Рішення

від 14.09.2023 по справі 911/2283/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2023 р. Справа № 911/2283/23

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Дідик Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтердеталь»

про стягнення 1 959, 84 грн

Представники:

від позивача: Будова Н.М.

від відповідача: не з`явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 1 959, 84 грн збитків.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на поставлений товар, що позбавило позивача права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, чим позивачу завдано збитків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2023 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 14.09.2023 та витребувано у сторін певні документи.

Присутній у судовому засіданні 14.09.2023 представник позивача надав суду оригінали (для огляду) доданих до позовної заяви документів, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи на адреси, що значаться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і позовних матеріалах, у судове засідання 14.09.2023 не з`явився, причин неявки суду не повідомив та відзив на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання та неподання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.09.2023, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

11.08.2017 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (покупець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтердеталь» (постачальник - відповідач) укладено договір поставки № ПЗ/НХ-171354/НЮ, за умовами якого відповідач зобов`язався у 2017 році поставити і передати у власність позивачу певну продукцію (далі товар), відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного договору, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару: підшипники (2017 року випуску).

Згідно з п. 1.4 договору кількість та асортимент товару визначається у специфікації № 1 (додаток № 1).

Пунктом 1.5 договору передбачено, що обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків позивача.

Відповідно до п. 3.1 договору позивач оплачує поставлений відповідачем товар за ціною, вказаною в специфікаціях № 1, 2 до даного договору.

Згідно з п. 3.3 договору ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що сума по договору становить 58 690, 92 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 9 781, 82 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

Згідно з п. 4.2 договору позивач здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017.

Додатком № 1 до договору сторони визначили специфікацію, згідно якої загальна сума договору 58 690, 92 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 9 781, 82 грн.

22.08.2017 сторонами укладено додаткову угоду до договору поставки № ПЗ/НХ-171354/НЮ від 11.08.2017, якою внесли зміни до п. 3.4 договору, виклавши його у такій редакції: сума договору становить 57 637, 20 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 9 606, 20 грн.

У зв`язку з вищезазначеною додатковою угодою, сторонами викладено специфікацію № 1 в новій редакції, відповідно до якої загальна сума поставки 57 637, 20 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 9 606, 20 грн.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 11 759, 04 грн, в тому числі ПДВ 1 959, 84 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000105 від 26.12.2017.

Також, 26.12.2017 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-000105 на оплату поставленого товару на загальну суму 11 759, 04 грн, в тому числі ПДВ 1 959, 84 грн.

В свою чергу, позивач 21.02.2018 оплатив вищезазначений поставлений відповідачем товар, що підтверджується платіжним дорученням № 718431 (№131155980311) від 21.02.2018 на суму 11 759, 04 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем податкова накладна на поставлений товар відповідно до договору та видаткової накладної № РН-0000105 від 26.12.2017 на загальну суму 11 759, 04 грн, в тому числі ПДВ 1 959, 84 грн, не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних ні на дату поставки товару за договором, ні на дату здійснення позивачем оплати такого товару, ні на час подачі позовної заяви, чим завдано позивачу збитків у розмірі 1 959, 84 грн у зв`язку з недоотриманням податкового кредиту на суму сплаченого позивачем податку на додану вартість, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав та заявлених до нього вимог не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 1 п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до абз. 14 та 15 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відсутність факту реєстрації платником податку відповідачем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (абз. 20 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Отже, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 26.12.2017 поставлено позивачу товар на загальну суму 11 759, 04 грн (в тому числі ПДВ 1 959, 84 грн), а позивачем 21.02.2018 вказаний товар оплачено, а тому, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, відповідач був зобов`язаний скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від позивача.

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, доказів на підтвердження складення та реєстрації відповідачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо поставки (оплати) товару на загальну суму 11 759, 04 грн матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні у матеріалах справи документи, судом встановлено, що відповідач не виконав вимог ст. 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкової накладної, у зв`язку з цим позивач позбавлений можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 959, 84 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу та ст. 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

З урахуванням вказаного вище, враховуючи те, що відповідач з порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкову накладну, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 959, 84 грн, то у даному випадку вина відповідача полягає у порушенні податкових зобов`язань стосовно не реєстрації податкових накладних, наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо невиконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, як наслідок позбавлення права позивача на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 959, 84 грн, що є фактично збитками позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 959, 84 грн збитків є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтердеталь» (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Тараса Шевченка, будинок 5, ідентифікаційний код 40176234) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, 6, ідентифікаційний код 40081221) 1 959 (одну тисячу девятсот п`ятдесят дев`ять) грн 84 коп збитків та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано: 28.09.2023.

Суддя Т.В. Лутак