтверджується, що між позивачем та відповідачем виникло зобов`язання за Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, згідно якого, в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктами 2.7, 3.1 Договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк, не більше ніж 365 календарних днів, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на вимогу позикодавця, але не пізніше сплину останнього дня строку, визначеного в п. 2.7 Договору.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання зобов`язань за Договором, позивачем перераховано на рахунок відповідача - поворотну фінансову допомогу (позику) в сумі 630 000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученням

Таким чином, зобов`язання по наданню позики позикодавцем (позивачем у справі) виконано належним чином, і відповідно у останнього виникло право вимагати повернення даної позики у визначений договором термін.

Однак як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, всупереч умов п. п. 2.7 Договору позики та ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України, відповідачем свої зобов`язання стосовно повернення суми позики позивачу виконано частково, а саме, повернуто 150 000,00 грн. решту суми 480 000,00 грн. станом на день вирішення спору як у суді першої інстанції, так і на момент перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, не повернуто позивачу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, відповідачем не надано колегії суддів доказів того, що Договір позики, який укладено між сторонами є нечинними, його дійсність не спростована. Водночас, судом першої інстанції доречно вказано, що позову про визнання правочину недійсним (удаваним) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства даний правочин є укладеним, нікчемним законом не визнаний. Твердження скаржника про не підписання Договору позики спростовуються висновками експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №19899/19900/20-32/20682/20-34/3507-350089/21-34 від 28.12.2021 та №29820/29821/22-32/29822/22-33/6111/23-33 від 13.03.2023.

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором стосовно повернення позики у сумі 480 000,00 грн., наданої останньому позивачем, та укладання між позивачем та відповідачем Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 480 000,00 грн. заборгованості з повернення позики доведеними, підтвердженими наявними у справі доказами та відповідачем не спростованими, у зв`язку із чим судом першої інстанції цілком обгрнутовано присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 480 000,00 грн.

Що стосується тверджень скаржника стосовно того, що Додаткову угоду від 05.06.2017 про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 виготовлено не у вказану в документі дату 05.06.2021, а пізніше, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не доводить, що між позивачем та відповідачем не мали місце правовідносини за Договором позики з приводу отримання останнім поворотної фінансової допомоги (позики). Так, дійсність договору та додаткової угоди відповідачем не спростовано, натомість матеріали справи містять докази часткового повернення відповідачем 05.12.2019 150 000,00 грн. позики, а тому, обставини щодо періоду часу виготовлення та підписання Додаткової угоди від 05.06.2017 не мають значення для вирішення спору у даній справі.

Крім того, згідно п. 6 висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №19899/19900/20-32/20682/20-34/3507-350089/21-34 від 28.12.2021 вказано, що підпис від імені ОСОБА_1. у Додатковій угоді, датованій 05.06.2017, про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017 про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, виконаний у період часу, пізніше листопада 2018 року. В той же час, в абз. 3 п. 6 висновку експертизи зазначено, що відповісти на питання ухвали суду «Чи виконано підпис від імені Степаненко Л.В. у Додатковій угоді, датованій 05.06.2017, про внесення змін та доповнень до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 03.01.2017, у той час, яким датований документ, якщо ні, то в який період часу він виконаний», не видається можливим у зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик зі встановлення абсолютного часу нанесення штрихів записів та підписів, виконаних чорнилами. Тому, висновки експертизи, викладені в п. 6 цього висновку є суперечливими, не мають значення для розгляду справи і встановлених вище обставин та не приймаються колегією суддів до уваги в цій частині.

Крім стягнення основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 30% річних у сумі 676 501,10 грн., 159 621,62 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 04.01.2018 по 08.02.2022 згідно ст. 625 ЦК України, а також, пеню у сумі 583 151,28 грн. нарахованих на заборгованість відповідача за період з 04.01.2018 по 08.02.2022 та штраф у сумі 315 000,00 грн. згідно п.п. 5.2, 5.5 Договору відповідно до здійсненого ним розрахунку.

Згідно п.п. 5.2, 5.5 Договору в редакції Додаткової угоди від 05.06.2017, у випадку прострочення повернення фінансової допомоги позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також, 30% річних процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку прострочення позичальником повернення фінансової допомоги, окрім пені та процентів, позивальник зобов`язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 50% від суми заборгованості за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 180 днів.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Поряд з цим, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення із відповідача на користь позивача 103 699,73 грн. пені.

Також, до стягнення з відповідача підлягає штраф, що передбачений пунктом 5.5 Договору, за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 180 днів у розмірі 50% від суми заборгованості, нарахований позивачем у розмірі 315 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних у сумі 676 504,10 грн., колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства, а тому, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат колегією суддів встановлено, що розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача є більшим і складає 171 594,45 грн., однак, позивачем розмір інфляційних втрат визначено у сумі 159 621,62 грн., тому, стягненню підлягає зазначена сума, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

У відзиві на заяву позивача про збільшення позовних вимог відповідач зазначає про неспівмірність заявлених до стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та 30% річних, посилаючись на те, що наслідки невиконання зобов`язання більш вигідні для позивача ніж належне виконання такого зобов`язання. Так, позивач вказує, що загальний розмір штрафних санкцій складає 1 280 000,00 грн., втричі перевищує суму основного боргу 480 000,00 грн., що порушує принцип справедливості та розумності, визначений у ст. 509 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, слід враховувати, що ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, а також, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19.

Крім того, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, згідно яких, визначено, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Зважаючи на викладене, судом першої інстанції вірно враховано, що 1) відповідачем частково повернуто позику в сумі 150 000,00 грн., що свідчить про вжиття відповідачем заходів до виконання зобов`язання за договором, 2) загальна сума пені та штрафу є значною, 3) позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 30% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, 4) в матеріалах справи відсутні прямі докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з повернення позики.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та відсотків річних на 90%. Відповідно, стягненню підлягають 10 369,97 грн. пені, 31 500,00 грн. штрафу, 67 650,41 грн. 30% річних, а в решті стягнення слід відмовити.

Також, суд зазначає, що у ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Таким чином, відсутні підстави для зменшення інфляційних нарахувань у сумі 159621,62 грн. оскільки, чинне законодавство цього не передбачає (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, від 19.06.2019 року у справі №703/2718/16-ц).

Щодо посилань відповідача на п. 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач посилається на те, що він звільняється від обов`язків сплачувати на користь кредитора (позикодавця) штрафні санкції та пеню відповідно до положень законодавства щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитними договорами (договорами позики) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (зі змінами) «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» встановлено з 12.03.2020 на усій території України карантин та рішенням уряду загальнонаціональний карантин продовжено до 30.08.2022.

Згідно п. 8 розділу 9 Перехідних положень Господарського кодексу, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Разом з тим, Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) укладено між сторонами 03.01.2017, штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за вказаним Договором нараховано за період з 04.01.2018, тобто, ще задовго до встановлення карантину на всій території України.

Крім того, відповідач не надав до суду належних та достатніх доказів, що у цей період його підприємство здійснювало господарську діяльність а карантин вплинув на його господарську діяльність, що призвело до зменшення його доходів, у зв`язку з чим не міг належним чином виконувати грошове зобов`язання за Договором.

Враховуючи викладене в сукупності, на переконання колегії суддів, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження викладених у позові обставин, які скаржником не спростовані у своїй апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано часково задоволено позовні вимоги з вищевикладених підстав.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн., колегією суддів встановлено наступне.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем надано суду, копію Договору про надання правничої допомоги №17/Г від 18.03.2020, Додаток №1 від 18.03.2020 до Договору про надання правничої допомоги №17/Г від 18.03.2020, копію ордера серія КС№686247 від 24.04.2020, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2998/10 від 24.11.2005, розрахунок витрат на правничу допомогу на підставі Договору №17/г від 18.03.2020 від 15.04.2020 та від 08.02.2022, акт надання правничої допомоги від 15.04.2020 та від 08.02.2022, рахунок-фактуру №17/Г-1 від 15.04.2020 та №17/Г-2 від 08.02.2022, копію платіжного доручення №287 від 26.08.2020 та №395 від 08.02.2022.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання юридичних послуг, суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 123 ГПК України.

Відповідачем заперечень щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу не надано.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію та складність справи, в межах якої позивачем за первісним позовом отримано адвокатські послуги, об`єм роботи, проведеної адвокатом під час розгляду справи, а також, часткове задоволення позову, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявленого розміру витрат на послуги адвоката в сумі 25 000,00 грн.

Стосовно витрат на оплату рецензії експертного висновку у сумі 14 000,00 грн., колегія суддів зазначає, що оскільки, висновки, викладені у рецензії, не брались судами до уваги, як такі що не спростовують викладених вище висновків судів, а позивачем не доведено факту понесення витрат, як таких, що були фактично та неминуче необхідні для розгляду цієї справи, суд не вбачає підстав для покладення їх на відповідача.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Також, до відзиву на апеляційну скаргу позивачем додано Додаток № 2 від 05.08.2022 до Договору про надання правничої допомоги №17/Г від 18.03.2020 з якого вбачається, що сторони домовились, що вартість правничої допомоги за представницто інтересів Клієнта (позивача) в Північному апеляційному господарському суді на стадії апеляційного провадження, з усіма правами представника, у справі №911/974/20 складає 15 000,00 грн. та є фіксованою сумою, і не змінюється в залежності від обсягу, витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань.

Також колегією суддів встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи оригінал платіжного доручення №409 від 23.08.2022 на суму 15 000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розподіл судом інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наголошено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. З ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява №19336/04, §268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Отже, за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Суд зазначає, що існування обставин, які є підставами для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, зацікавлена сторона (в даному випадку - відповідач) доводить суду належними та допустимими доказами при поданні заяви про зменшення розміру адвокатських витрат.

У контексті вищевикладеного, колегія суддів констатує, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу адвоката.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Київської області від 21.06.2022 у справі № 911/974/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної фірми "Степаненко і К" на рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2022 у справі № 911/974/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2022 у справі № 911/974/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватною фірмою "Степаненко і К".

4. Стягнути з Приватної фірми "Степаненко і К" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Глиняна, буд. 100, код ЄДРПОУ 23576814) на користь Фізичної особи-підприємця Степаненко Лариси Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи №911/974/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 28.09.2023. (після виходу суддів з відпустки та лікарняного)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.Г. Майданевич

С.О. Алданова