Рішення

від 19.09.2023 по справі 917/1727/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2023 Справа № 917/1727/22

Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали справи № 917/1727/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євровибухпром», 10001, м. Житомир, майдан Згоди, 6, оф. 8, код ЄДРПОУ 39368391,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діорит», 39800, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Конституції, буд. 32/33, код ЄДРПОУ 31529741,

про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 3 367 936,93 грн.

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники: згідно протоколу

27.12.2022 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Євровибухпром» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діорит» 3 367 936,93 грн., з яких 1 956 844,00 грн. основного боргу за договором на виконання вибухових робіт № 21-05/20 від 21.05.2020 року, 779 325,60 грн. пеня, 63 608,42 грн. 3% річних, 568 158,91 грн. втрати від інфляції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Ціленку В. А. Ухвалою від 29.12.2022 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 24.01.2023 року.

Ухвалою суду від 24.01.2023 року було відкладено підготовче засідання на 28.02.2023 р.

27.02.2023 року до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Діорит» № 06/23-02 від 23.02.2023 р. (вх. № 2482).

Ухвалою від 28.02.2023 року було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.03.2023р.

Ухвалою від 27.03.2023 року призначено підготовче засідання у справі на 04.04.2023 р. 04.04.2023 року було закрито підготовче провадження у справі № 917/1727/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.05.2023 р.

Розпорядженням керівника апарату суду 01.05.2023 року № 16 на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/1727/22 у зв`язку зі звільненням судді Ціленко В.А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 року справу № 917/1727/22 розподілено судді Мацко О.С.

Відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

На підставі вищевикладеного ухвалою від 10.05.23р. суд прийняв справу № 917/1727/22 до розгляду зі стадії розгляду справи по суті.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за договором на виконання вибухових робіт №21-05/20 від 21.05.2020р. в частині оплати наданих послуг, у зв`язку з чим заявив до стягнення 3 367 936,93 грн., з яких 1 956 844,00 грн. основного боргу за договором на виконання вибухових робіт № 21-05/20 від 21.05.2020 року, 779 325,60 грн. пеня, 63 608,42 грн. 3% річних, 568 158,91 грн. втрати від інфляції. В процесі підготовчого провадження позивач повідомив суду про сплату відповідачем після звернення до суду 50 000,00 грн. основного боргу, відтак, сума основного боргу, що залишився - 1 906 844,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що саме внаслідок винних дій позивача (недотримання домовленостей щодо термінів закінчення робіт, що призвело до затримки технологічного процесу виготовлення щебеневої продукції) для позивача ускладнилося виробництво і поставка продукції; повномасштабне вторгнення ворога на територію України та введення воєнного стану порушило налагоджений цикл діяльності відповідача та завдало значних збитків; відповідач вимушений підтримувати логістичні потужності кар`єру та обслуговувати техніку, в той час як реалізація продукції наразі перебуває на вкрай низькому рівні, напрацьовані ринки продукції втрачені, логістика порушена, частина персоналу призвана до лав ЗСУ. Незважаючи на зупинку роботи кар`єру, відповідач змушений підтримувати його у безпеченому стані, що призводить до збитковості в його діяльності. З посиланням на вказані обставини, відповідач просить у позові відмовити, у разі задоволення позовних вимог - зменшити розмір пені до 10% від заявленої суми (відзив на позов - 128-134, том 1).

У відповіді на відзив позивач спростовує доводи відповідача стосовно порушення договору з боку позивача; вважає безпідставними посилання на наявність форс-мажорних обставин; заперечує проти зменшення штрафних санкцій (відповідь на відзив - с.а.11-16, том 2). У запереченнях відповідач вказує на те, що позивачем неправильно визначені початки періодів прострочення виконання грошового зобов`язання, вказує на можливість мирного врегулювання спору та повторно просить зменшити розмір штрафних санкцій у разі задоволення позовних вимог (а.с.89-92, том 2).

Судом при розгляді справи встановлено наступне:

Між сторонами по справі було укладено договір на проведення вибухових робіт №21-05/20 від 21.05.2020р., за яким позивач прийняв на себе виконання вибухових робіт по подрібненню гірської маси методом свердловинних зарядів за дорученням відповідача на Шматківському кар"єрі (м.Горішні Плавні). Порядок розрахунків за договором передбачено розд.5: роботи виконуються при умові 60% попередньої оплати орієнтовної вартості робіт за 3 дні до виконання вибухових робіт. Протягом 30 календарних днів після виконання вибухових робіт замовник проводить кінцевий розрахунок за фактично виконані роботи.

Відповідальність сторін передбачена розд.5 договору Так, за прострочення в оплаті замовник сплачує виконавцю пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ котра діє в період, за який сплачується пеня, при цьому сторони не обмежуються шестимісячним строком для нарахування пені (п.п.5.2, 5.3 договору).

Внесення змін та доповнень до договору може мати місце тільки за наявності письмового погодження сторін у порядку, встановленому чинним законодавством України. Договір чинний до 31.12.2020р. з можливістю пролонгації у разі, якщо жодна зі сторін за місяць не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити його дію (п.10.6).

Як вбачається з матеріалів справи та визнається обома сторонами, позивачем на виконання умов договору виконувалися відповідні роботи, про що складено попередні акти здачі-приймання виконаних буровибухових робіт від 23.11.2021р., 30.11.2021р., 08.12.2021р., 09.12.2021р., на підставі яких складено та підписано акти здачі-прийняття (надання послуг) за тими ж датами. Тобто, незважаючи на відсутність передоплати, яка була передбачена умовами договору, позивач проводив вибухові роботи з 23.11.2021р. по 09.12.2021р. на загальну суму 2469998,88 грн., які відповідачем були оплачені частково, на суму 513154,88 грн.

Відтак, станом на час звернення до суду з даним позовом основний борг становив 1956844,00 грн.; після звернення до суду відповідач сплатив у рахунок основної заборгованості 50 000,00 грн., про що позивач повідомив суд та надав підтверджуючі документи. Таким чином, сума основного боргу склала 1906844,00 грн.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 779 325,60 грн. пеня, 63 608,42 грн. 3% річних, 568 158,91 грн. втрати від інфляції.

Суд при вирішенні спору виходить з наступного:

Відповідно до ст. ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України за надані послуги розрахувався не в повному обсязі.

Посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин судом розцінюються критично. Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У розділі 8 договору між сторонами зазначено, що Сторони звільняються від часткового або повного виконання своїх обов`язків у випадку виникнення обставин непереборної сили, передбачити які неможливо на момент підписання договору (військові дії, стихійні лиха, громадянські заворушення і т.д.).

Частиною 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

При цьому, згідно з роз`ясненнями Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене, введення воєнного стану на території України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки у тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Тобто, відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили.

Отже, стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, але й їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Натомість, відповідачем таких доказів до суду не надано.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що сторонами шляхом вчинення конклюдентних дій було фактично змінено умови договору в частині оплати наданих послуг (виконаних робіт), оскільки вказане суперечить приписам чинного законодавства, що регламентують порядок внесення змін у договір, та п.10.2 Договору.

Відтак, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 1 906 844,00 грн основного боргу та закриває проваження у справі в частині стягнення 50 000,00 грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено здійснені позивачем нарахування та встановлено, що при їх здійсненні не враховано приписи ч.5 ст.254 ЦК України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) при здійсненні обрахунків за Актами №326 та №328. Судом здійснено відповідний перерахунок та встановлено, що правомірним є нарахування пені в сумі 777524,37 грн та річних в сумі 63308.22 грн.; на розрахунок інфляційних втрат дані помилки не вплинули (568 158,91 грн.).

Вирішуючи клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені, з урахуванням заперечень позивача щодо цього клопотання, суд виходить з наступного:

Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано главою 24 ГК України. Зокрема, у ст. 216 ГК України вказано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним, з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, провадження № 12-79гс19.)

Відтак, суд погоджується з тим, що заявлений до стягнення розмір санкцій (пені, яка хоч і нарахована правомірно), є занадто значним, тож вважає за доцільне скористатися своїм правом на їх зменшення. Вирішуючи, до якої суми необхідно їх зменшити (позивач заперечує проти зменшення санкцій, відповідач просить зменшити до 10%), суд виходить з наступних міркувань:

У ст. 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 ст. 626 ЦК України). У п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Подібне положення міститься у ст. 180 ГК України, відповідно до якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних (приватних) правовідносин, на принципах рівності сторін та свободи договору, а також з урахуванням обов`язкових вимог щодо такого виду договорів.

Принцип свободи договору регламентує вільне волевиявлення сторін на вступ у правові відносини з контрагентами. У зв`язку із цим, суд як орган, що покликаний захищати права та свободи учасників цивільних правовідносин, не вправі втручатись у свободу договору, крім випадків, коли наявне порушення закону, зокрема, порушення прав та інтересів однієї із сторін договору.

За наведених обставин, суд не вбачає правових підстав для того, щоб зменшувати пеню до 10% від заявленої суми, як про те просить відповідач, та вважає її зменшення на 50% справедливим. При цьому судом враховуються усі обставини даної справи в сукупності, зокрема, поведінка відповідача в судовому процесі, яка не мала ознак намагання затягнути судовий процес, присутність його у всіх судових засіданнях, вчасне полання процесуальних документів і т.д; водночас судом приймаються до уваги і доводи позивача, викладені ним у запереченнях на заяву про зменшення розміру штрафних санкцій. Враховуючи, що його інтереси захищаються додатково і стягненням річних та інфляційних, суд повторює, що вважає зменшення заявленої до стягнення розміру пені на 50% справедливим.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відтак, у даній справі суд задовольняє позовні вимоги частково.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з приписів ст.129 ГПК України, якою передбачено розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшення судом розміру пені). При цьому, згідно ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Відтак, сума судового збору в частині, пропорційній частині позовних вимог, в якій провадження закривається, може бути повернена позивачу у встановленому порядку за його письмовою заявою.

При розподілі витрат на професійну правову допомогу суд виходить з того, що позивачем заявлено до стягнення 33 679,36 грн витрат на правову допомогу (арк.справи 74, том 1). До заяви додано Договір про надання адвокатських послуг від 01.09.2022р. між адвокатом Чернишем М.В. та позивачем; додаток до договору від 01.12.2022р., яким передбачено вартість послуг адвоката у розмірі 1% ціни позову 33 679,36 грн.; копії свідоцтва та посвідчення адвоката. Відповідач у відзиві на позов вказав на те, що розмір витрат на правову допомогу є необгурнтованим та надмірним у співвідношенні до об`єму наданої допомоги, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, однак жодним чином не обгрунтовує, в чому полягає ця необгунтованість та неспівмірність.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). Як було зазначено вище, відповідачем жодних доказів цього не подано.

Відтак, суд відшкодовує понесені позивачем витрати на правову допомогу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення пені на 50%).

Керуючись статтями 129, 231-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діорит» ( 39800, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Конституції, буд. 32/33, код ЄДРПОУ 31529741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євровибухпром» ( 10001, м. Житомир, майдан Згоди, 6, оф. 8, код ЄДРПОУ 39368391) 1 906 844,00 грн. основного боргу, 388 762.19 грн. пені, 63308.22 грн річних, 568 158.91 грн. інфляційних, 49 737.53 грн. судового збору, 33 658. 35 грн. витрат на професійну правову допомогу.

3. В частині стягнення 50 000,00 грн основного боргу - закрити провадження у справі.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ГПК України.

Повне рішення складено 28.09.23р.

СуддяО.С.Мацко