Рішення

від 28.09.2023 по справі 910/10756/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2023Справа № 910/10756/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України

вул. Казимира Малевича, 11, м. Київ, 03150

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Х ВІЖЕН"

вул. Велика Васильківська 13/1, оф. 512, м. Київ, 01024

про стягнення 1 023 058,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Х ВІЖЕН" (далі-відповідач) про стягнення 1 023 058,91 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/10756/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/10756/23 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

01.07.2021 року між Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - Орендодавець або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «X ВІЖЕН» (далі - Орендар або Відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України № 1763/А (далі - Договір № 1763/А). відповідно до якого (п.1.1 розділ II Договору № 1763/а) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Відповідно до п. 4 У мов Договору № 1763/а. об`єктом оренди є нерухоме майно. Державне майно загальною площею 60 кв.м. Частина зовнішньої стіни корпусу № 2. розміщеного за адресою: Київ, вул. Антоновича. 56/15.

Відповідно до п.7 Умов Договору № 1763/А. цільове призначення майна - для розміщення рекламного екрану.

Відповідно до п. 2.1. розділ} II Договору № 1763/а. Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна.

01.07.2021 року Орендодавець, згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна, передав, а Орендар прийняв в оренду Майно, визначене Договором № 1763/А.

Відповідно до п. 3.1. розділу II Договору № 1763/А, Орендар сплачує Орендодавцю суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрати на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Орендодавця за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Орендодавцем.

Відповідно до п. 9.1 Умов Договору № 1763/А. місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону сума, без ПДВ 161 000. 00 грн.

Відповідно до п. 9.2 Умов Договору № 1763/А, витрати на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг (Орендарю компенсуються Орендарем в порядку, передбаченому п. 6.5 Договору).

Відповідно до п.3.2. (1) розділу 11 Договору № 1763/А. якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плази за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Оренда плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

На період воєнного стану орендна плата нараховується з урахуванням положень Постанови КМ України 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Відповідно до п.3.3. розділу II Договору № 1763/А. Орендар сплачує орендну плату Орендодавцю щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди.

Відповідно до п.3.4. розділу 11 Договору № 1763/А. Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Орендодавця.

Відповідно до п.3.8. розділу II Договору № 1763/А. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем у порядку, передбаченому чинним законодавством.

У зв`язку з тим, що Відповідач (ТОВ "Х ВІЖЕН") не виконав зобов`язання щодо сплати боргу, Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договором. Відповідач в установлений Договором не здійснив сплату на користь позивача орендної плати в сумі 1 023 058,91 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, пунктами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по договору оренди №1763/А від 01.07.2021 за період з жовтня 2022 по травень 2023 настав до прийняття рішення по суті справи, заборгованість відповідача з орендної плати у розмірі 991 405,80 грн., а також 23 240,09 грн. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг за квітень - травень 2023 та 8 413,02 грн. заборгованості з відшкодування витрат на інженерне та господарське забезпечення приміщень за вересень 2022 - травень 2023, а разом 1 023058,91 грн. підтверджена матеріалами справи, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідач контррозрахунку суми позову, доказів на підтвердження наявності підстав звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань по договору, не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 15 345,89 грн. Решта надмірно сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Х ВІЖЕН" (вул. Велика Васильківська 13/1, оф. 512, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код 42938263) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (вул. Казимира Малевича, 11, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 05416923) 1 023 058,91 грн. - основного боргу та 15 345,89 грн. - судового збору.

3. Повернути Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (вул. Казимира Малевича, 11, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 05416923) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 787,29 грн. сплачений на підставі платіжної інструкції № 143 від 27.03.2023 на загальну суму 2 684,00 грн..

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов