Постанова

від 28.09.2023 по справі 380/2319/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/2319/23 пров. № А/857/10134/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року (суддя Кедик М.В., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/2319/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 16.01.2023 начальника 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 (тип Б) лейтенанта ОСОБА_2 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виданий 8012, 13.04.2022.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- НОМЕР_3 прикордонний Карпатськй загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає що у разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль". Вважає, що недостатньо лише самого факту наявності документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, оскільки підтвердження мети поїздки є невід`ємною складовою здійснення прикордонного контролю, а тому надання дозволу на перетин державного кордону України є можливим, після усіх необхідних заходів здійснення прикордонного контролю. Апелянт вважає, що, надані позивачем 16.01.2023 року документи не дали змогу уповноваженим посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України прийняти рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України Позивачу, тому рішення прийняте начальником 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) лейтенантом ОСОБА_2 від 16.01.2023 року яким було відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 від 16.01.2023 року є правомірним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, за наслідками проведеного паспортного контролю, рішенням начальника 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 (тип Б) лейтенанта ОСОБА_2 від 16.01.2023 Про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку громадянину України ОСОБА_4 відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України. У рішенні вказано, що в зв`язку з Законом України Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України № 64/2022 Про ведення воєнного стану в Україні, а також Закону України Про затвердження Указу Президента України Про ведення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, за відсутності підстав на перетин державного кордону, так як вищезначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.

Не погоджуючись вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 1 статті 14 Закону України від 05 листопада 2009 року № 1710-VI Про прикордонний контроль (далі Закон № 1710-VI) передбачено, що громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Слід зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (далі Указ № 64/2022) на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до пунктів 2, 3 Указу № 64/2022 військове командування (зокрема, Державна прикордонна служба України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджує та здійснює передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає наданий відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Статтею 3 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України від 21.01.1994 № 3857-XII передбачено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила перетинання державного кордону) (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону, пунктом 2 яких передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Згідно з пунктами 2-8 Правил перетинання державного кордону у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека. Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів: військових, правоохоронних органів; військових адміністрацій; медичних закладів; відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги. Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців. Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України. Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону. У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень. У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Як передбачено пунктом 12 Правил перетинання державного кордону, для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Відтак, згідно з наведеними законодавчими нормами, особи (водії), що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану за умови наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 03.11.2022 Громадська організація НАШІ БЕЗ РАШІ у зв`язку з виконанням завдань, пов`язаних з транспортуванням гуманітарної допомоги, медичних вантажів для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та населення України, звернулася до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України з листом, з проханням прийняти рішення щодо виїзду за межі України військовозобов`язаних водіїв зазначених у додатку 1 в умовах правового режиму воєнного стану відповідно до пункту 2-8 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.

Слід зазначити, що наказом Мінінфраструктури від 30.12.2022 № 989 Про заходи забезпечення міжнародних автомобільних перевезень в умовах правового режиму воєнного стану затверджено перелік водіїв підприємств, які здійснюють перевезення автомобільними транспортними засобами (із зазначенням назви підприємства та інформації про кожного водія) для надання можливості виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану строком на три календарних місяці, що додається.

Пунктом 2 вказаного наказу передбачено, що Департаменту дорожніх перевезень та безпеки на транспорті забезпечити доведення наказу до відома Адміністрації Держприкордонслужби.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, листом від 30.12.2022 № 6950/27/14-22 Мінінфраструктури направило до Адміністрації Держприкордонслужби наказ Мінінфраструктури № 989 від 30.12.2022 Про заходи забезпечення міжнародних автомобільних перевезень в умовах правового режиму воєнного стану з переліком водіїв підприємств, які здійснюють перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами, для надання можливості виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану строком на три календарних місяці. У даному переліку внесено відомості про ОСОБА_1 по ГО НАШІ БЕЗ РАШІ.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач з метою перетину державного кордону з України прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску Смільниця. При проходженні паспортного контролю надав закордонний паспорт, наказ Мінінфраструктури від 30.12.2022 № 989 Про заходи забезпечення міжнародних автомобільних перевезень в умовах правового режиму воєнного стану, лист від 30.12.2022 № 6950/27/14-22 Мінінфраструктури з переліком водіїв, пусті декларації та листи від польських організацій, які надають допомогу.

Як вірно зазначено судом першої інстанції у спірному рішенні вказано, що ОСОБА_1 не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що визначальним у спірних правовідносинах є встановлення того, чи мав право позивач для перетину державного кордону та чи належним чином це право на час проходження паспортного контролю було ним підтверджено.

Як вже було зазначено, згідно з пунктом 2-8 Правил перетинання державного кордону у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Разом з тим, наказом від Мінінфраструктури від 30.12.2022 № 989 Про заходи забезпечення міжнародних автомобільних перевезень в умовах правового режиму воєнного стану затверджено перелік водіїв підприємств, які здійснюють перевезення автомобільними транспортними засобами (із зазначенням назви підприємства та інформації про кожного водія) для надання можливості виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану строком на три календарних місяці, що додається. У затвердженому переліку у п. 84 зазначено ОСОБА_1 по ГО НАШІ БЕЗ РАШІ.

Колегія суддів зазначає, що Держприкордонслужба та її посадові особи здійснюють свою діяльність як суб`єкти владних повноважень, а отже їх діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування.

Разом з тим як вірно зазначив суд першої інстанції, при виконанні своїх функціональних обов`язків посадовим особам Держприкордонслужби належить уникати прийняття формалізованих рішень, що і було допущено у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене вище колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, про підставність позовних вимог для задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Частина 1ст. 132 КАС Українипередбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3ст. 132 КАС Українивстановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. 1, 2ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно ч. 3ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4, 5ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 9ст. 139 КАС Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Слід зазначити, що заявник просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 4500 грн., з яких 3000 грн. підготовка та подача позовної заяви до Львівського окружного адміністративного на рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України який досяг 16- річного віку від 16.01.2023 р.- 3000 грн., та підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу військової частини № НОМЕР_1 (7 -й прикордонний Карпатський загін ( АДРЕСА_1 )) Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 р. у справі №380/2319/23- 1 500 грн.

Як слідує з матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано додаткову угоду №1 від 11.08.2023 до договору про надання правової допомоги №14/27/01/23; акт приймання-передачі наданої правової допомоги, згідно договору про надання правової допомоги №14/27/01/23 від 27.01.2023, розписку про оплату правової допомоги.

Так відповідно до матеріалів справи, підготовка та подача позовної заяви до Львівського окружного адміністративного на рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України який досяг 16- річного віку від 16.01.2023 р.- 3000 грн., та підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу військової частини № НОМЕР_1 (7 -й прикордонний Карпатський загін ( АДРЕСА_1 )) Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 р. у справі №380/2319/23- 1500 грн.

Разом з цим на переконання суду, розрахунок правничої допомоги дещо завищений у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг, оскільки ця справа є справою незначної складності.

Враховуючи зазначені обставини справи та перелік наданих адвокатом для позивача послуг, враховуючи незначну складність справи, співмірність вимог колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат на правничу допомогу 1000 грн., з яких 500 грн. за поданні позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду та 500 грн. за підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу, що відповідає складності справи та обсягу наданих позивачу послуг зазначених в акті прийому-передачі послуг від 21.02.2022 року.

Враховуючи наведене колегія суддів прийшла до переконання про стягнення з 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнуваньв користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу 1000 гривень.

Щодо стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 1073,00 грн. то таких апелянт при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не поніс, а за подання позову судом першої інстанції стягнуті такі витрати з відповідача на користь позивача в сумі 1073, 60 грн.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі №380/2319/23 без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одну тисячу) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга