Рішення

від 28.09.2023 по справі 910/11253/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2023Справа № 910/11253/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євротрубпласт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІЯ-I»

про стягнення 507 630,74 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євротрубпласт» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІЯ-I» (далі - відповідач) про стягнення 507 630,74 грн, з яких 230 217,54 основного боргу, 135 922,96 грн пені, 77 895,52 грн процентів річних, 63 594,72 грн втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 40 від 10.01.2022 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі в порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України шляхом направлення на адреси їх місцезнаходженням належним чином завірених копій ухвал рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 20.07.2023 була отримана позивачем 26.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474642409.

Відповідачу ухвалу суду від 20.07.2023 було надіслано на адресу згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105474642433, яке повернуто до суду з зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.01.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір № 40 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (надалі - товар), партіями в кількості, асортиментами та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому договором.

У розділі 4 Договору сторони визначили наступний порядок узгодження умов постачання партії товару:

4.1.1. покупець направляє постачальнику письмове замовлення, із зазначенням асортименту та кількості партії товару. В замовленні також вказується кінцевий пункт доставки, крім випадків передбачених п. 4.3 даного договору. Замовлення покупця є пропозицією (офертою) до поставки партії товару (щодо асортименту та кількості партії товару) та його згодою (акцептом) з цінами постачальника, що діяли на момент замовлення товару.

4.1.2. постачальник протягом нормально необхідного часу направляє покупцю по факсу рахунок-фактуру з зазначенням вартості вказаного у замовленні товару, строку його постачання та оплати. Рахунок-фактура є підтвердженням (акцептом) постачальника замовлення покупця. Відповідно до п. 3 ст. 205 ЦК України умови щодо строків поставки і оплати партії товару, та/або інші умови, визначені рахунком-фактурою вважаються узгодженими покупцем, якщо протягом двох робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури від нього не надійде зауважень, про що також свідчить підпис покупця за цим договором.

4.1.3. достатнім підтвердженням всіх умов поставки, зазначених в товаросупровідних документах буде також приймання покупцем товару в порядку передбаченому п. 4.4. договору незалежно від наявності замовлення або підтвердження покупцем умов поставки, зазначених у рахунках-фактурі.

Відповідно до п. 4.4. договору поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею покупцю накладної постачальника та товарно-транспортної накладної (ТТН), підписання кожного з яких представником покупця або експедитором буде свідчити про отримання покупцем товару. Представник покупця повинен надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей (довіреність ТМЦ). На момент передачі товару допускається узгодження довіреності ТМЦ від покупця засобами електронної пошти (факсом), з наступною передачею оригіналу в порядку п. 4.5. цього договору.

Згідно з п. 4.7. договору датою поставки товару та датою переходу права власності на товар важаться дата накладної постачальника, що передається покупцю. При цьому обов`язок постачальника поставити товар покупцю вважається виконаним у момент передачі перевізнику для доставки покупцю або з моменту забезпечення наявності товару на складі постачальника (допускається інформування про це в телефонному режимі), якщо Специфікацією передбачена вибірка товару зі складу постачальника.

Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в Специфікації, в порядку передбаченому даним договором (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.1.1. Договору, у випадку прострочення Покупцем термінів оплати поставленого йому товару, Постачальник, згідно ч. 3 ст. 692 та ч. 5. ст. 694 ЦК України, має право стягнути з Покупця проценти за використання чужих коштів у розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

Умовами п. 8.3. договору встановлено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Крім того, сторони в пунктах 12.1. договору погодили, що обмін документами за цим договором здійснюється з застосуванням положень Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронний цифровий підпис». При виконанні умов договору сторони можуть здійснювати підписання документів, а саме: договору, додатків до договору, додаткових угод, специфікацій, актів здачі-приймання товару, рахунки-фактури, видаткових накладних в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням програмних рішень «SIGNY» (пріорітетне програмне рішення), «FlyDoc», «M.E.Doc», «СОТА», «Fredo», «API.ПТАХ» та інші.

Відповідно до п. 13.1. договору останній вступає в силу з дати його укладання і діє до 31.12.2022.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач згідно з видатковою накладною № ЕТП КВ1801/006 від 18.01.2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 230 217,54 грн (у т.ч. ПДВ). Видаткова накладна підписана між сторони у спосіб, передбачений п. 12.2. Договору (з накладанням електронного підпису за допомогою «SIGNY») без будь-яких зауважень (копія протоколу підписів наявна в матеріалах справи).

Відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 507 630,74 грн, з яких: 230 217,54 основного боргу, 135 922,96 грн пені, 77 895,52 грн процентів річних за користування чужими коштами та 63 594,72 грн втрат від інфляції.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 ГК України.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в Специфікації, в порядку передбаченому даним договором (п. 5.1. договору).

Згідно з п. 4.7. договору датою поставки товару та датою переходу права власності на товар важаться дата накладної постачальника, що передається покупцю. При цьому обов`язок постачальника поставити товар покупцю вважається виконаним у момент передачі перевізнику для доставки покупцю або з моменту забезпечення наявності товару на складі постачальника (допускається інформування про це в телефонному режимі), якщо Специфікацією передбачена вибірка товару зі складу постачальника.

Як встановлено судом, позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно з видатковою накладною № ЕТП КВ1801/006 від 18.01.2022. Видаткова накладна підписана між сторони у спосіб, передбачений п. 12.2. Договору (з накладанням електронного підпису за допомогою «SIGNY») без будь-яких зауважень. У свою чергу, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 230 217,54 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Факт отримання товару за вказаним документом відповідач не спростував та не заперечив.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи відповідачем не надано.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 230 217,54 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати поставленого товару за Договором, позивач нараховує відповідачу 135 922,96 грн пені, 77 895,52 грн процентів річних за користування чужими коштами та 63 594,72 грн втрат від інфляції.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені за порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Право кредитора на нарахування пені виникає у боржника з наступного дня за днем, коли зобов`язання мало бути виконане, і припиняється через шість місяців.

Умовами п. 8.3. договору встановлено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Відтак приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено період нарахування пені піврічним строком, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за заявлений період, дійшов до висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв`язку із чим вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 135 922,96 грн підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 77 895,52 грн процентів річних за користування чужими коштами суд зазначає наступне.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України).

У п. 5.1.1. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення Покупцем термінів оплати поставленого йому товару, Постачальник, згідно ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з Покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25 % процентів за користування чужими грошовими коштами за весь період прострочення оплати.

Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем нараховано відповідачу 77 895,52 грн. - 25% річних процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку річних процентів за користування чужими грошовими коштами за заявлений період та встановлено, що цей розрахунок є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі визначеному позивачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 63 594,72 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений відповідно до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до статтей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74-77, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІЯ-I» (03148, м. Київ, вул. Петра Курінного, буд. 2А, оф. 9, код 20613414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євротрубпласт» (77300, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, м. Калуш, вул. Промислова, 7, код 33090871) основний борг у розмірі 230 217 (двісті тридцять тисяч двісті сімнадцять) грн 54 коп., пеню у розмірі 135 922 (сто тридцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять два) грн 96 коп., проценти річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 77 895 (сімдесят сім тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 63 594 (шістдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто чотири) грн 72 коп. та судовий збір у розмірі 7 615 (сім тисяч шістсот п`ятнадцять) грн 46 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 28.09.2023.

Суддя О.Г. Удалова