Рішення

від 21.09.2023 по справі 925/921/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року

м. Черкаси

Справа № 925/921/23

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Відділу культури, молоді, спорту та туризму Звенигородської міської ради

про стягнення 113483,29 грн

Представники учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ;

Відповідач не з`явився.

Секретар судового засідання Бадика Д.Д.

Суддя Гладун А.І.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.

1.1.06.07.2023 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Відділу культури, молоді, спорту та туризму Звенигородської міської ради.

1.2.Змістом позову є майнова вимога про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 113483,29 грн, зокрема: 60550,72 грн заборгованість за поставлену електроенергію; 9334,76 грн пені; 20056,39 грн 15% річних; 23541,42 грн інфляційних втрат.

1.3.У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн, визнати справу малозначною та розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

1.4.11.07.2023 суддя ухвалив залишити позовну заяву без руху, установив Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Господарського суду Черкаської області протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви.

1.5.25.07.2023 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків та надав належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви.

1.6.Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов`язання з оплати за спожиту у січні 2021 року електричну енергію, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 60550,72 грн.

1.7.26.07.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №925/921/23, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив на 05.09.2023 на 09 год. 30 хв.

1.8.Ухвалу суду від 26.07.2023 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу - електронною поштою, яку 26.07.2023 доставлено до його електронної скриньки (а.с. 150), відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження відповідача, яке 02.08.2023 вручено відповідачу (а.с. 152) та електронною поштою, яку 26.07.2023 доставлено до електронної скриньки відповідача (а.с. 151).

1.9.31.07.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 153-157), у якому зазначив, що вимоги позивача є безпідставними. Відповідно до територіальної реформи і зміни устрою в 2020 році відповідач створений та внесений до Єдиного державного реєстру 24.12.2020, як самостійна юридична особа Звенигородської міської територіальної громади. Дана бюджетна установа у фінансовій діяльності керується Бюджетним кодексом України, згідно із статтею 48 якого розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. У 2021 році кошторисна сума для відповідача за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії» становила 381434,00 грн на весь бюджетний рік, який затверджений 15.01.2021. Після затвердження кошторису, всі закупівлі проводилися відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідач на початку своєї діяльності першочергово оголосив всі тендери, зокрема і на закупівлю електроенергії і станом на 09.02.2021 підписав договір з переможцем за проведеним тендером, а фактичне виконання постачання здійснювалось з 01.02.2021 на підставі ст.631 Цивільного кодексу України. Отже, відповідно до Казначейського обслуговування річні призначення за КЕКВ 2273 взято до юридичних зобов`язань у повному обсязі за результатом проведених торгів за період з 01.02.2021 по 31.12.2021. Відповідач стверджує, що договір, на підставі якого позивач нарахував заборгованість, пеню, інфляційні втрати та 15% річних, є неукладеним, оскільки відповідач не акцептував умови даного договору. ДПЗД "Укрінтеренерго" та ПАТ "Черкасиобленерго" самовільно та без дотримання чітко визначеної законодавством процедури перевели Звенигородський відділ культури, молоді, спорту та туризму Звенигородської міської ради на постачальника «останньої надії». Відповідач зазначає, що державну установу Відділ культури, молоді, спорту та туризму Звенигородської міської ради не повідомили про майбутнє переведення, та вже фактичне переведення на постачальника «останньої надії», що є недопустимим порушенням ПРРЕЕ. Відповідно споживач Відділ культури, молоді, спорту та туризму не ініціював процедуру зміни електропостачальника, що є також обов`язковою умовою при переведенні на постачальника "останньої надії". У зв`язку з чим не дотримано вимог п. 6.1 та п. 6.2 ПРРЕЕ, а також вимог ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії". Отже, вимоги позивача про постачання електроенергії за січень, лютий, березень 2021 року у розмірі 178866,13 грн за середньою ціною 3,48 грн є незаконними та безпідставними. Відповідач виграв торги за ціною 1,86 грн за кВт, а позивач вимагає сплатити за ціною 3,48 грн за кВт. Тому вимоги позивача є безпідставними у зв`язку з тим, що не можуть виникати зобов`язання за постачання електричної енергії за двома постачальниками у лютому та березні 2021 року; що порушує вимоги статті 23 Бюджетного кодексу України у частині виставленого протоколу позивачем у розмірі 178866,13 грн; що порушує вимоги статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі», вартість яких перевищує 50000,00 грн; що порушує ст. 10, 11, 13 Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідач погоджується на відшкодування за спожиту електричну енергію за діючою та ринковою ціною 1,86 грн за кВт, застосованою згідно із договором №71071001207, укладеним між ТОВ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» та відповідачем, станом на 09.02.2021, та погоджується сплатити борг у розмірі 26605,44 грн. Відповідач у відзиві просив суд на підставі статті 233 Господарського кодексу України зменшити розмір пені, посилаючись на те, що позивач недотримався як постачальник "останньої надії" здійснення розрахунків поза межами процедури, передбаченої бюджетним законодавством; що у відповідача відсутнє фінансування на оплату штрафних санкцій; що можливість списання заборгованості за рахунок коштів, виділених на закупівлю товарів першої необхідності, оплату комунальних послуг, що може призвести до негативних наслідків для установи відповідача. Тому відповідач просив зменшити штрафні санкції на 80% та стягнути з відповідача на користь позивача борг за спожиту електроенергію відповідно до договору №71071001207 з ТОВ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ», зокрема : 26605,44 грн заборгованості за поставлену електроенергію (14304 кВ х 1,86 грн), 8812,60 грн пені у розмірі 15% (26605,44 грн (сума боргу) х 15% : 365днів х 806 днів прострочення), 10137,43 грн інфляційних втрат (2660,54 грн за 2021 рік (26605,44 (сума боргу х 110%=29265,98-26605,44)+ 6970,63 грн за 2022 рік (26605,44 (сума боргу) х 126,2%=33576,07-26605,54) + 506,26 грн за 2023рік (26605,44 (сума боргу) х 104,6%=27829,30-26605,54 = 1223,75 : 365 днів х 151 день прострочення); 1762,52 грн 3% річних (26605,44 (сума боргу) х 3: 365 х 806 днів прострочення).

1.10.15.08.2023 позивач подав до суду відповідь на позовну заяву (а.с. 180-182), у якій ствердив, що з 01.01.2021 між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», умови якого відповідач як споживач електроенергії безакцептно прийняв з урахуванням п. 1.2.9 Правил. Укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» протягом терміну його дії є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань. Твердження відповідача, що позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу без укладання договору у відповідності з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі» спростовується вище викладеними нормами. Позивач здійснював постачання електричної енергії тільки у січні 2021 року. Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору - Комерційна пропозиція. Згідно з п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію. Пунктом 5.3 договору передбачено, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором. Відповідно до п. 1.1 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, що є невід`ємним додатком до договору, ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1179. Згідно з п.п. 1.2 та 1.3 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію та порядок формування ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД «Укрінтеренерго». У січні 2021 року ціна, за якою здійснювалось постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачам, приєднаним до системи розподілу (ОСР ПАТ «Черкасиобленерго»), 2 клас напруги складала 3,52761 грн/КВт*год з урахуванням податку на додану вартість). Таким чином, прохання відповідача щодо відшкодування за спожиту електричну енергію за ціною 1,86 грн/КВт*год, застосованою згідно договору №71071001207, укладеному між ТОВ «Черкасиенергозбут» та відповідачем, є безпідставним. Щодо клопотання відповідача про зменшення судом розміру штрафних санкцій позивач зазначив, що нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідач з дати взяття бюджетного зобов`язання, з 01.01.2021, до закінчення бюджетного періоду, до 31.12.2021, не намагався оплатити заборгованість за спожиту електричну енергію у січні 2021 р. Нараховані суми пені, відсотків річних та інфляційних втрат не є значними в порівнянні із сумою заборгованості. Тому позивач вважає, що відсутні підстави для зменшення сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

1.11.03.08.2023 відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача (а.с. 187).

1.12.У судовому засіданні 05.09.2023 взяла участь представник позивача Валентинова Олена Миколаївна у режимі відеоконференції. Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

1.13.Представник позивача Валентинова Олена Миколаївна у судовому засіданні просила позов задовольнити повністю.

1.14.05.09.2023 суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 14 год. 00 хв. 12.09.2023.

1.15.12.09.2023 позивач подав до суду клопотання про долучення до справи доказів надсилання відповідачу пояснення позивача від 07.09.2023 №44/22-1126 через АТ "Укрпошта" (а.с. 194).

1.16.У судовому засіданні 12.09.2023 взяла участь представник позивача Валентинова Олена Миколаївна у режимі відеоконференції. Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

1.17.Представник позивача Валентинова О.М. просила суд приєднати до справи пояснення позивача, які надіслані до суду через систему "Електронний суд".

1.18.12.09.2023 суд з`ясував, що до суду до початку судового засідання, пояснення позивача не надходили, ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 08 год. 30 хв. 21.09.2023.

1.19.12.09.2023 о 16:41 год. в системі "Електронний суд" позивач подав до суду пояснення (а.с. 201-203), у яких просив позовні вимоги задовольнити повністю. У поясненнях позивач зазначив, що всі складові ціни постачальника «останньої надії» врегульовані та затверджуються НКРЕКП, крім середньозваженої фактичної ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» за перші 20 днів попереднього розрахункового періоду, яка визначається та оприлюднюється оператором ринку на його офіційному веб-сайті в мережі Інтернет не пізніше 25 числа попереднього розрахункового періоду (п.1.4 Порядку). Щодо нарахування пені позивач зазначив, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Пунктом 6.1 розділу 6 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», сторонами обумовлено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника. За правилами ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування пені повинно бути припинено через шість місяців з дня виникнення права на її нарахування, якщо інше не встановлено договором між сторонами. Публічним договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», умови якого відповідач як споживач електроенергії безакцептно прийняв, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (пункт 13.1 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019). Позивач нарахував відповідачу 9 334,76 грн пені за період з 17.03.2021 до 23.02.2022 за 344 дні.

1.20.20.09.2023 позивач подав до суду доповнення до пояснення (а.с. 212), у якому зазначив, що 04.03.2021 на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням надіслано супровідний лист від 26.02.2021 №44/09 1710/ПОН з договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в 2 примірниках, Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 в 2 примірниках, додаткова угода до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в 2 примірниках, протокол проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника «останньої надії» в 2 примірниках, а також акт №005204 від 31.01.2021 в 2 примірниках, рахунок №000043966160/22/О01/10911 від 16.02.2021. Лист отриманий відповідачем 09.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0100189543870. Також доказом того, що відповідач отримав договір з додатками, є те, що до відзиву на позовну заяву відповідач додав копію протоколу проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника «останньої надії», який разом з іншими документами разом з супровідним листом від 26.02.2021 №44/09 1710/ПОН надісланий відповідачу. Позивач зазначив, що у протоколі проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника «останньої надії» зазначено тариф на послуги постачальника «останньої надії» 2 клас напруги станом на 01.01.2021 3,52261 грн/КВт*год без урахування ПДВ.

1.21.У судовому засіданні 21.09.2023 взяла участь представник позивача Валентинова Олена Миколаївна у режимі відеоконференції. Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

1.22.Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

1.23.Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

1.24.Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

1.25.Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

1.26.Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

1.27.Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

1.28.Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

1.29.Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

1.30.Суд ухвалив розглядати справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

1.31.Представник позивача Валентинова О.М. у судовому засіданні позов підтримала повністю.

1.32.21.09.2023 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

1.33.Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/921/23.

Вислухавши пояснення учасника справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2.Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

2.1.Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 113483,29 грн, зокрема 60550,72 грн заборгованості за поставлену у січені 2021 року електроенергію, 9334,76 грн пені, 20056,39 грн 15% річних; 23541,42 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання.

2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач доводить виникнення між сторонами зобов`язання на підставі договору постачання електричної енергії "останньої надії"; неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати за спожиту у січні 2021 року електроенергію.

2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання на підставі договору поставки електричної енергії; невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за спожиту електроенергію; розмір грошового зобов`язання відповідача; розмір штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

3.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

3.1.На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

3.1.1.Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" є постачальником "останньої надії" електричної енергії споживачу на період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2023 року відповідно до ліцензії, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 №1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р, статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

3.1.2.Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (а.с 16-23) є публічним договором приєднання споживача та укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. Договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

3.1.3.Умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №312 та є однаковими для всіх споживачів України.

3.1.4.Оператором системи розподілу є ПАТ "Черкасиобленерго".

3.1.5.18.01.2021 ПАТ "Черкасиобленерго" у листі №329/03-01-03 (а.с. 33) повідомило позивача про переведення споживачів з 01.01.2021 до постачальника "останньої надії".

3.1.6.08.02.2021 ПАТ "Черкасиобленерго" у листі №1083/030101 (а.с. 38) повідомило позивача про те, що протягом січня 2021 року по деяким об`єктам (точкам комерційного обліку), які були передані з 01.01.2021 постачальнику "останньої надії", змінився власник.

3.1.7.Об`єкти за ЕІС-кодами: 62Z039863850200X, 62Z33111778301IV, 62Z344562630186W, 62Z3681656727395, 62Z4082550745504, 62Z435838411274U, 62Z598481967597T, 62Z606057934749G, 62Z624939302091P, 62Z645999738922S, 62Z713360264786T, 62Z809346322275L, 62Z834214800744Y, 62Z853668092595Z, 62Z9405736196498, 62Z9982311114228 перейшли до споживача ВІДДІЛ КУЛЬТУРИ, МОЛОДІ, СПОРТУ ТА ТУРИЗМУ ЗВЕНИГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (код ЄДРПОУ 43966160) (а.с. 39-52).

3.1.8.26.02.2021 позивач надіслав відповідачу лист №44/09-1710/ПОН (а.с. 54) з двома примірниками договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», Комерційну пропозицію №3 від 07.06.2019 в 2 примірниках, додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"в 2 примірниках, протокол проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника «останньої надії» в 2 примірниках, а також акт №005204 від 31.01.2021 в 2 примірниках, рахунок №000043966160/22/О01/10911 від 16.02.2021.

3.1.9.Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику "останньої надії" оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 №2118, а саме шляхом надання постачальнику "останньої надії" звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

3.1.10.Відповідно до п. 2.1. глави 2 договору споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку 1 до договору - Комерційна пропозиція (а.с. 24-29).

3.1.11. Згідно з п. 5.8. глави 5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

3.1.12.Відповідно до положень п. 5.10 глави 5 договору про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

3.1.13.Відповідно до положень п. 4.2. розділу Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

3.1.14.Згідно з п.4.4 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

3.1.15.Відповідно до положень п. 6.1. розділу 6 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

3.1.16.Відповідно до пункту 7.4 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

3.1.17.На виконання договору за даними оператора системи розподілу ПАТ "Черкасиобленерго" (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕК від 16.11.2018 №1447) на підставі звіту про фактичне споживання відповідачем електричної енергії за січень 2021 року позивач склав акт №005204 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 року від 31 січня 2021 року (а.с. 60) та рахунок №000043966160/22/001/10911 від 16.02.2021 на обсяг споживання електричної енергії у кількості 14304 кВт*год. на суму 60550,72 грн з ПДВ (а.с. 61).

3.1.18.04.03.2021 позивач надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення акт №005204 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 року від 31 січня 2021 року та рахунок №000043966160/22/001/10911 від 16.02.2021 на обсяг споживання електричної енергії у кількості 14304 кВт*год. на суму 60550,72 грн з ПДВ, який 09.03.2021 вручено відповідачу (а.с. 62).

3.1.19.26.04.2022 позивач надіслав на електронну адресу відповідача (а.с.65) претензію-вимогу від 13.04.2022 № 44/11-002093 на суму 60 550,72 грн (а.с. 63-64).

3.1.20.11.01.2023 позивач надіслав відповідачу попередження №44/11-005639/П про припинення постачання електричної енергії, у якому попередив, що у разі несплати заборгованості на суму 60550,72 грн постачання електричної енергії на об`єкти буде припинено 03 лютого 2023 р. з 09:00 години. (а.с. 66-67).

3.2.Заперечуючи проти позову відповідач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

3.2.1.Згідно з протоколом проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника "останньої надії" (а.с. 159) позивач та відповідач погоджували умови закупівлі електричної енергії на умовах постачальника "останньої надії" у період з 01.01.2021 по 31.03.2021;

3.2.2.Відповідач погоджується на відшкодування за спожиту електричну енергію за діючою та ринковою ціною 1,86 грн за кВт, застосованою згідно із договором №71071001207 від 09.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеним між ТОВ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» та відповідачем (а.с. 160-166).

3.3.Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

3.4.Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

3.5.На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.

3.6.Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

3.7.На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.

3.8.Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи

3.9.Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.

3.10.Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

3.11.Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.12.Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів у суду не виникло.

4.Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.1.Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

4.2.Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

4.3.З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.4.Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.5.Враховуючи, обставини, що не підлягають доказуванню, належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та визнає встановленими наступні обставини:

4.5.1виникнення між позивачем та відповідачем майнового господарського зобов`язання на підставі договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з урахуванням додатку №1 Комерційної пропозиції №3 від 07.09.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії";

4.5.2виконання позивачем свого обов`язку у зобов`язанні та поставку відповідачу електричної енергії у січні 2021 року в обсязі 14304 кВт*год. вартістю 60550,72 грн з ПДВ;

4.5.3виникнення у відповідача обов`язку сплатити за спожиту електричну енергію;

4.5.4порушення відповідачем зобов`язання зі сплати за спожиту у січні 2021 року електричну енергію;

4.5.5розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача за договором постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" становить 60550,72 грн.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

5.1.Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

5.2.Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

5.3.Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

5.4.Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

5.5.Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

5.6.Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.7.Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

5.8.Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

5.9.Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

5.10.Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

5.11.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

5.12.Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

5.13.Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

5.14.Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.

5.15.Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.16.Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.17.Частинами 1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

5.18.Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

5.19.Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

5.20.Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема, про надання послуг з розподілу та про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

5.21.Згідно з пунктом 56 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

5.22.Відповідно до статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

5.23.Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

5.24.Пунктом 66 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

5.25.Відповідно до частини 3 статті 60 Закону України "Про ринок електричної енергії" відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим Законом та правилами роздрібного ринку електричної енергії.

5.26.Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 затверджено ПРРЕЕ.

5.27.Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

5.28.Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

5.29.Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.30.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

6.Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

6.1.Передумовою спору є виникнення між сторонами майнового-господарського зобов`язання на підставі договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

6.2.Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати за спожиту у січні 2021 року електричну енергію.

6.3.Звертаючись з позовом позивач прагне захистити своє майнове право та отримати кошти за поставлену відповідачу електричну енергію.

6.4.Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов`язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

6.5.За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

6.6.Позивач за договором постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" поставив відповідачу у січні 2021 року електричну енергію в обсязі 14304 кВт*год. вартістю 60550,72 грн з ПДВ.

6.7.Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору - Комерційна пропозиція. Згідно з п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію. Пунктом 5.3 договору передбачено, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором. Відповідно до п. 1.1 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, що є невід`ємним додатком до договору, ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1179. Згідно з п.п. 1.2 та 1.3 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію та порядок формування ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД «Укрінтеренерго». У січні 2021 року ціна, за якою здійснювалось постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачам, приєднаним до системи розподілу (ОСР ПАТ «Черкасиобленерго»), 2 клас напруги складала 3,52761 грн/КВт*год з урахуванням податку на додану вартість).

6.8.Вартість спожитої відповідачем електричної енергії в обсязі 14304 кВт*год. становить 60550,72 грн.

6.9.За спожиту у січні 2021 року електричну енергію відповідач оплату не здійснив.

6.10.Борг відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію становить 60550,72 грн (14304 кВт*год х 3,52761 грн без ПДВ +10091,79 грн ПДВ).

6.11.Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

6.12.Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

6.13.Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

6.14.Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

6.15.Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

6.16.Невиконання відповідачам свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні зі сплати за поставлену електричну енергію.

6.17.Вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту у січні 2021 року електричну енергію в розмір 60550,72 грн суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

6.18.За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 23541,42 грн інфляційних втрат за період з 17.03.2021 по 31.05.2023 та 20056,39 грн 15% річних за період з 17.03.2021 по 31.05.2023.

6.19.Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

6.20.Відповідно до п. 4.2. розділу Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

6.21.За спожиту електричну енергію у січні 2021 року відповідач повинен був сплатити до 16.03.2021 на підставі виставленого позивачем рахунку №.000043966160/22/001/10911 від 16.02.2021, який 04.03.2021 вручено відповідачу.

6.22.Статтею 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

6.23.Відповідно до пункту 7.4 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

6.24.Прострочення виконання грошового зобов`язання настало у відповідача з 17.03.2021.

6.25.За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

6.26.Отже, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

6.27.На суму заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 60550,72 грн позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 15% річних.

6.28.Розмір інфляційних втрат за період з квітня 2021 року по травень 2023 року за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 23541,42 грн (60550,72 грн (сума боргу) х 1,38878850 -60550,72).

6.29.Розмір 15 % річних за період з 17.03.2021 по 31.05.2023 за прострочення виконання грошового зобов`язання (60550,72 грн (сума боргу) х 15% х 806 днів прострочення :365 :100) становить 20056,39 грн (а.с. 70)

6.30.Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 15% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

6.31.Отже, за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач за період з 17.03.2021 по 31.05.2023 включно повинен сплатити позивачу 23541,42 грн інфляційних втрат та 20056,39 грн 15% річних.

6.32.Вимогу позивача про стягнення з відповідача 23541,42 грн інфляційних втрат та 20056,39 грн 15% річних, суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

6.33.Звертаючись із позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача 9334,76 грн пені за період з 17.03.2021 по 23.02.2022 за прострочення виконання грошового зобов`язання.

6.34.Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом , іншими законами або договором.

6.35.Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом , іншими законами та договором (стаття 216 Господарського кодексу України).

6.36.Відповідно до частин 1 та 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф , пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

6.37.У разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

6.38.Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

6.39.Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

6.40.Відповідно до положень п. 6.1. розділу 6 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

6.41.Публічним договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», умови якого Відповідач (як споживач електроенергії) безакцептно прийняв, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (пункт 13.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019).

6.42.Звертаючись із позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача 9334,76 грн пені за період з 17.03.2021 по 23.02.2022 за 344 дні прострочення виконання грошового зобов`язання.

6.43.За розрахунком позивача (а.с. 70) розмір пені становить 9334,76 грн за період з 17.03.2021 по 23.02.2022 (646,98 грн за період з 17.03.2021 по 15.04.2021 (60550,72 грн (сума боргу) x (2 x 6,50: 365) x 30 днів (прострочення) : 100) + 2438,62 грн за період з 16.04.2021 по 22.07.2021 (60550,72 грн (сума боргу) x (2 x 7,50: 365) x 98 днів (прострочення) : 100) + 1300,60 грн за період з 27.07.2021 по 09.09.2021 (60550,72 грн (сума боргу) x (2 x 8,00: 365) x 49 днів (прострочення) : 100) + 2566,36 грн за період з 10.09.2021 по 09.12.2021 (60550,72 грн (сума боргу) x (2 x 8,50: 365) x 91 день (прострочення) : 100) + 1254,36 грн за період з 10.12.2021 по 20.01.2022 (60550,72 грн (сума боргу) x (2 x 9,00: 365) x 42 дні (прострочення) : 100) + 1128,07 грн за період з 21.01.2022 по 23.02.2022 (60550,72 грн (сума боргу) x (2 x 10,00: 365) x 34 дні (прострочення) : 100).

6.44.Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, суд дійшов висновку, про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу.

6.45.Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

6.46.Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

6.47.За змістом частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

6.48.Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

6.49.Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

6.50.Отже, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони.

6.51.Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

6.52.Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

6.53.Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

6.54.Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, яку суд враховує під час прийняття рішення.

6.55.Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

6.56.Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

6.57.Ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

6.58.Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

6.59.Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

6.60.Аналогічний висновок про застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20, який суд врахував при прийнятті рішення.

6.61.Відповідач не довів існування виняткових обставин, які мають істотне значення при визначенні розміру пені та слугували б підставою для його зменшення на 80%.

6.62.Суд дійшов висновку, що розмір пені у розмірі 9334,76 грн не є надмірним порівняно із розміром заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію у січні 2021 року у розмірі 60550,72 грн.

6.63.Вимогу позивача про стягнення з відповідача неустойки (пені) в розмірі 9334,76 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним, ефективним та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині..

7. Розподіл судових витрат.

7.1.Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.2.За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн на підставі платіжної інструкції від 26.06.2023 №304 (а. с. 11).

7.3.Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.4.Оскільки, позовні вимоги позивача задоволенні повністю до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу культури, молоді, спорту та туризму Звенигородської міської ради (ідентифікаційний код: 43966160, адреса місцезнаходження: 20202, Черкаська область, Звенигородський район, м. Звенигородка, пр. Шевченка, 63) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (ідентифікаційний код: 19480600, адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85) 60550,72 грн (шістдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 72 копійки) боргу на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк"; 9334,76 грн (дев`ять тисяч триста тридцять чотири гривень 76 копійок) пені, 23541,42 грн (двадцять три тисячі п`ятсот сорок одну гривню 42 копійок) інфляційних втрат, 20056,39 грн (двадцять тисяч п`ятдесят шість гривень 39 копійок) 15% річних на рахунок IBAN НОМЕР_2 в ГУ ДКСУ у Київській області; 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат зі сплати судового збору на рахунок IBAN НОМЕР_3 в ГУ ДКСУ у Київській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 28.09.2023.

СуддяА.І. Гладун