Рішення

від 28.09.2023 по справі 920/730/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.09.2023м. СумиСправа № 920/730/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/730/23 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (вул. Берковецька, буд. 6-К, м. Київ, 04128; код за ЄДРПОУ 32490244),

до відповідачаКомунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради» (вул. Залізнична, буд. 125, м. Ромни, Сумська обл., 42000; код за ЄДРПОУ 03352857),

про стягнення 37168,70 грн

установив:

30.06.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 37168,70 грн з яких: 25000,00 грн основний борг, 9713,05 грн інфляційні втрати, 2455,65 грн 3% річних; а також 2684,00 грн судового збору.

30.06.2023 за електронним запитом суду №528958806886 отриманий витяг з ЄДРПОУ, за яким місцезнаходження зареєстрованої юридичної особи - Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради (ідентифікаційний код 03352857), є наступним: вул. Залізнична, буд. 125, м. Ромни, Сумська обл., 42000.

Ухвалою від 05.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/730/23; справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

05.07.2023 копія зазначеної ухвали надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України за списком розсилки №3991.

27.07.2023 від відповідача надійшов відзив (вх №4741, 2800), в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, зазначаючи про сплату основного боргу в сумі 25000,00 грн, а тому просить закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору. Як доказ сплати основного боргу відповідачем до відзиву додані платіжні інструкції від 26.06.2023 №4801 на суму 5000,00 грн, від 18.07.2023 №4849 в сумі 10000,00 грн.

15.09.2023 відповідач, в обґрунтування поданого відзиву на позов електронною поштою надіслав лист (вх №5827/23) до якого додав платіжну інструкцію від 24.07.2023 №4863 в сумі 10000,00 грн.

25.09.2023 відповідач направив відповідь на відзив (вх №6041), в якій позивач підтвердив сплату відповідачем основного боргу в сумі 25000,00 грн.

Подані сторонами документи прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

17.12.2021 між Комунальним підприємством «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради» (далі відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (далі позивач, постачальник) укладено договір №402 на постачання товару (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується у 2021 році в частині відвантаження товару з урахуванням строку дії договору встановленого п. 10.1. поставити замовнику товар, зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до договору), яка є невід`ємною частиною даного договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар. Товар постачається у строк не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки на отримання товару від замовника (100% обсягу товару поставити до 31.12.2021).

Пункт 2.1. договору визначає, що найменування (номенклатура, асортимент) товару: Відсів гранітний (фракція 0-5 мм) Код ДК 021-2015(CPV) 14210000-6 - Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі. Кількість товару, який постачається згідно договору складає 730т.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника по факту поставки товару, на підставі підписання покупцем видаткової накладної, протягом 15 банківських днів від дати підписання, в залежності від наявності бюджетного фінансування.

Відповідно до п. 4.2. договору до початку поставки товару покупець перераховує постачальнику попередню оплату, що становить 30% від суми договору, а саме: 121531 (сто двадцять одна тисяча п`ятсот тридцять одна) грн. 86 коп., у тому числі ПДВ: 20255,31 грн. згідно абз. 1 п. 1 постанови КМУ від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт, послуг, що закуповуються за бюджетні кошти на строк не більше 3-х місяців.

Пункт 4.3. договору встановлює, що у разі затримки бюджетного фінансування на закупівлю товару розрахунок здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання покупцем коштів на свій рахунок.

Зобов`язання покупця по оплаті за товар настає після поставки товару на склад покупця та підписання останнім видаткової накладної(п. 4.4. договору).

За п. 7.1. договору у випадку невиконання або неналежного виконання будь-якою із сторін зобов`язань, прийнятих на себе за даним договором, сторона несе перед іншою стороною відповідальність згідно діючого законодавства України.

Відповідно до п. 7.5. договору у разі затримки бюджетного фінансування замовник звільняється від відповідальності за порушення строків оплати за поставлений товар, а розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів на рахунок.

31.03.2022 на виконання умов договору позивач за видатковою накладною Рнк/КМ-0007672 поставив відповідачу товар (гранітний відсів (0-5) на суму 75638,33 грн.

17.05.2022, у зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару в сумі 75638,33 грн позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплати заборгованості за договором.

17.05.2023 позивачем направлено голові Роменської міської ради лист № 2205 з проханням позитивно вирішити питання погашення відповідачем заборгованості перед ТОВ «Епіцентр К».

Як зазначає позивач, 24.05.202 відповідач лише частково погасив борг, в сумі 25638,33 грн.

18.08.2022 відповідачем направлено позивачу лист за вих №605, в якому повідомлено, що казначейство в особливому режимі в умовах воєнного стану здійснюють платежі лише по черговості, а саме на оплату праці працівників бюджетних установ, соціальне забезпечення, на реалізацію програм державних гарантій медичного обслуговування населення, придбання питної води, та ін. У зв`язку з вищевикладеним відповідач наголосив про неможливість оплати заборгованості в сумі 50000,00 грн та гарантував сплачувати заборгованість частинами при першій можливості.

20.09.2022 позивач повторно направив відповідачу претензію з вимогою сплати вартості поставленого товару до 26.09.2022 року.

20.09.2023 позивачем надіслано голові Роменської міської ради лист з проханням позитивно вирішити питання погашення відповідачем заборгованості за поставлений товар за договором перед ТОВ «Епіцентр К».

12.10.2022 Виконавчий комітет Роменської міської ради надіслав позивачу листа за вих.№03-25/2731, в якому повідомив про перерахування коштів відповідачу 22.06.2022 з боку Управління житлово-комунального господарства Роменської міської ради за відсів гранітний згідно з актом наданих послуг в сумі 63031,94 грн., зазначивши про неможливість перерахувати позивачу кошти в цій сумі.

03.01.2023 позивачем знову направлено відповідачу претензію №78, яка, як зазначено позивачем, залишилася без відповіді з боку відповідача.

27.02.2023 позивачем направлено повторну претензію за №628, в якій позивач вимагав здійснити погашення заборгованості за отриманий товар в сумі 50000,00 грн, повідомивши відповідача, що в разі несплати заборгованості в 7-денний строк, з моменту отримання даної претензії, позивач буде змушений звернутися з позовом до суду для захисту своїх інтересів.

У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідачем було частково погашено заборгованість в сумі 25000,00 грн, а саме: 23.05.2023 - 10000,00 грн.; 30.05.2023 - 10000,00 грн.; 21.06.2023 - 5000,00 грн.

У зв`язку із відсутністю сплати відповідачем позивачу вартості поставленого товару за договором в сумі 25000,00 грн позивач звернуся до суду з даним позовом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач здійснив повну оплату вартості поставленого товару: 26.06.2023 5000,00 грн, 18.07.2023 10000,00 грн та 24.07.2023 10000,00 грн на загальну суму 25000,00 грн, що підтверджено позивачем у відповіді на відзив від 15.09.2023 №4134 (вх №6041 від 25.09.2023).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, в той час як відповідач вимоги щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару на час подання позову не виконав, у зв`язку з чим заборгував позивачу 25000,00 грн.

Разом з тим, після подання позову відповідачем сплачено 25000,00 грн основного боргу (платіжні інструкції від 26.06.2023 №4801 в сумі 5000,00 грн, від 18.07.2023 №4849 в сумі 10000,00 грн. та від 24.07.2023 №4863 в сумі 10000,00 грн).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у справі у зв`язку зі сплатою відповідачем 25000,00 вартості поставленого товару відсутній предмет спору щодо позовної вимоги про стягнення 25000,00 грн основного боргу, зважаючи на зазначений факт, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача 25000,00 основного боргу за договором.

Суд наголошує, що відсутні підстави для закриття провадження у справі №920/730/23 щодо всіх позовних вимог, так як матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заявлених позивачем у позові 3% річних та інфляційних збитків. Таким чином, клопотання відповідача про закриття провадження у справі (вх №2800 від 27.07.2023) суд задовольняє частково, а саме: в частині закриття провадження щодо стягнення 25000,00 грн основного боргу, в іншій частині відмовляє за необґрунтованістю та недоведеністю.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач просить стягнути з відповідача 9713,05 грн інфляційних нарахувань (з яких: 2042,23 грн інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 75638,00 грн за період з 01.05.2022 по 23.05.2022; 7670,82 грн інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 50000,00 грн за період з 01.06.2022 по 22.05.20230 та 2455,65 грн 3% річних (з яких: 198,94 грн за період з 22.04.2022 по 23.05.2022, 1373,92 грн за період з 25.05.2022 по 31.12.2022, 882,79 грн за період з 01.01.2023 по 22.05.2023).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

При цьому, слід зазначити, що згідно положень Цивільного кодексу України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Між сторонами такий розмір процентів не визначався.

У постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 та Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №910/10156/17 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника по факту поставки товару, на підставі підписання покупцем видаткової накладної, протягом 15 банківських днів від дати підписання, в залежності від наявності бюджетного фінансування.

Пункт 4.3. договору встановлює, що у разі затримки бюджетного фінансування на закупівлю товару розрахунок здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання покупцем коштів на свій рахунок.

Відповідно до листа від 12.10.2022 №03-25/2731 відповідач отримав відповідні надходження на його рахунок 22.06.2022. При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів неможливості перерахування зазначених коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача. Враховуючи положення п. 4.3. договору з 01.07.2022 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, а тому правомірним періодом для нарахування 3% річних та інфляційних збитків в межах заявленого позивачем періоду є період з 01.07.2022 по 22.05.2023. За змістом позову станом на 01.07.2022 заборгованість відповідача за поставлений товар за договором складала 50000,00 грн.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку нарахувань інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5936,78 грн інфляційних нарахувань за період з 01.07.2022 по 22.05.2023 нарахованих на суму 50000,00 грн боргу та 1339,72 грн 3% річних за період з 01.07.2022 по 22.05.2023 нарахованих на суму боргу в розмірі 50000,00 грн., в іншому суд відмовляє за необґрунтованістю.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення 25000,00 грн основного боргу, 5936,78 грн інфляційних збитків та 1339,72 грн 3% річних, разом з тим з урахуванням наведених вище обставин сплати відповідачем 25000,00 грн основного боргу, суд закриває провадження у справі в частині стягнення 25000,00 грн основного боргу за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 5936,78 грн інфляційних збитків та 1339,72 грн 3% річних за період з 01.07.2022 по 22.05.2023, в іншому - відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 2684,00 грн, що сплачений при зверненні з позовом за платіжною інструкцією №1-247К від 18.04.2023.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 стаття 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник у зв`язку із неправомірними діями відповідача через неналежне виконання умов договору, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2684,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Закрити провадження у справі №920/730/23 в частині стягнення 25000,00 грн основного боргу.

3.Стягнути з Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради» (вул. Залізнична, буд. 125, м. Ромни, Сумська обл., 42000; код за ЄДРПОУ 03352857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (вул. Берковецька, буд. 6-К, м. Київ, 04128; код за ЄДРПОУ 32490244) 5936,78 грн (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять шість грн 78 коп.) інфляційних збитків, 1339,72 грн (одна тисяча триста тридцять дев`ять грн 72 коп.) 3% річних, 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

4.В іншому відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2023.

СуддяВ.Л. Котельницька