Рішення

від 28.09.2023 по справі 910/11527/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2023Справа № 910/11527/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/11527/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маклаут ТВ Корсунь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія Дженьюін ТВ»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

20 липня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Маклаут ТВ Корсунь» (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія Дженьюін ТВ» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 18 052,92 грн., з них: основного боргу - 15 365,98 грн. (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят п`ять гривень 98 копійок), інфляційного збільшення боргу - 2234,70 грн. (дві тисячі двісті тридцять чотири гривні 70 копійок) та 3% річних - 452,24 грн. (чотириста п`ятдесят дві гривні 24 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором № 380-п від 01.09.2021 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11527/23, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Крім того, ухвалою суду від 25.07.2023 року зобов`язано позивача надати суду: докази надіслання відповідачу рахунків на оплату за спірний період (з жовтня 2021 року по червень 2023 року), у разі їх відсутності надати письмові пояснення з цього приводу; докази надіслання відповідачу актів надання послуг за період січень-червень 2023 року, у разі їх відсутності надати письмові пояснення з цього приводу; письмові пояснення щодо настання строку оплати окремо за кожним актом надання послуг.

03.08.2023 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Маклаут ТВ Корсунь» надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 25.07.2023 року.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія Дженьюін ТВ» за адресою: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3-А, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» - 29.08.2023 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі № 910/11527/23 від 25.07.2023 року є 29.08.2023 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 13.09.2023 року (включно).

Крім того, суд враховує, що відповідач не був позбавлений права ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 року в Єдиному реєстрі судових рішень, який є загальнодоступним.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маклаут ТВ Корсунь" (надалі - позивач, провайдер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія Дженьюін ТВ" (надалі - відповідач, підприємство) укладено договір № 380-п (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого підприємство надає провайдеру право на поширення та розповсюдження (ретрансляцію телепрограм, в межах права на поширення, з метою надання провайдером телекомунікаційних (програмних) послуг абонентам, а провайдер зобов`язується прийняти надані йому права та використовувати їх відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

На виконання умов цього договору провайдер зобов`язується забезпечувати доступ абонентів до отриманого від підприємства сигналу телевізійних програм каналу "GENUINETV", здійснюючи їх адресну доставку абонентам в реальному часі, без затримки та змін (п. 1.2. договору).

У п. 6.1. договору сторони погодили, що за забезпечення провайдером доступу до сигналу телевізійних програм каналу "GENUINETV" абонентам у телемережі на території, охопленій технічними засобами провайдера, підприємство щомісячно сплачує плату в розмірі 1000,00 грн. без ПДВ.

За умовами пунктів 6.2. - 6.4. договору оплата суми, вказаної в п. 6.1. цього договору, здійснюється підприємством протягом 3 (трьох) банківських днів, на підставі отриманого від провайдера рахунку-фактури та Акту приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок провайдера. Оплата суми, вказаної в п. 6.1. цього договору, проводиться підприємством щомісячно у безготівковій формі шляхом перерахування відповідної суми з банківського рахунку підприємства на банківський рахунок провайдера. Зобов`язання підприємства по виплаті плати згідно даного договору починаються з моменту початку ретрансляції телеканалу, про що сторони підписують відповідний акт прийому-передачі послуги з надання невиключного права на ретрансляцію телеканалу.

Згідно з пунктами 7.1., 7.2. договору на підтвердження виконання умов даного договору сторонами не пізніше 3 (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписуються акт приймання-передачі наданих послуг. Сторона, яка отримала акт приймання-передачі наданих послуг, не пізніше 5-ти робочих днів після отримання такого акта зобов`язана підписати його та передати іншій стороні.

Договорі вступає в силу з 01 вересня 2021 року та діє до 31 грудня 2021 року. Якщо за 30 днів до кінця дії цього договору жодна зі сторін не заявить бажання про його розірвання або внесення змін до договору, він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 11.1., 11.2.1. договору).

У додатковій угоді № 1 від 01.06.2022 року сторони погодили, що в період дії військового стану в Україні вартість послуг з ретрансляції програми в мережі складатиме: з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року - 250,00 грн., в період з 01 червня 2022 року до закінчення військового стану - 750,00 грн.

На виконання умов договору № 380-п від 01.09.2021 року позивач склав акти надання послуг № 2 від 31.10.2021 року на суму 1000,00 грн., № 3 від 30.11.2021 року на суму 1000,00 грн., № 8 від 31.12.2021 року на суму 1000,00 грн., № 3 від 31.01.2022 року на суму 1000,00 грн., № 8 від 28.02.2022 року на суму 865,98 грн., № 9 від 31.03.2022 року на суму 250,00 грн., № 10 від 30.04.2022 року на суму 250,00 грн., № 6 від 31.05.2022 року на суму 250,00 грн., № 17 від 30.06.2022 року на суму 750,00 грн., № 18 від 31.07.2022 року на суму 750,00 грн., № 19 від 31.08.2022 року на суму 750,00 грн., № 20 від 30.09.2022 року на суму 750,00 грн., № 21 від 31.10.2022 року на суму 750,00 грн., № 22 від 30.11.2022 року на суму 750,00 грн., № 23 від 31.12.2022 року на суму 750,00 грн., № 1 від 31.01.2023 року на суму 750,00 грн., № 2 від 28.02.2023 року на суму 750,00 грн., № 3 від 31.03.2023 року на суму 750,00 грн., № 7 від 30.04.2023 року на суму 750,00 грн., № 8 від 31.05.2023 року на суму 750,00 грн. та № 9 від 30.06.2023 року на суму 750,00 грн.

Судом встановлено, що акти надання послуг № 7 від 30.04.2023 року на суму 750,00 грн., № 8 від 31.05.2023 року на суму 750,00 грн. та № 9 від 30.06.2023 року на суму 750,00 грн. відповідачем не підписані.

Також на виконання умов договору № 380-п від 01.09.2021 року позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 7 від 16.11.2021 року на суму 1000,00 грн., № 3 від 11.01.2022 року на суму 1000,00 грн., № 4 від 11.01.2022 року на суму 865,98 грн., № 9 від 11.03.2022 року на суму 250,00 грн., № 10 від 01.04.2022 року на суму 250,00 грн., № 16 від 27.05.2022 року на суму 250,00 грн., № 17 від 27.05.2022 року на суму 750,00 грн., № 18 від 27.06.2022 року на суму 750,00 грн., № 19 від 14.07.2022 року на суму 750,00 грн., № 20 від 09.08.2022 року на суму 750,00 грн., № 21 від 05.09.2022 року на суму 750,00 грн., № 22 від 13.10.2022 року на суму 750,00 грн., № 23 від 10.11.2022 року на суму 750,00 грн., № 25 від 05.12.2022 року на суму 750,00 грн., № 1 від 05.01.2023 року на суму 750,00 грн., № 2 від 06.02.2023 року на суму 750,00 грн., № 5 від 25.04.2023 року на суму 750,00 грн., № 6 від 03.05.2023 року на суму 750,00 грн. та № 7 від 01.06.2023 року на суму 750,00 грн.

Як вказує позивач, відповідач надані послуги не оплатив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 15 365,98 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційне збільшення боргу у розмірі 2234,70 грн. та 3% річних у розмірі 452,24 грн. за неналежне виконання останнім зобов`язання щодо оплати послуг.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору № 380-п від 01.09.2021 року позивач склав акти надання послуг № 2 від 31.10.2021 року на суму 1000,00 грн., № 3 від 30.11.2021 року на суму 1000,00 грн., № 8 від 31.12.2021 року на суму 1000,00 грн., № 3 від 31.01.2022 року на суму 1000,00 грн., № 8 від 28.02.2022 року на суму 865,98 грн., № 9 від 31.03.2022 року на суму 250,00 грн., № 10 від 30.04.2022 року на суму 250,00 грн., № 6 від 31.05.2022 року на суму 250,00 грн., № 17 від 30.06.2022 року на суму 750,00 грн., № 18 від 31.07.2022 року на суму 750,00 грн., № 19 від 31.08.2022 року на суму 750,00 грн., № 20 від 30.09.2022 року на суму 750,00 грн., № 21 від 31.10.2022 року на суму 750,00 грн., № 22 від 30.11.2022 року на суму 750,00 грн., № 23 від 31.12.2022 року на суму 750,00 грн., № 1 від 31.01.2023 року на суму 750,00 грн., № 2 від 28.02.2023 року на суму 750,00 грн., № 3 від 31.03.2023 року на суму 750,00 грн., № 7 від 30.04.2023 року на суму 750,00 грн., № 8 від 31.05.2023 року на суму 750,00 грн. та № 9 від 30.06.2023 року на суму 750,00 грн.

Судом встановлено, що акти надання послуг № 7 від 30.04.2023 року на суму 750,00 грн., № 8 від 31.05.2023 року на суму 750,00 грн. та № 9 від 30.06.2023 року на суму 750,00 грн. відповідачем не підписані. При цьому, мотивованої відмови від їх підписання не надав.

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 7 від 16.11.2021 року на суму 1000,00 грн., № 3 від 11.01.2022 року на суму 1000,00 грн., № 4 від 11.01.2022 року на суму 865,98 грн., № 9 від 11.03.2022 року на суму 250,00 грн., № 10 від 01.04.2022 року на суму 250,00 грн., № 16 від 27.05.2022 року на суму 250,00 грн., № 17 від 27.05.2022 року на суму 750,00 грн., № 18 від 27.06.2022 року на суму 750,00 грн., № 19 від 14.07.2022 року на суму 750,00 грн., № 20 від 09.08.2022 року на суму 750,00 грн., № 21 від 05.09.2022 року на суму 750,00 грн., № 22 від 13.10.2022 року на суму 750,00 грн., № 23 від 10.11.2022 року на суму 750,00 грн., № 25 від 05.12.2022 року на суму 750,00 грн., № 1 від 05.01.2023 року на суму 750,00 грн., № 2 від 06.02.2023 року на суму 750,00 грн., № 5 від 25.04.2023 року на суму 750,00 грн., № 6 від 03.05.2023 року на суму 750,00 грн. та № 7 від 01.06.2023 року на суму 750,00 грн. Зворотного судом не встановлено.

З огляду на положення пункту 7.2. договору послуги вважаються прийнятими відповідачем без зауважень, строк оплати яких згідно умов п. 6.2. договору є таким, що настав, матеріали справи зворотного не містять.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 15 365,98 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 15 365,98 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості наданих послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг настав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 380-п від 01.09.2021 року у розмірі 15 365,98 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційне збільшення боргу у розмірі 2234,70 грн. та 3% річних у розмірі 452,24 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційного збільшення боргу (з урахуванням поданих позивачем пояснень) судом встановлено, що загальна сума інфляційного збільшення боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1762,55 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційного збільшення боргу в сумі 472,15 грн. позивачу належить відмовити.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що при нарахуванні 3% річних позивачем невірно визначено початок прострочки виконання зобов`язання та невірно вказано кількість днів прострочки, тому наведений позивачем розрахунок 3% річних є неправильним, у зв`язку з чим суд дійшов висновку здійснити власний розрахунок 3% річних (з урахуванням поданих позивачем пояснень), відтак сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 385,95 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 66,28 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 17 514,49 грн., з них: основного боргу - 15 365,98 грн. (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят п`ять гривень 98 копійок), інфляційного збільшення боргу - 1762,55 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 55 копійок) та 3% річних - 385,96 грн. (триста вісімдесят п`ять гривень 96 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2604,95 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 909/452/19, 02.11.2020 року у справі № 922/3548/19 та 18.11.2019 року у справі № 923/1121/17.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази: договір про надання правової допомоги №б/н від 01.06.2023 року; додаток № 1 від 01.06.2023 року до договору; акт наданих послуг від 30.06.2023 року; прибутковий касовий ордер № 9 від 30.06.2023 року на суму 5000,00 грн.

Представництво інтересів позивача у даній справі здійснювала адвокат Яковенко О.О. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СА № 1059748 від 13 липня 2023 року.

На підтвердження наявності у Яковенко О.О. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001026 від 01.11.2018 року.

З огляду на часткове задоволення позову та зважаючи на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розподілу судових витрат між сторонами, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4850,87 грн.

Керуючись статтями 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія Дженьюін ТВ» (ідентифікаційний код 38429636, адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маклаут ТВ Корсунь» (ідентифікаційний код 39479693, адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 37) грошові кошти: основного боргу - 15 365,98 грн. (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят п`ять гривень 98 копійок), інфляційного збільшення боргу - 1762,55 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 55 копійок), 3% річних - 385,96 грн. (триста вісімдесят п`ять гривень 96 копійок), витрати на професійну правничу допомогу - 4850,87 грн. (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 87 копійок) та судовий збір - 2604,95 грн. (дві тисячі шістсот чотири гривні 95 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28.09.2023 року.

Суддя О.В. Котков