Постанова

від 28.09.2023 по справі 120/9931/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа №120/9931/22

адміністративне провадження № К/990/24301/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано - Франківській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року (судді: Сапальова Т.В., Ватаманюк Р.В., Капустинський М.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарбо" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Івано - Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркарбо" (далі - ТОВ "Укркарбо", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 1), Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідач 2), Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Івано - Франківській області (далі - Комісія, відповідач 3), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії від 29.08.2022 №8169, від 13.09.2022 №8332 та від 23.09.2022 №8357 про відповідність критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв та зобов`язати виключити його з переліку платників податку , які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість;

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії від 01.09.2022 №7280221/37294061, №7280219/37294061 та №7280215/37294061 про відмову в реєстрації податкових накладних від 23.08.2022 №40, від 24.08.2022 №41 та від 26.08.2022 №42, відповідно; зобов`язати зареєструвати означені податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року позов було задоволено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

26 червня 2023 року ТОВ "Укркарбо" звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Комісії від 29.08.2022 №8169, від 13.09.2022 №8332 та від 23.09.2022 №8357 про відповідність критеріям ризиковості платника податку до набрання законної сили рішенням у справі.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення відповідача про відповідність підприємства позивача критеріям ризиковості платника податків призведе до зупинення господарської діяльності підприємства у зв`язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці, що істотно погіршить економічне становище ТОВ "Укркарбо".

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року ТОВ "Укркарбо" про забезпечення позову було задоволено.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд апеляційної інстанції, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки факт віднесення позивача до переліку ризикових платників податків згідно із оскаржуваними рішеннями зумовило настання для нього негативних наслідків у вигляді зупинення реєстрації в ЄРПН усіх без винятку податкових накладних, що передбачає покладення додаткового обов`язку щодо надання пояснень та документів по кожній податковій накладній, реєстрацію якої зупинено, призводить до збільшення строку їх реєстрації, що також негативно впливає на господарську діяльність позивача та його взаємовідносини із контрагентами, ставить під загрозу здійснення господарської діяльності через розірвання ділових відносин з контрагентами.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції ГУ ДПС в Івано - Франківській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило його скасувати, а в задоволенні заяви ТОВ "Укркарбо" відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги контролюючий орган посилається на те, що вжиття заходів забезпечення позову у справах про визнання протиправними та скасування рішень комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на додану вартість шляхом зупинення рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості фактично вирішує спір по суті та, як наслідок, суперечить меті застосування норми статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Також зазначає про те, що наведена позиція неодноразово була відображена та підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2023 у справі №140/6021/22, від 31.01.2023 у справі №140/6113/22, від 05.08.2022 у справі №140/1116/21, від 31.05.2022 у справі №600/6293/21-а, від 17.05.2022 у справі №240/16158/21, від 20.01.2022 у справі №420/1655/21, від 13.01.2022 у справі №560/10402/21, від 01.12.2021 у справі №140/11033/20, від 30.09.2021 у справі №140/1856/21, від 21.09.2021 у справі №140/3220/21, від18.05.2021 у справі №140/13152/20, від 04.03.2021 у справі №380/5299/20, від 25.02.2021 у справі №380/5012/20, від 18.02.2021 у справі №420/7063/20, від 21.01.2021 у справі №140/8878/20.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Проте, на переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції у цій справі наведеним вище вимогам не відповідає, з огляду на наступне.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165).

Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.

При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 3 грудня 2020 року у справі №140/8457/20 та від 31 січня 2023 року у справі №140/6021/22.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваних позивачем рішень зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджений оцінкою будь-яких доказів. Так само суд не зазначив, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, на які послався суд апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що, дійсно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та, у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням положень частини другої статті 150 та частини другої статті 151 КАС, колегія суддів визнає висновок суду апеляційної інстанції про забезпечення позову передчасними.

До того ж слід зазначити, що Верховний Суд дотримується сталої позиції щодо застосування положень статей 150, 151 КАС, що підтверджується, зокрема, але не виключно, постановами Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №380/5012/20, від 08.10.2020 у справі №280/2284/20, від 03.12.2020 у справі №140/8457/20 та від 18.02.2021 у справі №420/7063/20, від 04.03.2021 у справі №380/5299/20.

У зазначених постановах Верховний Суд, застосувавши норми статей 150, 151 КАС, дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості та внесення до журналу ризикових платників фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування норми статті 150 КАС.

Підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС такі висновки Верховного Суду повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права, проте в даному випадку враховані не були.

Відтак, доводи відповідача у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано - Франківській області задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарбо" про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська