Ухвала

від 27.09.2023 по справі 320/30903/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

27 вересня 2023 року м. Київ 320/30903/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн Енерджі»

до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Протеїн Енерджі» з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми № Вих.10-2-2/1887-23 від 07.04.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 позову заяву ТОВ «Протеїн Енерджі» було залишено без руху.

На адресу суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн Енерджі» про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову:

- зупинити дію оскаржуваної постанови до закінчення розгляду справи;

- зупинити дію постанови Держпродспоживслужби від 07.04.2023 від 07.04.2023 № 10-2-2/1887-23 до закінчення розгляду справи № 320/30903/23 та прийняття судом відповідного рішення уданій справі;

- заборонити відповідачу вчиняти дії направлені на виконання постанови Держпродспоживслужби від 07.04.2023 від 07.04.2023 № 10-2-2/1887-23 до винесення судом рішення у справі № 320/30903/23;

- заборонити органам та посадовим особам Державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії, направлені на виконання постанови Держпродспоживслужби від 07.04.2023 від 07.04.2023 № 10-2-2/1887-23, в тому числі приймати дану постанову до виконання, порушувати виконавчі провадження, здійснювати примусове стягнення коштів позивача чи обмежувати рух його грошових коштів;

- зобов`язати відповідальних посадових осіб Солом`янського ВДВС зупинити стягнення за Постановою Держпродспоживслужби від 07.04.2023 від 07.04.2023 № 10-2-2/1887-23 шляхом вжиття невідкладних заходів щодо зняття арешту з банківських рахунків позивача та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 72671423

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що ним оскаржується до суду постанова ГУ Держпродспоживслужби у Київській області від 07.04.2023 № 10-2-2/1887-23, відповідно до якої на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 234 500, 00 грн.

Позивач зазначив, що відповідно до положень Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» оскаржувана постанова є виконавчим документом, а тому може бути прийнята до примусового виконання у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку. Таким чином, існує реальна загроза фактичного виконання приписів оскаржуваної постанови до закінчення вирішення судом питання щодо її законності та правомірності, що унеможливить ефективний захист прав та інтересів позивача, за яким він звернувся до суду, а також може значно ускладнити виконання рішення суду, яке буде прийнято у справі. При цьому, в разі прийняття рішення про скасування оскаржуваної постанови, яке при цьому вже буде фактично виконана, то це унеможливить виконання такого рішення суду, чим буде порушений принцип обов`язковості судових рішень.

Крім того, відповідно до ч. 22 ст. 65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», постанова у справі, оскаржена до суду набирає законної сили з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

У зв`язку з викладеними вище обставинами позивач вважає за необхідне зупинити дію оскаржуваної постанови та заборонити відповідачу та третім особам вчиняти будь-які дії, направленні на її виконання, в тому числі списання або обмеження руху грошових коштів позивача на підставі оскаржуваної постанови чи документу, виданого на її підставі, а також зупинити примусові стягнення коштів з позивача, розпочаті на підставі оскаржуваної постанови.

При цьому, як зазначає заявник, необхідність термінового вжиття вказаних заходів підтверджується також і тим, що відповідач, в порушення чинного законодавства України, направив оскаржувану постанову до Державної виконавчої служби для примусового виконання, і 11.09.2023 державними виконавцем Солом`янського ВДВС, знову ж таки в порушення чинного законодавства України, відкрито виконавче провадження № 72671423 з примусового виконання вказаного рішення органу державної влади, про що видано відповідну постанову (повний текст постанови заявником станом на дату подання даної скарги отримано ще не було, однак інформація про відкрите виконавче провадження міститься у відкритих джерелах).

Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Суд наголошує, що інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Як встановлено судом, позивач у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за вказаними позовними вимогами невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Також, до заяви не додано жодних (належних, допустимих та достатніх) доказів щодо фактичного існування або реальності настання негативних наслідків для позивача до набрання рішенням у справі законної сили, про які зазначено у заяві.

При цьому, посилання заявника на ту обставину, що невжиття судом заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду не підтверджені належними доказами.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку, про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову зазначені позивачем.

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року по справі №640/8742/20 вказав, що положеннями частини другої статті 150 КАС України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (п.35).

У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заявлені позивачем заходи забезпечення позову шляхом.

З огляду на викладене заява про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн Енерджі» не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Енерджі" про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали надіславти (видати) заянику.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Панова Г. В.