Постанова

від 20.09.2023 по справі 440/7145/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 р. Справа № 440/7145/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Яковини В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2023, суддя А.О. Чеснокова, по справі № 440/7145/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0013930421 від 10.11.2020.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасоване прийняте Головним управлінням ДПС у Полтавській області рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0013930421 від 10.11.2020.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2250,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, звернувся із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що у зв`язку з несплатою заборгованості контролюючим органом правомірно прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 0013930421 від 10.11.2020. При цьому судові рішення по справам № 440/4696/19, № 440/217/19, № 440/2641/19, якими скасовано вимоги про сплату боргу з єдиного соціального податку, стосуються лише вказаних вимог, а не боргу, на підставі якого їх було винесено.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 з 27.12.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець, з 19.05.2010 - як самозайнята особа (адвокат).

За даними інтегрованої картки платника податків позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на:

- 31.12.2018 у розмірі 12618,29 грн.;

- 31.12.2019 у розмірі 16245,19 грн.;

- 19.10.2020 у розмірі 12774,67 грн.

Податковим органом у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску були направлені позивачу вимоги № Ф-2404-53 від 05.11.2019 на суму боргу розміром у 16245,19 грн. станом на 31.10.2019, № Ф-2404-53 від 13.11.2018 на суму боргу розміром у 13438,29 грн., № Ф-2404-53 від 17.05.2019 на суму боргу розміром у 16436,83 грн., № Ф-2404-53 від 09.11.2020 на суму боргу розміром у 12774, 67 грн. станом на 31.10.2020.

В подальшому вказані вимоги були оскаржені у судовому порядку та відповідними рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 по справі № 440/4696/19, від 12.03.2019 по справі № 440/217/19, від 03.02.2020 по справі № 440/2641/19, від 22.01.2021 по справі № 440/2641/19, які набрали законної сили, були скасовані.

10.11.2020 Головним управлінням ДПС у Полтавській області у зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного соціального внеску винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0013930421, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 5369,38 грн. за період з 20.04.2018 по 19.10.2020 та нараховано пеню у розмірі 9254,96 грн.

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності наявності у платника податків заборгованості у спірний період.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", включно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафну санкцію за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. п. 1-2 розд. VІ Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Згідно з п. 3 розд. VІ Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 1, пп. 2 п. 2 розд. VІІ Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Частиною 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Таким чином, у разі наявності на кінець звітного року недоїмки зі сплати єдиного внеску орган доходів і зборів надсилає особі вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Отже, вимога про сплату недоїмки єдиного внеску засвідчує факт існування боргу особи перед державою за вказаним платежем та є первинною по відношенню до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску.

У ході судового розгляду встановлено, що у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску позивачу були направлені вимоги № Ф-2404-53 від 05.11.2019 на суму боргу розміром у 16245,19 грн. станом на 31.10.2019, № Ф-2404-53 від 13.11.2018 на суму боргу розміром у 13438,29 грн., № Ф-2404-53 від 17.05.2019 на суму боргу розміром у 16436,83 грн., № Ф-2404-53 від 09.11.2020 на суму боргу розміром у 12774, 67 грн. станом на 31.10.2020.

Втім, за наслідками їх оскарження у судовому порядку рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 по справі № 440/4696/19, від 12.03.2019 по справі № 440/217/19, від 03.02.2020 по справі № 440/2641/19, від 22.01.2021 по справі № 440/2641/19, які набрали законної сили, вказані вимоги були скасовані.

Отже враховуючи, що податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску за період з 20.04.2018 по 19.10.2020 були скасовані у судовому порядку, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав у податкового органу у такому випадку застосовувати до платника податків штрафних санкцій оскаржуваним рішенням, яке фактично прийняте на підставі суми боргу, що спростована у судовому порядку.

При цьому, колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що скасування у судовому порядку вимог не свідчить про відсутність заборгованості у позивача, оскільки відповідно до вказаних вище рішень Полтавського окружного адміністративного суду підставами скасування вимог стали саме висновки про безпідставність нарахування позивачеві боргу.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що у період з 20.04.2018 по 19.10.2020 позивачем здійснювалась сплата єдиного соціального внеску, що підтверджується даними інтегрованої картки позивача, а саме: 22.05.2018 у сумі 820 грн., 16.06.2018 у сумі 820 грн., 17.07.2018 у сумі 820 грн., 20.08.2018 у сумі 820 грн., 18.09.2018 у сумі 820 грн., 16.10.2018 у сумі 820 грн., 16.10.2018 у сумі 820 грн., 11.12.2018 у сумі 820 грн., 14.01.2019 у сумі 950 грн., 20.02.2019 у сумі 950 грн., 15.04.2019 у сумі 1950 грн., 12.07.2019 у сумі 2850 грн., 10.10.2019 у сумі 2850 грн., 20.01.2020 у сумі 2850 грн., 15.04.2020 у сумі 3170 грн., 20.07.2020 у сумі 3200 грн., 19.10.2020 у сумі 3300 грн.

На підставі викладеного колегія суддів Отже, суд приходить до висновку про протиправність та необхідність скасування прийнятого ГУ ДПС у Полтавській області рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0013930421 від 10.11.2020.

З огляду на викладене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення Головного управлінням ДПС у Полтавській області № 0013930421 від 10.11.2020, у зв`язку з чим останнє підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Стосовно здійсненого розподілу судових витрат колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Із матеріалів справи встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: акт №1 від 19.11.2020 наданих послуг за договором № 006 від 16.11.2020 про надання професійної (правничої) допомоги, за яким адвокатом були надані послуги з написання позовної заяви загальною вартістю 2250 грн. (3 год.), квитанцію від 18.11.2020 № 0.0.1911327452.1 про перерахування оплати розміром у 2250 грн. за отримані послуги адвоката

Виходячи з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, беручи до уваги, що справа розглянута в порядку спрощеного провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу на рівні 2250 грн. є співмірним та відповідає складності даної справи.

Доводи відповідача ґрунтуються на твердженні щодо неспівмірності заявлених до відшкодування сум складності справи, оскільки визначена сума 2250 грн. не є пропорційною до предмета спору.

Втім, вказані доводи податкового органу не знайшли підтвердження у ході розгляду справи.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 по справі № 440/7145/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 28.09.23.