Рішення

від 11.09.2023 по справі 130/911/22

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/110/2023

130/911/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2023 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

за участі секретаря Маліщук Н.А.П,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бурка Віталій Ростиславович до ТОВ «Поділля Агропродукт», треті особа - ТОВ «Агротал», ПП «Агротал», державний реєстратор Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк Сергій Анатолійович про витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бурка В.Р. звернувся до суду з позовною заявою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЯЖ №758398 належить земельна ділянка з кадастровим номером 0521083800:02:002:0073, площею 2,00 га, яка розташована на території Людавської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. В 2015 році позивачем було укладено договір оренди землі з ТОВ «Агротал» терміном на 15 років. Позивач ОСОБА_1 дізналася, що обробіток її земельної ділянки здійснює ТОВ «Поділля Агропродукт». При цьому жодних договорів з відповідачем щодо передачі йому в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 не підписувала, згоду на обробіток не надавала. Отримавши витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було встановлено, що право оренди земельної ділянки з зазначеним кадастровим номером зареєстроване за ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі додаткової угоди до договору оренди землі №1 від 18.06.2018 року до договору оренди землі б/н від 01.08.2016 року Крім того було встановлено, що позивач 01.08.2016 року уклала договір оренди землі з ПП «Агротал», однак його позивач також не підписувала та не укладала. Право оренди зазначеної земельної ділянки за договором б/н від 01.08.2016 року та додаткова угода №1 від 18.06.2018 року були зареєстровані державним реєстратором Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк С.А 06.09.2016 року з індексним номером 31245689. Позивач стверджує, що угод або додаткових угод з ТОВ «Поділля Агропродукт» не підписувала, а також не бажала продовжувати договір з ТОВ «Агротал». Вважає, що підписи з боку ОСОБА_1 є підробленими з метою незаконного використання належної позивачу земельної ділянки понад строк встановлений первинним договором з ТОВ «Агротал».

Ухвалою від 20.06.2022 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.01.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Бурка В. в судове засідання не з`явився, в поданій заяві просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В судове засідання представник відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт», представники третіх осіб - ТОВ «Агротал», ПП «Агротал» не з`явився, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про отримання поштового відправлення, причини їх неявки суду невідомі, будь-яких заяв та клопотань суду не надали.

Третя особа - державний реєстратор Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк С.А. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повдомлявся про час та місце розгляду справи, до суду повернувся конверт з відміткою про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою», будь-яких заяв та клопотань суду не надав.

Відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України визначено можливість відкласти розгляд справи на іншу дату у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Однак, враховуючи, що представники відповідача та третіх осіб неодноразово не з`являлися у судові засідання, причин неявки суду не повідомили, будь-яких заяв та клопотань суду не надав, тому суд вважає за можливим провести судове засідання у їх відсутність.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЯЖ №758398 належить земельна ділянка з кадастровим номером 0521083800:02:002:0073, площею 2,00 га, яка розташована на території Людавської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. (а.с.11).

За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, державним реєстратором Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк С.А. зареєстровано право оренди за договором та додаткова угода. Індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 31245689 від 06.09.2016 року. (а.с.12).

Згідно з висновком експерта Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України №6568/22-21 від 02.02.2023 року підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі б/н від 18.06.2018 року укладений між ОСОБА_1 та ПП «Агротал» та у додатковій угоді від 03.04.2018 року до договору оренди землі від 01.08.2016 року укладену між ОСОБА_1 , ПП «Агротал» та ТОВ «Поділля Агропродукт» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.116-120).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Частиною першою ст.93 ЗК України та ст.1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Таким є Закон України «Про оренду землі».

Аналогічне положення закріплено й у ст.13 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (ч.2 та 4 ст.207 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі №227/3760/19-ц зроблено висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц зазначено: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що договір, який не укладено, не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма, що кореспондується із ч.2 і 3 ст.215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими».

Як встановлено по справі, відповідно до почеркознавчої експертизи № 6568/22-21 від 02.02.2023 року, підпис у договорі оренди землі б/н від 18.06.2018 року укладений між ОСОБА_1 та ПП «Агротал» та у додатковій угоді від 03.04.2018 року до договору оренди землі від 01.08.2016 року укладену між ОСОБА_1 , ПП «Агротал» та ТОВ «Поділля Агропродукт» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 цієї ж статті).

У ст.203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.4 ст.263 Цивільного процесуального кодексу при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

У постанові колегії суддів другої судової палати КЦС від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.14 закону "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Враховуючи, що усі обставини, які становлять предмет доказування, мають бути підтверджені визначеними у ч.2 ст.76 ЦПК України засобами доказування, суд вважає достовірно встановленими ті факти та обставини, які підтверджуються письмовими доказами, наданими до позову.

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Об`єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий учасниками справи до заяв по суті позову та заперечення на позов на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином судом встановлено, що додаткову угоду б/н від 25.06.2018 позивач ОСОБА_2 не підписувала. Відповідно умов не узгоджувала, що свідчить про відсутнє волевиявлення на укладення додаткової угоди, тобто додаткова угода між ОСОБА_2 та ТОВ «Поділля Агропродукт» є такою, що не укладена.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц зазначено: "Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.2, 3 ст.215 ЦК, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом з тим ВП ВС констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення".

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і по захист яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи вищезазначене, спірний договір суд вважає не укладеним, однак здійснення його державної реєстрації порушує право позивача на користування земельною ділянкою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) наголошено на тому, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: «При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець посилається саме на норму права, що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах. Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини».

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду належним та ефективним способом захисту прав позивача ОСОБА_1 буде усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її повернення, а тому саме така вимога підлягає до задоволення.

Крім того, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк С. А. за індексним номером 31245689 від 06.09.2016 року, оскільки судове рішення про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення, вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування рішення про державну реєстрацію договору оренди землі.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.11.2022 року у справі № 144/1346/21, від 05.04.2023 року у справі № 125/788/21, від 19.04.2023 року у справі № 138/3665/21.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1,2 ст.141 ЦПК України).

Позивач звернувся з позовом, в якому заявив одну вимогу немайнового характеру і одну вимогу майнового характеру та сплатив судовий збір за подачу позову 1984,80 грн. (по 992,40 грн. за кожну вимогу).

Отже, перерозподілу підлягає судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подачу позовної заяви. Таким чином, із ТОВ «Поділля Агропродукт» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, слід зазначити наступне.

Отже, з урахуванням часткового задоволення однієї із двох позовних вимог, суд за правилом пропорційності, закріпленим у п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Крім того, позивачем у зв`язку із проведення судової почеркознавчої експертизи сплачено 5663,10 грн. (а.с.122).

Керуючись ст.ст.1,4,12,13,76,80,81, 89,37,141,247,263-265,268 ЦПК України, ст.15,16, 207,319,321,387,391,626,638,792 ЦК України, ст.93,ст.ст.1,13,14 Закону України "Про оренду землі" суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй на праві власності земельною з кадастровим номером 0521083800:02:002:0073, площею 2,00 га, яка розташована на території Людавської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, шляхом повернення земельної ділянки від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт», право оренди за яким зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка С.А. за індексним номером 31245689 від 06.09.2016 року, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агропродукт" (вул.Заводська,7 смт.Браїлів Жмеринського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 41104967) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідн. НОМЕР_1 , мешканки вул.Олександрівка Жмеринського району Вінницької області, сплачену суму судового збору в сумі 992,40 грн. та 5000 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Порощук П.П.