Постанова

від 28.09.2023 по справі 912/1306/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2023 року м.Дніпро Справа № 912/1306/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач)

судді: Кощеєва І.М., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Солодова І.А.

Представники сторін:

Прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури: Мусієнко А.О. (в залі суду)

Східний офіс Державної аудиторської служби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області: не з`явився

Комунальне некомерційне підприємство "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради": не з`явився;

Кіровоградська обласна рада: не з`явився;

Від ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія": Лисенко С.В. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат

розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі:

- Східного офісу Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області,

- Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради",

- Кіровоградської обласної ради

на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2022 (повний текст складений 30.11.2022., суддя Бестаченко О.Л. ) у справі №912/1306/22

за позовом Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, 25006, м.Кропивницький, вул. Є.Чикаленка, 11, в інтересах держави в особі:

- Східного офісу Державної аудиторської служби, 49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, 25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка, 64/53,

- Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради", 25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, проспект Університетський, 2/5,

- Кіровоградської обласної ради, 25022, Кіровоградська область, м. Кропивницький, Площа Героїв Майдану, 1,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія", 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 78,

про стягнення 1 314 168,19 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави в особі: Східного офісу Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради" та Кіровоградської обласної ради, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення 1 314 168,19 грн, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що додаткові угоди до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2020 №9-ТР/20, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія", суперечать вимогам ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та в силу ст. 37 наведеного Закону є нікчемними, а отже грошові кошти, які отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" підлягають поверненню до бюджету на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 28.09.2022 відкрито провадження у справі № 912/1306/22; постановлено справу № 912/1306/22 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2022 у справі №912/1306/22 залишено позов Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради" та Кіровоградської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення 1 314 168,19 грн без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що господарським судом встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою від 28.11.2022, Керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2022 у справі 912/1306/22 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 131- Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та порушено норми процесуального права ст. ст. 53, 86, 226 ГПК України, внаслідок чого зроблено висновки, що не відповідають обставинам справи. Зазначені порушення згідно ст. 280 ГПК України є підставами для скасування ухвали з огляду на наступне.

Апелянт зазначає, що органом уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах, є Східний офіс Держаудитслужби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.09.2021 у справі №925/1276/19, від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 29.05.2019 №909/545/18 та інших.

Відсутність ініціативи щодо проведення моніторингу закупівель Управлінням Східного офісу Держаудитслужби і свідчить про не здійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень - Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, його бездіяльність. Оскільки суб`єкт владних повноважень усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, не вживає активних дій (внесення до плану перевірок, моніторинг, підготовка проекту позову тощо), спрямованих на звернення з відповідним позовом до суду.

Щодо неправомірного звернення прокурора в інтересах Кіровоградської обласної ради у зв`язку з тим, що у вказаного органу відсутні владні повноваження зазначає наступне.

Кіровоградська обласна рада, будучи засновником КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», яка фінансує його діяльність, зобов`язана контролювати ефективність використання бюджетних коштів при укладенні договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2020 та додаткових угод до нього, у зв`язку з чим Кіровоградська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, під час виконання договору, а тому виступає належним позивачем.

Зазначає, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція визначена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Щодо твердження суду про неправомірне звернення прокурора до суду в інтересах комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» вказує наступне.

Підприємство належить до об`єктів комунальної власності та користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і. міст області та закріплене за ним на праві оперативного управління (п.1.5 Статуту).

Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Основною метою діяльності Підприємства є здійснення медичної практики та забезпечення медичного обслуговування населення шляхом надання йому медичних послуг третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в стаціонарних та амбулаторних умовах.(п. 3.1 Статуту).

Джерелами формування майна та коштів Підприємства є комунальне майно, передане Підприємству, бюджетні кошти (державного та місцевого бюджетів), державні субвенції, інші субвенції з обласного та державного бюджетів, в тому числі на реалізацію програм в галузі охорони здоров`я (п.п. 5.7.1, 5.7.2 Статуту).

Таким чином, комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» створено не з метою здійснення комерційної діяльності та отримання відповідно прибутку, а з метою надання кваліфікованої медичної допомоги населенню територіальної громади.

Підсумовуючи викладене, вбачається, що ототожнення господарським судом Кіровоградської області вказаних суб`єктів (комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» та державного підприємства) є безпідставним.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що в цілому, апеляційна скарга Позивача не відображає фактичних обставин справи, є ніщо інше як цитування тексту позову, та, фактично, його компіляція. Враховуючи викладене, твердження Позивача є безпідставними та побудованими на припущеннях з вільним тлумаченням чинного законодавства, а його вимоги не підлягають задоволенню. Просить залишити ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2022 у справі №912/1306/22 без змін, а апеляційну скаргу Керівника Кіровоградської окружної прокуратури без задоволення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 13.12.2022 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022 витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи № 912/1306/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/1306/22.

23.12.2022 справа № 912/1306/22 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2022 (у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Чус О.В.) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Орєшкіну Е.В., Кощеєва І.М.

28.12.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі № 912/1306/22.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.01.2023 (у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну члена колегії, а саме виходом з відпустки головуючого судді Чус О.В визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Чус О.В. судді: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023, визначеною колегією суддів, прийнято справу №912/1306/22 за апеляційною скаргою Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Східного офісу Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради", Кіровоградської обласної ради на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2022 до свого провадження. Розгляд справи № 912/1306/22 призначено у судовому засіданні на 16.02.2023 року о 10:00 год.

10.02.2023 від В.о. керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області на електронну пошту Центрального апеляційного господарського суду, 13.02.2023 засобами поштового зв`язку, надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі, оскільки на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває касаційна скарга заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 по справі №905/1907/21 (провадження № 12-1гс23). Просить зупинити провадження по справі №912/1306/22 до вирішення Великої Палати Верховного Суду справи №905/1907/21 (перегляду судового рішення у подібних правовідносинах).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2023 зупинено провадження за апеляційною скаргою Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Східного офісу Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради", Кіровоградської обласної ради на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2022 у справі №912/1306/22 до закінчення перегляду справи №905/1907/21 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено частково.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі №905/1907/21 скасовано в частині залишення без розгляду позову заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області, поданого в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради. Справу в цій частині передано до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі №905/1907/21 залишено без змін.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 оприлюднена 26.06.2023.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2023 поновлено провадження за апеляційною скаргою Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Східного офісу Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради", Кіровоградської обласної ради на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2022 у справі №912/1306/22. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 28.09.2023 об 10 год. 40 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 (у зв`язку зі звільненням судді з посади Орєшкіної Е.В.) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чус О.В. (доповідач), судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

28.09.2023 Східноий офіс Державної аудиторської служби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, Комунальне некомерційне підприємство "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради", Кіровоградська обласна рада наданим процесуальним правом не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених представників сторін.

28.09.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує:

1) в чому полягає порушення інтересів держави;

2) необхідність їх захисту;

3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора;

4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18, 06.07.2021 у справі №911/2169/20, 20.07.2022 у справі №910/5201/19 та 05.10.2022 у справах №923/199/21 і №922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (зокрема, постанови від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, 05.10.2022 у справах №923/199/21 і №922/1830/19). Тобто, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

У постанові від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором в суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац 3 ч. 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги наведене, та відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та 21.06.2023 у справі №905/1907/21, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абз. 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим, слід враховувати, що у контексті засадничого положення ч. 2 ст. 19 Конституції України відсутність у Законі України "Про прокуратуру" інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

З приводу ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2022 про залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради" та апеляційної скарги Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1, 1.4., 5.1. статуту Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради" останнє належить до об`єктів комунальної власності та користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, і міст області та закріплене за ним на праві оперативного управління, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремого майна, що здійснюється за згодою власника у встановленому порядку та в межах, установлених законодавством і власником майна або уповноваженим органом. Майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Засновником (учасником) підприємства є Кіровоградська обласна рада (пункт 1.9. статуту).

Підприємство є юридичною особою публічного права (п. 4.1. статуту).

Згідно із п. 4.7., 4.10. статуту підприємство має право укладати угоди (договори), набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями засновника.

Відповідно до пп. 5.7.2. п. 5.7. статуту джерелами формування майна та коштів підприємства є, зокрема, бюджетні кошти (державного та місцевих бюджетів), державні субвенції, інші субвенції з обласного та державного бюджетів, в тому числі на реалізацію програм в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55, ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Тобто, лікарня не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

Згідно висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 цього кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абз. 3 п. 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені пп. 47 ст. 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. п. 6, 7 та 8 ч. 1 ст. 2 БК України).

Абзацами 1 та 2 п. 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Враховуючи наведене, лікарня у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Водночас, відповідач у даній справі є суб`єктом господарювання, а метою його діяльності як учасника господарських відносин, є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку відповідно до ч. 2 ст. 3 ГК України.

Згідно з ч. 4 ст. 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі комунального некомерційного підприємства (школи) та вважала правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі школи, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Вказані висновки підлягають застосуванню і до правовідносин сторін, що виникли в межах спору у даній справі №912/1306/22.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на те, що місцевий господарський суд цілком правомірно залишив без розгляду позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради".

Як наслідок, ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2022 постановлена з дотримання норм процесуального права та правильним застосування норм матеріального права, а тому доводи апеляційної скарги Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області відхиляються з підстав, викладених у цій постанові.

З приводу ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2022 про залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради та апеляційної скарги Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор зазначав, зокрема, що сторони під час укладення спірних додаткових угод порушили вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" та умови договору, без належних на те підстав внесли зміни до істотних умов договору, а саме збільшили ціну за одиницю товару та зменшили кількість предмету закупівлі. При цьому, правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за нікчемними угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі Кіровоградської обласної ради, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про стверджувані порушення.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому, поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та 18.01.2023 у справі №488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. ч. 1, 4 та 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частинами 2 та 4 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, ч. ч. 1 та 2 ст. 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як встановлено судом вище та вбачається з матеріалів справи, Кіровоградська обласна рада є засновником Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради", управляє закріпленим за нею майном, затверджує обласний бюджет, з якого фінансується цей комунальний заклад, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Отже, оскільки засновником лікарні та власником її майна є територіальна громада Кіровоградської області в особі Кіровоградської обласної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, 26.10.2022 у справі №904/5558/20 та 21.12.2022 у справі №904/8332/21.

У зв`язку з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 відступила від протилежних висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.07.2022 у справі №909/1285/21 та 01.02.2023 у справі №924/996/21, у яких касаційний суд відхилив доводи прокурора щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із закупівлею комунальними закладами товарів за бюджетні кошти, з посиланням на те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинне реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин, а також з посиланням на те, що відповідні органи місцевого самоврядування не були сторонами договорів про закупівлю.

Поряд з цим, постановляючи оскаржувану ухвалу від 28.11.2022, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що рада не є стороною договору, але такі висновки не відповідають дійсності, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від них у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на виконання ст. 53 ГПК України прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави місцевою радою, яка, за його твердженнями, усвідомлювала порушення інтересів держави та територіальної громади, однак відмовилася вживати заходи, спрямовані на стягнення спірних грошових коштів у судовому порядку. Також зазначив, що даний позов спрямований на задоволення потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання розпорядження коштами обласного бюджету, а також вказав, що витрачання цих коштів з порушенням бюджетного законодавства та законодавства про закупівлі порушує права та інтереси територіальної громади, що, в свою чергу, не відповідає інтересам держави.

Поряд з цим, залишаючи без розгляду позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі місцевої ради, суд першої інстанції обмежився констатацією того, що позов містить вимоги, спрямовані на стягнення коштів на користь лікарні, а рада не є стороною договору.

Також, даний позов подано Керівником Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі позивача - Східного офісу Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини перша, третя статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі").

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Управління Східного офісу Держаудитслужби у Кіровоградській області з листом від 28.07.2022 №12.51-78-5443вих-22, у якому повідомив про виявлені порушення.

Тобто прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Зі змісту відповіді Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 13.09.2022 за№ 041131-17/2232-2022 вбачається, що вищевказаним органом факт наявності порушень законодавства підтверджено, проте зазначено, що оскільки в електронній системі закупівель Замовником оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю, в Управління відсутні підстави для початку моніторингу процедури закупівлі.

Крім того, Кропивницькою окружною прокуратурою листом від 14.09.2022 №12.51-78-6817вих-22 повідомлено Східний офіс Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області про те, що прокуратурою ініційовано пред`явлення позову до суду в інтересах держави в особі органів, уповноважених на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Проте, органи контролю про намір включення до плану роботи Управління чи вже запланований захід фінансового контролю у Замовника, строків його проведення, а також про намір самостійного звернення до суду з відповідним позовом прокурора не повідомили.

Вказане свідчить про бездіяльність органу контролю та самоусунення від захисту інтересів держави у цій конкретній ситуації.

Відповідно до приписів Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба наділена повноваженням самостійно звертатися до суду в інтересах держави у разі виявлення під час планових перевірок або зі звернень (в тому числі до правоохоронних органів) щодо порушень у сфері закупівель.

Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень - Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, його бездіяльність. Оскільки суб`єкт владних повноважень усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, не вживає активних дій (внесення до плану перевірок, моніторинг, підготовка проекту позову тощо), спрямованих на звернення з відповідним позовом до суду.

З урахуванням усього вищезазначеного, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанцій про безпідставне і формалізоване ототожнення планування проведення аудиту з відсутністю активних дій та пасивної поведінки Держаудитслужби, а також про наявність у Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області передбаченого планового аудиту та про те, що у прокурора відсутні законні підстави на звернення з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради та Східного офісу Державної аудиторської служби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, оскільки такі висновки зроблені без належного дослідження обставин дотримання ним порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а також без встановлення наявності або відсутності бездіяльності цих органів після отримання такого звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі вищезазначених позивачів.

Як наслідок, місцевий господарський суд, залишаючи без розгляду позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради та Східного офісу Державної аудиторської служби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, припустився порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскаржувана ухвала від 28.11.2022 у справі №912/1306/22 підлягає скасуванню в цій частині, а доводи апеляційної скарги Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області визнаються обґрунтованими.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувану ухвалу слід скасувати в частині залишення без розгляду позову Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, поданого в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради та Східного офісу Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області як таку, що прийнята при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи (зокрема, щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів державі в особі вищевказаних позивачів), та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у відповідності до приписів ч.3 ст.271 ГПК України, якою встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Оскільки в даному випадку справа не розглядалася та не вирішувалася по суті, то відповідно до положень ст.129 ГПК України суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2022 у справі № 912/1306/22 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2022 у справі №912/1306/22 скасувати в частині залишення без розгляду позову Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, поданого в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради та Східного офісу Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області.

Справу в цій частині передати на розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.09.2023

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін