Рішення

від 28.09.2023 по справі 911/1539/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2023Справа № 911/1539/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфок"

до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"

про стягнення 46614,13 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"(далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфок" (далі - позивач) 29612,40 грн боргу, 14446,07 грн інфляційних втрат, 2555,66 грн 3% річних за договором №52-20-4 від 03.01.2020, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити поставлений йому товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 відкрито провадження у справі №911/1539/23 за вказаними позовними вимогами, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Через загальний відділ діловодства суду 13.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позову в частині стягнення основного боргу у сумі 5709,60 грн; нарахуванні інфляційних втрат у сумі 2833,08 грн та 3 % річних на суму 528,07 грн, з огляду на сплив строку позовної давності у даній справі, у зв`язку з чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Також, у своєму відзиві відповідач зазначив, що наданий позивачем попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у сумі 5000 грн є надмірно завищеним та не підтверджений належними і допустимими доказами, а відтак задоволенню не підлягає.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався. Розглянувши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2020 між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №52-20-4 (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю «Елементи електричних схем» код 31220000-4 за ДК 021:2015 «електротовари» (далі - Товар), а Покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, як зазначені в Специфікації (Додаток №1), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник гарантує, що якість товару відповідає затвердженим нормам якості для товару даного виду, діючим на дату укладення цього Договору та вимогам Технічної Специфікації товару згідно з Додатком № 2 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.1 Договору сума цього Договору (ціна Договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору і становить 582050 грн без ПДВ.

За умовами п. 4.1 Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.2 Договору строк поставки товару: протягом терміну дії Договору.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно Інкотермс-2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП «Київпастранс», перелік яких зазначається у Додатку № 4 до цього Договору.

Передача-приймання товару відбувається на складі Покупця або його філій та відокремлених підрозділів, перелік адрес яких зазначаєте в додатку №4 до цього Договору.

Пунктом 6.1.2 Договору визначено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар, який відповідає технічним і якісним характеристикам.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього Договору (п. 11.1 Договору).

Додатками № 1, № 2, № 3, № 4 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію товару на суму 582050 грн без ПДВ, Технічну специфікацію товару Порядок приймання-передачі товару, гарантійні зобов`язання, Перелік адрес та реквізитів філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс» відповідно.

З матеріалів справи убачається, що на підтвердження поставки товару між сторонами було складено та підписано видаткові накладні: №РН-0000092 від 06.02.2020 на суму 5709,60 грн, №РН-0000296 від 26.05.2020 на суму 16585,80 грн, №РН-0000318 від 03.06.2020 на суму 7317 грн, відповідно до яких постачальником було поставлено покупцю товар на загальну суму 29612, 40 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами позивача та відповідача, що підтверджується підписами та відтисками печатки та не заперечується відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, не здійснив оплату за отриманий товар на загальну суму 29612,40 грн. Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2555,66 грн 3% річних та 14446,07 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати за отриманий на підставі Договору товар.

Суд вказує, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4.1. Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Проте, судом встановлено, що не зважаючи на виконання позивачем вищевказаних умов Договору, відповідач свого обов`язку з оплати вищевказаного товару не виконав, матеріали справи не містять доказів протилежного.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів оплати поставленого позивачем відповідачу товару на суму 29612,40 грн відповідачем, в тому числі за час розгляду справи, не надано та відповідно матеріали справи не містять таких доказів. Строк оплати є таким, що настав.

Щодо доводів відповідача з приводу того, що застосування позивачем при зверненні позову було пропущено строки позовної давності, то суд зауважує наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного Кодексу України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В той же час, відповідно до положень п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжено.

З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Положеннями ст. 617 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Факт наявності у відповідача заборгованості за вказаним Договором у сумі 29612,40 грн позивачем належним чином доведено, документально підтверджено наявними в матеріалах справи доказами і відповідачем не спростовано. Доказів оплати вищевказаної суми боргу матеріали справи не містять, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 29612,40 грн основного боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 14446,07 інфляційних втрат та 2555,66 грн. 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування на суму боргу трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки інфляції , визнано їх обґрунтованими і арифметично правильними, оскільки розраховані позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом за заявлений у позові період нарахування, а їх розмір є доведеним залученими позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку відповідача, а тому підлягають задоволенню.

Що ж стосується заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн, суд зазначає наступне.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних, суд зазначає наступне.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних у сумі 2555.66 грн, судом встановлено, що він є арифметично неправильним, таким чином, здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2476,32 грн, а в решті позовних вимог у сумі 79,34 грн суд вирішив відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн та враховуючи заперечення відповідача щодо покладення на нього таких витрат, то судом зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було долучено попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи у сумі 5000 грн.

Однак, на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу при розгляді даного спору матеріали справи не містять, окрім копії ордера на надання правничої допомоги серія ВН№1249006 від 19.05.2023.

Положенням ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що у позовній заяві позивачем не було зроблено заяви, що докази понесених ним витрат на професійну правничу допомогу будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У зв`язку із наведеним та враховуючи те, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно підстави для покладення на відповідача заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн відсутні.

Керуючись статтями 86, 126, 129, статтями 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (вул. Набережне шосе, 2, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфок" (вул. Рекордна, буд. 25, м. Одеса, 65017, ідентифікаційний код 25677112397) 29612 (двадцять дев`ять тисяч шістсот дванадцять) грн 40 коп. основного боргу, 3 % річних у сумі 2476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн 32 коп., інфляційних втрат у сумі 14446 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн 07 коп. та 2679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев`ять) грн 43 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.