Рішення

від 19.09.2023 по справі 910/7929/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2023Справа № 910/7929/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Холлеман Україна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Джиі Україна»

про стягнення 32 662 522,27 грн.

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Аксьонова Ангеліна Сергіївна - представник за довіреністю б/н від 01.03.2023;

Дубовський Петро Володимирович - представник за ордером серія АІ №1397012 від 19.05.2023;

від відповідача: Стеценко Андрій Вікторович - представник за довіреністю б/н від 18.10.2022.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Холлеман Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Джиі Україна" про стягнення 32 662 522,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір транспортної експедиції №S-2018-1893 від 18.04.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/21891/21 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Холлеман Україна" задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Джиі Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Холлеман Україна" заборгованість у розмірі 92 840 606,10 грн., 3% річних у розмірі 781 883,94 грн., інфляційні у розмірі 1 566 650,48 грн. та судовий збір у розмірі 794 500,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 22.12.2022 у справі №910/21891/21 в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Джиі Україна" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/21891/21 - відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Джиі Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/21891/21.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 30.01.2023 у справі №910/21891/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Джиі Україна" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 у справі № 910/21891/21.

Господарський суд міста Києва рішенням від 07.09.2022 стягнув на користь позивача 3% річних у розмірі 781 883,94 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 566 650,48 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання (92 840 606,10 грн.) до 13.12.2021.

За результатом пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/21891/21, 10.04.2023 відкрито виконавче провадження.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 678 014,15 грн. та інфляційні втрати у розмірі 28 984 508,12 грн. за період з 14.12.2021 по 09.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13.06.2023.

13.06.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення попереднього засіданні та надання додаткового часу на подання відзиву.

В судовому засіданні 13.06.2023 суд ухвалив продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позов до 23.06.2023.

Протокольною ухвалою від 13.06.2023 відкладено підготовче засідання на 04.07.2023.

27.06.2023 до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

03.07.2023 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про встановлення строку для подання відповіді на відзив.

04.07.20223 судове засіданні не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 призначено підготовче засідання у справі на 25.07.2023.

13.07.2023 до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив.

24.07.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про встановлення строків для подання заперечень на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 25.07.2023 суд протокольною ухвалою встановив строк відповідачу для подання заперечень на відповідь на відзив до 11.08.2023 (останній день подачі 10.08.2023), встановлено строк позивачу для подання пояснень щодо заперечень на відповідь на відзив до 23.08.2023 (останній день подачі 22.08.2023). відкладено підготовче засідання на 05.09.2023.

10.08.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

23.08.2023 на електронну адресу суду та 25.08.20223 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення.

05.09.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів у справі №910/7929/23.

В судовому засіданні 05.09.2023 суд протокольною ухвалою суду закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.09.2023.

В судовому засіданні 19.09.2023 представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

18.04.2018 між ТОВ "Холлеман Україна" (експедитор) та ТОВ "Джиі Україна" (клієнт) укладено договір транспортної експедиції № S-2018-1893, відповідно до п 1.1 якого експедитор зобов`язався за винагороду та за рахунок клієнта відповідно до замовлення організувати комплекс транспортно-експедиційних послуг, необхідних для перевезення вантажу в міжнародному та внутрішньому сполученні по маршруту, погодженому з клієнтом, автомобільним, залізничним, морським, авіаційним та іншими видами транспорту.

Відповідно до п. 1.2 договору умови перевезень, маршрут, номенклатура, об`єм, строки та особливі умови фіксуються сторонами договору у замовленні.

30.09.2019 сторонами був укладений додаток №21z до договору щодо надання послуг транспортування та зберігання вантажу.

На виконання умов договору ТОВ "Холлеман Україна" надало ТОВ "Джиі Україна" послуги, які вважаються прийнятими ТОВ "Джиі Україна" на загальну суму 92 840 606,10 грн., а саме:

- послуги зі зберігання складових частин вітроенергетичних турбін в порту м. Бердянська на загальну суму 45 050 046,30 грн.;

- послуги з очікування повного парку вантажівок на загальну суму 24 156 398,90 грн.;

- послуги з перебазування складових частин вітрогенераторів на території майданчика на загальну суму 23 634 160,90 грн.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Джиі Україна" про стягнення 95 189 140,52 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за надані послуги за договором транспортної експедиції №S-2018-1893 від 18.04.2018, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 92 840 606,10 грн., 3% річних у розмірі 781 883,94 грн. та інфляційних у розмірі 1 566 650,48 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/21891/21 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Холлеман Україна" задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Джиі Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Холлеман Україна" заборгованість у розмірі 92 840 606,10 грн., 3% річних у розмірі 781 883,94 грн., інфляційні у розмірі 1 566 650,48 грн. та судовий збір у розмірі 794 500,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

13.03.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/21891/21 видано наказ.

За результатом пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/21891/2, 10.04.2023 відкрито виконавче провадження.

З рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/21891/21 вбачається, що з товариства з обмеженою відповідальністю "Джиі Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Холлеман Україна" стягнуто 3% річних у розмірі 781 883,94 грн. та інфляційні у розмірі 1 566 650,48 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 05.07.2021 по 13.12.2021.

Звертаючись з даним позовом позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 678 014,15 грн. та інфляційні втрати у розмірі 28 984 508,12 грн. за період з 14.12.2021 по 09.04.2023.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 3 678 014,15 грн. за період з 14.12.2021 по 09.04.2023 та індексу інфляції в розмірі 29 984 508,12 грн. за період з 14.12.2021 по 09.04.2023 наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд зазначає, що в даному випадку відповідач не довів винятковості випадку та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру процентів річних.

При цьому, суд також звертає увагу, що позивач є таким само господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правовничу допомогу адвоката у розмірі 239 806,20 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано:

- договір про надання правової допомоги №123-АО/23 від 25.01.2023 , укладений між адвокатським об`єднанням "Ел Сі Еф" (фірма) та товариством з обмеженою відповідальністю "Холлеман Україна" (клієнт).

Відповідно до п.1.1 договору фірма зобов`язується надати клієнту правову допомогу (послуги) за окремими завданнями клієнта (завдання), а клієнт зобов`язується оплачувати фірмі винагороду (гонорар) за надання послуг та авансувати або відшкодувати фірмі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Сторони погодили, що перелік та обсяг послуг відповідно до кожного завдання, порядок, строки їх надання та винагорода (гонорар) фірми, а також, за потреби інші умови надання послуг деталізуються сторонами, зокрема, у окремих додаткових угодах.

- додаткову угоду №23 до договору про надання правової допомоги №123-АО/23 від 25.01.2023, відповідно до умов якої фірма зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цією додатковою угодою №2, надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити фірмі вартість правової допомоги щодо комплексного захисту та представництва інтересів клієнта в Господарському суді м. Києва під час супроводу спору про стягнення з ТОВ "Джиі Україна" суми 3% річних та збитків від інфляції за прострочення оплати наданих клієнтом послуг на суму заборгованості в розмірі 92 840 606,10 грн., яка встановлена рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2022 у справі №910/21891/21.

Сума винагороди, що сплачується клієнтом фірмі за надання правової допомоги, зазначеної у п.1 цієї додаткової угоди є фіксованою у кожному випадку, що розраховується за офіційним курсом НБУ станом на дату виставлення рахунку та складає: вартість правової допомоги, зазначеної у п.п.1.1 цієї додаткової угоди, складає суму в розмірі 6 000,00 євро без ПДВ за комплексний судовий супровід у суді першої інстанції (п.2.1 додаткової угоди).

Винагорода сплачується клієнтом на умовах авансування у розмірі 100% від розміру винагороди за надання кожну відповідну правову допомогу. Винагорода у формі авансу у вище встановленому розмірі сплачується клієнтом на підставі рахунків фірми у строк 5 банківських днів з часу отримання відповідного рахунку фірми до початку надання кожної окремої правової допомоги (п. 3, 4 додаткової угоди).

- рахунок на оплату №79 від 20.04.2023 року на суму 239 806,20 грн.;

- платіжну інструкцію №8601 від 21.04.2023 року на суму 239 806,20 грн.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20.11.2018р. по справі №910/23210/17.

Згідно із частинами 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за можливе задовольнити витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Джиі Україна» (03067, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 53, офіс 404; ідентифікаційний код 33832023) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Холлеман Україна» (54017, Миколаївська обл.., м. Миколаїв, вул. Московська, будинок 61/7; ідентифікаційний код 36202142) 3% річних у розмірі 3 678 014 (три мільйони шістсот сімдесят вісім тисяч чотирнадцять) грн. 15 коп., інфляційні у розмірі 28 984 508 (двадцять вісім мільйонів дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі п`ятсот вісім) грн. 12 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 239 806 (двісті тридцять дев`ять тисяч вісімсот шість) грн.. 20 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 489 938 (чотириста вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 28.09.2023 року.

Суддя С.М. Мудрий