Рішення

від 18.09.2023 по справі 916/2574/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2574/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Скрибченко Г.В. розглянувши справу №916/2574/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКОНСАЛТІНГ (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Костіна, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 41628547)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства ГРОНА (68534, Одеська область, болградський район, село Ламбрівка, код ЄДРПОУ 00415863)

про стягнення 1 308 877,54грн.

Представник:

Від позивача: Нижник Г.І. ордер;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОКОНСАЛТІНГ звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного акціонерного товариства ГРОНА про стягнення 1 308 877,54грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами поставки №29-03-18/9 від 29.03.2018р. та №01-04-2019 від 01.04.2019р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2023р. було відкрито провадження по справі №916/2574/23, справи вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 28.08.2022р. підготовче засідання було закрито, підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом належним чином шляхом направлення ухвал суду в його електронний кабінет, що підтверджується Довідками про доставку електронного документу. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом з тим 26.06.2023р. за вх. №20925/23 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, згідно якої відповідач вказує що підставою позовних вимог є постави які відбувались у 2018-2019рр., з відповідним позовом позивач звернувся до суду в 2023р. що свідчить про пропуск ним трирічного строку позовної давності. З урахування наведеного відповідач просить суд в задавлені позову відмовити.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

29.03.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «ГРОНА» (Покупець) було укладено договір поставки № 29-03-18/9, за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов`язання передати, а Покупець - прийняти та оплатити насіння соняшника, мінеральні добрива та іншу хімічну продукцію на умовах, визначених даним Договором. Пунктом 1.2. Договору) передбачено, що номенклатура, кількість, ціна, строки і умови поставки, вид пакування товару кожної партії товару, що поставляється згідно даного Договору, визначається у додатках до даного Договору, які є невід`ємними частинами Договору.

Розділом 2 Договору передбачено, що ціна одиниці товару визначається у додатках до Договору та включає у себе вартість упаковки (за наявності). Якщо інше не узгоджено Сторонами, поставка Товару проводиться на умовах 100 % передоплати. Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника, на підставі виставлених Постачальником рахунків протягом 10 банківських днів від дня отримання рахунку (п.2.3 договору).

Пунктом 3.1 встановлено, що строки поставки товару та умови поставки (відповідно до правил Інкотермс у редакції 2010 року), наявність пакування товару визначаються сторонами в додатках до Договору. Товар поставляється автомобільним транспортом (п.3.2 договору). Якщо інше не погоджено Сторонами, Постачальник самостійно проводить відвантаження і транспортування Товару (п.3.3 договору).

Позивач вказує, що 30.07.2018 р. між ТОВ «Агроконсалтінг» та ПрАТ «ГРОНА» було укладено додаток № 6 до договору поставки № 29-03-18/9 від 29.03.2018р. відповідно до якого ТОВ «Агроконсалтінг» взяло на себе зобов`язання поставити наступні товари: суперфосфат гран.(біг-бег 500кг) Р(Са. S) 19-(20-32) у кількості 35т та суперфосфат гран. мішок Р(Са, S) 19-(20-32) у кількості 26т на загальну суму 578 599,86 грн. Одночасно із цим, ТОВ «Агроконсалтінг» було виставлено ПрАТ «ГРОНА» рахунок-фактуру № А-0000000373 від 30.07.2018 р. на суму 578 599.86 грн.

За посиланнями позивача, на виконання умов зазначеного договору ним було поставлено відповідачу товар на суму 578 599,86 грн.. на підтвердження чого сторонами були підписано видаткову накладну № А-00000165 від 30.07.2018 р. та товарно-транспорту накладну № 156 від 30.07.2018 р.

Разом з тим, як зазначає позивач, ПрАТ «ГРОНА» частково оплатила вартість поставленого товару на суму 35 000 грн., сума товару у розмірі 543 599,86 грн. залишилась без оплати.

01.04.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «ГРОНА» (Покупець) було укладено договір поставки № 01-04-2019, за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов`язання передати, а Покупець - прийняти та оплатити насіння соняшника, мінеральні добрива та іншу хімічну продукцію на умовах, визначених даним Договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що номенклатура, кількість, ціна, строки і умови поставки, вид пакування товару кожної партії товару, що поставляється згідно даного Договору, визначається у додатках до даного Договору, які є невід`ємними частинами Договору.

Розділом 2 Договору передбачено, що ціна одиниці товару визначається у додатках до Договору та включає у себе вартість упаковки (за наявності). Якщо інше не узгоджено Сторонами, поставка Товару проводиться на умовах 100 % передоплати. Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника, на підставі виставлених Постачальником рахунків протягом 10 банківських днів від дня отримання рахунку (п.2.3 договору).

Пунктом 3.1 встановлено, що строки поставки товару та умови поставки (відповідно до правил Інкотермс у редакції 2010 року), наявність пакування товару визначаються сторонами в додатках до Договору. Товар поставляється автомобільним транспортом (п.3.2 договору). Якщо інше не погоджено Сторонами, Постачальник самостійно проводить відвантаження і транспортування Товару (п.3.3 договору).

14.05.2019 р. між ТОВ «Агроконсалтінг» та ПрАТ «ГРОНА» було укладено додаток №6 до договору поставки № 01-04-2019 від 01.04.2019р., відповідно до якого ТОВ «Агроконсалтінг» взяло на себе зобов`язання поставити наступні товари: «полірам ДФ» у кількості 220 кг та «пірінекс Супер» у кількості 190л. на загальну суму 126 119,88 грн. Одночасно із цим, ТОВ «Агроконсалтінг» було виставлено ПрАТ «ГРОНА» рахунок-фактуру № А-0000119 від 14.05.2019 р. на суму 126 119,88 грн.

За посиланнями позивача, на виконання умов зазначеного договору ним було поставлено відповідачу товар на суму 126 119,88 грн.. на підтвердження чого сторонами були підписано видаткову накладну № А-00000072 від 15.05.2019 р. та товарно-транспорту накладну № 72 від 15.05.2019 р.

Разом з тим, як зазначає позивач, ПрАТ «ГРОНА» частково оплатила вартість поставленого товару на суму 110 339,52грн., сума товару у розмірі 15 780,36 грн. залишилась без оплати.

27.05.2019 р. між ТОВ «Агроконсалтінг» та ПрАТ «ГРОНА» було укладено додаток №7 до договору поставки № 01-04-2019 від 01.04.2019р., відповідно до якого ТОВ «Агроконсалтінг» взяло на себе зобов`язання поставити наступні товари: «Фенікс Дуо» у кількості 40л. та «Цілитель. ЗП(1кг)» у кількості 350 кг на загальну суму 139 210,32 грн. Одночасно із цим, ТОВ «Агроконсалтінг» було виставлено ПрАТ «ГРОНА» рахунок-фактуру № А-0000143 від 27.05.2019 р. на суму 139 210,32 грн.

За посиланнями позивача, на виконання умов зазначеного договору ним було поставлено відповідачу товар на суму 139 210,32 грн.. на підтвердження чого сторонами були підписано видаткову накладну № А-00000109 від 18.06.2019р. та товарно-транспорту накладну № 109 від 18.06.2019 р.

Разом з тим, як зазначає позивач, ПрАТ «ГРОНА» частково оплатила вартість поставленого товару на суму 133 000 грн., сума товару у розмірі 6 210,32 грн. залишилась без оплати.

18.06.2019 р. між ТОВ «Агроконсалтінг» та ПрАТ «ГРОНА» було укладено додаток №7.2 до договору поставки № 01-04-2019 від 01.04.2019р., відповідно до якого ТОВ «Агроконсалтінг» взяло на себе зобов`язання поставити наступні товари: «Самшнит КС/5л/» у кількості 65л. та «Захист, ЗП/1кг/» у кількості 125 кг на загальну суму 137 459,70грн. Одночасно із цим, ТОВ «Агроконсалтінг» було виставлено ПрАТ «ГРОНА» рахунок-фактуру № А-0000117 від 18.06.2019 р. на суму 137 459,70 грн.

За посиланнями позивача, на виконання умов зазначеного договору ним було поставлено відповідачу товар на суму 137 459,70грн.. на підтвердження чого сторонами були підписано видаткову накладну № А-00000254 від 21.10.2019 р. та товарно-транспорту накладну № 254 від 21.10.2019 р.

Разом з тим, як зазначає позивач, ПрАТ «ГРОНА» вартість поставленого товару в сумі 137 459,70 грн. не оплатив.

Крім того, як вказує позивач, 11.08.2020 р. у зв`язку із зміною курсу національної валюти до долара США ТОВ «Агроконсалтінг» та ПрАТ «ГРОНА» здійснили перерахунок вартості поставленого товару, на підтвердження чого сторонами було складено акт перерахунку вартості товару № 2.1. У відповідному акті сторонами було перераховано вартість товару не тільки вище зазначеного, але й іншого поставленого товару, який не був своєчасно оплачений.

На підставі акту перерахунку вартості товару № 2.1 від 11.08.2020 р. сторонами було збільшено загальну вартість поставленого товару на 48 696,58 грн. Зазначена сума коштів так і не була сплачена ПрАТ «ГРОНА».

При цьому як зазначає позивач, під час розрахунку загальної вартості заборгованості зі сплати поставленого товару ТОВ «Агроконсалтінг» враховано що 20.07.2021р. ТОВ «Агроконсалтінг» було поставлено товар на підставі видаткової накладної № А-00000122 від 20.07.2021 р. на суму 20 972,46 грн., який не було сплачено ПрАТ «ГРОНА». Однак ПрАТ «ГРОНА» було сплачено суму коштів у розмірі 67 479,28 грн. за товар, який не був поставлений Відповідачу, що підтверджується платіжною інструкцією № 200 від 12.05.2021 р., в зв`язку з цим різниця між цими коштами (46 506.82 грн.) була зарахована в рахунок основної заборгованості зі сплати вартості поставлених товарів.

Отже, як вказує позивача заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені мінеральні добрива та іншу хімічну продукцію склала 705 240 грн.

Окрім того, в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договорами поставки щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем відповідно до положень ст. 625 ЦК України та п.4.3 договору №01-04-2019р. від 01.04.2019р. було нараховано відповідачу проценті річні в загальному розмірі 241 289,31грн. та інфляційні витрати в сумі 362 348,23грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами поставки №29-03-18/9 від 29.03.2018р. та №01-04-2019 від 01.04.2019р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКОНСАЛТІНГ до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Судом встановлено, що 29.03.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «ГРОНА» (Покупець) було укладено договір поставки № 29-03-18/9, за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов`язання передати, а Покупець - прийняти та оплатити насіння соняшника, мінеральні добрива та іншу хімічну продукцію на умовах, визначених даним Договором. Пунктом 1.2. Договору) передбачено, що номенклатура, кількість, ціна, строки і умови поставки, вид пакування товару кожної партії товару, що поставляється згідно даного Договору, визначається у додатках до даного Договору, які є невід`ємними частинами Договору.

Крім того, 01.04.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконсалтінг» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «ГРОНА» (Покупець) було укладено договір поставки № 01-04-2019, за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов`язання передати, а Покупець - прийняти та оплатити насіння соняшника, мінеральні добрива та іншу хімічну продукцію на умовах, визначених даним Договором.

Пунктом 1.2. Договорів передбачено, що номенклатура, кількість, ціна, строки і умови поставки, вид пакування товару кожної партії товару, що поставляється згідно даного Договору, визначається у додатках до даного Договору, які є невід`ємними частинами Договору.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначених договорів, між сторонами були укладені додатки до них, а саме: 30.07.2018 р. між ТОВ «Агроконсалтінг» та ПрАТ «ГРОНА» було укладено додаток № 6 до договору поставки № 29-03-18/9 від 29.03.2018р.. відповідно до якого ТОВ «Агроконсалтінг» взяло на себе зобов`язання поставити наступні товари: суперфосфат гран.(біг-бег 500кг) Р(Са. S) 19-(20-32) у кількості 35т та суперфосфат гран. мішок Р(Са, S) 19-(20-32) у кількості 26т на загальну суму 578599,86 грн; 14.05.2019 р. між ТОВ «Агроконсалтінг» та ПрАТ «ГРОНА» було укладено додаток №6 до договору поставки № 01-04-2019 від 01.04.2019р., відповідно до якого ТОВ «Агроконсалтінг» взяло на себе зобов`язання поставити наступні товари: «полірам ДФ» у кількості 220 кг та «пірінекс Супер» у кількості 190л. на загальну суму 126 119,88 грн.; 27.05.2019 р. між ТОВ «Агроконсалтінг» та ПрАТ «ГРОНА» було укладено додаток №7 до договору поставки № 01-04-2019 від 01.04.2019р., відповідно до якого ТОВ «Агроконсалтінг» взяло на себе зобов`язання поставити наступні товари: «Фенікс Дуо» у кількості 40л. та «Цілитель. ЗП(1кг)» у кількості 350 кг на загальну суму 139 210,32 грн; 18.06.2019 р. між ТОВ «Агроконсалтінг» та ПрАТ «ГРОНА» було укладено додаток №7.2 до договору поставки № 01-04-2019 від 01.04.2019р., відповідно до якого ТОВ «Агроконсалтінг» взяло на себе зобов`язання поставити наступні товари: «Самшит КС/5л/» у кількості 65л. та «Захист, ЗП/1кг/» у кількості 125 кг на загальну суму 137 459,70грн.

Позивач свої зобов`язання, щодо поставки товару обумовленого в Додатках до договорів виконав належним чим, поставив відповідачу товар на загальну суму 981 389,76грн., що підтверджується видатковим накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до розділу 2 Договорів передбачено, що ціна одиниці товару визначається у додатках до Договору та включає у себе вартість упаковки (за наявності). Якщо інше не узгоджено Сторонами, поставка Товару проводиться на умовах 100 % передоплати. Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника, на підставі виставлених Постачальником рахунків протягом 10 банківських днів від дня отримання рахунку (п.2.3 договору).

Відповідач вартість отриманого товару оплатив частково в сумі 278 339,52грн, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 703 050,24грн.

В подальшому як встановлено судом, 11.08.2020 р. у зв`язку із зміною курсу національної валюти до долара США ТОВ «Агроконсалтінг» та ПрАТ «ГРОНА» здійснили перерахунок вартості поставленого товару, на підтвердження чого сторонами було складено акт перерахунку вартості товару № 2.1. У відповідному акті сторонами було перераховано вартість товару не тільки вище зазначеного, але й іншого поставленого товару, який не був своєчасно оплачений. На підставі акту перерахунку вартості товару № 2.1 від 11.08.2020 р. сторонами було збільшено загальну вартість поставленого товару на 48 696,58 гри.

При цьому як вбачається з розрахунку позивач, під час розрахунку загальної вартості заборгованості зі сплати поставленого товару останнім враховано що 20.07.2021р. ТОВ «Агроконсалтінг» було поставлено товар на підставі видаткової накладної № А-00000122 від 20.07.2021 р. на суму 20 972,46 гри., який не було сплачено ПрАТ «ГРОНА». Однак ПрАТ «ГРОНА» було сплачено суму коштів у розмірі 67 479,28 грн. за товар, який не був поставлений Відповідачу, що підтверджується платіжною інструкцією № 200 від 12.05.2021 р., в зв`язку з цим різниця між цими коштами (46 506,82 грн.) була зарахована в рахунок основної заборгованості зі сплати вартості поставлених товарів, урахуванням чого загальна сума заборгованості склала 705 240грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 705 240грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст.625ЦК України зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.4.3 договору №01-04-2019 від 01.04.2019, у випадку порушення термінів оплати Товару, обумовлених у Додатках до Договору, Покупець сплачує Постачальнику проценти у розмірі 21,00 % (двадцять один відсоток) річних (з розрахунку 365 днів в році), або 0,0575 % в день від суми простроченої заборгованості щодо виконання Покупцем кожного кредитного зобов`язання по оплаті вартості Товар.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки трьох відсотків річних за договором № 29-03-18/9 від 29.03.2018р. та 21% річних відповідно до договору №01-04-2019 від 01.04.2019, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОКОНСАЛТІНГ позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача відсотків річних в загальному розмірі 241 289,31грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або не знецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару в розмірі 362 348,23 грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару в розмірі 362 348,23 грн.

26.06.2023р. за вх. №20925/23 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, згідно якої відповідач вказує що підставою позовних вимог є постави які відбувались у 2018-2019рр., з відповідним позовом позивач звернувся до суду в 2023р. що свідчить про пропуск ним трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як встановлено судом, постави товару за спірними договорами та момент виникнення зобов`язання щодо їх оплати є 2018 та 2019рр., отже початком трирічного строку позовної давності є 2018р. та відповідно 2019р., позивач з відповідними позовом звернувся до суду в 2023р.

Суд зазначає, що згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України, відповідний строк дії карантину постановами КМУ неодноразово був продовжений та постановою КМУ №383 від 25.04.2023р. строк її дії продовжений до 30.06.2023р.

З урахуванням наведеного враховуючи що строк позовної давності передбачений ст.ст. 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину, суд зазначає що на момент звернення позивача з відповідним позов до суду відповідний строк не є пропущеним.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКОНСАЛТІНГ є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, наявними в матеріалах справи в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКОНСАЛТІНГ (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Костіна, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 41628547) до Приватного акціонерного товариства ГРОНА (68534, Одеська область, болградський район, село Ламбрівка, код ЄДРПОУ 00415863) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ГРОНА (68534, Одеська область, болградський район, село Ламбрівка, код ЄДРПОУ 00415863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКОНСАЛТІНГ (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Костіна, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 41628547) основний борг в сумі 705 240 (сімсот п`ять тисяч двісті сорок)грн., інфляційні витрати в розмірі 362 348 (триста шістдесят дві тисяч триста сорок вісім)грн. 23коп., відсотки річні в сумі 241 289 (двісті сорок одна тисяча двісті вісімдесят дев`ять)грн. 31коп. та судовий збір в 19 633 (дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять три)грн. 16коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 вересня 2023 р.

Суддя К.Ф. Погребна