Ухвала

від 27.09.2023 по справі 910/14855/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Київ

27.09.2023Справа №910/14855/23

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 3/5; ідентифікаційний код 33751526)

до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців (до перейменування - вул. Артема), буд. 60; ідентифікаційний код 09807856),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 44, офіс 104; ідентифікаційний код 39013897),

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НАП Фінанс" (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2; ідентифікаційний код 42628218)

про визнання припиненими поруки та застави, визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НАП Фінанс", в якому просить суд:

1) визнати припиненою поруку позивача за Договором поруки №123 від 05.10.2021, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" та Приватним акціонерним товариством "Енерговугілля" з 21.05.2021;

2) визнати припиненою заставу майнових прав за Договором застави майнових прав №3210ИП/1011 від 07.10.2011, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" з 21.05.2021;

3) визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №09/01/23 від 09.01.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НАП Фінанс".

В обґрунтування позовних вимог про визнання припиненими поруки та застави Товариство з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" вказує, що за інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.05.2021 до Реєстру внесено запис №1002661170023000334 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Приватного акціонерного товариства "Енерговугілля" (ідентифікаційний код 32515954) у зв`язку з визнанням її банкрутом на підставі судового рішення від 16.12.2020, а відтак Договір невідновлювальної кредитної лінії №61/2005 від 30.05.2005, укладений Приватним акціонерним товариством "Енерговугілля" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", також припинив свою дію з 21.05.2021.

Відповідно, на думку позивача, припиненими є також договори, які укладені в забезпечення виконання Договору невідновлювальної кредитної лінії №61/2005 від 30.05.2005, в тому числі, Договір поруки №123 від 05.10.2011 та Договір застави майнових прав №3210ИП/1011 від 07.10.2011.

Щодо вимоги про визнання недійсними Договору про відступлення права вимоги №09/01/23 від 09.01.2023, то позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НАП Фінанс" на підставі Договору про відступлення права вимоги №09/01/23 від 09.01.2023 неіснуюче право вимоги (тобто таке, що виникло із зобов`язання, яке припинилося на момент його передачі новому кредитору) - права вимоги за спірними договорами поруки та застави, а відтак такий договір має бути визнаний судом недійсним.

25.09.2023 в системі "Електронний суд" позивачем було сформовано клопотання про передання позову в межах справи №910/14855/23 на розгляд Господарського суду міста Києва в межах справи №910/12002/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті".

Розглянувши позовні матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті", судом було встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва (у складі судді Мандичева Д.В.) від 09.09.2020 відкрито провадження у справі №910/12002/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті".

Також судом було встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва (у складі судді Омельченка Л.В.) від 24.01.2022 було відкрито провадження у справі №910/20940/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт".

До того ж, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.12.2020 відкрито провадження у справі №908/3026/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НАП Фінанс".

Таким чином, позивач та відповідачі 2, 3 перебувають у процедурі банкрутства.

Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (провадження №12-160гс19).

Кодекс України з процедур банкрутства передбачає особливості розгляду справ про банкрутство, частина друга статті 7 названого Кодексу визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника, як сторони у такому спорі, в межах справи про банкрутство. В такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18).

Суд враховує, що виходячи з диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов`язків).

Так, позивачем заявлено вимоги про визнання припиненими застави та поруки, а також про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів господарського процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17).

Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Таким чином, за вимогами про визнання припиненими прав за Договором поруки №123 від 05.10.2021 та Договором застави майнових прав №3210ИП/1011 від 07.10.2011 позивачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті", а відповідачем є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (як кредитор, заставодержатель за вказаними договорами).

Оскільки, припинення поруки та застави матиме наслідком зміну обсягу відповідальності поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" та останній перебуває у процедурі банкрутства, то відповідно дані вимоги мають розглядатися саме в межах справи Господарського суду міста Києва №910/12002/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті".

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору відступлення прав, то частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч. 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем у прохальній частині позовної заяви пред`явлено вимогу про визнання недійним Договору про відступлення права вимоги №09/01/23 від 09.01.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НАП Фінанс".

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (що і має місце у випадку третьої позовної вимоги), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Як неодноразово вказував Верховний Суд (постанови від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 18.11.2020 у справі №318/1345/17, від 14.04.2021 у справі №552/3469/18, від 26.01.2022 у справі №917/2041/20) у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору.

Отже фактично вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" про визнання недійсним договору відступлення пред`явлена до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НАП Фінанс".

При цьому, як Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт", так Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НАП Фінанс" також перебувають у процедурі банкрутства.

Суд відзначає, що за умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника вирішення усіх майнових спорів з вимогами до нього здійснюється у межах справи про банкрутство задля судового контролю за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

На думку суду, оскільки у разі визнання недійсним договору відступлення прав фактично матиме наслідком зменшення ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НАП Фінанс" (яке втратить майнові права), то, на думку суду, така вимога має розглядатися саме в межах справи Господарського суду Запорізької області №908/3026/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НАП Фінанс".

Попри наведене, суд констатує, що законодавством не врегулювано ситуацію, коли вимоги, що впливають на ліквідаційну масу, пред`явлені до відповідачів, які обоє перебувають в процедурі банкрутства. Відтак, оскільки відповідачі 2 та 3 обоє перебувають у процедурі банкрутства, то відповідно вибір суду для пред`явлення вимоги про визнання недійсним договору відступлення (в межах справи Господарського суду міста Києва №910/20940/21 чи в межах справи Господарського суду Запорізької області №908/3026/20) залишається на розсуд позивача. Проте, в будь-якому випадку дана вимога не може бути розглянута в межах справи Господарського суду міста Києва №910/12002/20).

Судом враховано, що дані вимоги є пов`язаними між собою, проте згідно частини 5 статті 173 Господарського процесуального кодексу України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Таким чином, оскільки позивачем об`єднано у своїй позовній заяві вимоги, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, то позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НАП Фінанс" про визнання припиненими поруки та застави, визнання недійсним договору і додані до неї документи підлягає поверненню позивачу на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 20, 30, 31, 173, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" позовну заяву від 20.09.2023 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "НАП Фінанс" про визнання припиненими поруки та застави, визнання недійсним договору і додані до неї документи.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (27.09.2023) та у відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Р.В. Бойко