Рішення

від 28.09.2023 по справі 903/774/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 вересня 2023 року справа № 903/774/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/774/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" (77552, Івано-Франківська область, Калуський район, смт. Вигода, вулиця Заводська, будинок 4, код ЄДРПОУ 30905968)

до відповідача: Фізичної особи підприємця Шилака В`ячеслава Івановича (44615, Волинська область, Маневицький район, село Городок)

про стягнення 32 429, 65 грн.

Встановив: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Уніплит звернулось з позовом до Фізичної особи підприємця Шилака В`ячеслава та просить суд стягнути 32 429, 65 грн. заборгованості в т.ч. 28 956, 04 грн. попередньої оплати, 769 грн. 3 % річних, 2704, 61 грн. інфляційних втрат згідно договору на перевезення вантажів №169/09-2021 від 09.08.2021 та 2684 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Позов обґрунтований тим, що позивач відповідно до умов укладеного сторонами договору на перевезення вантажів №169/09-2021 від 09.08.2021 сплатив на користь відповідача вартість транспортних послуг у більшому розмірі, ніж було надано відповідачем, відтак просить суд стягнути суму попередньої оплати.

Ухвалою суду від 27.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача ухвалу суду отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 27.07.2023 про відкриття провадження у справі №903/774/23 була направлена судом на адресу місцезнаходження відповідача. Додатково відповідач був повідомлений про розгляд справи судом, особисто засобами телефонного зв`язку (а.с. 39).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

09 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніплит" (Замовник) та Фізичною особою підприємцем Шилаком В`ячеславом Івановичем (Перевізник) було укладено договір перевезення вантажів №169/09-2021, згідно з умовами котрого Замовник доручає й надає для перевезення вантажі, а перевізник зобов`язується прийняти та доставити в терміни за місцем призначення вантажі, надані Замовником.

Згідно п. 1.2. договору перевізник зобов`язується доставити надані Замовником вантажі-до пункту призначення в порядку та строки установлені Договором та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а Замовник зобов`язується забезпечити приймання та відпуск вантажів та вчасно сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, відповідно до умов Договору.

Пунктами 4.1.-4.4 договору сторони погодили, що вартість транспортних послуг за цим договором встановлюється за домовленістю сторін і визначається з розрахунку: 1,50 гривень з ПДВ за м3/км. за перевезення сировини на відстань від 400 км.; 1,53 гривень з ПДВ за м3/км. за перевезення, сировини на відстань до 400 км..

Вартість кожного окремого перевезення та сума оплати послуг перевезення визначається Сторонами згідно умов договору в Акті приймання-передачі наданих послуг з перевезення, на підставі замовлення та належно оформлених Перевізником товарно-супровідних документів.

При складанні актів приймання-передачі наданих послуг, а саме при визначенні відстані перевезень, Перевізник керується погодженим сторонами переліком маршрутів по перевезенню (Додаток 2). Акти приймання-передачі наданих послуг складаються Перевізником двічі на місяць, станом на 15-те та останнє число звітного місяця.

Згідно п.п. 4.7., 4.8 договору розрахунки за надання транспортних послуг між Перевізником і Замовником проводяться в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Перевізника.

Оплата за послуги перевезення проводиться Замовником на підставі виставленого Перевізником рахунку, на протязі 20 (двадцяти) банківських днів після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг з перевезення та отримання ним повного пакету документів, які підтверджують факт доставки вантажу.

На виконання домовленостей між сторонами та в період дії договору відповідачем були надані транспортні послуги на загальну суму 153 839,08 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №8/02 від 13.08.2021 на суму 21 787,81 грн., №8/01 від 13.08.2021 на суму 21 007,31 грн., №9/05 від 27.09.2021 на суму 18 116,87 грн., №9/06 від 27.09.2021 на суму 16 981,89 грн., №9/08 від 30.09.2021 на суму 21366,10 грн., №9/09 від 30.09.2021 на суму 22 041,56 грн., №10/1 від 13.10.2021 на суму 15 399,96 грн., №10/2 від 13.10.2021 на суму 17 137,58 грн.

Суд встановив, що позивач, виконав свої зобов`язання щодо здійснення оплати за надані послуги в загальному розмірі 182 795,12 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №19319 від 14.09.2021 на суму 42 795,12 грн., №1125 від 28.09.2021 на суму 30 000 грн., №1174 від 30.09.2021 на суму 30 000 грн., №1412 від 07.10.2021 на суму 80 000 грн.

Згідно п. 2.1. договору перевізник здійснює перевезення вантажів тільки при наявності замовлення замовника, або погодженого між сторонами графіка перевезень. Замовник може подати замовлення на перевезення будь-яким способом усним та/або письмовим.

Позивач зазначає, що між сторонами не було підписано графіка перевезень, замовник подавав замовлення усним способом, проте відповідач не відреагував на подані замовлення, транспортні послуги не надав, суму передоплати не повернув.

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання Фізичною особою підприємцем Шилаком В`ячеславом Івановичем своїх зобов`язань за договором від 09.08.2021 №169/09-2021, позивачем 17.03.2023 на адресу Фізичної особи підприємця Шилака В`ячеслава Івановича (44615, Волинська область, Маневицький район, село Городок) було направлено претензію за №08/172 від 17.03.2023р. з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 28 956,04 грн. Зазначену вимогу було залишено боржником без відповіді та належного реагування.

Фізична особа підприємець Шилак В`ячеслав Іванович зобов`язання в частині повернення здійсненої позивачем попередньої оплатина суму 28 956,04 грн. не виконав, коштів у зазначеному розмірі ТОВ "Уніплит" не повернув.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині неповернення грошових коштів відповідачем в розмірі 28 956,04 грн. виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 28 956,04 грн., включення при цьому до розміру позовних вимог нарахованих сум інфляційних та процентів річних.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив із такого.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконувати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору від 09.08.2021 №169/09-2021 він набирає чинності з моменту його підсипання сторонами і діє до 31.12.2021. але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду па те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про падання послуг, застосовується аналогії закону, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/5444/17, від 20.02.2019 у справі №912/2275/17, від 27.08.2019 в справі №911/1958/18.

Суд встановив, що позивачем 17.03.2023 на адресу Фізичної особи підприємця Шилака В`ячеслава Івановича (44615, Волинська область, Маневицький район, село Городок) було направлено претензію за №08/172 від 17.03.2023р. з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 28 956,04 грн. Доказами направлення вимоги виступає фіскальний чек від 17.03.2023.

Доказів щодо дати отримання направленої позивачем претензії №08/172 від 17.03.2023р. сторонами, суду не надані, відомості із офіційного сайту АТ "Укрпошта" відсутні, відтак суд виходячи з Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013р. №958, щодо дати отримання претензії відповідачем дійшов наступних висновків:

Відповідно до п.п. 4 п. 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, нормативний строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Судом враховується, що норми законодавства не встановлюють обов`язку вручати претензію безпосередньо адресату чи перевіряти факт такого отримання.

Суд вважає, що позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про наявність у нього претензій до відповідача, надіславши йому претензію листом відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністру України № 270 від 5 березня 2009 року.

Враховуючи те, що претензія здана до відділення поштового зв`язку 17.03.2023, суд вважає датою її отримання відповідачем є 23 березня 2023 року (враховуючи методику пересилання між іншими населеними пунктами різних областей України Д+5+1=7), відповідно до п.п. 4 п. 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, а з 24.03.2023 розпочався семиденний строк на виконання зобов`язання визначений ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, строк виконання грошового зобов`язання є таким, що настав, починаючи з 01 квітня 2023 року боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач має право вимагати повернення, зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав.

За змістом статей 509, 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018р. у справі № 758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18), від 16.05.2018р. у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Верховний Суд в постанові від 18.10.2018р. у справі №910/11965/16 вказав: "Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018у справі №910/5811/16.

Таким чином, будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 №6-113цс14)".

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №910/12382/17).

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, здійснення позивачем на виконання його умов перерахування коштів відповідачу в якості попередньої оплати товарів, отримання цих коштів Фізичною особою підприємцем Шилаком В`ячеславом Івановичем та неповернення відповідачем попередньої оплати, суд дійшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення коштів в розмірі 28 956, 04 грн.

Сума заборгованості 28 956, 04 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат в розмірі 2704, 61 грн. за період з 01.09.2022 по 30.06.2023 та 769 грн. 3 % річних за період з 25.08.2022 по 14.07.2023, суд зазначає таке.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснюючи перевірку нарахованих позивачем сум інфляційних втрат судом було здійснено особисті розрахунки відповідно до котрих, на переконання суду, позивачем відповідні нарахування з врахуванням встановлених фактичних обставин справи могли здійснюватися з врахуванням вимог передбачених ст. 530 ЦК України у наступний період та на відповідну суму:

- з 01.04.2023 по 30.06.2023 із суми заборгованості 28 956, 04 грн. на суму 436,25 грн.

Відтак, як встановлено судом, сума інфляційних втрат за визначених судом можливих нарахувань становить 436,25 грн.

В позові в частині стягнення з відповідача 2268,36 грн. інфляційних втрат відмовити у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Також згідно з наданими розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 769 грн. 3 % річних за період з 25.08.2022 по 14.07.2023.

Так, із врахуванням отримання вимоги 30.05.2022р. та перебігу семиденного строку на виконання зобов`язання визначений ст. 530 ЦК України, судом було здійснено особисті розрахунки відповідно до котрих, на переконання суду, позивачем відповідні нарахування з врахуванням встановлених фактичних обставин справи могли здійснюватися у наступний період та на відповідну суму:

- за період з 01.04.2023 по 14.07.2023 включно із суми заборгованості 28 956, 04 грн. на суму 249,89 грн.

Відтак, як встановлено судом, сума трьох відсотків річних за визначених судом можливих нарахувань становить 249,89 грн.

В позові в частині стягнення з відповідача 519,11 грн. трьох відсотків річних відмовити у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок відповідача (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Шилака В`ячеслава Івановича (44615, Волинська область, Маневицький район, село Городок, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" (77552, Івано-Франківська область, Калуський район, смт. Вигода, вулиця Заводська, будинок 4, код ЄДРПОУ 30905968) 29 642,18 грн. заборгованості в т.ч.: 28 956, 04 грн. попередньої оплати, 436,25 грн. інфляційних втрат, 249,89 грн. 3 % річних та 2454,29 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя В. М. Дем`як