Постанова

від 28.09.2023 по справі 904/2852/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2852/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Дарміна М.О., Чус О.В.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Косик С.І. - адвокат

від відповідача: Куриленко О.А. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2023р. (суддя Рудь І.А., повний текст складено 10.04.2023р.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс Драйв", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення штрафу в сумі 888 004 грн 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 01.09.2022р. № б/н, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс Драйв" штраф, у розмірі 888 004 грн. 70 коп., відповідно до умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, до якого замовник (відповідач) приєднався шляхом подання заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 39212860/2020-001 від 25.03.2020р..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2023р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс Драйв" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 444 002 грн. 35 коп. штрафу, 13 320 грн 07 коп. витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, разом з тим, суд знайшов підстави для часткового задоволення клопотання Відповідача та зменшення розміру штрафу на 50 %.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просить рішення суду від 30.03.2023р. скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, у розмірі 444 002,35 грн., ухваливши в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції, безпідставно зменшив розмір неустойки на 50 % на підставі положень ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Зокрема, Апелянт посилається на те, що аналіз норм права дає підстави для висновку, що за змістом ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.09.2016р. у справі № 6-473 цсіб. У постанові Верховного Суду від 31.03.2020р. у справі № 910/866/19 зазначено, що на іншого учасника справи (Позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто, на думку скаржника, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушення зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки. Стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятись кредитором, оскільки це вимагає доведення їх до складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення/невиконання зобов`язань, а заперечення вини покладається на боржника (постанова Верховного Суду від 31.03.2020р. у справі № 910/8696/19).

Скаржник вважає, що Позивачем доведено належними та допустимими засобами доказування не виконання Відповідачем вимог п. 5.1 Додатку 1-5 до Договору та п. 8.3 Регламенту ETC.

Скаржник вказує, що при вирішенні даного спору відсутні взагалі підстави для Позивача у доведенні факту завдання йому збитків.

Разом з тим, Скаржник зазначає, що Відповідач, у свою чергу, не довів належними та допустими доказами погіршення його майнового стану. Сам факт місця реєстрації Відповідача в м. Нікополь та зазначення в заяві про прийняття пропозиції укладення Договору станції приписки м. Добропілля в Донецькій області - не свідчить про те, що господарська діяльність Відповідачем здійснюється саме в зазначених містах. Судом першої інстанції, при вирішенні спору, не взято до уваги висновки Верховного Суду від 31.03.2020 р. у справі № 910/8696/19.

Доводи Скаржника, викладені у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, зводяться до того, що:

- після обрання переможцем аукціонів Відповідача, останній був зобов`язаний відповідно до умов аукціонів та Додатку 1-5 до Договору підписати і опублікувати у ETC протоколи електронних торгів, та в подальшому забезпечити використання вагонів, ставка плати за використання яких встановлена за результатами проведення електронних торгів (аукціону);

- акцептувавши пропозицію Позивача щодо укладання Договору, Відповідач погодився із його умовами;

- посилання Відповідача на те, що обрана ним станція Пласти в Донецькій області мала технічні обмеження, у зв`язку із чим Відповідач відмовився від підписання протоколів, не є обставиною, що звільняє Відповідача від виконання своїх зобов`язань, оскільки обмеження виникли до проставлення електронної заявки;

- Відповідачем в матеріли справи не надано належних та допустимих доказів звільнення його, як переможця електронних торгів (аукціону), від відповідальності, за невиконання обов`язку, передбаченого розд. 5 цього Додатку до Договору у належний спосіб та/або строки;

- жодних об`єктивних обставин, які унеможливлювали належне (своєчасне) виконання зобов`язання щодо підписання та опублікування протоколу ETC, Відповідачем не наведено. А обставини, на які Відповідач посилається мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності та могли бути ним передбачені при виконанні умов аукціону та Договору, зокрема, він міг обрати іншу станцію для відправлення вантажу;

- посилання Відповідача на той факт, що аукціон відбувся за 2 дні та для прийняття рішення у Відповідача був 1 день, а оголошення про проведення аукціону не містили будь- якої інформації про обмеження, в тому числі переліку станцій, які не здатні виконати умови даного аукціону, що не було взято до уваги Судом першої інстанції, є необгрунтованими;

- Позивач не отримав доходи, в розмірі 1 807 353,00 грн., що спростовує твердження Відповідача, що оскільки йому не було надано Позивачем на підставі аукціону послуги, то і збитки у Позивача відсутні;

- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного Рішення незаконно та необгрунтовано зменшив розмір штрафу;

- жодною із зазначених Відповідачем норм не заборонено встановлення у договорі додаткової відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань, пов`язане з наданням послуг з використання вагонів AT «Укрзалізниця» із застосуванням ETC «Ргоzогго.Продажі», в тому числі, щодо непідписання та неопублікування Замовником протоколу електронних торгів;

- Відповідач не довів належними та допустими доказами погіршення його майнового стану. З наявної в мережі інтернет інформації про Відповідача - він не перебуває в процесі припинення та не має податкового боргу. Сам факт місця реєстрації Відповідача в м. Нікополь та зазначення в заяві про прийняття пропозиції укладення Договору станції приписки м. Добропілля в Донецькій області - не свідчить про те, що господарська діяльність Відповідачем здійснюється саме в зазначених містах;

- наведені у відзиві на апеляційну скаргу посилання на постанови КГС ВС від 15.03.2023 у справі №920/437/22, від 09.02.2023 у справі №922/4121/20 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, рішення у вищезазначених справах прийняті за інших фактичних обставин, установлених судами, залежно від яких суд і застосував норми матеріального і процесуального права. При цьому, Судом першої інстанції не взято до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо розміру штрафу, зокрема те, що Відповідач здійснив порушення зобов`язання ще в 2021 році і в той же період повинен був сплатити штраф, що збитковість господарської діяльності Відповідача жодним чином не підтверджена та як вбачається з балансу (звіту про фінансовий стан підприємства та звіту про фінансові результати),розміщеногоза посиланням https ://clarity-proiect.info/edr/39212860/finances?current уеаг=2022, Відповідач за 2022 рік отримав прибуток в розмірі 582,70 тис.грн прибутку, судом не враховано, що Відповідач мав право анулювати участь в аукціоні, мав право відкликати свою пропозицію, однак не скористався таким правом, в той же час Позивач, внаслідок невиконання зобов`язань Відповідачем не отримав дохід в розмірі 1 807 353,00 грн, а тому Суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу на 50%, а саме: до 444 002 грн 35 коп.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс Драйв" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

В обгрунтування своїх заперечень Товариство посилається на те, що Позивач зробив неправильний висновок щодо того, що суд має право зменшити розмір штрафних санкцій тільки у разі наявності збитків кредитора (які, на думку Позивача, він не повинен доводити).

Товариство вказує на те, що законодавець передбачив можливість зменшити розмір штрафних санкцій з прив`язкою до питання наявності/відсутності збитків кредитора і саме тому, Відповідач у суді першої інстанції також обґрунтовував своє клопотання про зменшення штрафу відсутністю збитків у Позивача, а Позивач мав право (керуючись принципом диспозитпвності) доказувати/доводити наявність цих збитків та їх розмір, а суд, відповідно до принципу змагальності, повинен був дослідити обставини та оцінити надані сторонами докази щодо наявності підстав для зменшення штрафу. Тобто, Позивач не зобов`язаний доказувати наявність збитків та їх розмір, але, якщо відповідач заявляє суду такі доводи та прив`язується до розміру збитків або до їх відсутності, то інша сторона спору має право заперечувати це та надавати докази зворотного. Отже, на думку Товариства, неможливо стверджувати, що військова агресія РФ вплинула тільки на Позивача, оскільки наслідки відчули всі суб`єкти господарювання (деякі навіть вже припинили свою діяльність), у тому числі і Відповідач, який не має такого монопольного становища як Позивач (при якому є більше шансів «вижити», продовжувати господарську діяльність). Відповідач переконаний, що саме тому, суд, приймаючи рішення, за клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, повинен керуватися не тільки принципом верховенства права, а й приймати рішення з точки зору розумного і оптимального балансу інтересу сторін та з метою запобігання настанню негативних наслідків для сторін (про що неодноразово говорив Верховний Суд).

Відповідач зазначає, що у ситуації, коли кредитор не надав боржнику жодної послуги - розмір штрафу за Договором перевезення вантажів (навіть у 177 тис. грн. за кожним лотом, а за 5ти однаковими лотами - 903 676,50 грн.) є надмірним та таким, який значно перевищує розмір збитків Позивача, які в дані справі відстуні. Стягнення такого штрафу не буде відповідати вимогам справедливості, добросовісності та розумності, а буде непомірним тягарем для Відповідача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для Позивача (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-ргі/2013).

Відповідач також вважає, що норми Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, в частині права Позивача на стягнення штрафу за «недотримання Регламенту» (у формі «не підписання/не опублікування протоколу аукціону»), є неналежним і не справедливими, прописаними у договорі з порушенням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2852/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2023р. у справі №904/2852/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи №904/2852/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2023р. у справі №904/2852/22 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 9990 грн. 05 коп..

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 20.07.2023р. о 14:30 год..

Від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечити проведення відеоконференції просить доручити одному з наступних судів: Господарському суді міста Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б), Північному апеляційному господарському суді (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1), Господарському суді Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108), Подільському районному суді міста Києва (04071, м. Київ, вул. Хорива, 21), Солом`янському районному суді міста Києва (03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1), Київському апеляційному суді (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2а); Окружному адміністративному суді м. Києва (01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корп.1), або будь-якому іншому суді в м. Києві.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.07.2023 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо для розгляду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі, тощо визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Орєшкіної Е.В., Антоніка С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2023р., судове засідання у справі № 904/2852/22, призначене на 20.07.2023р. о 14:30 год. вирішено провести з представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в режимі відеоконференції. Забезпечити проведення відеоконференції за участю представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з Центральним апеляційним господарським судом 20.07.2023р. дорученно Господарському суду м. Києва.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.07.2023р., у зв`язку з вирішенням питання про призначення справи до розгляду в режимі відеоконференції, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/2852/22, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В.,Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2023р. розгляд справи було відкладено на 28.09.2023р., у зв`язку із надходженням клопотання Відповідача, про відкладення.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.09.2023р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Орєшкіної Е.В., відповідно до ст. 123 Закону України Про судоустрій та статус суддів, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023р. визначеним складом суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2023р. у справі № 904/2852/22 прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 28.09.2023 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

25.02.2020р. перевізником - Акціонерним товариством "Українська залізниця" оприлюднено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - договір).

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.6. договору договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-саrgо.соm/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Відповідно до п. 1.7 договору він укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

23.03.2020р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс Драйв" (замовник) подано заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 39212860/2020-001, відповідно до повідомленням про укладення договору № 48-39212860/2020-001 від 26.03.2020р. товариство приєдналось до договору.

Відповідно до додатку 1-5 "Умови продажу послуг з використання вагонів АТ "Укрзалізниця" із застосуваннями ЕТС "ProZorro.Продажі" до договору (надалі додаток 1-5), електронними торгами є процес визначення переможця електронних торгів (аукціонів) щодо використання вагонів власності AT "Укрзалізниця" під час здійснення перевезень вантажів, який здійснюється із застосуванням ETC на електронних майданчиках на умовах та в порядку, встановлених Регламентом роботи електронної торгової системи ProZorro.Продажі щодо проведення електронних торгів щодо продажу послуг із використання власних вагонів перевізника під час здійснення перевезень вантажів (далі - Регламент ETC Укрзалізниця). Актуальний Регламент ETC Укрзалізниця в електронній формі розміщується у вільному доступі за посиланням www.prozorro.sale.

Умовами п. 5.1. додатку 1-5 до договору передбачено, що обов`язком замовника - переможця електронних торгів (аукціону) є дотримання Регламенту ЕТС Укрзалізниця.

Відповідно до п. 2.1. Регламенту ЕТС цей регламент регулює правові відносини, що виникають, чи можуть виникнути між адміністратором, організатором, операторами, користувачами та учасниками в процесі проведення електронних аукціонів в ЕТС.

Пунктами 2.2-2.5 передбачено, що будь-який користувач, який реєструється для участі в електронних аукціонах, підтверджує, що ознайомлений з цим Регламентом ЕТС та визнає його. 2.4. Перебіг строків, встановлених Регламентом ЕТС, починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язаний початок таких строків. Строки, встановлені цим Регламентом для підписання та опублікування протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу/оренди, спливають о 18.00 останнього дня строку. Цей Регламент ЕТС є обов`язковим до виконання адміністратором, організаторами аукціону, користувачами, учасниками, операторами.

Пункти 5.9.1. та 5.9.7 Регламенту ЕТС зобов`язують учасника/користувача:

- ознайомитись з вимогами Регламенту, умовами організації продажу послуги із використанням вагонів та дотримуватись Регламенту в процесі роботи в ЕТС;

- приймати на себе всі ризики, пов`язані з надійністю доступу по каналах зв`язку Інтернет (розрив зв`язку) і пропускною здатністю каналів зв`язку Інтернет (затримки в передачі даних), які використовуються такими користувачами або учасниками.

Відповідно до п. 9.20 Регламенту ЕТС переможець електронного аукціону за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій зобов`язаний вчинити усі дії переможця електронного аукціону, передбачені п. 8.3 Регламенту ЕТС Укрзалізниця.

Згідно з п. 8.3 Регламенту ЕТС переможець електронних торгів зобов`язаний опублікувати у ЕТС протокол електронних торгів, який підписано за допомогою кваліфікованого електронного підпису (електронного цифрового підпису) переможцем та оператором/довіреним оператором, через електронний майданчик, з якого ним було подано цінову пропозицію.

02.09.2021р. позивачем проведено п`ять англійських аукціонів з продажу послуг з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця":

1) № лоту: UZ310801ПВ/А

Англійський аукціон. Продаж послуг з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" (1 вагон на 1 добу). 1 маршрут по 50 вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (напіввагони) /// Кількість вагонів - 50; Рухомий склад - напіввагони - 60; Полігон навантаження - УЗ; Дата подачі вагону початкова - 10-09-2021 00:00; Дата подачі вагону кінцева - 10-09-2021 23:59; Дата проставлення електронної заявки початкова - 05-09-2021 00:00; Дата проставлення електронної заявки кінцева - 06-09-2021 20:00.

2) № лоту:UZ310802ПВ/А

Англійський аукціон. Продаж послуг з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" (1 вагон на 1 добу). 1 маршрут по 50 вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (напіввагони) /// Кількість вагонів - 50; Рухомий склад - напіввагони - 60; Полігон навантаження - УЗ; Дата подачі вагону початкова - 09-09-2021 00:00; Дата подачі вагону кінцева - 09-09-2021 23:59; Дата проставлення електронної заявки початкова - 05-09-2021 00:00; Дата проставлення електронної заявки кінцева - 06-09-2021 20:00.

3) № лоту: UZ310804ПВ/А

Англійський аукціон. Продаж послуг з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" (1 вагон на 1 добу). 1 маршрут по 50 вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (напіввагони) /// Кількість вагонів - 50; Рухомий склад - напіввагони - 60; Полігон навантаження - УЗ; Дата подачі вагону початкова - 09-09-2021 00:00; Дата подачі вагону кінцева - 09-09-2021 23:59; Дата проставлення електронної заявки початкова - 05-09-2021 00:00; Дата проставлення електронної заявки кінцева - 06-09-2021 20:00

4) № лоту: UZ310805ПВ/А

Англійський аукціон. Продаж послуг з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" (1 вагон на 1 добу). 1 маршрут по 50 вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (напіввагони) /// Кількість вагонів - 50; Рухомий склад - напіввагони - 60; Полігон навантаження - УЗ; Дата подачі вагону початкова - 09-09-2021 00:00; Дата подачі вагону кінцева - 09-09-2021 23:59; Дата проставлення електронної заявки початкова - 05-09-2021 00:00; Дата проставлення електронної заявки кінцева - 06-09-2021 20:00

5) № лоту: UZ310806ПВ/А

Англійський аукціон. Продаж послуг з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" (1 вагон на 1 добу). 1 маршрут по 50 вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (напіввагони) /// Кількість вагонів - 50; Рухомий склад - напіввагони - 60; Полігон навантаження - УЗ; Дата подачі вагону початкова - 09-09-2021 00:00; Дата подачі вагону кінцева - 09-09-2021 23:59; Дата проставлення електронної заявки початкова - 05-09-2021 00:00; Дата проставлення електронної заявки кінцева - 06-09-2021 20:00

Переможцем вказаних лотів став відповідач, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідачем не було виконано п. 8.3 Регламенту ЕТС, а саме не опубліковано у ЕТС та не підписано протокол електронних торгів.

Умовами п. 8.1. додатку 1-5 до договору передбачено, що у випадку невиконання замовником обов`язку, передбаченого розділом 5 цього додатку до договору у належний спосіб та/або строки, відмови від вагонів - замовник зобов`язаний сплатити перевізнику штраф у розмірі, який розраховується як плата за три доби використання власних вагонів перевізника з розрахунку за кожен вагон окремо за ставками плати за використання власних вагонів перевізника, що визначені у відповідному протоколі електронних торгів (аукціону).

На підставі п. 8.1. додатку 1-5 до договору за невиконання вимог п. 5.1. додатку 1-5 до договору та п. 8.3 Регламенту ЕТС позивачем до сплати відповідачу нарахований штраф у загальному розмірі 903 676 грн 50 коп. та відображено його в особовому рахунку відповідача.

Як зазначає позивач, станом на 16.10.2021р. на особовому рахунку замовника обліковувалося грошові кошти, в сумі 15 671 грн 80 коп., які стягнуті в рахунок сплати штрафу.

Оскільки відповідачем не було забезпечено наявність грошових коштів на особовому рахунку для сплати штрафу в повному обсязі, позивач звернувся до відповідача із претензією № ЦТЛ-22/15 від 10.11.2021р., в якій вимагав забезпечити сплату штрафу, у розмірі 888 004 грн 70 коп. Однак, в досудовому порядку спір врегульовано не було, що стало підставою звернення позивача із даним позовом до суду.

Відповідач стверджує, що штраф нарахований позивачем неправомірно.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Оскільки рішення суду оскаржується позивачем лише в частині відмови в позові у зв`язку зі зменшенням суми штрафу, яка підлягала стягненню з Відповідача, на 50%, то колегія суддів здійснює апеляційний перегляд рішення саме в цій частині, щодо питання наявності/відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені та штрафу на 50%, у порядку приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

З матеріалів справи вбачається, що умовами п. 8.1. додатку 1-5 до договору передбачено, що у випадку невиконання замовником обов`язку, передбаченого розділом 5 цього додатку до договору у належний спосіб та/або строки, відмови від вагонів - замовник зобов`язаний сплатити перевізнику штраф, у розмірі, який розраховується як плата за три доби використання власних вагонів перевізника з розрахунку за кожен вагон окремо за ставками плати за використання власних вагонів перевізника, що визначені у відповідному протоколі електронних торгів (аукціону).

Звертаючись до відповідача із позовом, про стягнення штрафу, у розмірі 888 004 грн. 70 коп., позивач Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", посилався на порушення відповідачем п. 5.1. додатку 1-5 до договору та п. 8.3. Регламенту ЕТС АТ "Укрзалізниця", що стало підставою для нарахування позивачем штрафу, передбаченого п. 8.1. додатку 1-5 до договору.

Разом з цим, у відзиві на позовну заяву заявлено письмове клопотання про зменшення розміру штрафу на 90%.

У своїх доводах відповідач посилається на те, що непідписання/неопублікування відповідачем протоколу електронних торгів під час проведення наведених публічних закупівель не спричинило позивачу збитки; стягнення з відповідача наведеного штрафу в даному випадку буде джерелом отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків; позивач де-факто є всім відомим державним підприємством-монополістом у сфері залізничних перевезень, який має відповідний майновий стан монополіста послуг і послуги якого продаються кожного дня. До початку активної фази війни (24.02.2022р.) господарська діяльність відповідача була більше пов`язана з Донецьким регіоном. Саме тому у заяві про прийняття в цілому пропозиції укладення договору (додаток №1 до позову) вказано: станція приписки -м. Добропілля, місто у Донецькій області, в якій на сьогодні ведуться активні бойові дії і яка частково окупована ворогом. До того ж, місцезнаходження відповідача зареєстроване у м. Нікополь, яке на сьогодні входить в перелік міст, де проводяться активні бойові дії, у зв`язку з чим відповідач був змушений швидко виїхати до більш безпечного міста. Наведені обставини вплинули на господарську діяльність відповідача, яка майже призупинена на сьогодні. Майновий стан та спроможності відповідача на дату проведення аукціону та на сьогодні є кардинально різними; відповідач не підписав протокол електронних торгів з причин, які від нього не залежали (станція Пласти не була технічно та фізично здатна прийняти маршрути по 50 вагонів, як пропонувалось за аукціонами. Тобто, відповідач не зміг б скористатися такими вагонами).

Позивач проти задоволення клопотання відповідача заперечив з підстав, викладених у відповіді на відзив, та зазначив, що відповідач не надав жодних доказів погіршення його майнового стану; сам факт місця реєстрації відповідача у м. Нікополь та зазначення в заяві про прийняття пропозиції укладення договору станції приписки м. Добропілля в Донецькій області, не свідчить про те, що господарська діяльність відповідача здійснюється саме в зазначений місцях; з наявної в мережі інтернет інформації відповідач не перебуває в процесі припинення та не має податкового боргу.

Зменшуючи розмір штрафу на 50% від належної до стягнення суми, господарський суд першої інстанції виходив із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги: неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення (твердження позивача про упущену вигоду суд вважає недоведеними та такими, що ґрунтуються на припущеннях); що розмір штрафу становить більше половини вартості послуг, на які розраховував позивач за його власним розрахунком; що функція неустойки має носити компенсаційний, а не каральний характер,

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення пені, з огляду на наступне.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконано вимоги п. 8.3 Регламенту ЕТС, а саме не опубліковано у ЕТС та не підписано протоколи електронних торгів, що не заперечується відповідачем.

Перевіривши розрахунок заявленого АТ "Українська залізниця" до стягнення штрафу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що він є вірним та проведений з розрахунку кількості заявлених вагонів та кінцевої ставки за аукціоном за три доби використання власних вагонів, з урахуванням 15 671 грн 80 коп., які були списані з рахунку відповідача позивачем.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що Відповідач, на підставі норм ст. 233 Господарського кодексу України, звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення розміру заявленого Позивачем до стягнення штрафу на 90%, а саме до 799 204,23 грн..

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021р. у справі №922/266/20).

За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020р. у справі №915/2095/19, від 26.05.2020р. у справі № 918/289/19, від 19.02.2020р. у справі №910/1199/19, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Колегія суддів звертає увагу, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018р. у справі № 913/89/18, від 04.12.2018р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019р. у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020р. у справі №903/322/19, від 07.04.2020р. у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020р. у справі №910/9767/19, від 29.04.2020р. у справі № 917/693/19 та від 26.05.2020р. у справі №916/2586/19.

У той же час, відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань, кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, розглянувши клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафу, місцевий господарський суд врахував, що зменшення розміру штрафних санкцій суд є розумним і оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для відповідача, так і для позивача. Крім того, суд зазначив, що штрафні санкції спрямовані на спонукання сторони, винної у допущенні порушення умов договору, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, на підставі чого дійшов висновку про винятковість зазначених обставин та можливість у зв`язку з цим зменшити належну до стягнення суму штрафу до 444 002,35 грн., тобто лише на 50% від заявленого Позивачем розміру штрафу, а не на 90%, як того просив Відповідач.

Погоджуючись з висновком місцевого господарського суду щодо зменшення суми заявленого до стягнення штрафу, суд апеляційної інстанції додатково відзначає, що позовні вимоги АТ "Українська залізниця" є надмірним тягарем, з огляду на їх розмір. Водночас, призначена до стягнення з Відповідача судом першої інстанції сума компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням останнім зобов`язання. Стягнення ж з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс Драйв" штрафу у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від такого порушення.

Колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд з урахуванням положень ст. 86 ГПК України, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування судового рішення в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, а також про неналежне обґрунтування судом підстав для зменшення розміру штрафу, оскільки, як зазначалося вище, місцевий господарський суд в повній мірі дослідив відповідні обставини, передбачені зазначеними статтями та правильно застосував їх положення.

Водночас, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції було застосовано норми права без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.03.2020р. у справі № 910/8698/19, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, у наведеній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що відповідно до положень ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (неустойки) є саме правом, а не обов`язком суду. Дане право реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів. При цьому довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання.

Отже, як зазначалося вище, зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що у розгляді справи №904/2852/22 суд першої інстанції реалізував надане право та зменшив розмір пені і штрафу за наслідками аналізу, оцінки доказів та дослідження конкретних обставин безпосередньо цієї справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів та дійшов висновку про зменшення розміру штрафу на 50%.

Таким чином, доводи скаржника щодо неврахування судом першої інстанції висновків, які викладені у вищезазначеній постанові Верховного Суду відхиляються судовою колегією, оскільки висновки суду про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у справі № 904/2852/22 не суперечать наведеним висновкам Верховного Суду про те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Позивача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

13. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2023р. у справі № 904/2852/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.09.2023 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяМ.О. Дармін

СуддяО.В. Чус