Рішення

від 28.09.2023 по справі 914/2252/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2023 Справа № 914/2252/23

За позовом: Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ,

до відповідача: Національного університету «Львівська політехніка», м. Львів,

про стягнення 24'448,39 грн заборгованості,

Суддя Б. Яворський,

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до Національного університету «Львівська політехніка» про стягнення 24'448,39 грн заборгованості за договором №9 з надання послуг по обслуговуванню платіжних карток від 15.04.2008 з додатковими угодами до нього, з яких: 15'209,73 грн основний борг, 1'805,20 грн 3% річних та 7'433,46 грн втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо оплати вартості послуг банку, а саме: комісії за зарахування коштів на карткові рахунки працівників та студентів установи, у зв`язку з чим заборгованість перед банком в межах строку позовної давності станом на 21.03.2023 становить 15'209,73 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24.07.2023 року справу № 914/2252/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою від 28.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, а також повідомив сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати у строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана ним 02.08.2023, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

27.09.2023 позивач подав заяву (вх.№ 23475/23), у якій повідомив суд, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задоволити.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.2 та ч.8 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться. З моменту відкриття провадження у справі минуло більше 30 днів, відповідач повідомлявся про наявність даного спору, однак відзиву на позовну заяву не подав. Зважаючи на це суд розглянув справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

15 квітня 2008 року Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (банк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК») та Львівським Регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (установа, правонаступником якого є Національний університет «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА») укладено договір №9 з надання послуг по обслуговуванню платіжних карток АБ «УКРГАЗБАНК» з додатками, відповідно до умов якого банк надає послуги установі по видачі заробітної платні працівникам установи з використанням платіжних карток ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК»; послуги по зарахуванню заробітної плати та інших виплат працівникам установи, передбачених чинним законодавством України, в безготівковій формі на особові рахунки працівників установи, на умовах, вказаних в цьому договорі; забезпечує обслуговування карткових рахунків з використанням платіжних карток. держателями якої є працівники установи (п.п. 1.1, 1.2, 1.4 договору).

Відповідно до п.3.1 та п.3.3 договору установа перераховує у строк, який визначається безпосередньо установою, кошти на транзитний рахунок № НОМЕР_1 у Львівській філії ВАТ АБ «Укргазбанк». МФО 325967, код ЗКПО 25556508. Установа перераховує плату за зарахування коштів на особові карткові рахунки за обслуговування рахунків у розмірі 0,15% від суми коштів, що перераховані на транзитний рахунок (згідно з п.3.1), яка розраховується від суми кожного перерахування на рахунок № НОМЕР_2 у Львівській філії ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 325967, код ЗКПО 25556508.

За умовами п.8.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє упродовж 12 місяців з моменту підписання. В разі, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору за 60 днів до закінчення строку його дії, договір продовжується на наступний календарний рік (п.п.8.1 та 8.2 договору).

01 лютого 2010 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої, сторони узгодили, зокрема: що Банк надає послуги щодо платіжних карток не лише працівників установи, а також студентів установи; пункт 3.1 договору викладено в новій редакції.

Згодом, 15 липня 2011 року сторонами укладено додаткову угоду до договору та погоджено: «Перераховувати кошти для зарахування на карткові рахунки працівникам з призначенням платежу «Заробітна плата (або інші виплати працівникам) за (місяць) у розмірі (сума грн.) згідно договору (№, дата), а також окремим платіжним дорученням сплачувати комісію Банку за надані послуги (зарахування коштів на карткові рахунки) у розмірі, визначеному у додатку 2 від суми коштів кожного перерахування (без ПДВ на рахунок іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку № НОМЕР_3 у Львівську обласну дирекцію АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 23884645». Згідно п.3 цієї додаткової угоди від 15.07.2011, вона вступає в дію з 18 липня 2011 року.

Позивач стверджує, що банк свої зобов`язання за договором виконував належним чином, надаючи відповідні послуги установі, проте відповідач тривалий час не проводив оплат комісії банку за отримані послуги, що підтверджується виписками за рахунками, які долучені до матеріалів справи.

Листом від 30.04.2021 вих.№5-291/13/268/2021 позивач скерував заяву з кредиторськими вимогами комісії з припинення установи на суму заборгованості, розрахованої станом на 22.04.2021 у розмірі 19'739,75 грн. Листом №89/03 від 30.04.2021 відповідач повідомив позивача, що вимоги банку визнаються, будуть включені в передавальний акт та сплачені по мірі надходження бюджетних асигнувань, однак оплат не здійснив. Відповідач з травня 2021 послугами позивача не користується.

Згідно виписки з особового рахунку за період 01.03.2017-21.03.2023 позивачем, на виконання умов договору здійснювалося зарахування грошових коштів в сумі 10'139'792,60 грн, які були перераховані на карткові рахунки працівників та студентів відповідача. За вказану послугу відповідачу було нараховано комісію в розмірі 15'209,73 грн. за період з 01.03.2017-02.05.2023.

Відтак, заборгованість відповідача становить 15'209,73 грн, що стало підставою для звернення банку з позовними вимогами до суду.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором та додатковими угодами до нього позивачем за період 15.03.2017-21.03.2023 нараховано 1'805,20 грн 3% річних та 7'433,46 грн втрат від інфляції, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Договір, відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору №9 з надання послуг по обслуговуванню платіжних карток АБ «УКРГАЗБАНК» від 15.04.2009 з додатками та додатковими угодами до нього. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як уже відзначалося, додатковою угодою від 15.07.2011 до договору сторони узгодили перераховувати кошти для зарахування на карткові рахунки працівникам з призначенням платежу «Заробітна плата (або інші виплати працівникам) за (місяць) у розмірі (сума грн.) згідно договору (№, дата), а також окремим платіжним дорученням сплачувати комісію банку за надані послуги (зарахування коштів на карткові рахунки) у розмірі, визначеному у додатку 2 від суми коштів кожного перерахування (без ПДВ) на рахунок іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку № НОМЕР_3 у Львівську обласну дирекцію АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 23884645». Згідно п.3 цієї додаткової угоди від 15.07.2011, вона вступає в дію з 18 липня 2011 року.

Плата за зарахування коштів на карткові рахунки становить 0,15% від суми зарахування (п.3 додатку 2 до договору).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України). Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 ГК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання за договором. Відповідач оплати наданих банком послуг не здійснив.

Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 15'209,73 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17.

В даних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, отже враховуючи факт невиконання відповідачем належним чином обов`язку з оплати комісії, суд, з урахуванням приписів ч.1 ст.14 ГПК України, дійшов висновку про обгрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача 1'805,20 грн 3% річних та 7'433,46 грн втрат від інфляції.

Таким чином, відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №14791-519 від 17.07.2023 на суму 2'684,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Національного університету «Львівська політехніка» (79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, 12; ідентифікаційнийкод ЄДРПОУ 02071010) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м.Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) 15'209,73 грн основного боргу, 1'805,20 грн 3% річних, 7'433,46 грн втрат від інфляції та 2'684,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Б. Яворський.