Ухвала

від 29.09.2023 по справі 903/406/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"29" вересня 2023 р. Справа № 903/406/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Мельник О.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/406/23 (головуючий суддя Шум М.С., м. Луцьк, повний текст складено 04.08.2023)

за позовом Заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації

до відповідачів: 1) Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області,

2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

про визнання незаконним рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку в державну власність

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 р. у справі №903/406/23 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано п. 31 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 №3-1360/15-18сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»; визнано незаконним та скасовано п. 31 додатку до рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради» щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0009 площею 4, 6967 га у комунальну власність Поромівської сільської ради; усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0721184400:17:000:0003 площею 18,4848 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі; усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:17:000:0009 площею 4, 6967 га., що розташована за межами Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області; усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Поромівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04333359, Волинська область, Володимирський район, с.Поромів, вул. Центральна, 1б) повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (м. Луцьк, Київський Майдан, 9, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:17:000:0009 площею 4, 6967 га. Стягнуто з Поромівської сільської ради на користь Волинської обласної прокуратури 6 710,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь Волинської обласної прокуратури 6 710,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/406/23. Просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/406/23 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Листом №903/406/23/5652/23 від 30.08.2023 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.

08 вересня 2023 матеріали справи №903/406/23 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 року у справі №903/406/23 залишено без руху. Запропоновано Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 16 104,00 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення сторонам у справі: заступнику керівника Володимирської окружної прокуратури, Волинській обласній військовій адміністрації, Поромівській сільській раді Володимирського району Волинської області або докази надсилання копії апеляційної скарги на офіційну електронну адресу вказаних сторін з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме підсистеми "Електронний суд". Роз`яснено Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом щодо надання належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 16 104,00 грн. та доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів сторонам у справі, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Вказану ухвалу Головне управління Держгеокадастру у Волинській області отримало 18.09.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 3300106816756.

На виконання вимог вищевказаної ухвали 27.09.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшли докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку Заступнику керівника Володимирської окружної прокуратури, Волинській обласній військовій (державній) адміністрації, Поромівській сільській раді Володимирського району Волинської області. Докази сплати судового збору Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не надало, натомість подано суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, відповідно до якого просить визнати причини неможливості оплати судового збору в розмірі 16 104,00 грн. поважними та відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі №903/406/23.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області утримується за рахунок Державного бюджету України, а також є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Пунктом 2.6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року № 333, передбачено код економічної класифікації 2800, як «Інші поточні видатки». За цим кодом здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами. Таким чином, оплата судового збору здійснюється Головним управлінням по КЕКВ 2800.

Однак, у Головного управління Держгеокадастру у Волинській області наразі відсутні кошти для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується випискою з рахунка за 27.09.2023 року за кодом економічної класифікації 2800, що додається.

Таким чином, посилаючись на ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" Головне управління Держгеокадастру у Волинській області просить суд врахувати майновий стан сторони та відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Також просить звернути увагу на значимість подій, які відбуваються на даний час в країні (введення воєнного стану), вважає, що є достатні підстави для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/406/23.

Розглянувши подане Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області клопотання про визнання причини неможливості оплати судового збору в розмірі 16 104,00 грн. поважними та відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі №903/406/23, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує п`яти відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті зазначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 цього Закону вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує п`ять відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 (провадження №11-336апп20), що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (п.45 постанови).

Згідно ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаного правового висновку притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалах від 14.11.2022 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20), від 08.11.2022 у справі №923/508/21, від 07.11.2022 у справі №911/2862/20, від 17.10.2022 у справі №910/15201/21.

Отже, оскільки предметом спору у справі №903/406/23 не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, тому й підстави для відстрочення сплати судового збору у справі №903/406/23 відсутні.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов`язані з труднощами фінансування, відсутністю коштів на рахунку, особливості здійснення розрахунково-касового обслуговування бюджетних коштів та запровадженням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 №64 не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

Вказаної позиції притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалах від 09.11.2022 року у справі №910/929/21, від 09.11.2022 року у справі №910/479/21.

Оцінивши доводи, наведені скаржником на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання причини неможливості оплати судового збору в розмірі 16 104,00 грн. поважними та відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі №903/406/23, а відтак, у задоволенні вказаного клопотання, слід відмовити.

Щодо клопотання про продовження процесуального строку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, суд також не може продовжити строк понад встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 р. у справі №904/5995/16.

Отже, наданий апеляційним господарським судом десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги не може бути продовжений, що відповідно унеможливлює задоволення клопотання апелянта про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у справі №903/406/23.

Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Частиною четвертої статті 174 ГПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що неусунення будь-якого з недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений в ухвалі апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, має наслідком повернення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6, 7, 8 ст. 260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст.242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ч.2 ст. 260, ч.8 ст.174 ГПК України).

Отже, враховуючи те, що скаржник станом на 27.09.2023 не усунув недоліки апеляційної скарги протягом передбаченого строку, належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 16 104,00 грн. відповідно до вимог статті 258 ГПК України не надав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначене є підставою для повернення апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/406/23 відповідно до положень частини четвертої статті 174 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання причини неможливості оплати судового збору в розмірі 16 104,00 грн. поважними та відстрочення його сплати до ухвалення судового рішення у справі №903/406/23.

2. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у справі №903/406/23.

3. Не приймати до розгляду та повернути апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі №903/406/23 заявнику разом з доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.