Рішення

від 27.09.2023 по справі 917/936/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2023 Справа № 917/936/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Полтавське хлібоприймальне підприємство», 36014, м. Полтава, пл. Павленківська, 24, код ЄДРПОУ 05581898,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна», 36010, м. Полтава, вул. Половки, 62, код ЄДРПОУ 38194448,

про стягнення 82 932,60 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства «Полтавське хлібоприймальне підприємство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» про стягнення 82 932,60 грн., сплачених за договором продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях № 43-Лз/т від 03.06.2019 р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.06.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови договору № 43-Лз/т від 03.06.2019 р. в частині поставки нафтогазопродуктів на суму 82 932,60 грн., сплачених позивачем на виконання вказаного договору.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (поштове повідомлення з відміткою про вручення відповідачу копії ухвали суду від 12.06.2023 р. міститься в матеріалах справи).

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

03.06.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Полтавське хлібоприймальне підприємство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» було укладено договір продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях № 43-Лз/т (а.с. 74-76).

У договорі сторони, зокрема, узгодили наступне :

- Продавець (ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна») продає партію нафтогазопродуктів по одноразовим відомостям - талонам (талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС/АГЗП Продавця фіксованої кількості певного найменування і марки нафтопродукту, які позначені на ньому), іменовані надалі «Товар», а Покупець (ПрАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство») оплатити і прийняти «Товар» на умовах, визначених цим Договором (пункт 1.1 Договору);

- продаж товару здійснюється по одноразових відомостях (талонам) встановленого зразка в кількості і асортименті, згідно з наданими Покупцем і узгодженим з Продавцем замовленням. Встановити термін дії талонів календарний рік (пункти 3.1, 3.2 Договору);

- товар вважається наданий Продавцем і прийнятий Покупцем з моменту підписання сторонами видаткової накладної (пункт 3.4 Договору);

- ціна на товар визначається в гривнях на час відпуску товару, з урахуванням можливого зменшення суми грошових коштів визначеними правилами (положенням), які застосовуються Продавцем в залежності від кількості придбаного товару Покупцем. В ціну товару закладена вартість зберігання та видачі нафтопродуктів на АЗС/АГЗП. Ціна вказується в накладних і рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 4.1 Договору);

- загальна сума Договору складається з сум, вказаних в накладних, виданих на підставі Договору (пункт 4.2 Договору);

На виконання умов Договору № 43-Лз/т від 03.06.2019 р. Покупцем на підставі рахунків-фактур № ПР000000137 від 11.08.2021 р., № ПР000000170 від 01.10.2021 р., № ПР000000209 від 24.11.2021 р., № ПР000000008 від 01.02.2022 р. та № ПР000000019 від 22.02.2022 р. (а.с. 27-31) було здійснено оплату нафтогазопродуктів (талони) в кількості 1200 літрів на суму 209 226,00 грн. (згідно з платіжними інструкціями № 4045 від 12.08.2021 р., № 1383 від 04.10.2021 р., № 5645 від 25.11.2021 р., № 540 від 01.02.2022 р. та № 818 від 24.02.2022 р., а.с. 32, 34-37).

В порушення умов Договору Продавцем здійснено передачу Товару Покупцю частково. За Договором від № 43-Лз/т від 03.06.2019 р. Продавцем у власність Покупця не передано оплаченого Товару на суму 82 932,60 грн.

В зв`язку з невиконанням Відповідачем умов Договору від № 43-Лз/т від 03.06.2019 р. Позивач 26.01.2023 року за вих. № 53164 звертався до Відповідача з претензією про повернення коштів за оплачений, але не поставлений товар (а.с. 67-73).

Відповідач у своїй відповіді на претензію (№ 04-72 від 03.02.2023 р., а.с. 48) повідомив про неможливість виконання зобов`язань за Договором через накладення арешту на грошові кошти підприємства та заборону видаткових операцій та запропонував повернути нереалізовані талони на пальне для перевірки їх залишку та документального відображення заборгованості за даними бухгалтерського обліку сторін за Договором.

25.04.2023 року Позивачем здійснено повернення Відповідачу оригіналів нереалізованих талонів, про що складено накладні на повернення № ТН000000035 від 19.04.2023 р., № ТН000000036 від 19.04.2023 р., № ТН000000037 від 19.04.2023 р., № ТН000000038 від 19.04.2023 р. та № ТН000000039 від 19.04.2023 р. (а.с. 39-43, 60).

Згідно з Актом звірки взаєморозрахунків № 00000000074, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, станом на 30.04.2023 зафіксовано заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях № 43-Лз/т від 03.06.2019 р. в розмірі 82 932,60 грн.

Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» про стягнення 82 932,60 грн., сплачених за договором продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях № 43-Лз/т від 03.06.2019 р.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях № 43-Лз/т від 03.06.2019 р., рахунки-фактури № ПР000000137 від 11.08.2021 р., № ПР000000170 від 01.10.2021 р., № ПР000000209 від 24.11.2021 р., № ПР000000008 від 01.02.2022 р. та № ПР000000019 від 22.02.2022 р., платіжні інструкції № 4045 від 12.08.2021 р., № 1383 від 04.10.2021 р., № 5645 від 25.11.2021 р., № 540 від 01.02.2022 р. та № 818 від 24.02.2022 р., накладні на повернення № ТН000000035 від 19.04.2023 р., № ТН000000036 від 19.04.2023 р., № ТН000000037 від 19.04.2023 р., № ТН000000038 від 19.04.2023 р. та № ТН000000039 від 19.04.2023 р. та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Приватного акціонерного товариства «Полтавське хлібоприймальне підприємство» в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положенням статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором № 43-Лз/т від 03.06.2019 р. щодо здійснення оплати товару. відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не поставив позивачу товар у повному обсязі, кошти за непоставлений товар не повернув; заборгованість останнього складає 82 932,60 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 82 932,60 грн., сплачених за договором продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях № 43-Лз/т від 03.06.2019 р., підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Полтавське хлібоприймальне підприємство» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (36010, м. Полтава, вул. Половки, 62, код ЄДРПОУ 38194448, рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528) на користь Приватного акціонерного товариства «Полтавське хлібоприймальне підприємство» (36014, м. Полтава, пл. Павленківська, 24, код ЄДРПОУ 05581898, рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «УкрСиббанк» м. Харків) 82 932,60 грн., сплачених за договором продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях № 43-Лз/т від 03.06.2019 р.; 2 684,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 27.09.2023 р.

Суддя О.С. Мацко