Постанова

від 28.09.2023 по справі 921/659/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2023 р. Справа №921/659/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Відділу освіти Кременецької міської ради від 27.04.2023

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2023 (повний текст рішення складено 12.04.23, суддя Руденко О.В)

у справі № 921/659/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача Відділу освіти Кременецької міської ради, м. Кременець

про стягнення 225781,68 грн заборгованості

13 грудня 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Відділу освіти Кременецької міської ради про стягнення 225781,68 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2023 у справі №921/659/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України задоволено, стягнуто з Відділу освіти Кременецької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 168 250 грн. 03 коп., пеню в сумі 26 398 грн. 41 коп., 3% річних у сумі 2 746 грн. 08 коп., інфляційні втрати в сумі 28 387 грн. 16 коп. та 3 386 грн. 73 коп. судового збору.

Відділ освіти Кременецької міської ради, не погодившись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема:

- відповідач вказує, що дія типового договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року;

- покликається також на порушення судом першої інстанції норм Закону України «Про публічні закупівлі», вважає, що такі договори є нікчемними у відповідності з ч. 6 ст. 633 ЦК України;

- також апелянт наголосив, що він не був повідомлений належним чином про те, що позивач є постачальником «останньої надії» для Відділу освіти Кременецької міської ради;

- вказує також, що Постанова «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015р. №809 і від 9 грудня 2020 р. №1236» від 25 жовтня 2021р. №1102 та відповідні зміни в постанові Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1236 не відповідають актам вищої юридичної сили, а саме Закону України «Про ринок природного газу» Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015р та суперечать їм.

Крім того, апелянт покликається на судову практику - постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №912/1919/21.

З огляду на викладені обставини, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2023 у даній справі та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу освіти Кременецької міської ради від 27.04.2023 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2023 у справі №921/659/22; постановлено здійснювати розгляд вказаної апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику представників сторін в судове засідання; зобов`язано позивача подати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу.

На виконання вимог вказаної ухвали суду, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2023 у справі №921/659/22 без змін, а апеляційну скаргу Відділу освіти Кременецької міської ради - без задоволення, з огляду на таке:

- факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, в періоди з 01.11.2021 по 30.11.2021, з 02.12.2021 по 05.12.2021, з 27.01.2022 по 31.01.2022 та з 01.02.2022 по 09.02.2022 до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом ТОВ «оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-22-6922 від 30.06.2022 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10); наголошує, що він не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника "останньої надії";

- ТОВ «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу, за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку у постачанні природного газу споживачу у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системми;

- судом не порушено норми Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки з тверджень відповідача вбачається, що укладено чотири договори: в листопаді 2021р., в грудні 2021р., в січні 2022р., в лютому 2022р. Згідно розрахунку заборгованості (міститься в матеріалах справи) загальна вартість отриманого природного газу становить:

1) в грудні 2021 на суму 102 546,96 грн. (не погашена, наявний спір);

2) в січні 2022 на суму 52 200,56 грн.(не погашена, наявний спір);

3) в лютому 2022 на суму 13502,51 грн. (не погашена, наявний спір);

За такою позицією вартість отриманого та не погашеного природного газу в ці періоди не перевищує 200 000 грн. за кожен, а отже відсутні порушення вказаного Закону;

- посилання апелянта на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №912/1919/21 не заслуговують на увагу, оскільки обставини вказаної справи стосуються визнання недійсності договору, у звязку з порушенням Закону "Про публічні закупівлі", отже, є різними з даною;

- постанови КМУ прийняті з дотриманням процедури, набрали чинності, не оскаржені, не визнані недійсними у встановленому порядку, а отже відсутні підстави стверджувати, що такі нормативні акти не відповідають Закону України «Про ринок природного газу», Правил постачання природного газу та суперечать їм, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за Типовим договором, а не встановлення невідповідності нормативних актів.

23.05.2023 на адресу апеляційного суду від апелянта надійшли пояснення, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, в яких він просить задовольнити апеляційну скаргу та врахувати дане пояснення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

ТОВ "ГК "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 провадить діяльність із газопостачання на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року № 1236" (далі - Постанова КМ України № 1102) набула чинності 26.10.2021, згідно п.2 якої, на АТ "Магістральні газопроводи України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем покладені зобов`язання забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відділ освіти Кременецької міської ради є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.

Позивач, обґрунтовано зазначив, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу відповідачу іншими постачальниками, спожиті ним з 01 листопада 2021 року об`єми природного газу автоматично включені до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, використаний природний газ віднесено до об`ємів, поставлених останнім.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС ).

Положеньння пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС передбачають, що інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей, оскільки інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого Відділом освіти газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, позивач надав лист оператора ГТС від 30.06.2022 №ТОВВИХ-22-6922 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000145UQU00F; відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

З огляду на викладене, твердження апелянта про нікчемність договорів між сторонами у справі спростовується вищевикладеним.

Згідно з п. 2.1 цього договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором, а п.3.1 договору, встановлює, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 4.2 договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору).

Відповідно до п.4.4. договору, Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У пункті 11.1. правочину передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою постачальника .

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договірних умов. Зокрема, в період з 01.11.2021 року по 09.02.2022 року він поставив відповідачу природний газ в об`ємі 17,77894 тис. куб. м. на загальну суму 404256,43 грн. (з урахуванням вартості транспортування). Однак, відповідні рахунки постачальника на оплату поставленого природного газу в зазначений період його контрагент сплатив частково, а саме в розмірі 236 006,40 грн. Таким чином, сума заборгованості за спожитий природний газ становить 168 250,03 грн.

З метою досудового врегулювання спору постачальником направлялась на адресу споживача вимога №119/4.3-7792-2022 від 21.06.2022 з проханням сплатити заборгованість у розмірі 168250,03 грн до 04.07.2022. Однак, відповідач вимоги позивача не виконав, заборгованість не сплатив.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу законодавчих приписів типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 714 ЦК України обумовлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України забороняють односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501. Цей правочин є публічним, а його умови-однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб - сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача, Відділу освіти Кременецької міської ради, зазначено ЕІС- код - 56XS000145UQU00F.

У листі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 30.06.2022 №ТОВВИХ-22-6922 щодо споживача із ЕІС-кодом 56XS000145UQU00F зазначено, що використаний останнім природний газ внесений в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", та становить:

з 29.10.2021 по 31.10.2021 - 0,00 куб. м;

з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 14 048,00 куб. м;

з 02.12.2021 по 05.12.2021 - 2 288,30 куб. м;

з 27.01.2022 по 31.01.2022 - 1 117,00 куб. м;

з 01.02.2022 по 09.02.2022 - 325,64 куб. м;

Незважаючи на це, рахунки позивача №1406 за розрахунковий період 1-31 грудня 2021 року, №6037 за розрахунковий період 1-31 січня 2022 року та №9778 за розрахунковий період 1-28 лютого 2022 року Споживач не оплатив. Факт відправлення на його адресу зазначених рахунків підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих відправлень "Рекомендований лист".

Таким чином твердження апелянта про те, що ним не отримувались зазначені рахунки спростовано вищевикладеним.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє як безпідставні твердження апелянта про те, що позивачем не підтверджено, що саме направлялось відповідачу, оскільки останнім не спростовано надходження будь-яких інших документів від позивача у справі.

Щодо твердження апелянта про те, що у спірний період (з 30 листопад 2021 - лютий 2022 року), постачання газу йому здійснював інший постачальник ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на підставі договору постачання природного газу №18-1309/21-БО-Т від 23.11.202 слід зазначити наступне:

Як вбачається з умов договору постачання природного газу №18-1309/21-БО-Т від 23.11.2021, постачальник ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передає споживачу замовлений обсяг природного газу у період з жовтня 2021 по грудень 2022 (включно) в кількості 159,498 тис. куб. метрів, в тому числі в листопаді 2021 17,448 тис. куб. м, в грудні 2021 року 19,14 тис. куб. метрів, в січні 2022 року 18 тис. куб. метрів та в лютому 2022 року 22,1 тис. куб. метрів спожитого природного газу. Всього ціна газу за 1000 куб. метрів з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, становить 16 554,00 грн.

Однак, на підтвердження зазначених доводів, не було надано жодного доказу, який би свідчив про включення об`єктів споживання відповідача до Реєстру споживачів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у зазначений вище період. Більше того, відповідач-апелянт, не заперечуючи отримання та фактичне використання природного газу для відповідних потреб з листопада 2021 року по 09 лютого 2022 року, не надав жодних доказів (актів прийому - передачі газу, рахунків на оплату, розрахункових документів, тощо) постачання цього природного газу саме ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" чи якимсь іншим господарюючим суб`єктом, окрім ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази включення спірних об`ємів природного газу в спірний період саме до Реєстру споживачів позивача. Отже, факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" був підтверджений Оператором ГРМ та не спростований Відділом освіти.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що у спірних правовідносинах, за імперативними вимогами законодавця, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" не вправі було самостійно включати споживача до реєстру постачальника "останньої надії" та укладати з ним договір з власної ініціативи чи з ініціативи відповідача. Саме через відсутність постачання природного газу іншим постачальником, Оператор ГТС об`єми природного газу, спожитого Відділом освіти у спірний період автоматично включив до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Щодо тверджень апелянта по строку дії Типового договору, то у відповідності до абзацу 4 пункту 1 розділу VI. Кодексу газотранспортної системи, договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

З матеріалів справи вбачається, що днем початку постачання природного газу споживачу (відповідачу) в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" зазначено - 29.10.2021.

Виходячи з умов п.11.1 правочину, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

Отже, строк дії договору з 29.10.2021 до 29.12.2021 включно.

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем, лише після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії" - 60 діб. Однак, оскільки такий строк не закінчився, а доказів включення об`єктів споживання відповідача до Реєстру споживачів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" надано не було, Відділ освіти в подальшому автоматично, у зв`язку з перебуванням у реєстрі цього постачальника, приєднано до типового договору природного газу постачальником "останньої надії" з дати постачання - 27.01.2022.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на умови п. 11.3. Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", однак матеріали справи не містять доказів початку постачання відповідачу природного газу іншим постачальником (ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг"), згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС, а також доказів направлення відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідного повідомлення про відмову від договору та його розірвання.

Крім того, надані відповідачем докази не спростовують факт того, що він отримував природний газ саме від постачальника "останньої надії", у даному випадку - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

З огляду на викладене, судом першої інстанції було зроблено обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відділу освіти суми основного боргу в розмірі 168 250,03 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позивачем 26 398,41 грн пені, 2 746,08 грн - 3% річних та 28 387,16 грн інфляційних втрат, та відповідно задоволення позовних вимог в цій частині.

Відділ освіти Кременецької міської ради в апеляційній скарзі також зазначив, що Постанова «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015р. №809 і від 9 грудня 2020 р. №1236» від 25 жовтня 2021р. №1102 та відповідні зміни в постанові Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1236 не відповідає акту вищої юридичної сили - Закону України «Про ринок природного газу».

З даного приводу слід зазначити, що вказані нормативно-правові акти прийняті з дотриманням процедури прийнятті, набрали чинності, не оскаржені, не визнані недійсними у встановленому порядку, а отже відсутні підстави стверджувати, що такі нормативні акти не відповідають Закону України «Про ринок природного газу».

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі Шевельов проти України).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Відділу освіти Кременецької міської ради відмовити.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2023 у справі №921/659/22 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 28.09.2023

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік