Рішення

від 28.09.2023 по справі 520/16436/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 вересня 2023 р.№ 520/16436/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, буд. 7, м. Харків, 61009, код ЄДРПОУ 00214534) до Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003) про визнання дій протиправними та скасування рішень, карток відмови, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати: - рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000308/2 від 16.06.2023; - рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000316/2 від 16.06.2023; - рішення про коригування митної вартості товарів №UA807200/2023/000319/2 від 19.06.2023; - картку відмови у митному оформленні випуску №UA807200/2023/000331; - картку відмови у митному оформленні випуску №UA807200/2023/000332; - картку відмови у митному оформленні випуску №UA807200/23/000338.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000308/2 від 16.06.2023, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000316/2 від 16.06.2023, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807200/2023/000319/2 від 19.06.2023 та картка відмови у митному оформленні випуску №UA807200/2023/000331, картка відмови у митному оформленні випуску №UA807200/2023/000332, картка відмови у митному оформленні випуску №UA807200/23/000338 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що оскаржувана картка відмови вичерпала свою дію фактом їх виконання позивачем шляхом здійснення декларування товарів за новими митними деклараціями. Зважаючи на вищезазначене, вимога позивача про скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000331, №UA807200/2023/000332 та №UA807200/2023/000338 є неналежним та неправильним способом захисту прав позивача, оскільки скасування оскаржуваних карток відмови не поновлюватиме митні декларації, за якими було вперше заявлено до митого оформлення товар позивача, бо цей товар вже оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг за іншими митними деклараціями. Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №UA807200/2023/007137, спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості): Підстава: Перелік індикаторів ризику. Індикатор 1.1.3. Неможливо повністю/частково прочитати документ, який має важливе значення для цілей митного контролю та оформлення (незрозуміле написання, неякісні копії, в тому числі електронні/скановані при здійсненні електронного декларування) тощо (3017, 3001) Індикатор 3.3.4. Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Платіжне доручення №11 від 05.04.2023, як документ, що має вплив на правильність визначення митної вартості товару, не має відношення до данного митного оформлення і не може підтверджувати вартість товару. Перевізником є суб`єкт господарювання "Prylmak Dmytro" однак жодних документів на підтвердження правовідносин з даним суб`єктом господарювання у митного органу не має. На підставі викладеного просив відмовити в повному обсязі.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 258, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 262 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Завод Південкабель" (далі за текстом ПАТ "Завод Південкабель" ) та "LYMERTIN COMPANY INC" (USA) 19.05.2022 року укладено контракт YZ-19522, згідно з яким продавець зобов`язується прийняти та оплатити Полімерну сировину в гранулах, в подальшому іменований Товар, в повній відповідності з технічними характеристиками виробника в кількості, асортименті і за ціпами згідно з додатками, що є доповненням і невід`ємною частиною даного Контракту.

Ціна на товар, що поставляється за цим контрактом встановлюється в доларах США (USD).

Ціна за тонну товару включає вартість упаковки і маркування.

Ціна на за одиницю товару (1 МТ) вказується в додатках до цього Контракту.

Оплата за Товар повинна бути здійснена у валюті долар США (USD) на умовах 100% передоплати, якщо інше не зазначено в додатках до цього контракту.

Вартість кожної конкретної партії товару узгоджується сторонами додатково шляхом підписання додатків, які є невід`ємною частиною цього контракту .

На виконання умов контракту YZ-19522 від 19 травня 2022 року сторони підписали рахунок-проформу від 20.03.2023 № 20323 з основними характеристиками товару.

Згідно з Додатком № 4 від 20.03.2023 сторони погодили поставку лінійного поліетилену низької щільності: 44 тони, Бренд: INNOPLUS, марки LL7420А за ціною 1300 доларів США за 1 тону; 66 тон, Бренд: INNOPLUS, марки LL6428А, 1500 доларів США за 1 тону. Загальна сума поставки 146 300,00 доларів США.

Умови поставки CFR Гданськ Польща. Відвантаження протягом квітня 2023.

Умови оплати 100% передплата до 06.04.2023.

Згідно з платіжним дорученням № 11 від 05.04.2023 покупець (ПАТ "Завод Південкабель") сплатив на рахунок продавця та "LYMERTIN COMPANY INC" (USA) 146 300,00 доларів США передоплату за контрактом YZ-19522 від 19.05.2022.

Коносамент № MRFB226576566 засвідчив укладення договору перевезення вантажу морським судном у порт розвантаження Гданськ. Польща, прийняття вантажу для перевезення, а також надав право ПАТ "Завод Південкабель" одержати вантаж у місті поставки.

Комерційний рахунок-фактура № 1015009080 від 20.04.2023 за контрактом YZ-19522 від 19.05.2022 засвідчив поставку товару 22.04.2023 у порт розвантаження Гданськ. Польща.

Покупцем був укладений договір №1405 від 14.05.2021 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів, отримані довідки про транспортно-експедиційні витрати для подання у митні органи, а також міжнародні автомобільні товарно-транспортні накладні.

Під час декларування вказаного товару за митними деклараціями № 23UA807200007331U5 від 16.06.2023, №23UA87200007330U6 від 16.06.2023, №23UA807200007416U9 від 19.06.2023 позивачем відповідно до приписів ст. 57 та 58 Митного кодексу України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту.

З метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу повний пакет доку ментів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України.

Вказані документи, а також сертифікат якості на товар, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, документи, що підтверджують вартість перевезення товару, документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару, лист підтвердження від продавця щодо закупівельної ціни.

Додатково позивачем на адресу відповідача на його запит надавалися копії аналізу біржової ціни на поліетилен низької щільності та рахунку проформи від 20.03.2023 № 20323.

Незважаючи, що позивачем були надані всі наявні документи з питань митного оформлення товару відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000308/2 від 16.06.2023; рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000316/2 від 16.06.2023; рішення про коригування митної вартості товарів №UA807200/2023/000319/2 від 19.06.2023, а також картка відмови у митному оформленні випуску №UA807200/2023/000331; картка відмови у митному оформленні випуску №UA807200/2023/000332; картка відмови у митному оформленні випуску №UA807200/23/000338.

Не погоджуючись із такими рішеннями та картками відмови відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

По суті спірних відносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як передбачено положеннями ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, положеннями ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд вважає необхідним зазначити, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що до митного оформлення позивачем були надані наступні документи:

-сертифікат якості № б/н від 22.04.2023 року;

-рахунок-фактура (інвойс) № 1015009080 від 20.04.2023;

-коносамент №MRFB226576566 від 22.04.2023;

-автотранспортна накладна №1947/I/2023/JB/3 від 09.06.2023;

-декларація про походження товару №1015009080 від 20.04.2023;

-банківській платіжний документ №11 від 05.04.2023;

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг № 3042 від 09.06.2023;

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг № 3044 від 09.06.2023;

-довідка про транспортні витрати №0906/2-23 від 09.06.2023;

- довідка про транспортні витрати №0906/8-23 від 09.06.2023;

- документ що містить інформацію біржових організацій про вартість товару "Біржа PLATTS" від 15.03.2023;

-зовнішньоекономічний договір №YZ-19522 від 19.05.2022;

доповнення до зовнішньоекономічного договору "специфікація "Додаток№4" від 20.03.2023;

-договір про перевезення № 1405 від 14.05.2021;

-договір про перевезення б/н від 30.12.2021;

-інформація про позитивні результати державних видів контролю №10037143 від 14.06.2023;

-лист про відсутність взаємозалежності б/н від 01.11.2022;

-технічна інформація 6428 від 09.01.2018;

-копія експортної митної декларації №А018-1-6604-14384 від 14.06.2023;

-документи від 14.06.2023 та від 15.06.2023;

-лист формування ціни від 15.06.2023;

-проформа-інвойс №20323 від 15.06.2023;

-лист № 12/32 від 16.06.2023.

Проте, відповідачем прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Суд наголошує, що єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Суд наголошує, що стосовно зазначення інвойсу № 20323 від 20.03.2023 року в платіжному дорученні слід зазначити, що це є рахунком проформою.

На виконання контракту YZ-19522 від 19 травня 2022 року сторони підписали рахунок-проформу від 20.03.2023 № 20323 з основними характеристиками товару. Це попередній інвойс, який існує для узгодження ціпи, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. Тобто це рахунок, виставлений покупцю, як документальне оформлення усних домовленостей, або оголошення ціни, обсягів поставки товару чи послуг.

Оскільки у Додатку № 4 від 20.03.2023 до контракту YZ-19522 від 19 травня 2022 року сторони погодили умови оплати 100% передплата до 06.04.2023, тому у платіжному дорученні і було посилання саме на рахунок-проформу, а не на рахунок-фактуру (комерційний інвойс), який ще не був складений.

Комерційний рахунок-фактура № 1015009080 був складений 20.04.2023.

Складання двох рахунків (проформи та комерційного) не протирічить правилам міжнародної торгівлі, цілком відповідає звичаям ділового обороту.

Також, слід зауважити, що рахунок-проформа від 20.03.2023 № 20323 та комерційний рахунок-фактура № 1015009080 від 20.04.2023 не протирічать один одному, містять однакову ціну на товар.

Твердження відповідача щодо ненадання інформації про вартість експедиційних послуг за межами митної території України не відповідає дійсності, оскільки позивачем були надані довідки про транспортно-експедиційні виграти № 0906/1-23, №0906/2-23, №0906/4-23, №0906/5-23, №0906/6-23, №0906/7-23, №0906/8-23, №0906/9- 23 від 09.06.2023, №1206/1-23, №1206/2-23 від 12.06.2023, рахунки на оплату № 3042, № 3044, № 3045, № 3046, № 3047, № 3055 від 09.06.2023, які містять вичерпну інформацію про транспортно-експедиційні витрати автомобіля по маршруту м. Гданськ м. Ягодин м. Харків (на адресу ПАТ "Завод Південкабель").

Щодо не співпадіння рахунку у міжнародній автомобільній товарно-транспортній накладній та у МД, наданій до митного оформлення, слід зауважити, що відповідно до Договору № 1405 від 14.05.2021 Експедитор зобов`язується за відповідну плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиційні послуги з організації перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу.

Яким чином експедитор виконує власні зобов`язання за договором, чи залучає третіх осіб для його виконання, які документи надає для митного оформлення товару, не стосується покупця.

Зобов`язання покупця за контрактом YZ-19522 від 19 травня 2022 року , за договором № 1405 від 14.05.2021 прийняти та оплатити товар, в тому числі рахунки за транспортно-експедиційні послуги.

До того ж вантажоодержувачем у міжнародній автомобільній товарно-транспортній накладній зазначається ПАТ "Завод Південкабель".

Митна декларація країни відправлення складена тайською мовою (країна походження Товару), містить відповідні посилання англійською мовою та як підстава її оформлення зазначено комерційний рахунок-фактуру № 1015009080 від 20.04.2023. Ціна товару в митній декларації країни відправлення розрахована цифрами і надає можливість врахувати її при визначенні мінної вартості товару.

Також, відповідачем безпідставно було зазначено про порушення ПАТ "Завод Південкабель" постанови правління НБУ № 216 від 28.07.2008, оскільки платіжне доручення за яким було здійснено передоплату по контракту YZ-19522 від 19 травня 2022 року містить всі необхідні реквізити, прийняті контрагентом. При цьому, відповідачем не роз`яснено, яким саме положенням постанови правління НБУ № 216 від 28.07.2008 не відповідає платіжне доручення № 11 від 05.04.2023.

Також, суд зазначає, що застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, з огляду на спрацювання модуля АСАУР, Верховний Суд визнав необґрунтованим, оскільки вважає, що індивідуальні характеристики того чи іншого товару можуть бути з`ясовані лише шляхом порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Тому застосування Митницею за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, де вказані митні декларації різних суб`єктів господарювання, позивач вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, митницею такого порівняння зроблено не було.

Тобто наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Отже, суд дійшов висновку, що, прийнявши рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно, оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати позивачем митних платежів: мита та податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Щодо карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 та 2 ст. 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частин 9 та 10 ст. 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі в відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, дією або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, буд. 7, м. Харків, 61009, код ЄДРПОУ 00214534) до Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003) про визнання дій протиправними та скасування рішень, карток відмови задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000308/2 від 16.06.2023, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000316/2 від 16.06.2023, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807200/2023/000319/2 від 19.06.2023.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови у митному оформленні випуску №UA807200/2023/000331, картку відмови у митному оформленні випуску №UA807200/2023/000332, картку відмови у митному оформленні випуску №UA807200/23/000338.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Короленка, буд. 16 Б, м. Харків, 61003) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, буд. 7, м. Харків, 61009, код ЄДРПОУ 00214534) суму судового збору у розмірі 16031,98 грн. (шістнадцять тисяч тридцять одна гривня дев`яносто вісім копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2023 року.

СуддяН.А. Полях