Рішення
від 18.09.2023 по справі 916/1090/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1090/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/1090/19

За позовом: Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; код ЄДРПОУ 01190043)

До відповідачів: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська,1; код ЄДРПОУ 26597691), Юридичного департаменту Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд.1; код ЄДРПОУ 26302537)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 13; код ЄДРПОУ 34620942), Державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр (65063, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 3; код ЄДРПОУ 01188477)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3; код ЄДРПОУ 03528552), Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85; код ЄДРПОУ 44162529)

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

Та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України (65045, м. Одеса, вул. Єврейська, 43; код ЄДРПОУ 34800034)

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

За участю представників:

Від Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення: Гегіна І.В., довіреність

Від Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України: Пулькевич О.В., самопредставництво

Від Одеської міської ради: Танасійчук К.М., самопредставництво

Від Юридичного департаменту Одеської міської ради: не з`явився

Від Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України: Пулькевич О.В., самопредставництво

Від Державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр: не з`явився

Від Одеської обласної прокуратури: Елісашвілі О.М., за посвідченням

Від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради: Ярошенко Г.Ю., самопредставництво

Встановив: У квітні 2019 року Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради (та Юридичного департаменту Одеської міської ради про:

- визнання незаконним та скасування рішення Одеської міськради від 21.03.2018 №3147-VII Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-Д, вул. Жаботинського, 54-А, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, які знаходяться в постійному користуванні Прокуратури Одеської області;

- скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:18:017:0058, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міськради, здійснену Юрдепартаментом Одеської міськради, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 25753975 від 13.04.2018.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2020р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2020р. касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення задоволено частково. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 і рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2020 у справі №916/1090/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після повернення матеріалів справи №916/1090/19 до господарського суду Одеської області відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020р., справу №916/1090/19 передано на розгляду судді Д`яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2020р. прийнято справу №916/1090/19 до провадження суддею Д`яченко Т.Г. Підготовче засідання у справі призначено на 09 листопада 2020р. о 12:00. Запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення по суті спору, з урахуванням позиції, що викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2020р. у справі №916/1090/19. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано третім особам надати пояснення щодо позову, відповідно до ст. 168 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 09.11.2020р. о 12:00.

09.11.2020р. до суду представником Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення було подано клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого позивач просив суд зупинити провадження у справі №916/1090/19 до набрання законної сили рішенням у справі №916/2851/17.

09.11.2020р. протокольною ухвалою суду було відкладено підготовче засідання на 18.11.2020р. о 13:45.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2020р. повідомлено учасників по справі №916/1090/19: Юридичний департамент Одеської міської ради, Державне підприємство Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр та Департамент комунальної власності Одеської міської ради про підготовче судове засідання, яке відбудеться "18" листопада 2020 р. о 13:45.

18.11.2020р. протокольною ухвалою суду було відкладено підготовче засідання на 24.11.2020р. о 12:45.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2020р. повідомлено учасників по справі №916/1090/19: Юридичний департамент Одеської міської ради та Державне підприємство Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр про підготовче засідання, яке відбудеться "24" листопада 2020 р. о 12:45.

24.11.2020р. протокольною ухвалою суду було відкладено підготовче засідання на 30.11.2020р. о 10:10.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2020р. повідомлено учасників по справі №916/1090/19: Юридичний департамент Одеської міської ради та Державне підприємство Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр про підготовче засідання, яке відбудеться "30" листопада 2020 р. о 10:10.

23.11.2020р. за вх.№3475/20 до господарського суду Одеської області від Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради про:

- визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради №3147-VII від 21.03.2018р. №3147-VII Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-Д, вул. Жаботинського, 54-А, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, які знаходяться в постійному користуванні Прокуратури Одеської області;

- скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим №5110136900:18:017:0058 за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, здійснену Юридичним департаментом Одеської міської ради, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 25753975 від 13.04.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2020р. прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України в Одеській області до Одеської міської, Юридичного департаменту Одеської міської ради. Залучено до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державне підприємство Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр. Залучено до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Одеську обласну прокуратуру, Департамент комунальної власності Одеської міської ради. Повідомлено третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України в Одеській області про розгляд справи у підготовчому засіданні суду "30" листопада 2020 р. о 10:10. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано залученим третім особам, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 30.11.2020р. о 10:10.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2020р. клопотання Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 09.11.2020р. вх. № ГСОО 29924/20 задоволено. Зупинено провадження у справі №916/1090/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/2851/17.

17.05.2023р. до суду від Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України надійшло клопотання про призначення розгляду справи, відповідно до якого заявник просив суд поновити провадження у справі №916/1090/19 та призначити її до розгляду.

Як з`ясовано судом на момент поновлення провадження у даній справі, рішенням господарського суду Одеської області від 18.11.2021р. по справі №916/2851/17 - у задоволенні позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення до Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державного підприємства "Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеської обласної прокуратури, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі. Судові витрати у справі покладено на позивача - Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення. У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Управління Держаної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області до Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державного підприємства "Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр", Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеської обласної прокуратури, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі. Судові витрати у справі покладено на Управління Держаної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023р. по справі №916/2851/17 апеляційні скарги Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області задоволено. Рішення Господарського Одеської області від 18.11.2021 у справі №916/2851/17 скасовано.

Ухвалено нове рішення, виклавши його в наступній редакції: Позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області задовольнити. Визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 №1483-VII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі будинку №54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області; Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5110136900:18:017:0055 за Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, здійснену Юридичним департаментом Одеської міської ради, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 18238210 від 21.12.2016; Скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:18:017:0055 за Прокуратурою Одеської області, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 18239305 від 21.12.2016.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2023р. поновлено провадження у справі №916/1090/19. Підготовче засідання у справі призначено на "26" червня 2023 р. о 10:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 26.06.2023р. о 10:00.

26.06.2023р. судове засідання не відбулось у зв`язку з повідомленням про мінування приміщення суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2023р. підготовче засідання у справі №916/1090/19 призначено на "14" серпня 2023 р. о 10:00 (з урахуванням перебування судді Д`яченко Т.Г. з 28.06.2023р. по 28.07.2023р. у відпустці).

11.07.2023р. до суду від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради надійшла заява про заміну учасника справи, відповідно до якої заявник просив суд замінити третю особу у справі №916/1090/19, а саме Департамент комунальної власності Одеської міської ради на Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2023р. заяву Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 11.07.2023р. вх. №ГСОО 23141/23 задоволено. Замінено у справі № 916/1090/19 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Департамент комунальної власності Одеської міської ради на правонаступника - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради. Відкладено підготовче засідання на "30" серпня 2023 р. о 12:30. Зобов`язано позивача: Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України направити на адресу Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради позовну заяву з додатками, докази направлення надати суду. Запропоновано Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надати письмові пояснення, в порядку ст. 168 ГПК України в строк до 28.08.2023р. Запропоновано Управлінню Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України надати відповідь на відзив Одеської міської ради, в порядку ст. 165 ГПК України в строк до 28.08.2023р. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 30.08.2023р. о 12:30.

За час підготовчого провадження, судом з`ясовано, що Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.20203р. по справі №916/2851/17 касаційні скарги виконуючого обов`язки керівника Одеської обласної прокуратури та Одеської міської ради задоволено. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 у справі № 916/2851/17 скасовано, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2021 у цій справі залишено в силі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2023р. закрито підготовче провадження у справі №916/1090/19. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "06" вересня 2023 р. о 10:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 06.09.2023р. о 10:00.

06.09.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 18.09.2023р. о 14:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2023р. повідомлено учасників справи №916/1090/19: Юридичний департамент Одеської міської ради та Державне підприємство Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр про судове засідання, яке відбудеться "18" вересня 2023 р. о 14:00.

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити

Одеська міська рада заперечувала проти позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України.

Юридичним департаментом Одеської міської ради за час розгляду справи відзиву надано не було.

Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України підтримувала позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України.

Державним підприємством Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр під час нового розгляду справи пояснень надано не було.

Одеська обласна прокуратура заперечувала проти позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України.

Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради заперечував проти вимог Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України.

У судовому засіданні 18.09.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 27.09.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач - Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення зазначав суду, що рішення Одеської міської ради від 21.03.2018 № 3147-VII Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-Д, вул. Жаботинського, 54-А, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, які знаходяться в постійному користуванні Прокуратури Одеської області було прийнято всупереч законодавства та з перевищенням компетенції органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр, затвердженого наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 17.10.2012 № 582 (далі - Статут), державне підприємство Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр є державним унітарним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, що належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України і є учасником державного господарського об`єднання Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення. Здійснюючи свою діяльність державне підприємство Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр використовувало земельну ділянку за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 55 на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 28.09.1944 № 1110 та протоколу № 2 наради, затвердженого головою Одеської обласної державної адміністрації, від 19.10.2004.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 28.09.1944 №1110 Про закріплення за приймально- передавальним радіоцентром колишньої території передавальної радіостанції PB-13 за приймально-передавальним радіоцентром закріплено земельну ділянку загальною площею 26,2 га, що розташована по Люстдорфській дорозі у м. Одеса.

Відповідно до протоколу №2 наради щодо виділення Одеському обласному радіотелевізійному передавальному центру земельної ділянки для будівництва нової радіотелевізійної вежі в м. Одеса від 19.10.2004, на виконання пункту 3 окремого доручення Прем`єр-Міністра України від 15.09.2004 №40751/0/1-04 було прийнято рішення про будівництво нової телевізійної вежі у м. Одесі на території державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр, площею 8 га, за адресою: м.Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55. На земельній ділянці, яку використовує державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр, знаходиться радіопередавальна станція з будівлями та спорудами. Земельна ділянка на Люстдорфській дорозі, 55 у м. Одеса, відноситься до земель державної власності.

Рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 № 1483-VII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. №54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області", земельна ділянка по вул. Жаботинського, 55 надана Прокуратурі Одеської області в постійне користування для будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями.

Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України частина земельної ділянки площею 3,4605 га з кадастровим номером 5110136900:18:017:0055, розташована на території ДП ООРТПЦ за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55, нова адреса: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А.

Державне підприємство Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр звернулося до Одеської міськради із листом від 01.02.2017 № 99/1 щодо надання роз`яснень стосовно прийнятих Одеською міськрадою рішень без відома та погодження із землекористувачем та просило вжити заходи щодо їх скасування. Але, станом на час судового розгляду у даній справі, Одеською міськрадою рішення не скасовано та відповіді на лист Державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр не надано.

Рішенням Одеської міської ради від 21.03.2018 №3147-VII погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 55-Д, вул. Жаботинського, 54-А, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, які знаходяться в постійному користуванні Прокуратури Одеської області. Також цим рішенням присвоєно сформованій шляхом об`єднання земельній ділянці (кадастровий номер 5110136900:18:017:0058), площею 3,9605 га, нову адресу: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А.

Звертаючись з даним позовом, позивач посилався на те, що він використовує земельну ділянку за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 1110 від 28.09.1944 та протоколу № 2 наради, затвердженого головою Одеської обласної державної адміністрації від 19.10.2004, і ця земля відноситься до земель державної власності.

Проте, Одеською міською радою прийнято рішення № 1483-VII від 07.12.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,4605 га за адресою м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі будинку № 54), присвоєння нової адреси та надання її у користування Прокуратурі Одеської області".

В подальшому Одеською міською радою прийнято рішення від 21.03.2018 № 3147-VII Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-Д, вул. Жаботинського, 54-А, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, які знаходяться в постійному користуванні Прокуратури Одеської області. Цим же рішенням присвоєно сформованій шляхом об`єднання земельній ділянці (кадастровий номер 5110136900:18:017:0058), площею 3,9605 га нову адресу: місто Одеса, вул. Жаботинського, 54-А.

Позивач вважає, що зазначеним рішенням порушено його права, оскільки до новосформованої земельної ділянки входить спірна земельна ділянка, що належить позивачу.

Надаючи заперечення проти позову, відповідачем - Одеською міською радою було зазначено суду, що Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення є неналежним позивачем у даній справі.

За твердженням відповідача, позивачем не надано відповідних документів, що підтверджують право власності або право користування ДП ООРТПЦ земельною ділянкою, орієнтовною площею 3,9605га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54), яку рішенням Одеської міської ради від 21.03.2018 р. №3147-VII надано у постійне користування прокуратурі Одеської області.

Відповідачем було зазначено суду, що на підтвердження своєї правової позиції Концерн РРТ посилається на рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів від 28.09.1944р. №1110 Про закріплення за приймально-передавальним радіоцентром колишньої території передавальної радіостанції РВ-13, яким за приймально-передавальним радіоцентром було закріплено земельну ділянку, загальною площею 26,2 га, що розташована по Люстдорфській дорозі у м. Одеса. При цьому, Одеська міська рада звертає увагу, що вказане рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.09.1944р. №1110 не є належним доказом у розумінні ст.ст.125,126 Земельного Кодексу України, що посвідчує право на земельну ділянку. При цьому, ані приймально-передавальний радіоцентр, ані ДП ООРПЦ належним чином своє право користування земельною ділянкою ніколи не посвідчували, в результаті чого відповідно до редакцій земельних кодексів право користування земельною ділянкою у жодної з цих юридичних осіб з 1944 року по теперішній час не виникало. Крім того, посилання позивача на протокол № 2 Одеської обласної державної адміністрації 2004 року, яким вирішено прийняти рішення про закріплення за Одеським обласним радіотелевізійним передавальним центром земельної ділянки, площею 8га для будівництва нової телевізійної вежі за адресою: м. Одеса, вул. Люстрорфська дорога, 55 є безпідставним, оскільки не є належним доказом виділення вказаної земельної ділянки у розумінні ст.ст. 122, 123, 125, 126 Земельного кодексу України.

Відносно доводів Концерну РРТ, що рішення Одеської міської ради 21.03.2018 р. №3147-VII прийнято всупереч чинного законодавства та з перевищенням компетенції органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями, оскільки земельна ділянка стосовно якої прийнято вказане рішення, відноситься до земель державної власності, так як на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що належать ДП Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр, на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 448470 від 22.07.2009 р., відповідач - Одеська міська рада зазначала, що земельна ділянка, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54) перебуває у власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради підтверджується тим, що земельна ділянка, що розташована за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 (нова адреса - м. Одеса, вул. Жаботинського 54-А) за кадастровим номером 5110136900:18:017:0058, знаходилась у межах м. Одеса. Твердження позивача щодо того, що на земельній ділянці, яку використовує ДП ООРТПЦ, знаходиться радіопередавальна станція з будівлями та спорудами, є такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідач вказував, що вказане також підтверджується висновками судової експертизи, яка проведена в рамках справи №916/2851/17 за позовом Концерну РРТ до Одеської міської ради, юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1483-VII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування прокуратурі Одеської області, яка розглядалась господарським судом Одеської області.

Так, під час розгляду справи №916/2851/17 було призначено судову експертизу на вирішення якої були поставлені наступні питання: - чи розташоване фактично нерухоме майно (будівлі, споруди, склади тощо), яке належить Концерну РРТ, на земельній ділянці, що була надана у постійне користування прокуратурі Одеської області згідно вказаного рішення Одеської міської ради № 1483-VII. - якщо так, то яке нерухоме майно (будівля, споруда, склад, тощо)? Де саме на вказаній ділянці це нерухоме майно розташоване. - чи знаходиться земельна ділянка, надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно з рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 р. № 1483-VII в межах земельної ділянки, наданої Концерну радіомовлення, радіозв`язку згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 28.09.1944 р. № 1110.

З висновку судової експертизи вбачається, що на земельній ділянці, що була надана у користування прокуратурі Одеської області згідно з рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 р. № 1483-VII, відсутні об`єкти нерухомого майна, які належать Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

Також, відповідач звертав увагу суду на те, що на підтвердження позиції позивача, до матеріалів справи долучено копію технічного паспорту на радіопередавальну станцію та виробничу лабораторію, за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55, виготовленого 09.02.2018 року ТОВ Одеса Експерт Роял. Вказані докази, на думку Концерну РРТ, підтверджують наявність нерухомого майна, що належить позивачу, зокрема, складу паливно-мастильних матеріалів літ. Н, на земельній ділянці, що була надана прокуратурі Одеської області у постійне користування згідно з рішенням Одеської міської ради. Однак, Одеська міська рада зазначає, що у свідоцтві про право власності на будівлі Державного підприємство Одеський обласний радіопередавальний центр, виданому виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.07.2009 року, вказана літера Н- відсутня.

Крім того, згідно з технічним паспортом на виробничий будинок Одеського обласного радіотелевізійного передавального центру від 20.10.2006 року, виготовленим директором КП ОМБТІ та РОН, вказаний склад паливно-мастильних матеріалів (літ. Н) також відсутній.

З урахуванням наведеного, долучений до матеріалів справи технічний паспорт, за твердженням відповідача, не є належним та допустимим доказом наявності на земельній ділянці, площею 3, 4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54), яка рішенням Одеської міської ради надана у постійне користування прокуратурі Одеської області зареєстрованих за позивачем будівель та споруд.

За посиланням відповідача, твердження позивача щодо розташування на вищевказаній земельній ділянці об`єктів нерухомості не відповідають дійсності, а отже, вказані обставини спростовують доводи позивача щодо віднесення вказаної земельної ділянки до земель державної власності.

Що стосується наявності у Одеської міської ради повноважень на прийняття вказаного рішення та законності вказаного рішення, відповідач - Одеська міська рада стверджує, що Одеська міська рада має достатній обсяг повноважень щодо надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, а тому рішення Одеської міської ради від 21.03.2018 р. № 3147-VII Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55-Д, вул. Жаботинського, 54-А, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, які знаходяться у постійному користуванні прокуратури Одеської області - є таким, що прийняте в межах повноважень, наданим ОМР та відповідно до вимог чинного законодавства.

Прокурором, відповідно до наданих заперечень, було зазначено суду, що відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 28.09.1944р. №1110 Про закріплення за приймально-передавальним радіоцентром колишньої території передавальної радіостанції РВ-13, за приймально передавальним центром було закріплено земельну ділянку площею 26,2 га, що розташована по Люстдорфській дорозі у м. Одеса, однак, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.09.1944р. не є належним документом у розумінні ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, що посвідчує право на земельну ділянку.

Прокурором було зазначено, що ані приймально-передавальний радіоцентр, ані ДП Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр, яке з 15.07.2016р. за рішенням засновників перебуває у стадії припинення у зв`язку з реорганізацією, належним чином своє право користування земельною ділянкою ніколи не посвідчував, в результаті чого відповідно до вищевказаних земельних кодексів право користування земельною ділянкою у жодної юридичної особи з 1944 року по теперішній час не виникало та відповідно до витягу з ЄДРПОУ відомості про юридичних осіб-правонаступників ДП Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр відсутні.

Прокурором було зазначено, що посилання позивача на протокол №2 Одеської обласної державної адміністрації 2004 року, яким вирішено прийняти рішення про закріплення за Одеським обласним радіотелевізійним передавальним центром земельної ділянки площею 8га для будівництва нової телевізійної вежі за адресою: вул. Люстрорфська дорога, 55, є безпідставним, оскільки не є належним доказом виділення вказаної земельної ділянки у розумінні ст.ст. 122,123,125,126 Земельного кодексу України.

За посиланням прокурора, віднесення даної земельної ділянки саме до земель комунальної власності підтверджується довідкою зі Звіту про наявність земель (форма 6-зем) від 07.11.2016р. та висновком Управління Держгеокадастру у м. Одесі по проекту землеустрою від 17.11.2016р. щодо відведення даної земельної ділянки у постійне користування Прокуратурі Одеської області. Окрім того, відповідно до свідоцтва про право власності серії САС №448470 від 22.07.2009р., виданого ДП Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр площа нежитлових приміщень які належать останньому на праві власності становить 2417,2кв.м. При цьому, згідно технічного звіту з кадастрової зйомки земельної ділянки, яку передано у постійне користування прокуратурі Одеської області, будь-які будівлі та споруди на останній відсутні. Аналогічне вбачається з довідок та висновків за проектом землеустрою, виданих державними органами контролю.

Таким чином, на думку прокурора, твердження ДП Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр щодо розташування на вищевказаній земельній ділянці об`єктів нерухомості не відповідають дійсності а отже, вказані обставини спростовують доводи позивача щодо віднесення вказаної земельної ділянки до земель державної власності. Про, що факт відсутності будь-якого майна на земельній ділянці, переданій у постійне користування прокуратурі Одеської області встановлено за наслідками проведення земельно-технічної експертизи у рамках справи № 916/2851/17. Так, відповідно до висновку експерта від 26.02.2019 встановлено, що майно, що належить Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на земельній ділянці переданій у постійне користування прокуратурі Одеської області відсутнє.

Як вказував прокурор, не заслуговують на увагу і доводи позивача щодо того, що Одеською міською радою прийнято рішення про передачу у постійне користування земельної ділянки за кадастровим №5110136900:18:017:0058, що розташована за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 55 (нова адреса-м. Одеса, вул. Жаботинського 54-А) без згоди ДП ООРТПЦ, який є користувачем вказаної земельної ділянки та без попереднього її вилучення у державного підприємства, у порушення ст.ст. 140, 141, 149 Земельного кодексу України, оскільки як зазначалось вище, земельна ділянка, яку надано у постійне користування прокуратурі Одеської області не перебувала у користуванні чи у власності ДП ООРТПЦ, чи будь-яких інших осіб, а відтак не підлягала вилученню перед передачею її у постійне користування прокуратурі Одеської області. В розумінні чинного законодавства, зокрема п. 14.1.73 Податкового кодексу України, ДП Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр не був землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:18:017:0055 та жодним чином не має відношення до новосформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:18:017:0058.

Прокурором також було зазначено, що не відповідають дійсності і доводи позивача викладені у позовній заяві щодо того, що до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення згідно ч. 1 ст. 104 ЦК України, як до правонаступника ДП ООРТПЦ перейшло право користування земельною ділянкою з кадастровим №5110136900:18:017:0055, оскільки вказана земельна ділянка ніколи не перебувала ані у власності, ані у користуванні ДП ООРТПЦ. Окрім того, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.12.2016р. земельна ділянка з кадастровим №5110136900:18:017:0055, як об`єкт цивільних прав, у розумінні положень ст. 79-1 Земельного кодексу України була сформована лише 05.12.2016р., а отже у користуванні ДП ООРТПЦ ніколи не перебувала.

За письмовими поясненнями Державного підприємства "Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр", наявними в матеріалах справи, було зазначено суду, що здійснюючи свою діяльність підприємство використовувало земельну ділянку за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 28.09.1944р. №1110 та протоколу № 2 наради, затвердженого головою Одеської обласної державної адміністрації, від 19.10.2004р. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 28.09.1944р. №1110 Про закріплення за приймально-передавальним радіоцентром колишньої території передавальної радіостанції РВ-13 за приймально-передавальним радіоцентром було закріплено земельну ділянку загальною площею 26,2га, що розташована по Люстдорфській дорозі у м. Одеса.

Третьою особою було зазначено, що на земельній ділянці, яку використовує ДП ООРТПЦ, знаходиться радіопередавальна станція з будівлями та спорудами. Таким чином, земельна ділянка на Люстдорфській дорозі, 55 у м. Одеса, відноситься до земель державної власності.

Згідно наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 04.07.2016 року № 418 ДП ООРТПЦ, у червні 2017 року було реорганізовано шляхом приєднання до Концерну РРТ. До Концерну РРТ були передані всі зобов`язання державного підприємства перед кредиторами та працівниками, усі права та обов`язки, а також всі активи і пасиви, у тому числі перейшло право постійного користування земельною ділянкою та майном за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55. У зв`язку з цією обставиною, у Концерна РРТ виникло право на оскарження рішення, яке стосується земельної ділянки, законним користувачем якої є Концерн РРТ.

Як вже було зазначено судом, рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2020р. у даній справі у задоволенні позову відмовлено. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 і рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2020 у справі №916/1090/19 та направляючи справу на новий розгляду до суду першої інстанції Верховним Судом було зазначено, що на час прийняття рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 1110 від 28.09.1944, яким закріплено за позивачем земельну ділянку площею 26,2 га по Люстдорфській дорозі, норми статей 125, 126 ЗК України не були чинними, а діяв ЗК УРСР в редакції 1922 року, який, на відміну від земельного законодавства, чинного на даний час, не пов`язував виникнення права користування земельною ділянкою з державною реєстрацією чи з отриманням документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

В Постанові зазначено, що Суди попередніх інстанцій в обґрунтування висновку про неналежність доказу щодо наявності у позивача права користування земельною ділянкою за рішенням від 28.09.1944 послались також і на статтю 20 ЗК Української РСР, не зазначивши, при цьому, за якою редакцією Кодексу. Однак, з огляду на зміст статті 20 Кодексу, на який посилаються суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях, така норма ЗК Української РСР була чинною в редакції Кодексу, яка діяла з 1970 року по 1991 рік, що свідчить про те, що стаття 20 ЗК Української РСР в редакції, чинній з 1970 року по 1991 рік також не може бути застосована щодо визначення наявності у позивача прав землекористування на підставі рішення від 28.09.1944. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 916/2851/17.

Верховним Судом було зазначено, що суди попередніх інстанцій, не врахувавши норми законодавства, чинного на час прийняття рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 1110 від 28.09.1944, необґрунтовано визнали зазначене рішення неналежним та недопустимим доказом наявності у позивача права користування земельною ділянкою площею 26,2 га по Люстдорфській дорозі та відповідно дійшли помилкового висновку про недоведеність матеріалами справи прав позивача на земельну ділянку площею 26,2 га та відповідно.

До того ж, обставин щодо припинення позивачу права користування земельною ділянкою судами не встановлено і матеріали справи таких доказів не містять.

При цьому, внаслідок неприйняття в якості належного та допустимого доказу землекористування рішення від 28.09.1944, суди не дослідили структуру вказаної земельної ділянки, яка на даний час перебуває у користуванні позивача, а саме, що згідно з цим рішенням закріплено територію площею 17,5 га, потім донарізано ділянку площею 8,7 га, що загалом становить 26,2 га.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи послалися на висновки судової експертизи, проведеної у справі № 916/2851/17 (за позовом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення до Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради, треті особи: 1) Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, 2) Державне підприємство "Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр", 3) Прокуратура Одеської області, 4) Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 1483-VІІ від 07.12.2016, зобов`язання вчинити певні дії), в яких зазначено, що на земельній ділянці, яка була надана у користування прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради № 1483-VІІ від 07.12.2016 станом на час проведення експертизи (натурного обстеження) відсутні об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, склади тощо), які належать позивачу.

Також, за висновками експертизи у зв`язку із відсутністю топографо-геодезичних даних, по просторовому місцю розташуванню кутових точок контуру земельної ділянки позивача, зіставити просторове, взаємне місцерозташування обох досліджуваних земельних ділянок (прокуратури та позивача), а, відповідно, провести повне та всебічне дослідження, в результаті якого буде визначено чи має місце накладення або розташування земельної ділянки, яка надана в постійне користування прокуратурі згідно рішення відповідача-1 № 1483-VІІ за кадастровим номером 5110136960:18:017:0055 в межах земельної ділянки, наданої позивачу згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 1110 від 28.09.1944, не надається можливим.

Суд касаційної інстанції, перевіряючи рішення та постанову місцевого та апеляційного судів у касаційному порядку, у своїй постанові від 22.01.2020 у справі №916/2851/17 зазначив, що пославшись на норми статті 104 ГПК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, поклав в основу оскаржуваних судових рішень висновок судової експертизи, дійшовши висновку щодо відсутності на земельній ділянці, що була надана прокуратурі, будівель та споруд, які належать позивачу, а також вказали, що позивачем не надано належних доказів наявності на земельній ділянці, що була передана прокуратурі на підставі спірного рішення міськради, будівель та споруд, які належать позивачу. Однак суди не врахували положень частин 2, 3 статті 86, статей 104, 107 ГПК України та, спираючись лише на висновок судової експертизи, дійшли передчасного висновку, що доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка площею 3,4605 га, надана прокуратурі за спірним рішенням відповідача-1 від 07.12.2016 із наявними на ній будівлями і спорудами, входила до земельної ділянки площею 26,2 га, яка надана позивачу за рішенням від 28.09.1944 та протоколом № 2 від 19.10.2004, не підтверджені належними доказами.

Поряд з цим суди попередній інстанцій у даній справі, посилаючись на висновок експертизи, проведеної у справі №916/2851/17, про відсутність об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, не врахували та не дали належної оцінки витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, що є додатком до листа Фонду державного майна України № 10-15-1689 від 26.01.2018, в тому числі щодо земельної ділянки площею 23709 м2 і складу ПММ площею 26,4 м2, технічному паспорту на виробничі будинки позивача, в тому числі щодо розміщення складу ПММ, літера "Н", свідоцтву про право власності на будівлі від 22.07.2009 (посвідчено, що об`єкт, який розташований в місті Одеса, Люстдорфська дорога, 55, в цілому, дійсно належить Державі Україна в особі Державного комітету телебачення та радіомовлення України, на праві державної власності) та не з`ясували і, відповідно, не зробили висновок, які з цих об`єктів перебували на спірній земельній ділянці, або мотивовано не відхилили доводів позивача щодо перебування цих об`єктів (частини об`єктів) на спірній земельній ділянці.

Водночас, посилання судів в цій частині на висновок експерта (відсутність об`єктів нерухомості станом на час проведення експертизи), не може бути обґрунтованим та достатнім з огляду на ненадання судами оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам.

Крім того, судами під час розгляду справи не розглянуто питання правомірності розпорядження відповідачем-1 спірною земельною ділянкою, як комунальною власністю, з огляду на посилання позивача на наявність на ній об`єктів нерухомого майна державної форми власності, як однієї з підстав, наведених позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012, який набрав чинності з 01.01.2013 відбулося розмежування земель державної та комунальної власності. Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону у державній власності залишаються, зокрема, розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону визначено, що з дня набрання ним чинності землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно з частиною 1 статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Таким чином, в залежності від результатів дослідження наявних у справі доказів, судам слід перевірити наявність у відповідача-1 повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Отже, скасовуючи рішення у даній справі та направляючи справу на новий розгляд, Верховним Судом було зазначено, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними та формальними, оскільки прийняті без з`ясування всіх обставин справи та оцінки наявних у матеріалах справи документів.

Щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України до Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Одеської обласної прокуратури , Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

За поясненнями Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України, на теперішній час рішення Одеської міської ради від 21.03.2018 №3147-VII «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-Д, вул. Жаботинського, 54-А, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, які знаходяться в постійному користуванні Прокуратури Одеської області» та державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим №5110136900:18:017:0058 за територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради, здійснена Юридичним департаментом Одеської міської ради, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 25753975 від 13.04.2018 порушує законні інтереси Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України.

Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України було зазначено суду, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України», Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України має таку загальну структуру центральний орган виконавчої влади; територіальні органи центрального органу виконавчої влади; територіальні підрозділи; Головне управління та підрозділи урядового фельд`єгерського зв`язку; навчальні, охорони здоров`я, санаторно-курортні та інші заклади, науково-дослідні, науково-виробничі та інші установи і організації. Адміністрація Держспецзв`язку є центральним органом виконавчої влади, та є органом управління.

На підставі пункту 1 наказу Адміністрації Держспецзв`язку від 24.06.2020 № 356 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» (далі - Наказ), державне майно (об`єкти), які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55 були вилучені із господарського відання Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення і передано з балансу Одеської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на баланс та в державну власність Управління на праві оперативного управління (Додаток до позовної заяви № 3).

Згідно Переліку державного майна, затвердженого Наказом, Управлінню було передано склад паливно-мастильних матеріалів, що розмішувався на спірній земельній ділянці, рішення щодо якої є предметом спору в даній справі та у справі № 916/2851/17.

Відповідно до пункту 7 Наказу, Управління здійснило державну реєстрацію речових прав щодо об`єктів переданих та закріплених на праві оперативного управління, у зв`язку з чим Управління отримало Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.10.2020.

За поясненнями Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України, враховуючи приписи частини першої статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до Наказу, Управління отримало на праві оперативного управління склад паливно-мастильних матеріалів, який розміщувався на спірній земельній ділянці в дані справі та по якій було призначено комплексну земельно-технічну експертизу в рамках справи № 916/2851/17. Враховуючи, що Управління було набувачем права оперативного управління на спірну земельну ділянку, а в Концерну радіомовлення радіозв`язку та телебачення право господарського відання припинено, Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України вважає, що в даному випадку предмет спору напряму зачіпає інтереси Управління.

Таким чином, за посиланням Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України земельна ділянка на Люстдорфській дорозі, 55 у м. Одесі, відноситься до земель державної власності, що підтверджується документами, які наявні в матеріалах справи та які до моменту передачі належали Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про, що зазначено у висновках, які викладені у постанові Верховного Суду по даній справі від 23.09.2020 та у висновках, які викладені у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №916/2851/17. Однак, земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:18:017:0058, що рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 № 1483-VII була надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області, за даними Публічної кадастрової карти, яка міститься в матеріалах справи, зареєстрована як власність Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Також, було зазначено суду, що Управлінням було здійснено запит листом до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях щодо об`єктів державної власності (Додаток до позовної заяви № 5), що знаходяться за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 про що отримало Витяги з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (Додаток до позовної заяви № 7), що підтверджує відомості, які містяться в матеріалах справи, а саме: додаток до листа Фонду державного майна України № 10-15-4657 від 07.03.2018, який містять перелік об`єктів нерухомості Позивача по Люстдорфській дорозі, 55, що свідчить про те що ні Кабінет Міністрів України, ні Адміністрації Держспецзв`язку не давали жодної згоди на вилучення об`єктів чи земельної ділянки під об`єктами, які знаходиться за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55.

Під час нового розгляду даної справи судом було отримано клопотання представника Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про зупинення провадження у справі, відповідно до якого позивач просив суд зупинити провадження у справі №916/1090/19 до набрання законної сили рішенням у справі №916/2851/17.

Розглядаючи клопотання представника Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про зупинення провадження у справі, відповідно до якого позивач просив суд зупинити провадження у справі №916/1090/19 до набрання законної сили рішенням у справі №916/2851/17, судом було зазначено, що приймаючи до уваги предмет судового розгляду даної справи, враховуючи необхідність встановлення та дослідження питань щодо структури земельної ділянки та наявність чи відсутність об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд, складів тощо), які належали Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на земельній ділянці, переданій на підставі оскаржуваного позивачем рішення ОМР, а також враховуючи що в межах розгляду справи №916/2851/17 вже тривало експертне дослідження, зокрема, з питань щодо конфігурації, промірів та площі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр у м.Одеса, Люстдорфська дорога, 55, до виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області; конфігурації, промірів та площі земельної ділянки, що перебувала у користуванні Державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр у м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 (нова адреса - м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А), після виготовлення та затвердження проекту рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 р. №1483-VІІ Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області; порушення меж земельної ділянки, що перебувала у користуванні Державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр у м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 (нова адреса - м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А), у зв`язку із виготовленням та затвердженням проекту рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 р. №1483-VІІ Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області; розташовування нерухомого майна Державного підприємства Одеський радіотелевізійний передавальний центр на земельній ділянці, що була надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 р. №1483-VІІ Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м.Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54), тобто встановлювались та досліджувались питання щодо частини земельної ділянки, щодо якої виник спір у даній справі №916/1090/19, суд вважав за необхідне зупинити провадження у справі №916/1090/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/2851/17.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.20203р. по справі №916/2851/17 касаційні скарги виконуючого обов`язки керівника Одеської обласної прокуратури та Одеської міської ради задоволено. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 у справі №916/2851/17 скасовано, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2021 у цій справі залишено в силі.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду переглядаючи та залишаючи рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2021 у справі №916/2851/17 в силі, було зазначено, що обраний позивачем і третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, спосіб захисту (визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації речових прав) не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав, оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з віндикаційним позовом, оскільки, саме у віндикаційному позові буде вирішено спір про речове право стосовно спірної земельної ділянки.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Надаючи оцінку доводам позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору в позовній заяві, суд зазначає таке.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це в перш за все, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Позовні вимоги як позивача - Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, так і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України у даній справі - направлено на визнання незаконним та скасування рішення Одеської міськради від 21.03.2018 №3147-VII Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-Д, вул. Жаботинського, 54-А, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, які знаходяться в постійному користуванні Прокуратури Одеської області та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:18:017:0058, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міськради, здійснену Юридичним департаментом Одеської міської ради, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 25753975 від 13.04.2018 та обґрунтовані приналежністю спірної земельної ділянки до земель державної власності, та, відповідно, порушенням прав Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення і Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України, незаконною передачею та закріпленням такої земельної ділянки на праві постійного користування за Прокуратурою Одеської області, незаконністю оформлення відповідних речових прав на неї як права комунальної власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, так і права постійного користування за Прокуратурою Одеської області.

У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Враховуючи підстави та зміст позовів - Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення і Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України суд зазначає, що позивачем і третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у наведеному випадку обрано неефективний спосіб захисту.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з погляду зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Проте засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина 1 статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини 1 статті 216, частина 1, пункт 1 частини 3 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина 1 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 146) та інших.

Водночас у пунктах 108 110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) викладено такі висновки: "Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту".

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У частині 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 названого Кодексу, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частині 1 статті 388 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

При цьому, до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.

Згідно з правовою позицію, сформованою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 в контексті застосування, зокрема, статті 388 Цивільного кодексу України, власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

У постанові від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

При цьому відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець може бути позбавлена майна в разі задоволення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 329/1114/19-ц, від 01.08.2021 у справі № 329/253/20, від 21.04.2022 у справі № 759/10589/13-ц).

Дану правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.20203р. по справі №916/2851/17).

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи підстави та зміст позовів, характер спірних правовідносин, на думку суду, обраний позивачем і третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, спосіб захисту (визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації речових прав) - не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав, оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з віндикаційним позовом, оскільки, як уже зазначалося, саме у віндикаційному позові буде вирішено спір про речове право стосовно спірної земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що обраний позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі, спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного, на їх думку, права, а тому не спроможний надати ефективний захист права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні їх позовних вимог.

Зважаючи на те, що обрання позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то аргументи, які стосуються суті спору, а також відповідні твердження учасників справи, не беруться судом до уваги, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, які була наведена судом за текстом даного рішення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору -Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати, у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви до суду покладаються на Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та судові витрати, у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, покладаються на Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення до Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Одеської обласної прокуратури, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 21.03.2018 №3147-VII Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55-Д, вул. Жаботинського, 54-А, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, які знаходяться в постійному користуванні Прокуратури Одеської області та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:18:017:0058, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, здійснену Юридичним департаментом Одеської міської ради, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 25753975 від 13.04.2018 відмовити у повному обсязі.

2.Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача - Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

3.У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України до Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Одеської обласної прокуратури, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 21.03.2018 №3147-VII Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55-Д, вул. Жаботинського, 54-А, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, які знаходяться в постійному користуванні Прокуратури Одеської області та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:18:017:0058, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, здійснену Юридичним департаментом Одеської міської ради, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 25753975 від 13.04.2018 відмовити у повному обсязі.

4.Витрати по сплаті судового збору покладаються на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в України.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2023р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	18.09.2023
Оприлюднено	02.10.2023
Номер документу	113793695
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою щодо визнання незаконним акта, що порушує право оренди

Д'яченко Т.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 18.09.2023 по справі 916/1090/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/1090/19

Рішення від 18.09.2023

Рішення
від 18.09.2023 по справі 916/1090/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ