Рішення

від 26.09.2023 по справі 380/17079/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/17079/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2023 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Державної судової адміністрації України, Західного апеляційного господарського суду та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо здійснення у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 01.01.2020;

- визнати протиправними дії Західного апеляційного господарського суду щодо здійснення у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 01.01.2020;

- зобов`язати Західний апеляційний господарський суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 не виплачену за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівську винагороду в сумі 562731,36 грн., з утриманням із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків і зборів;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити Західному апеляційному господарському суду кошти для виплати ОСОБА_1 заборгованості по суддівській винагороді на суму 562731,36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що Указом Президента України «Про призначення суддів» №311/2001 від 16.05.2001 призначено на посаду судді Арбітражного суду Львівської області строком на п`ять років. Наказом №98-К від 24.05.2001 зараховано до штату Арбітражного суду Львівської області.

Відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» №1540/2004 від 25.12.2004 в межах п`ятирічного строку призначено на посаду Львівського апеляційного господарського суду. Наказом Львівського апеляційного господарського суду №8-К від 01.02.2005 прийнята на посаду судді.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» №210-V від 05.10.2006 обрано на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду безстроково.

У період з 18.04.2020 по 27.08.2020 Західним апеляційним господарським судом протиправно здійснено нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу на підставі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, а не відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до зменшення її розміру і порушення конституційних прав та гарантій незалежності позивача, як судді.

Згідно довідки про суму суддівської винагороди виданої Західним апеляційним господарським судом №07-11/42/23 від 06.07.2023, невиплачена сума суддівської винагороди за період з 01.04.2020 по 31.08.2020 складає 562731,36 гривень.

Позивач вважає такі дії відповідачів незаконними та протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Ухвалою від 27 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Західний апеляційний господарський суд у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Державна судова адміністрація України у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-

встановив:

ОСОБА_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 .

Указом Президента України №311/2001 від 16.05.2001 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді арбітражного суду Львівської області.

Указом Президента України №1540/2004 від 25.12.2004 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено у межах п`ятирічного строку на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Верховної Ради України №210-V від 05.10.2006 «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду безстроково.

Указом Президента України №295/2018 від 28.09.2018 «Про переведення суддів» ОСОБА_1 переведено з Львівського апеляційного господарського суду на роботу на посаду судді Західного апеляційного господарського суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» №652/0/15-23 від 22.06.2023, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Західного апеляційного господарського суду «Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 » №06-03/70 від 26.06.2023, ОСОБА_1 відкликано з додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік на 2 календарних дні з 27 по 28 червня 2023. Останній день відпустки 26.06.2023 вважати днем відрахування зі штату Західного апеляційного господарського суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У період з 18.04.2020 по 27.08.2020 Західний апеляційний господарський суд, керуючись ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ), здійснював нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимального розміру виплати сумою 47230,00 гривень на місяць.

Відповідно до довідки Західного апеляційного господарського суду №07-11/42/23 від 06.07.2023, загальний розмір обмеження суддівської винагороди, який застосовувався з 18.04.2020 по 27.08.2020 становить 562731,36 гривень.

Суд зазначає, що суддівська винагорода ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 нарахована відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020, замість ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402- VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402- VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402- VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII встановлено базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402- VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2- якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до ч. 6 ст. 135 Закону № 1402- VIII суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

З аналізу ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону № 1402- VIII суд встановив, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до п.п. 7, 8 ч. 5 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Відповідно до ч. 9 ст. 135 Закону № 1402- VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

У рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого ч. 1 ст. 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч. 1 ст. 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у ст. 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у п.п. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

18.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено ст. 29 наступного змісту: Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Суд звертає увагу, що з 18.04.2020 суддівська винагорода нарахована та виплачена позивачу з урахуванням обмежень, встановлених зазначеним Законом №553-ІХ.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ч.ч. 1, 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ зі змінами, абз. 9 п. 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ.

Зокрема, у зазначеному рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 зазначено, що вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону №294, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 8 п. 4 мотивувальної частини рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абз. 8 п.п. 2.2 п. 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 також констатовано, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абз. 5 п.п. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020). Установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 3 ст. 29 Закону №294), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права. Згідно з ч. 1 ст. 113 Конституції України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Тобто, оспорюваними положеннями статті 29 Закону №294 заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку, суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в частині суддівської винагороди, не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Разом з цим, суд наголошує, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.

Також, судом враховано, що Конституційний Суд України у вказаному рішенні від 28.08.2020 №10-/2020 вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак, такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України. Таке обмеження, також, може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.

Отже, в силу приписів ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин суд застосовує ч. 2 ст. 130 Конституції України, а тому розмір суддівської винагороди належить визначати відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII без застосування будь-яких обмежень, що не передбачені цим Законом та не застосовує до спірних правовідносин статтю 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі передбаченому ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Тому, обмеження встановлені Західним апеляційним господарським судом щодо виплати ОСОБА_1 в період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівської винагороди (розмір, якої не перевищує десять мінімальних заробітних плат) на підставі ст. 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ) були встановлені неправомірно.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Західного апеляційного господарського суду щодо здійснення у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 нарахування та виплати суддівської винагороди в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 01.01.2020 та зобов`язання нарахувати та виплатити не виплачену за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівську винагороду з утриманням із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків і зборів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Державної судової адміністрації України щодо здійснення у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 нарахування суддівської винагороди в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 01.01.2020, задоволенню не підлягають, оскільки Державна судова адміністрація не здійснює безпосереднє нарахування та виплату суддівської винагороди, а лише здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення суду.

Таким чином, судом під час вирішення спору по суті також враховано, що відповідно до частин 3, 4 статті 148 Закону №1402-VIII, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації.

Згідно з статтею 149 Закону №1402-VIII, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19 затверджено Положення про Державну судову адміністрацію України, основними завданнями якої, зокрема, є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Пунктом 6 вказаного Положення передбачено, що Державна судова адміністрація України відповідно до визначених завдань здійснює, зокрема, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі №520/12960/2020, головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, тому саме ДСА як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди. У розрізі обставин цієї справи колегія суддів не намагається заперечити, що Господарський суд Харківської області є належним відповідачем за позовом. Зазначення цього органу як відповідача у цій справі видається цілком закономірним, адже саме він як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня нараховує і виплачує суддівську винагороду суддям Господарського суду Харківської області. Тож його дії у ситуації, яка виникла з виплатою (в обмеженому розмірі) суддівської винагороди теж вимагали правового оцінювання. Водночас, з огляду на наведені міркування, правильне вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була ДСА, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і несе відповідальність за належне фінансування судів, зокрема й витрат на суддівську винагороду.

Схожі за змістом позиції щодо аналогічних обставин та норм права викладені у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №620/6056/20, від 03.03.2021 у справі №340/1916/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, на думку колегії суддів Верховного Суду, яка відображена в постанові від 14 грудня 2021 року у справі №120/5245/20-а - «для правильного вирішення цієї справи суди попередніх інстанцій мали б з`ясувати також правовий (звідси - і процесуальний) статус ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди (позивачу), передбачених ч.ч.1, 3 ст.29 Закону №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом №553-ІХ), адже Вінницький апеляційний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік)».

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої, частини п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, суд дійшов висновку, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Отже, належним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах є:

- визнання протиправними дій Західного апеляційного господарського суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як судді Західного апеляційного господарського суду, суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження згідно ч. 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- зобов`язання Західного апеляційного господарського суду здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату (перерахунок) суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та виплатити суму перерахованої суддівської винагороди, з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів;

- зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Західного апеляційного господарського суду для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач згідно з ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та ним не понесені витрати, пов`язані з розглядом справи, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати у справі не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Західного апеляційного господарського суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як судді Західного апеляційного господарського суду, суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження згідно ч. 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

3. Зобов`язати Західний апеляційний господарський суд (79010, м. Львів, вул. Личаківська, буд. 81, код ЄДРПОУ 42261829) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату (перерахунок) суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та виплатити суму перерахованої суддівської винагороди, з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

4. Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) здійснити фінансування Західного апеляційного господарського суду для проведення виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 26.09.2023.

Суддя Коморний О.І.