Постанова

від 14.04.2010 по справі 5020-4/270

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕ ЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13 квітня 2010 року Справа № 5020-4/270

Севастопольсь кий апеляційний господарськ ий суд у складі колегії судді в:

головуючого судді Ткаче нка М.І.,

суддів Антон ової І.В.,

Кот лярової О.Л.,

за участю представників сторін:

позивача - Толчина Натал ія Григорівна, довіреність № 2009/09 від 2 листопада 2009 року (Публ ічне акціонерне товариство Б анк „Морський”);

відповідача - Леушин Се ргій Валерійович, довіреніст ь б/н від 6 серпня 2008 року (ВАТ „Л ивадийская инвестиционная к омпания”);

розглянувши апеляційну ск аргу Товариства з обмежен ою відповідальністю „Ливади йская инвестиционная компан ия” на рішення господарськог о суду міста Севастополя (суд дя Погребняк О.С.) від 25 лютого 2 010 року по справі № 5020-4/270

за позовом Публіч ного акціонерного товариств а Банк „Морський ”

(вулиця Брестська, 18 „а”, міст о Севастополь, 99001)

(для відома представнику То лчиній Н.Г.: АДРЕСА_1)

до Товариства з обмежен ою відповідальністю „Ливади йская инвестиционная компан ия”

(вулиця Кулакова, 51, кв. 3, місто Севастополь, 99011)

(для відома представнику Ле ушину С.В.: АДРЕСА_2)

про розірвання кредитного договору та стягнення суми б оргу

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 ро ку Публічне акціонерне товар иство Банк „Морський” (далі - П АТ Банк „Морський”) звернуло сь до господарського суду мі ста Севастополя з позовною з аявою до Товариства з обмеже ною відповідальністю „Ливад ийская инвестиционная компа ния” (далі - ТОВ „Ливадийская и нвестиционная компания”), в я кій просить:

- розірвати кредитний догов ір № 2790707-КЮ від 30 липня 2007 року, укл адений між сторонами по спра ві;

- стягнути з ТОВ „Ливадийска я инвестиционная компания” 3 995000,00 грн. суму основного боргу, 691 272,99 грн. суму прострочених від сотків, 58518,35 грн. пені, 998 750,00 грн. шт рафу. Всього - 5 685 022,99 грн. у тому ч ислі і за рахунок заставлено го майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторон ами 30 липня 2007 року укладено кр едитний договір № 2790707-КЮ, відпо відно до умов якого, позивач надав відповідачу кредит у с умі 500 000,00 грн. до 24 липня 2009 року.

Позичальник - ТО В „Ливадийская инвестиционн ая компания” свої зобов'язан ня перед ПАТ Банк „Морський” не виконує, суму боргу та відс отки за кредитним договором до наступного часу не сплачу є.

В подальшому, по зивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути 5743541,34 грн.

ВАТ „Ливади йская инвестиционная компан ия” з позовними вимогами не з гідне, мотивуючи наступним.

Кредитний догов ір був забезпечений договоро м іпотекі. Таким чином, пози вач спочатку повинен був реа лізувати майно, яке є предмет ом іпотечного договору від 30 л ипня 2007 року, а, якщо після реал ізації коштів буде недостатн ьо для погашення кредиту, то т ільки тоді він має право на зв ернення до суду.

Тобто, на думку в ідповідача, ПАТ Банк „Морськ ий” передчасно звернулось д о суду.

Рішенням господ арського суду міста Севастоп оля від 25 лютого 2010 року по спра ві № 5020-4/270 позов задоволено.

Розірвано креди тний договір № 2790707-КЮ від 30 липня 2007 року, укладений між с торонами по справі.

Стягнуто з ТОВ „Ливадийская инвестиционн ая компания” на користь ПАТ Банк „Морський” 5743541,3 4 грн.

Стягнуто з Т ОВ „Ливадийская инвестицио нная компания” на корис ть ПАТ Банк „Морський” держа вне мито у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення судов ого процесу у розмірі 236,00 грн.

Рішення суду мо тивовано посиланням на норми Цивільного кодексу України про зобов'язання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ „Ли вадийская инвестиционная ко мпания” звернулось до Севаст опольського апеляційного го сподарського суду з апеляцій ною скаргою, в якій просить рі шення суду скасувати.

Відповідач вваж ає, що рішення прийнято з пору шенням норм матеріального та процесуального права, оскіл ьки не з'ясовані всі обставин и, що мають значення по справі .

Крім того, довод и апеляційної скарги мотивов ані посиланням на статтю 47 Зак ону України „Про іпотеку”.

ПАТ Банк „Морсь кий” з доводами, викладеними в апеляційній скарзі не згід не, вважаючи, що посилання поз ичальника - ТОВ „Ливадийская инвестиционная компания” на те, що позивач не здійснив зах одів для реалізації майна, що знаходиться в іпотеці є пере дчасними, є необгрунтованими , так як відповідно до статті 3 3 Закону України „Про іпотеку ” у разі невиконання або нена лежного виконання боржником основного зобов'язання іпот екодержатель вправі задовол ьнити свої вимоги за основни м зобов'язанням шляхом зверн ення стягнення на предмет іп отекі.

Таким чином, зве рнення стягнення на заставле не майно є правом ПАТ Банк „Мо рський”, а не його обов'язком.

Ухвалою Севасто польського апеляційного гос подарського суду від 17 березн я 2010 року апеляційна скарга пр ийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Ант онової І.В., судді Котляров ої О.Л. та призначена до розгля ду на 13 квітня 2010 року.

Розглянувши справу п овторно, в порядку статті 101 Го сподарського процесуальног о кодексу України судова кол егія встановила наступне.

30 липня 2007 року між Ві дкритим акціонерним товарис твом Банк „Морський” (Банк) та ТОВ „Ливадийская инвестицио нная компания” (позичальник) укладено кредитний договір № 2790707-КЮ.

Відповідно до Свідоцт ва про державну реєстрацію ю ридичної особи від 19 жовтня 2009 року найменування юридичної особи - Відкритого акціонерн ого товариства Банк „Морськи й” змінилося на - Публічне Акц іонерне товариство Банк „Мор ський”.

5 травня 2007 р оку сторони підписали додатк ову угоду № 1 до кредитного до говору № 2790707-КЮ від 30 липня 2007 рок у.

Згідно з умовами укла деного договору (з урахуванн ям додаткової угоди) відпові дачу був наданий кредит у фор мі відновлюваної кредитної л інії для ведення фінансової, господарської та іншої стат утної діяльності, а також для поповнення оборотних засобі в у розмірі 500 000,00 доларів США на строк з 30 липня 2007 року по 21 липн я 2017 року з виплатою відсотків за користування кредитів, ви ходячи з 14% річних, та 16% з 5 травн я 2008 року.

Пунктом 3.3.1 договору пе редбачений обов'язок позичал ьника використовувати креди т на зазначені у пункті 1.1 цілі , забезпечити своєчасну опла ту процентів та повернути кр едит у сумі 500000,00 доларів США не пізніше 24 липня 2009 року, за умов ами надання нового об'єктивн ого бізнес-плану, дія кредитн ої лінії поновлюється на стр ок до 24 липня 2017 року.

Згідно з пунктом 3.3.3 дод аткової угоди до договору по зичальник зобов'язаний випла чувати проценти за кредит що місячно, виходячи з 16 % ст авки річних, але не пізніше ос таннього банківського дня мі сяця на рахунок № 206880109671 в ВАТ Бан к „Морський”.

Відповідно до пункті в 4.7-4.9 договору, спірні питання за даним договором врегульо вуються шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди , спір передається до господа рського суду міста Севастопо ля. Зміни до договору вносять ся за згодою сторін у письмов ому вигляді. Строк дії догово ру встановлюється із дня над ання кредиту до повного вико нання позичальником зобов'яз ань з договором.

Однак, відповідач сво ї зобов'язання виконував нен алежним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 500000,00 доларів США. На виконання вк азаних вище пунктів 4.7-4.9 догово ру 26 листопада 2009 року позивач звернувся до відповідача з в имогами погасити заборгован ість за кредитом у розмірі 5685022 ,99 грн.

Але, відповідач, вимог и не виконав, суму заборгован ості за договором не сплатив , що і стало причиною зверненн я позивача до господарського суду з позовом про розірванн я договору та стягнення з від повідача суми боргу за креди том з урахуванням процентів, пені та штрафу.

З матеріалів справи в бачається, що 30 липня 2007 року мі ж ВАТ Банк „Морський” (іпотек одержатель) та ТОВ „Ливадийс кая инвестиционная компания ” (іпотекодавець) укладено іп отечний договір, відповідно до якого іпотекодавець для з абезпечення виконання в повн ому обсязі зобов'язань іпоте кодавця (позичальника) перед іпотекодержателем за кред итним договором № 2790707-КЮ від 3 0 липня 2007 року та виконання в п овному обсязі зобов'язань що до сплати процентів, неустой ки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення ос новної суми боргу за кредито м та будь-якого збільшення ці єї суми, яке було прямо передб ачено умовами кредитного дог овору, відшкодування збитків , іншої заборгованості, перед ає в іпотеку іпотекодержател ю належне йому на праві власн ості нерухоме майно - вбудова но-прибудовані нежилі приміщ ення з № І V 12, 20, 26 у підвалі житлов ого будинку літара „А”, з № IV 1-11 , № V- 1, 3, № IV 21-25 на першому поверсі л ітера „А1” з козирком, ґанком т а прибудовою літ „а” у будинк у № 163 , що розташовані по вулиці Хрустальова в місті Севасто полі.

Вивчивши матеріали с прави, обговоривши доводи ап еляційної скарги, перевіривш и правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль ного права та відповідність висновків суду обставинам сп рави, судова колегія вважає а пеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виход ячи з наступного.

Правовідносини сторін ре гулюються нормами Цивільног о кодексу України, Законом Ук раїни „Про іпотеку” № 898-IV від 5 ч ервня 2003 року.

Суд вважає позовні в имоги такими, що підлягають з адоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1054 Ци вільного кодексу України, за кредитним договором банк аб о інша фінансова установа (кр едитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених дого вором, а позичальник зобов'яз ується повернути кредит та с платити проценти.

Відповідно до положе нь статей 525, 526 Цивільного Коде ксу України, зобов'язання пов инні виконуватись належним ч ином відповідно до умов дого вору та вимог цього Кодексу, і нших актів цивільного законо давства, а за відсутності так их умов та вимог - відповідно д о звичаїв ділового обороту а бо інших вимог, що звичайно ст авляться. Одностороння відмо ва від зобов'язання або однос тороння зміна його умов не до пускається, якщо інше не вста новлено договором або законо м.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено , що розмір процентів та поряд ок їх сплати за договором виз начаються в договорі залежно від кредитного ризику, надан ого забезпечення, попиту і пр опозицій, які склалися на кре дитному ринку, строку корист ування кредитом, розміру обл ікової ставки та інших факто рів.

Згідно з приписами ст атті 1049 Цивільного кодексу Ук раїни позичальник зобов'язан ий повернути позикодавцеві н адану ним позику (грошові кош ти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені д оговором та сплатити процент и за його використання.

Відповідно до пункту 3 статті 346 Господарського код ексу України кредити надають ся банком під відсоток. Надан ня безвідсоткових кредитів з абороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з умовами укла деного договору позичальник зобов'язався щомісячно спла чувати банку проценти з розр ахунку 14 відсотків річних, а в ідповідно до додаткової угод и № 1 до кредитного договору ві д 5 травня 2008 року, з виплатою ві дсотків виходячи із 16 % річних з 5 травня 2008 року.

З матеріалів справи в бачається, що станом на 24 лист опада 2009 року заборгованість за кредитом склала 500000,00 доларі в США, що еквівалентно 3995000,00 грн . за курсом НБУ на 24 листопада 20 09 року.

Останнє погашення за відсотками були здійснені в ідповідачем 29 вересня 2008 року.

За розрахунками пози вача сума боргу відповідача з урахуванням відсотків скла ла 86517,27 доларів США, що еквівале нтно 691271,99 грн. за курсом НБУ ста ном на 24 листопада 2009 року.

Відповідно до статті 6 29 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим для ви конання сторонами.

Судом першої інстанц ії було встановлено, що відпо відач зобов'язань за кредитн им договором щодо повернення кредиту за процентів за його користування не виконав.

Частиною 1 статті 625 Цив ільного кодексу України пере дбачено, що боржник не звільн яється від відповідальності за неможливість виконання н им грошових зобов'язань.

Відповідно до частин и другої статті 193 Господарськ ого кодексу України кожна ст орона повинна вжити усіх зах одів, необхідних для належно го виконання нею зобов'язанн я, враховуючи інтереси друго ї сторони та забезпечення за гальногосподарського інтер есу. Порушення зобов'язань є п ідставою для застосування го сподарських санкцій, передба чених цим Кодексом, іншими за конами або договором.

Із наведеною нормою к ореспондує стаття 611 Цивільно го кодексу України, згідно з я кою, у разі порушення зобов'яз ання настають правові наслід ки, встановлені договором аб о законом, зокрема, сплата неу стойки.

Порушенням зобов'яза ння є його невиконання або ви конання з порушенням умов, ви значених змістом зобов'язанн я (неналежне виконання).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського коде ксу України неустойкою (штра фом, пенею) визнається визнач ена законом або договором гр ошова сума, яку боржник (учасн ик господарських відносин) п овинен сплатити кредиторові в разі невиконання або ненал ежного виконання зобов'язанн я.

Пенею є неустойк а, що обчислюється у відсотка х від суми несвоєчасно викон аного грошового зобов'язання за кожен день прострочення в иконання.

Відповідно до частин и шостої статті 232 Господарськ ого кодексу України, нарахув ання штрафних санкцій за про строчення виконання зобов'яз ання, якщо інше не встановлен о законом або договором, прип иняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мал о бути виконано.

Згідно із пунктом 3.3.6 до говору, позивачем за період з 24 травня 2009 року по 24 листопада 2009 року нарахована пеня в сумі 58518,35 грн. Відповідно до частини 4 стат ті 231 Господарського кодексу У країни у разі, якщо розмір штр афних санкцій законом не виз начено, санкції застосовують ся в розмірі, передбаченому д оговором. При цьому розмір са нкцій може бути встановлено договором у відсотковому від ношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у пе вній, визначеній грошовій су мі, або у відсотковому віднош енні до суми зобов'язання нез алежно від ступеня його вико нання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, по слуг).

Також, відповідно до п ункту 3.2.8 договору, позивач про сить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 25% від су ми кредиту, а саме - 125000,00 доларів США (998750,00 грн. за курсом НБУ на 24 л истопада 2009 року).

Таким чином, на час роз гляду справи за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 5743541,34 грн. з яких: 3995000,00 грн . - сума основного боргу, 691272,99 грн . - заборгованість за процента ми, 58518,35 грн. - пеня, 998750,00 грн. - сума ш трафу.

Відповідно до пункту 3.2.3 договору, у випадку недотри мання позичальником пункту 3 .3.1 договору, Банк має право роз ірвати договір та достроково стягнути кредит та проценти за його використання з випла тою пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій у період, за який стягується п еня, розрахованої від суми не виконаного зобов'язання за к ожний день прострочення вико нання зобов'язання.

Згідно з пунктом 3.2.8 дог овору, Банк має право дострок ово стягнути з позичальника, в тому числі шляхом зверненн я стягнення на майно, суму заб оргованості за кредитом (з ур ахуванням процентів та пені за прострочення платежів) та штраф в розмірі 25% від суми кре диту у випадку невиконання позичальником будь-якої з ум ов кредитного договору або з дійснення будь-яких дій стос овно закладеного майна, не уз годжених з Банком.

Як вбачається з матер іалів справи, ні суду першої і нстанції, ні суду апеляційно ї інстанції доказів погашен ня боргу відповідачем не над ано.

Згідно з частиною 2 стат ті 651 Цивільного кодексу Украї ни договір може бути змінено або розірвано за рішенням су ду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення д оговору другою стороною та в інших випадках, установлени х договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внас лідок завданої цим шкоди дру га сторона значною мірою поз бавляється того, на що вона ро зраховувала при укладенні до говору.

На підставі викладеног о, суд вважає позовні вимоги с тосовно розірвання кредитно го договору обґрунтованими т а такими, що підлягають задов оленню.

Положеннями частини 5 с татті 188 Господарського кодек су України визначено, що якщо судовим рішенням договір зм інено або розірвано, договір вважається зміненим або роз ірваним з дня набрання чинно сті даним рішенням, якщо іншо го строку набрання чинності не встановлено за рішенням с уду.

Крім того, відповідно д о частини 3 статті 653 Цивільног о кодексу України визначено, що у разі зміни або розірванн я договору зобов'язання змін юється або припиняється з мо менту досягнення домовленос ті про зміну або розірвання д оговору, якщо інше не встанов лено договором чи не обумовл ено характером його зміни. Як що договір змінюється або ро зривається у судовому порядк у, зобов'язання змінюється аб о припиняється з моменту наб рання рішенням суду про змін у або розірвання договору за конної сили.

Що стосується посила нь відповідача у відзиві на п озовну заяву на те, що позивач не здійснив заходів для реал ізації майна, що знаходиться в іпотеці і таким чином, перед часно звернувся з позовом до суду, то слід звернути увагу на існування Роз'яснення Вищ ого арбітражного суд від 24 гру дня 1999 року № 02-5/602 „Про деякі пита ння практики вирішення спорі в, пов'язаних із застосування м Закону України „Про застав у”.

Згідно з пунктом 8.5. вка заного вище Роз'яснення зве рнення стягнення на заставле не майно є правом, а не обов'яз ком заставодержателя. Тому с прави зі спорів, пов'язаних з н евиконанням боржником (заста водавцем) забезпеченого заст авою зобов'язання (наприклад , за позовами про стягнення ві дповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) по винні бути розглянуті по сут і незалежно від того, чи реалі зував кредитор (заставодержа тель) це право.

Крім того, відпо відно до статті 33 Закону Украї ни „Про іпотеку” у разі невик онання або неналежного викон ання боржником основного зоб ов'язання іпотекодержатель в праві задовольнити свої вимо ги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотекі.

Таким чином, звернення стягнення на заставлене май но є правом ПАТ Банк „Морськи й”, а не його обов'язком.

Враховуючи вищевикла дене, судова колегія погоджу ється з висновками суду перш ої інстанції, вважаючи, що ріш ення прийнято з дотриманням норм матеріального та процес уального права і підстави дл я його скасування відсутні.

Крім того, колегія суд дів апеляційної інстанції вв ажає за необхідне стягнути з заявника апеляційної скарги - ТОВ „Ливадийская инвестици онная компания” 12792,50 грн. держа вного мита, яке не було сплаче но при подачі апеляційної ск арги до Севастопольського ап еляційного господарського с уду.

Відповідно до підпун кту „а” пункту 2 статті 3 Декре ту Кабінету Міністрів від 21.01.19 93 року № 7-93 „Про державне мито” в редакції Закону № 2505-ІV (2505-15) від 25.03.2005 року, із заяв майнового ха рактеру справляється мито в розмірі 1% ціни позову, але не м енше 6 неоподатковуваних мін імумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту „ б” пункту 2 статті 3 Декрету Ка бінету Міністрів від 21.01.1993 року № 7-93 „Про державне мито” із по зовних заяв немайнового ха рактеру справляється мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

Враховуючи, що при подачи ап еляційної скарги державне ми то сплачено не було, то судова колегія вважає за необхідне стягнути з ТОВ „Ливадийская инвестиционная компания” 12792 ,50 грн. державного мита в дохід Державного бюджету.

Керуючись с таттями 46, 101, пунктом 1 статті 103, с таттею 105 Господарського проц есуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну с каргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ливадийс кая инвестиционная компания ” залишити без задоволення.

Рішення господа рського суду міста Севастопо ля від 25 лютого 2010 року по справ і № 5020-4/270 залишити без змін.

Стягнути з стяг нути Товариства з обмеженою відповідальністю „Ливадийс кая инвестиционная компания ” (99011, місто Севастополь, вулиц я Кулакова, 51, кв. 3, ідентифікац ійний код 34050075) на користь Держа вного бюджету 12792,50 грн. державн ого мита.

Господарському суду міста Севастополя видати на каз.

Головуючий суддя М.І. Ткаче нко

Судді І.В. А нтонова

О.Л. Котляр ова