Рішення

від 08.08.2023 по справі 650/9/23

ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/9/23

провадження № 2/650/43/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2023 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого Сікора О.О.,

за участю секретаря Турчик Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та встановлення належності правовстановлюючого документа,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить: визнати договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 ), укладений 21.01.1982 року між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Давидовобрідської сільської Ради народних депутатів В-Олександрівського району Херсонської області та зареєстрований у реєстрі за № 1, дійсним.

Встановити факт належності, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) договору купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_1 ), укладений 21.01.1982 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Давидовобрідської сільської Ради народних депутатів В-Олександрівського району Херсонської області та зареєстрований у реєстрі за № 1.

В обґрунтування позову зазначив, що 21 січня 1982 року він та ОСОБА_2 уклали у письмовій формі договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір укладався у Давидово-Брідській сільській раді Бериславського (колишнього Великоолександрівського) району Херсонської області, де і був нотаріально посвідчений виконавчим комітетом Давидовобрідської сільської Ради народних депутатів В-Олександрівського району Херсонської області та зареєстрований у реєстрі за № 1. У день укладення договору купівлі-продажу він передав ОСОБА_2 кошти у розмірі, визначеному договором. З вказаного часу він та моя сім`я проживають у вказаному житловому будинку. Вважає, що таким чином він та ОСОБА_2 , як сторони у договорі купівлі-продажу, досягли всіх істотних умов у ньому, виконали визначені ним обов`язки, а, відтак, договір вважається виконаним у повному обсязі. ОСОБА_2 на теперішній час помер.

Його житловий будинок АДРЕСА_1 зруйновано, внаслідок збройної агресії російської федерації, тому він звернувся щодо отримання компенсації за зруйноване майно, але отримав відмову, так як право власності не зареєстровано у встановленому законом порядку. В здійснені державної реєстрації було відмовлено, у зв`язку, з тим, що договір купівлі-продажу даного будинку не був належно зареєстрований у органах бюро технічної інвентаризації, а лише зареєстрований у сільській радi, не вiрно зазначене його прізвище, а також відсутня конкретна адреса розташування житлового будинку. В Договорi купiвлi-продажу вiд 21.01.1982 року його прізвище помилково зазначене як « ОСОБА_3 », а згідно паспортних даних його прізвище « ОСОБА_4 ».

На судове засідання позивач не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги.

На судове засідання представник відповідача, не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши письмові докази, перевіривши наведені обставини, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним».відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку укладався 21.01.1982 року, тому до даних правовідносин необхідно застосувати норми матеріального права, якi дiяли на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України його норми застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, то його положення застосовуються до тих прав і обов`язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Так, відповідно до ст. 4 ЦК Української РСР 1963 року цивільні обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього, цивільні права та обов`язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положенням ч. 1 ст. 41 ЦК Української РСР 1963 року встановлено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Разом з тим, ст. 45 вказаного Кодексу вказує, що недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише у разі, якщо такий наслідок прямо вказаний у законі.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для i даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Аналогічне положення містить ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року), а саме: якщо сторони домовили, щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частина друга ст. 47 ЦК УРСР в редакції 1963 року і частина друга ст. 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони уклали правочин, зміст якого відповідав волі сторін, і лише форма його укладання не відповідала встановленим законом вимогам. Аналогічна позиція викладена у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику у правах про визнання угод недійсними».

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.05.2020 року у справі № 661/3706/17 (провадження № 61-37644cB18).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору, передбачену ст. 47 цього Кодексу.

Договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевсї Ради народних депутатів.

Разом з тим, статтею 14 Закону Української РСР від 25.12.1974 «Про державний нотаріат» (який втратив чинність 01.01.1994 року) передбачалося, що у населених пунктах, де не було державних нотаріальних контор, виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчиняли, серед іншого, такі нотаріальні дії, як посвідчення договорів, крім договорів про надання у безстрокове користування земельних ділянок для спорудження індивідуальних жилих будинків і угод, які стосувалися майна, що знаходилося за кордоном, або прав, які мали бути здійснені за кордоном. При цьому, як було встановлено статтею 3 згаданого вище Закону, нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчинялися головою, заступником голови або секретарем виконавчого комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладалося вчинення нотаріальних дій. Сам же порядок вчинення вищезазначених дій уповноваженими на те посадовими особами у 1982 році було передбачено також Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 № 1/5.

Враховуючи той факт, що у с. Давидів Брід Бериславського (колишнього Великоолександрівського) району Херсонської області на момент укладення спірного договору купівлі-продажу були відсутні державні нотаріальні контори, він не стосувався надання у безстрокове користування земельних ділянок для спорудження індивідуальних жилих будинків і майна, що знаходилося за кордоном, або прав, які мали бути здійснені за кордоном, відтак був посвідчений у виконавчому комітеті Давидовобрідської сільської Ради народних депутатів компетентною особою.

Зміст спірної угоди купівлі-продажу та факт її нотаріального посвідчення виконавчим комітетом сільської ради, дає підставу дійти до висновку про відсутність передбачених законом обмежень для її укладення. Так, житловий будинок, про який йдеться у договорі, не являвся самовільно збудованим, не являвся спільною власністю і, як наслідок, відсутнє у будь-кого право привілеєвої купівлі частки у спільній власності, тощо. Житловий будинок був придатним для проживання у ньому.

Крім того, на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, житловий будинок належав ОСОБА_2 на підставі запису в погосподарській книзі виконавчого комітету Давидовобрідської сільської Ради народних депутатів за № 597, що підтверджувалося довідкою цього виконавчого комітету від 21.01.1982 року.

Між сторонами договору купівлі-продажу досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Так, перед його укладенням ОСОБА_1 , виступав у ньому покупцем, передав ОСОБА_2 , який виступав продавцем, кошти у розмірі, визначеному договором - 1600 крб.. ОСОБА_2 , у свою чергу, передав предмет договору - житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , зокрема звільнив його, забрав всі особисті речі та виїхав до іншого житлового будинку. ОСОБА_1 з членами сім`ї вселився, проживає у ньому до цього часу, зареєструвався у вказаному житловому будинку, про що свідчить відмітка у його паспорті «прописаний АДРЕСА_1 ». Таким чином, спірний договір купівлі-продажу відповідає вимогам ст. ст. 153, 226 ЦК Української РСР 1963 року.

Більш того, у 2010 році ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку під житловим будинком АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом Серії ЯК № 808636 від 27.10.2010 р., виданим на підставі рішення сесії Давидово-Брідської сільської ради від 27.03.1998 р. № 8 та рішення сесії Давидово-Брідської сільської ради від 21.10.2009 р. № 301 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1 АА002209-01 10 716 00131 від 19 липня 2010 р.

Крім того, із вказаного договору вбачається, що в ньому прізвище позивача було зазначено з помилкою, тобто зазначено як « ОСОБА_3 », а згідно з паспортними даними його прізвище « ОСОБА_4 ».

Наведені обставини свідчать про те, що вказана неточність була допущена в результаі допущення помилки, а отже слід ствердити, що стороною зазначеного договору був саме позивач, а значить договір належить йому.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13,200,209,259,263 265, 279ЦПК України та вищенаведеними положеннями цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та встановлення належності правовстановлюючого документа задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 ), укладений 21.01.1982 року між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Давидовобрідської сільської Ради народних депутатів В-Олександрівського району Херсонської області та зареєстрований у реєстрі за № 1, дійсним.

Встановити факт належності, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) договору купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_1 ), укладений 21.01.1982 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Давидовобрідської сільської Ради народних депутатів В-Олександрівського району Херсонської області та зареєстрований у реєстрі за № 1.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.О. Сікора