Постанова

від 20.11.2007 по справі 5-26-8-11/196-05-5946

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5-26-8-11/196-05-5946

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" листопада 2007 р. Справа № 5-26-8-11/196-05-5946

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого:       Петрова М.С.  

Суддів:                   Колоколова С.І.

                                Разюк Г.П.

При секретарі судового засідання:  Бухтіяровій О.Г.    

за участю представників сторін:

від позивача: Лішунова Н.В., довір. №18/2286 від 11.07.2007р.

від відповідача: Бєлоусова С.В., довір. №423 від 15.09.2005р.

від третіх осіб:

від ВАТ “МК “Азовсталь” - Бугай В.М., довір. №09-18/1162 від 29.12.2006р.;

від ТОВ “Лемтранс” - не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлено, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляло, про причини неявки не повідомило

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення  господарського суду Одеської області від 27.09.2007р.(підписане 10.10.07р.)

по справі №5-26-8-11/196-05-5946

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” (далі по тексту ДП „Укрзалізничпостач”)

до Одеської залізниці

3 особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1.ВАТ „МК Азовсталь”

                      2.ТОВ „Лемтранс”

про стягнення 50572,45 грн.

                                              В С Т А Н О В И Л А:

13.06.05 р. ДП „Укрзалізничпостач” звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до Одеської залізниці про зобов'язання останньої виконати умови договору поставки №ЦХП-50102 від 30.01.02 р., а саме акцептувати сповіщення:

- рахунок-фактуру №292/4 від 08.08.04 р. на суму 4089,00 грн.(сповіщення №3895)

- рахунок-фактуру №319/4 від 19.08.04 р. на суму 9202,68 грн. (сповіщення №3915)

- рахунок-фактуру №337/4 від 21.08.02 р. на суму 15314,27 грн. (сповіщення №4080)

- рахунок-фактуру №348/4 від 26.08.02 р. на суму 8938,74 грн. (сповіщення №4180)

- рахунок-фактуру №378/4 від 30.08.02 р. на суму 13027,76 грн. (сповіщення №4180)

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.08.05 р., яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.06 р.  позов ДП „Укрзалізничпостач” залишено без задоволення з огляду на те, що останнім не доведено факт поставки спірного обсягу продукції.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.06 р. скасовано рішення господарського суду Одеської області від 15.08.05 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.06 р., а справу передано на новий розгляд, оскільки вказані суди не звернули уваги на те, що позов обґрунтований договором поставки, та не з'ясували чи є стороною у договорі перевезення позивач, чи може він за цим договором мати права і обов'язки щодо вантажу, який перевозився.

02.08.07 р. ДП „Укрзалізничпостач” уточнив остаточно позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача збитки у сумі 50572,45 грн. на підставі ст.612 ЦК України мотивуючи тим, що у зв'язку із простроченням боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для нього, тому відмовляється від прийняття його виконання і вимагає відшкодування збитків.

10.08.07 р. ухвалою господарського суду Одеської області до участі у справі залучено у якості 3 осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –ВАТ „МК „Азовсталь” та ТОВ „Лемтранс”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.07 р. (суддя Могил С.К.) позов ДП „Укрзалізничпостач” задоволено, з Одеської залізниці стягнуто збитки у сумі 50572,45 грн. з огляду на те, що позивач виконав свої обов'язки по поставці спірного обсягу продукції за договором поставки №ЦПХ-50102 від 31.01.02 р. в момент передачі продукції перевізнику вантажу на ст. Сартана Донецької залізниці і з цього моменту він відповідно із умовами FСА Правил ІНКОТЕРМС-2000 відповідальності за збереження вантажу не несе. Враховуючи наведене, а також прострочення Одеської залізниці щодо акцепту сповіщень за поставлену продукцію та втрату позивачем інтересу до виконання зобов'язання позивачем у такий спосіб, стягнув з останнього збитки у сумі 50572,45 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Одеська залізниця звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 27.09.07р. та відмовити у задоволенні позовних вимог ДП „Укрзалізничпостач”, оскільки воно прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при недоведеності і неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги Одеська залізниця посилається на те, що позивач не довів належними доказами факт поставки продукції у повному обсязі, оскільки в залізничних накладних, по яким спірний вантаж надійшов до Одеської залізниці, ДП „Укрзалізничпостач” не зазначено а ні як вантажовідправник, а ні як власник вантажу, вантажовідправником зазначено ВАТ „МК „Азовсталь”, а власником вантажу –ТОВ „Лемтранс”.

Крім того, на думку Одеської залізниці, позивач також не довів належними доказами і факт спричинення йому Одеською залізницею збитків, так як 50572,45 грн. він сплатив за поставлену йому ТОВ „Лемтранс” продукцію і ці грошові кошти у будь-якому випадку повинен був сплатити ТОВ „Лемтранс” при виконанні останнім своїх обов'язків, незалежно від того виконала Одеська залізниця обов'язки по оплаті продукції за договором  №ЦПХ-50102 від 31.01.02 р.

     ДП „Укрзалізничпостач” у відзиві на апеляційну скаргу просило залишити її без задоволення, а оскаржене рішення місцевого господарського суду –без змін, вважаючи його обґрунтованим та відповідаючим вимогам чинного законодавства.

    Треті особи відзив на апеляційну не надали. Представник ВАТ „МК „Азовсталь” у судовому засіданні пояснив, що згоден із оскарженим рішенням місцевого господарського суду і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Одеської залізниці.

    ТОВ „Лемтранс” в судове засідання взагалі не з'явилося, хоча про час і місце судового засідання належним чином повідомлено, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляло, про причини неявки не повідомило, тобто не скористалося своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю його представника.

     Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права,  судова колегія приходить до наступного.

     31.01.2002 року між позивачем (постачальник) і відповідачем (покупець) укладений договір поставки №ЦХП-50102, предметом якого є постачання продукції виробничо-технічного призначення згідно додатку №18 до Наказу №717-Ц від 24.12.2001 року. Кількість і асортимент продукції були визначені специфікаціями, які відповідають затвердженим керівництвом Укрзалізниці планам централізованого постачання та є невід'ємними частинами Договору. За умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору ціна продукції визначається на момент постачання і погоджується додатково, а орієнтовна сума договору склала 289338 тис. грн. з врахуванням ПДВ і може змінюватись у зв'язку з корегуванням планів централізованого матеріально-технічного забезпечення. Разом з тим умовами укладеного договору встановлено, що постачання продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах FСА (франко-перевізник), а приймання продукції по кількості та якості проводиться вантажоодержувачем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення - №П-6, по якості - №П-7, затверджених Держарбітражем з наступними змінами і доповненнями. При цьому,  продукція приймається відповідачем по якості відповідно до сертифікату якості (відповідності), по кількості –товаросупроводжувальних документів. Розрахунок за продукцію здійснюється відповідно до Наказу №251-Ц від 03.07.2000 року „Про порядок економічних відносин на залізничному транспорті України”, термін акцепту сповіщення по пред'явлених рахунках визначається 10 (десятьма) банківськими днями з дня їх одержання, позивач зобов'язаний вчасно акцептувати сповіщення і пред'явлений рахунок позивача.

    На виконання умов вищезазначеного договору ДП „Укрзалізничпостач” (Замовник) 6.03.02 р. уклало з ТОВ „Лемтранс” (Постачальник) договір №ЦХП-05-

      01602-01, за умовами якого останнє зобов'язалося поставити та передати у власність Замовника продукцію (рейки, підкладки, накладки) в асортименті та кількості відповідно до специфікації до даного договору.

Згідно із п.5.1 вказаного договору ТОВ „Лемтранс” здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах FСА (франко-перевізник) станція відправлення, з подальшим прямуванням продукції на адресу кінцевого вантажоодержувача, яка зазначається у рознарядці. При цьому за умовами п.1.3 договору виробником продукції є ВАТ „МК „Азовсталь”.

Відповідно із п.6.1 договору оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться Замовником на протязі 20 банківських днів після дати отримання продукції вантажоодержувачем, вказаним в рознарядці.

Як вбачається з матеріалів справи за залізничними накладними №48119942, №48120981, №48121327, №48121668, №48122120 у вагонах №№68703438, 68751403, 68749332, 68402957, 68406446 відповідачу надійшов  вантаж - рейкові підкладки КБ-65.

За вказаними залізничними накладними вантажовідправником зазначено ВАТ „МК „Азовсталь”, власником вантажу –ТОВ „Лемтранс”, а вантажоодержувачем дистанція шляху №10 Одеської залізниці.

З вищенаведеного випливає, що ДП „Укрзалізничпостач” виконання своїх обов'язків за договором №ЦХП-50102 від 31.01.02 р. по постачанню продукції поклав на іншу особу –ТОВ „Лемтранс”, яка в свою чергу поставку продукції на адресу Одеської залізниці здійснювала через її виробника - ВАТ „МК „Азовсталь”, що передбачено п.1.3 договору №ЦХП-05-01602-01 від 6.03.02 р.

Згідно із ч.1 ст.528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання запропоноване за боржника іншою особою.

Як вбачається з п.12.2 договору №ЦХП-50102 від 31.01.02 р. жодна із сторін не має права передавати третій стороні свої права й обов'язки по цьому договору без письмової згоди іншої сторони.

Таким чином, ДП „Укрзалізничпостач” всупереч умовам вказаного пункту договору поклало виконання своїх обов'язків за договором №ЦХП-50102 від 31.01.02 р. на іншу особу, що відповідно із умовами цього договору та вимог ст.528 ЦК України надавало можливість Одеській залізниці відмовитись від прийняття виконання, запропонованого ТОВ „Лемтранс” за ДП „Укрзалізничпостач”.

Однак, незважаючи на вищенаведене Одеська залізниця прийняла виконання, запропоноване ТОВ „Лемтранс” по поставці продукції за ДП „Укрзалізничпостач” за залізничними накладними №48119942, №48120981, №48121327, №48121668, №48122120, що підтверджується фактичними діями Одеської залізниці.

Так, за поставлену продукцію по вищезазначеним залізничним накладним ДП „Укрзалізничпостач” виставило Одеській залізниці рахунки-фактури №292/4 від 08.08.2002р. на суму 4089, 00 грн.; №319/4 від 19.08.2002р. на суму 9 202, 68 грн.; №337/4 від 21.08.2002р. на суму 15 314, 27 грн.;  №348/4 від 26.08.2002р. на суму 8 938, 74 грн.; №378/4 від 30.08.2002р. на суму 13 027, 76 грн. та сповіщення №3895; №3915, №4080,  №4180, №4180, які відповідачем акцептовані лише частково в зв'язку з чим несплаченою залишилась сума 50 572, 45 грн.

З наведеного випливає, що Одеська залізниця прийнявши вантаж за цими залізничними накладними і сплативши його вартість ДП „Укрзалізничпостач” погодилася із тим, що останній поклав виконання свого обов'язку по поставці продукції за договором №ЦХП-50102 від 31.01.02 р. на іншу особу.

Як зазначалося вище пунктом 4.2 договору №ЦХП-50102 від 31.01.02 р. передбачено постачання продукції залізничним транспортом на умовах FСА (франко-перевізник).

Згідно з Правилами ІНКОТЕРМС-2000 термін „франко-перевізник” означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Під словом „перевізник” розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

За умовами ст. А.3 „а” Правил ІНКОТЕРМС-2000 продавець не має зобов'язань щодо договору перевезення. Проте за наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики, у випадку, якщо покупець своєчасно не надав інших указівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик продавця.

Згідно із ст.А.4 Правил ІНКОТЕРМС-2000 продавець зобов'язаний надати товар перевізникові або іншій особі, яка призначена покупцем або обрана продавцем у відповідності зі ст. А. 3. „а”, у названому місці у день чи межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Пунктом „б” ст.А.4 Правил ІНКОТЕРМС-2000 передбачено, що поставка вважається здійсненою, якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до ст.А.3 „а”, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Із змісту вищенаведених статей Правил ІНКОТЕРМС-2000 випливає, що продавець за умовами  FСА (франко-перевізник) зобов'язаний передати товар перевізнику або іншій особі, що забезпечить здійснення перевезення, тобто місцем поставки є не кінцевий пункт доставки товару, а місце відвантаження товару для перевезення.

В умовах договору №ЦХП-50102 від 31.01.02 р. сторони не обумовили а ні конкретного перевізника, а ні особу, що забезпечить перевезення товару. На аркуші справи 67 у томі 1 міститься лист Одеської залізниці від 25.02.02 р. №410 згідно з яким остання повідомляє позивача про те, що матеріали верхньої будови колії необхідно відвантажувати на вагони за адресою ст. Знам'янка Одеської залізниці, одержувач –дистанція колії №10 Одеської залізниці, м. Знам'янка Кировоградської області, вул. Осадчего,6. Тобто у цьому листі міститься лише вказівка про вантажоотримувача, перевізника або іншу особу, що забезпечить перевезення до вантажоотримувача, Одеською залізницею не зазначено.

За таких обставин ТОВ „Лемтранс”, на якого позивач поклав виконання свого обов'язку по поставці продукції за договором №ЦХП-50102 від 31.01.02 р., через ВАТ „МК „Азовсталь” у відповідності із ст. А.3 „а” поставило продукцію на ст. Сартана Донецької залізниці.

В подальшому продукція відповідно до залізничних накладних №48119942, №48120981, №48121327, №48121668, №48122120 прийнята відповідачем і частково оплачена.

За таких обставин судова колегія вважає, що місцевий господарський суд у відповідності із ст. А.4 „а” дійшов обґрунтованого висновку про те, що  позивач здійснив поставку в обсягах, передбачених договором №ЦХП-50102 від 31.01.02 р. і згідно із ст.А5, з урахуванням положень ст. Б.5 Правил ІНКОТЕРМС-2000 не несе відповідальності за збереження вантажу при його перевезенні залізницею, оскільки він несе відповідальність за втрату чи пошкодження товару лише до моменту здійснення його поставки у відповідності із ст. А.4. Правил ІНКОТЕРМС-2000.       Проте, Одеська залізниця не надала належних доказів, спростовуючих вищенаведений висновок місцевого господарського суду, оскільки за умовами п.5.2 договору поставки  №ЦХП-50102 від 31.01.02 р. приймання продукції по кількості та якості проводиться вантажоодержувачем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення - №П-6, по якості - №П-7, затверджених Держарбітражем з наступними змінами і доповненнями, а відповідно із цим Одеська залізниця на підтвердження факту недопоставки за вказаним договором повинна була надати акт прийому продукції, складений за вимогами зазначених Інструкцій. Не надано Одеською залізницею і відповідного рішення суду про нестачу вантажу за договором перевезення, здійсненим за залізничними накладними №48119942, №48120981, №48121327, №48121668, №48122120.

         Щодо висновку господарського суду 1 інстанції про стягнення з відповідача 50572,45 грн. збитків з посиланням на ст.612 ЦК України судова колегія вважає його помилковим з наступних підстав.

Як вбачається з останніх уточнених позовних вимог ДП „Укрзалізничпостач”, останнє в якості збитків, які вимагає стягнути з Одеської залізниці, зазначає 50572,45 грн., що сплачені ним ТОВ „Лемтранс” по договору №ЦХП-05-01602-01 від 6.03.02 р. за поставлену продукцію, обґрунтовуючи втратою інтересу до виконання Одеською залізницею обов'язків по остаточній оплаті поставленої продукції за договором №ЦХП-50102 від 31.01.02 р. При цьому як зазначалося вище правовою підставою уточнених позовних вимог є ч.3 ст.612 ЦК України.

Згідно із ч.3 ст.612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Із змісту наведеної статті ЦК України випливає, що відмова від прийняття простроченого виконання можлива лише в тих випадках, коли внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора. Втрата інтересу при цьому повинна розумітися як категорія об'єктивна. Кредитор вправі стягнути збитки, викликані як простроченням виконання, так і відмовою від прийняття виконання.

З наявних матеріалів справи вбачається, що втрата інтересу позивачем до виконання зобов'язання відповідачем щодо сплати залишку неоплаченої продукції, поставленої за договором №ЦХП-50102 від 31.01.02 р., об'єктивно не підтверджується. Про це свідчать самі уточненні позовні вимоги ДП „Укрзалізничпостач”, згідно з якими сума позовних вимог дорівнює сумі недоплаченої вартості поставленої продукції. Фактично позивач уточнивши позовні вимоги, намагається змінити умови договору щодо порядку розрахунку, що суперечить вимогам ст.526 ЦК України.

До того ж грошові кошти у сумі 50572,45 грн., сплачені позивачем на користь ТОВ „Лемтранс” на підставі договору №ЦХП-05-01602-01 від 6.03.02 р. за поставлену продукцію не є збитками, оскільки сплата цих грошових коштів ніяким чином не пов'язана з прострочкою виконання зобов'язання Одеською залізницею або із відмовою позивача від прийняття виконання, яка об'єктивно не підтверджується матеріалами справи. При цьому слід зазначити що незалежно від виконання або невиконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті поставленої продукції,  ДП „Укрзализничпостач” у будь-якому випадку повинно було сплатити ТОВ „Лемтранс” 50572,45 грн. за поставлену йому продукцію згідно із договором №ЦХП-05-01602-01 від 6.03.02 р., тому ці грошові кошти не можуть бути збитками позивача, спричиненими Одеською залізницею.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Одеської залізниці підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 27.09.07 р. - скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, а позов ДП „Укрзалізничпостач” слід залишити без задоволення.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита покладаються на ДП „Укрзалізничпостач”

Керуючись ст.ст. 49,99,101-105 ГПК  України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 27.09.07 р. скасувати, у позові Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” відмовити.

      2.Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” (03049, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 11/15, код 19014832, р/р 2600300052912 в АБ “Експрес-Банк м.Києва, МФО 322959) на користь Одеської залізниці (65012, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 22453044, р/р 26009000005 в Одеській філії АБ “Експрес-банк, МФО 328801) витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги у сумі 252 грн. 86 коп.

        3.Видачу наказу доручити господарському суду Одеської області.

   Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

        Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

                     Головуючий суддя                                               М.С. Петров

                      Суддя                                                                    С.І. Колоколов

                      Суддя                                                                     Г.П.  Разюк