Постанова

від 28.09.2023 по справі 380/10803/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа №380/10803/22

адміністративне провадження № К/990/23093/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Львівська установа виконання покарань №19" про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної установи "Львівська установа виконання покарань №19 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, постановлену у складі колегії суддів: Курильця А. Р. (доповідач), Кушнерика М. П. Мікули О. І.,

І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Державної установи "Львівська установа виконання покарань №19", у якій позивач просить суд:

1.1. визнати протиправними дії відповідача, які полягають у невірному визначенні базових місяців для нарахування індексації, неповному нарахуванні та виплаті позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.08.2018;

1.2. зобов`язати відповідача перерахувати за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення з урахування базового місяця січень 2008 року, а також перерахувати та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.08.2018 з базовим місяцем березень 2018, з урахуванням виплачених сум.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправними дії Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням базових місяців серпня 2014 року та січня 2017 року.

2.2. Зобов`язано Державну установу «Львівська установа виконання покарань (№19)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з врахуванням раніше проведених виплат.

2.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Не погодившись із прийнятим рішенням, 19 квітня 2023 року Державна установа "Львівська установа виконання покарань №19" подала апеляційну скаргу.

4. Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

5. На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтовано тим, що 09.08.2022 року в систему «Електронний суд» було завантажено повідомлення про існування адміністративного позову, однак самого позову так і додані до нього документи в системі «Електронний суд» відсутні. Зважаючи на викладене ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» зауважує, що не була належним чином ознайомлена із позовною заявою, відтак була позбавлена права надати свої міркування та заперечення з приводу справи, відповідно установа не мала змоги контролювати хід розгляду справи. Окрім цього скаржник зазначив, що на електронну адресу установи, яка зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не надходили жодні повідомлення про прийняте судом рішення по вказаній справі.

6. Ухвалою від 31 травня 2023 року Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні Державної установи "Львівська установа виконання покарань №19" від 29 травня 2023 року. Відмовив у задоволенні клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження Державної установи "Львівська установа виконання покарань №19" від 29 травня 2023 року. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної установи "Львівська установа виконання покарань №19" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у справі № 380/10803/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Львівська установа виконання покарань №19" про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, а сервіс Електронного кабінету ЄСІТС за приписами Положення про ЄСІТС є саме такою адресою, то надсилання процесуальних документів за допомогою підсистем ЄСІТС «Електронний кабінет» та «Електронний суд» є днем вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення. Відповідачу копію рішення Львівського окружного адміністративного суду від від 16 лютого 2023 року було доставлено до електронного кабінету підсистеми «Електронний Суд» 17 лютого 2023 року о 13:34 год., тобто у спосіб передбачений законом, і що підтверджується довідкою Львівського окружного адміністратвиного суду про доставку електронного листа.

7.1. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання про необізнаність про хід розгляду через неотримання примірника позовної заяви та ухвали про відкриття позовного провадження, за даних конкретних обставин, не можуть бути належною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, позаяк скаржнику було достеменно відомо про наявність самого рішення суду першої інстанції.

7.2. Колегія суддів також вказала, що внутрішня організація роботи (діловодства) державної установи, за даних обставин, не може бути належною підставною для поновлення строку на апеляційне оскарження. Скаржник, який діє як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, не може і не повинен отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

8. Державна установа "Львівська установа виконання покарань №19", вважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням норм процесуального права, подала касаційну скаргу.

9. У касаційній скарзі просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на розгляд Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду по суті із стадії відкриття апеляційного провадження.

10. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що надіслання судом скаржнику рішення суду першої інстанції не спростовує порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного надіслання відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів.

10.1. Скаржник також наголосив, що у разі дотримання судом першої інстанції вимог законодавства та надіслання відповідачу на його електронну адресу ухвали про відкриття провадження, позовної заяви та доданих до неї документів, можна вважати що судом виконано його обов`язок, особі надано право ознайомитись із матеріалами справи, надати на них відповідні пояснення чи заперечення, скористатись іншими правами, наданими йому нормами Кодексу адміністративного судочинства.

В іншому випадку, за умови відсутності у особи можливості ознайомитись із матеріалами справи (навіть через систему «Електронний суд»), фактично суд ставить відповідача (у разі бажання подати відповідні пояснення чи заперечення) у ситуацію, коли останньому слід самостійно вживати заходи для отримання позовної заяви та матеріалів, доданих до неї, тобто перекладає обов`язок суду надіслати їй відповідні матеріали на особу-відповідача, якій необхідно вчинити дії, не передбачені законодавством.

11. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ІІІ. Джерела права й акти їх застосування

12. Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

13. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

14. Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

ІV. Оцінка Верховного Суду

15. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

16. З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції ухвалене 16 лютого 2023 року в порядку письмового провадження. Копію вказаного рішення було надіслано до Електронного кабінету відповідача в підсистемі "Електронний суд" 17 лютого 2023 року та в цей же день о 13.34 год. отримано апелянтом, що вбачається з довідки про доставку електронного листа.

17. Разом з тим, апеляційну скаргу на оскаржуване рішення подано 19 квітня 2023 року, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України.

18. Скаржник в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що рішення суду першої інстанції не було передано юрисконсульту відповідача, а надійшло до іншого відділу ДУ "Львівська установа виконання покарань №19".

19. Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

20. Скаржнику запропоновано усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

21. На виконання вимог ухвали суду ДУ "Львівська установа виконання покарань №19" надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

22. В обґрунтування клопотання апелянт посилається на те, що 09.08.2022 року в систему «Електронний суд» було завантажено повідомлення про існування адміністративного позову, однак самого позову так і додані до нього документи в системі «Електронний суд» відсутні. Зважаючи на викладене ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» зауважує, що не була належним чином ознайомлена із позовною заявою, відтак була позбавлена права надати свої міркування та заперечення з приводу справи, відповідно установа не мала змоги контролювати хід розгляду справи.

23. Оцінивши наведені у клопотанні відповідача про поновлення пропущеного строку доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року.

24. Колегія суддів уважає обґрунтованим такий висновок апеляційного суду з огляду на наступне.

25. Право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

26. Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

27. Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, посилання про необізнаність про хід розгляду через неотримання примірника позовної заяви та ухвали про відкриття позовного провадження, за даних конкретних обставин, не можуть бути належною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки як передбачено частиною 2 статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Тобто, визначальним в даному випадку є дата вручення повного тексту рішення.

28. В свою чергу факт необізнаності про хід розгляду через неотримання примірника позовної заяви та ухвали про відкриття позовного провадження може бути підставою для оскарження рішення суду першої інстанції по суті.

29. Крім того, неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

30. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2022 року у справі №560/403/22, від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21, від 18 січня 2023 року у справі №560/2836/22, від 31 січня 2023 року у справі № 380/4273/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 400/6312/21 та ін.

31. Відтак, колегія суддів уважає обґрунтованою позицію суду апеляційної інстанції стосовно того, що обставини, пов`язані з неналежною організацією роботи в державному органі, не можуть слугувати підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

32. Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, доводи апелянта про те, що у зв`язку з ракетними ударами по інфраструктурі України припиняється постачання електроенергії та зупиняється робота працівників є необґрунтованими, оскільки загальновідомим є те, що вперше масований ракетний удар по критичній системі України було нанесено Російською Федерацією 10.10.2022, в той час як останнім днем подачі апеляційної скарги було 30.09.2022, тобто більше ніж через тиждень до початку ракетних обстрілів та відключень електроенергії.

33. Суд зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

34. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

35. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

36. Отже, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

37. Ураховуючи, що доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд дійшов до висновку, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

39. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІ. Судові витрати

41. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної установи "Львівська установа виконання покарань №19" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №380/10803/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська