Рішення

від 27.09.2023 по справі 380/9657/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 року м. Львівсправа № 380/9657/23

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» (Позивач/ТОВ «Рибпродукт 97») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/800039/2 від 12 квітня 2023 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2023/000095;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» суму судового збору у визначеному розмірі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 12 квітня 2023 року № UA209000/2023/800039/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 12 квітня 2023 року № UA209160/2023/000095 (далі також оскаржувані рішення та картка відмови) є протиправними та підлягають скасуванню з наступних підстав.

Визначення митної вартості імпортованого товару позивач згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України здійснив за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант позивача надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: ветеринарні сертифікати (№ LT 0321334/745 від 06 квітня 2023 року, № LT 0326201/L2-7835 від 07 квітня 2023 року); сертифікати про походження товару (№ LT 62325022 від 07 квітня 2023 року та № 74/254J від 16 березня 2023 року); пакувальні листи (№ ВКS 2674 від 09 березня 2023 року та № ВКS 2688 від 30 березня 2023 року); комерційні інвойси (№ ВКS 2674 від 09 березня 2023 року та № ВКS 2688 від 30 березня 2023 року); міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) (А № 007238 від 07 квітня 2023 року); страхові поліси (№ 511939-1 від 08 лютого 2023 року та № 6240577001700 від 17 березня 2023 року); декларацію країни відправлення (№ 23LTLС0100ЕК0F8FB4 від 07 квітня 2023 року); загальний ветеринарний сертифікат на ввезення; контракт (№ 2022-27/12 від 27 грудня 2022 року); доповнення № 1 до контракту № 2022-27/12 від 27 грудня 2022 року (від 05 лютого 2023 року); договір про перевезення (№ 380 від 21 жовтня 2022 року); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг (№ 37 від 13 квітня 2023 року). На електронну вимогу митного органу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості позивач просив прийняти рішення згідно з уже поданими документами.

Позивач стверджує, що у наданих ним до митного оформлення документах були відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. А відтак позивач первісно надав усі необхідні документи для визначення митної вартості, з огляду на що вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на вимогах частини третьої статті 53 Митного кодексу України.

З приводу нібито виявлених митним органом розбіжностей у поданих до митного оформлення документах позивач зазначає таке. Зважаючи на умови договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 380 від 21 жовтня 2022 року, замовником та платником за послуги було ТОВ «Рибпродукт 97», яке самостійно оплачувало перевезення вже придбаного товару. Таким чином, ті чи інші умови щодо перевезення вже придбаного товару не впливають на вартість його придбання.

Крім цього, митний орган в оскаржуваному рішенні зазначає інформацію, яка не відповідає дійсності та не має жодного відношення до митного оформлення товару за автотранспортною накладною CMR А № 007238 від 07 квітня 2023 року. Також митний орган не вказує в чому саме (в яких відомостях, інформації тощо) страховий поліс № 6240577001700 від 17 березня 2023 року суперечить іншим, поданим декларантом позивача документам.

Водночас митний орган установивши певні розбіжності жодним чином не обґрунтовує, як саме зазначені розбіжності позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки такі розбіжності стосуються виключно порядку виконання умов контракту.

У зв`язку з вищенаведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.

07 червня 2023 року представник відповідача подала через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву.

21 червня 2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, зокрема, про те, що інформація, викладена відповідачем у вищевказаному відзиві на позовну заяву стосується рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які не є предметом оскарження у цій справі. Відтак аргументи, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, не мають стосунку до предмета спору та позовних вимог, заявлених у цій справі, з огляду на що наявні всі підстави вважати, що відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

З урахуванням наведених зауважень позивача представник відповідача 26 червня 2023 року через систему «Електронний суд» подала виправлений відзив на позовну заяву, що стосується предмета спору у цій справі. У вказаному відзиві представник відповідача проти задоволення позову заперечує з наступних підстав.

Обов`язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, як повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У розділі 4 п. 4.1 контракту № 2022-27/12 від 27 грудня 2022 року зазначено, що покупець здійснює оплату за Товар по цьому контракту прямим переказом на рахунок Продавця на основі рахунку інвойсу та підписаної між сторонами Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього контракту. Також пунктом 4.2.1 передбачено, що оплата по цьому контракту здійснюється Покупцем на банківський рахунок Продавця в розмірі 100% повної вартості Товару, зазначеної у Специфікації протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання такої Специфікації. Однак жодна Специфікація разом з митною декларацією не надавалася. Оскільки ні разом із митною декларацією, ні на вимогу митного органу на подавалась Специфікація, а контракт передбачає, що оплата здійснюється протягом семи днів з моменту підписання такої Специфікації, в митного органу виникли обґрунтовані сумніви у зв`язку з відсутністю відомостей щодо терміну оплати за Товар та відсутністю банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару, який є одним із документів, що підтверджує митну вартість товару.

У графі 3 CMR «місце розвантаження товару» зазначено м. Київ, а у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг зазначено місце доставки м. Узин (Україна), це є різні географічні пункти, що в свою чергу має вплив на складові митної вартості (транспортні витрати).

У наданому до митного оформлення страховому полісі від 17 березня 2023 року № 6240577001700 відсутні відомості, які акумулюються з цією партією товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості (страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг також не містить відомості про страхування вантажу. Документ, заявлений в митній декларації за кодом 3001 банківський платіжний документ, що стосується товару, не містить відомостей про оцінюваний товар.

З огляду на вказане, на думку відповідача, твердження позивача про те, що у наданих ним до митного оформлення документах були відсутні розбіжності, що стосується числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не заслуговують на увагу.

Крім цього, відповідач зазначає, що необхідність у перекладі поданих до митного оформлення документів зазначалась у вимозі митного органу, яка скеровувалася декларанту позивача 12 квітня 2023 року, проте це прохання він проігнорував та не надав належний переклад документів.

Відповідач підсумовує, що у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, ненаданням декларантом позивача належних додаткових документів, митний орган цілком обґрунтовано прийняв оскаржуване рішення, відповідно до якого митну вартість скориговано на підставі наявних у митного органу відомостей із застосуванням методу 2 (ґ) відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України.

У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, ухвалою судді від 09 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 22 травня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Запропоновано позивачу подати до суду переклад долучених до позовної заяви товаросупровідних документів державною мовою; запропоновано відповідачу подати до суду належним чином засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному рішенні від 12 квітня 2023 року, та усі докази, які слугували підставою для його прийняття.

Ухвалою суду від 13 червня 2023 року, яка занесена в протокол судового засідання, у задоволенні заяви представника відповідача про виклик свідка відмовлено.

Ухвалою суду від 27 червня 2023 року, яка занесена в протокол судового засідання, задоволено заяву представника відповідача про заміну сторони її правонаступником, замінено сторону відповідача Львівську митницю ДФС її правонаступником Львівською митницею.

В судовому засіданні, яке відбулося 27 червня 2023 року, суд заслухав усні пояснення представника відповідача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила у повному обсязі, просила в його задоволенні відмовити.

У цьому ж судовому засіданні суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для справ, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

27 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» (Покупець) та UAB Baltijos Konservai (Литва) (Продавець) укладено контракт № 2022-27/12 (далі також Контракт), за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти рибні консерви та морожену рибу, надалі Товар, в кількості та асортименті, зазначеному в Специфікаціях до Контракту. Специфікації до цього Контракту є його невід`ємною частиною (пункт 1.1).

Згідно з пунктами 2.1-2.3 Контракту ціни на Товар встановлюються в євро. У ціну включена вартість тари, упаковки, маркування, ліцензійний платіж за використання торгової марки, навантаження Товару, а також оформлення документів. Загальна сума Товару, що поставляється за цим Контрактом становить 100000,00 євро.

За змістом пунктів 4.1, 4.2 Контракту Покупець здійснює оплату за Товар по цьому Контракту прямим переказом на рахунок Продавця на основі рахунку-інвойса та підписаної між сторонами Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього контракту. Оплата по цьому контракту здійснюється Покупцем на банківський рахунок Продавця в розмірі 100% повної вартості партії Товару, зазначеної у Специфікації протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання такої Специфікації.

Відповідно до пункту 12.4 Контракту цей Контракт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, якщо частина зобов`язань не виконана, термін дії продовжується до повного виконання зобов`язань.

05 лютого 2023 року сторони контракту № 2022-27/12 від 27 грудня 2022 року уклали Додаткову угоду № 1 до нього, згідно з якою пункт 12.4 вказаного Контракту слід читати в наступній редакції: Продавець здійснює поставку Товару Покупцю на умовах CIF-Клайпеда, Литва, морським контейнером та на умовах FCA-Литва, якщо Товар вантажиться зі складу Продавця за адресою Rogainiu g. 64, Martinu k., LT-91277 Klaipedos r., Lithuania (відповідно до правил INCOTERMS-2010).

На виконання умов Контракту компанія UAB «Baltijos Konservai» виставила ТОВ «Рибпродукт 97» інвойси № BKS 2674 від 09 березня 2023 року та № BKS 2688 від 30 березня 2023 року та в подальшому відвантажила у наданий позивачем транспортний засіб замовлену партію Товару (риба заморожена скумбрія тихоокеанська та середземноморська) на загальну суму 26545,00 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А № 007238 від 07 квітня 2023 року.

12 квітня 2023 року декларант позивача з метою митного оформлення вказаного Товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № UA209160004127U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (риба заморожена скумбрія тихоокеанська (Sсomber Japonicus), ціла, з головою, не патрана, розмірний ряд 400-600 гр/шт, не солона, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалася, без консервантів; риба заморожена скумбрія середземноморська (Sсomber colias), ціла, з головою, не патрана, розмірний ряд 300-500 гр, не солона, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалася, без консервантів).

Одночасно декларант до митного контролю разом з митною декларацією № UA209160004127U9, як підставу для застосування основного методу, надав наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: контракт № 2022-27/12 від 27 грудня 2022 року; додаткову угоду № 1 від 05 лютого 2023 року до контракту № 2022-27/12 від 27 грудня 2022 року; ветеринарні сертифікати № LT 0321334/745 від 06 квітня 2023 року, № LT 0326201/L2-7835 від 07 квітня 2023 року; сертифікати про походження товару № LT 62325022 від 07 квітня 2023 року та № 74/254J від 16 березня 2023 року; пакувальні листи № ВКS 2674 від 09 березня 2023 року та № ВКS 2688 від 30 березня 2023 року; інвойси № ВКS 2674 від 09 березня 2023 року та № ВКS 2688 від 30 березня 2023 року; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А № 007238 від 07 квітня 2023 року; страхові поліси № 511939-1 від 08 лютого 2023 року та № 6240577001700 від 17 березня 2023 року; декларацію країни відправлення № 23LTLС0100ЕК0F8FB4 від 07 квітня 2023 року; загальний ветеринарний сертифікат на ввезення; договір транспортно-експедиційного обслуговування № 380 від 21 жовтня 2022 року; рахунок на оплату № 37 від 13 квітня 2023 року.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Відповідно до статті 53 Митного кодексу України прошу Вас надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; рахунок-проформу (Інвойс, Специфікацію); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст. 254 Митного кодексу України».

Декларант позивача у відповідь на вказане повідомлення митниці декларанту зазначив, що додаткових документів надати не може, просив прийняти рішення згідно з поданими документами.

За результатами розгляду митної декларації № UA209160004127U9 та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 12 квітня 2023 року № UA209000/2023/800039/2 та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 квітня 2023 року № UA209160/2023/000095.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 12 квітня 2023 року № UA209000/2023/800039/2 в графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено наступне:

За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МК України не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час розгляду документів було виявлено наступне: до митного оформлення заявлено товар «Риба заморожена - скумбрія» за ціною 1,35 Євро за кг, на умовах поставки CIF - LT- Клайпеда. За результатом митного контролю по ВМД системою (АСАУР) згенеровано, що по товару можливе заниження митної вартості, та виявлено, що митне оформлення схожого товару у найближчий час здійснювалося за вартістю, більшою, ніж заявлена декларантом. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне: у поданій до митного оформлення автотранспортній накладній CMR від 07 квітня 2023 року № А 007238 відсутні відомості у 21 (місце і дата складання), що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) та Закону України «Про приєднання до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01 серпня 2006 року № 56-V. У графі 3 «місце розвантаження товару» зазначено м. Київ, а у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг зазначено місце доставки м. Узин (Україна), а це є різні географічні пункти, що в свою чергу має вплив на складові митної вартості (транспортні витрати). У наданому до митного оформлення страховому полісі від 17 березня 2023 року № 6240577001700 відсутні відомості, які кумулюються з цією партією товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості (страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України. За умовами зовнішньоекономічного договору від 27 грудня 2022 року № 2022-27/12 розділом 3.2 передбачено надання експортної декларації Продавця, однак в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення в графі 2 назва та адреса Продавця не відповідають відомостям контракту та ТСД. У розділі 4 цього контракту зазначено, що порядок та умови оплати зазначено в інвойсі та Специфікації, підписаній сторонами контракту, однак в інвойсі відсутні відомості про порядок, умови і терміни оплати, а обумовлена Специфікація не надана. Також розділи 11 і 12 контракту передбачають наявність Специфікацій та проформ не надано. Документ, заявлений в ЕМД за кодом 3001 банківський платіжний документ, що стосується товару, не містить відомостей про оцінюваний товар. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг не містить відомості про страхування вантажу. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Документи, подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини 2-3 статті 53 МК України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; рахунок-проформу (Інвойс, Специфікацію); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МК України. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: сертифікат якості, виписку по рахунку, відповідь на вимогу. Ці документи не усувають вищезазначені невідповідності, інші додаткові документи не надано. Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., та відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (статті 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (стаття 64 МК України). Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 09 березня 2023 року № UA500500/2023/007819, де митна вартість такого товару становить 2,00 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 12 квітня 2023 року № UA209000/2023/800039/2 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 12 квітня 2023 року № UA209160/2023/000095.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною першою статті 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів» (постанова від 18 грудня 2018 року у справі № 821/110/18);

- «… витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17);

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом» (постанова від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15);

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів» (постанова від 05 березня 2019 року у справі № 815/143/174);

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21 грудня 2018 року у справі № 815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованого товару за ціною договору, яка зазначена в інвойсах № BKS 2674 від 09 березня 2023 року (9450,00 євро) та № BKS 2688 від 30 березня 2023 року (17095,00 євро), разом 26545,00 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: контракт № 2022-27/12 від 27 грудня 2022 року; додаткову угоду № 1 від 05 лютого 2023 року до контракту № 2022-27/12 від 27 грудня 2022 року; ветеринарні сертифікати № LT 0321334/745 від 06 квітня 2023 року, № LT 0326201/L2-7835 від 07 квітня 2023 року; сертифікати про походження товару № LT 62325022 від 07 квітня 2023 року та № 74/254J від 16 березня 2023 року; пакувальні листи № ВКS 2674 від 09 березня 2023 року та № ВКS 2688 від 30 березня 2023 року; інвойси № ВКS 2674 від 09 березня 2023 року та № ВКS 2688 від 30 березня 2023 року; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А № 007238 від 07 квітня 2023 року; страхові поліси № 511939-1 від 08 лютого 2023 року та № 6240577001700 від 17 березня 2023 року; декларацію країни відправлення № 23LTLС0100ЕК0F8FB4 від 07 квітня 2023 року; загальний ветеринарний сертифікат на ввезення; договір транспортно-експедиційного обслуговування № 380 від 21 жовтня 2022 року; рахунок на оплату № 37 від 13 квітня 2023 року.

З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.

Надаючи правову оцінку цим аргументам митного органу, суд виходить з наступного.

Із приводу аргументу митного органу: «…у поданій до митного оформлення автотранспортній накладній CMR від 07 квітня 2023 року № А 007238 відсутні відомості у 21 (місце і дата складання), що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) та Закону України «Про приєднання до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01 серпня 2006 року № 56-V; у графі 3 «місце розвантаження товару» зазначено м. Київ, а у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг зазначено місце доставки м. Узин (Україна), а це є різні географічні пункти, що в свою чергу має вплив на складові митної вартості (транспортні витрати)…», суд зазначає наступне.

У межах спірних правовідносин оцінці та дослідженню підлягає не господарська операція щодо поставки товару на митну територію України та правильність заповнення граф автотранспортної накладної чи перевізних документів, а безпосередньо митна вартість товару. При цьому відповідачем не зазначено в оскаржуваному рішенні, як саме відсутність відомостей у графі 21 CMR від 07 квітня 2023 року № А 007238 впливає на правильність визначення митної вартості товару з урахуванням умов поставки за контрактом.

Суд також звертає увагу на те, що за умовами поставки CIF до митної вартості товару включаються лише витрати на транспортування товару до митного кордону України. Митному органу надавалася інформація про розмір транспортних витрат на перевезення товару до митного кордону України, зокрема така містилася у рахунку на оплату № 37 від 13 квітня 2023 року від виконавця договору транспортно-експедиційного обслуговування № 380 від 21 жовтня 2022 року.

Суд перевірив автотранспортну накладну CMR від 07 квітня 2023 року № А 007238, відтак зауважує, що вона містить інформацію про місце завантаження товару (Klaipeda, Lithuania), необхідні реквізити щодо товару, який постачався, зокрема, реквізити доданих до неї інвойсів № BKS 2674 від 09 березня 2023 року та № BKS 2688 від 30 березня 2023 року, які містять інформацію про умови поставки товару за Контрактом CIF Klaipeda Lithuania.

Аргумент відповідача про те, що у графі 3 «місце розвантаження товару» зазначено м. Київ, а у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг зазначено місце доставки м. Узин (Україна) не відповідає дійсності, оскільки в рахунку на оплату № 37 від 13 квітня 2023 року місцем доставки зазначено маршрут перевезення товару: м. Клайпеда (Литва) м. Червоноград (Україна) м. Велика Димерка (Україна). Місто Узин у зазначеному рахунку на оплату не фігурує.

Із приводу аргументу митного органу: «…у наданому до митного оформлення страховому полісі від 17 березня 2023 року № 6240577001700 відсутні відомості, які кумулюються з цією партією товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості (страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України…», суд зазначає, що до митного оформлення декларант позивача надав також страховий поліс № 511939-1 від 08 лютого 2023 року, що не заперечується відповідачем, який стосується спірної партії товару. Крім того, суд погоджується із аргументом позивача про те, що митний орган не зазначає в оскаржуваному рішенні в чому саме поданий до митного оформлення страховий поліс від 17 березня 2023 року № 6240577001700 суперечить іншим поданим декларантом документам.

Із приводу аргументу митного органу: «…за умовами зовнішньоекономічного договору від 27 грудня 2022 року № 2022-27/12 розділом 3.2 передбачено надання експортної декларації Продавця, однак в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення в графі 2 назва та адреса Продавця не відповідають відомостям контракту та ТСД …», суд зазначає наступне.

Так, дійсно згідно з пунктом 3.2 контракту від 27 грудня 2022 року № 2022-27/12 обов`язок щодо виготовлення експортної митної декларації покладений на Продавця. Отже, саме Продавець відповідає за недоліки чи неточності такого документа.

Крім цього, відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України експортна митна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів. А відповідачем не наведено в оскаржуваному рішенні яким чином виявлена ним неточність вплинула на митну вартість імпортованого позивачем товару.

Із приводу аргументу митного органу: «…у розділі 4 цього контракту зазначено, що порядок та умови оплати зазначено в інвойсі та Специфікації, підписаній сторонами контракту, однак в інвойсі відсутні відомості про порядок, умови і терміни оплати, а обумовлена Специфікація не надана; також розділи 11 і 12 контракту передбачають наявність Специфікацій та проформ не надано…», суд зазначає наступне.

За змістом пунктів 4.1, 4.2 Контракту Покупець здійснює оплату за Товар по цьому Контракту прямим переказом на рахунок Продавця на основі рахунку-інвойса та підписаної між сторонами Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього контракту. Оплата по цьому контракту здійснюється Покупцем на банківський рахунок Продавця в розмірі 100% повної вартості партії Товару, зазначеної у Специфікації протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання такої Специфікації.

Отже, порядок, умови та терміни оплати товару визначаються самим контрактом від 27 грудня 2022 року № 2022-27/12, розділ 4 цього контракту не містить положень про те, що «порядок та умови оплати зазначено в інвойсі та Специфікації, підписаній сторонами контракту», тому доводи митного органу в цій частині є помилковими.

Твердження відповідача про те, що розділи 11 і 12 контракту передбачають наявність Специфікацій та проформ, яких не надано, суд оцінює критично, оскільки при митному оформленні товару декларант позивача надав митному органу контракт від 27 грудня 2022 року № 2022-27/12, а також інвойси № BKS 2674 від 09 березня 2023 року та № BKS 2688 від 30 березня 2023 року, з яких чітко можна встановити ціну імпортованого товару. Таким чином, ненадання декларантом позивача зазначених документів впливу на правильність визначення митної вартості імпортованого позивачем товару не мало.

Із приводу аргументу митного органу: «…документ, заявлений в ЕМД за кодом 3001 банківський платіжний документ, що стосується товару, не містить відомостей про оцінюваний товар. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг не містить відомості про страхування вантажу…», суд зазначає наступне.

Стосовно покликання митного органу на те, що документ, заявлений в ЕМД за кодом 3001 банківський платіжний документ, що стосується товару, не містить відомостей про оцінюваний товар суд зазначає, що сукупність наданих позивачем при митному оформленні документів дозволяли митному органу в повному обсязі встановити відомості оцінюваного товару.

Стосовно посилання митного органу на те, що рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг не містить відомості про страхування вантажу суд вказує, що відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів чітко зазначені в рахунку на оплату № 37 від 13 квітня 2023 року, що відповідає вимогам пункту шостого частини другої статті 53 МК України.

Щодо тверджень відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що позивачем не надано належного перекладу документів, суд зазначає, що така обставина не була підставою для невизнання заявленої митної вартості імпортованого позивачем товару та не зазначена в оскаржуваному рішенні як одна з таких підстав.

Разом з тим відповідно до вимог статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

До митного оформлення декларант позивача надав, зокрема: контракт від 27 грудня 2022 року № 2022-27/12 та додаткову угоду до нього від 05 лютого 2023 року; договір транспортно-експедиційного обслуговування № 380 від 21 жовтня 2022 року; рахунок на оплату № 37 від 13 квітня 2023 року викладені українською мовою; інвойси № BKS 2674 від 09 березня 2023 року та № BKS 2688 від 30 березня 2023 року; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А № 007238 від 07 квітня 2023 року; страховий поліс № 6240577001700 від 17 березня 2023 року викладені англійською мовою (мова міжнародного спілкування); страховий поліс № 511939-1 від 08 лютого 2023 року викладений іспанською мовою (мова міжнародного спілкування).

Таким чином, ті основні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого позивачем товару, були подані ним до митного оформлення з дотриманням вимог статті 254 МК України, а відтак доводи відповідача у цій частині суд відхиляє.

Суд також наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надання декларантом додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити недоліки яких з наданих позивачем документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митній декларації вартістю.

Крім того, варто також зауважити, що своїм повідомленням декларанту митний орган витребував у позивача навіть ті документи, які вже були подані ним до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару (інвойс, страхові документи, копію декларації країни відправлення).

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що надані позивачем разом митною декларацією документи були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару за основним методом та давали відповідачу підстави для прийняття рішення щодо визнання заявленої митної вартості такого товару.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митним органом посиланням на митну декларацію № UA500500/2023/007819 від 09 березня 2023 року, відповідно до якої митна вартість такого товару становить 2,00 дол. США за кг.

Аналізуючи митну декларацію № UA500500/2023/007819 від 09 березня 2023 року, яку використав митний орган для коригування митної вартості товару, суд звертає увагу на те, що в такій вартість товару визначалася за резервним, шостим методом, а не за ціною договору, як було визначено позивачем, крім того відрізнялися умови поставки, оскільки в спірних правовідносинах країною відправлення є Литва, а умови поставки CIF LT Клайпеда, тоді як у митній декларації № UA500500/2023/007819 від 09 березня 2023 року країною відправлення є Туреччина, а умови поставки DAP UA Одеса.

При цьому відповідач не пояснив: чому як джерело інформації ним обрано саме цю митну декларацію; чому не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема, чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).

Суд враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскарженого рішення.

Таким чином суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо.

Суд звертає увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності його в частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 квітня 2023 року № UA209160/2023/000095, суд виходить з таких висновків.

Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Суд установив, що підставою для оформлення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 квітня 2023 року № UA209160/2023/000095 стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації № UA209160004127U9.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 12 квітня 2023 року № UA209000/2023/800039/2 є протиправним та підлягає скасуванню, тож сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 квітня 2023 року № UA209160/2023/000095 є незаконною, а тому позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також належить задовольнити.

Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано наведених приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 12 квітня 2023 року № UA209000/2023/800039/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 12 квітня 2023 року № UA209160/2023/000095 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини 1, пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом положень частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 5368,00 грн. Ураховуючи задоволення позову судом у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 5368,00 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» (проспект Голосіївський, 120/1, м. Київ, 03127) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 12 квітня 2023 року № UA209000/2023/800039/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 12 квітня 2023 року № UA209160/2023/000095, складену Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпродукт 97» (проспект Голосіївський, 120/1, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 36643851) 5368,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2023 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна