Рішення

від 14.09.2023 по справі 906/406/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/406/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Малеванчук І.В. - довіреність №165 від 27.12.2022 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Гарбузюк О.В. - ордер АМ № 1051538 від 17.04.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна"

до Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник"

про стягнення 341161,60 грн та виконання обов`язку в натурі - повернення обладнання з оренди (з урахуванням заяви від 07.09.2023 вих. №07/1)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" звернулося до суду з позовом, згідно якого просить:

- стягнути з Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" 341161,60 грн заборгованості з оплати наданих послуг оренди по договору оренди №СО-21-0001986 оперативної оренди обладнання від 28.12.2021;

- зобов`язати Приватну ремонтно-будівельну фірму "Комунальник" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" обладнання з оренди вартістю 1253429,70 грн, переданого по договору оренди №СО-21-0001986 оперативної оренди обладнання від 28.12.2021.

Ухвалою від 31.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 15.05.2023 о14:30.

26.04.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12.05.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

15.05.2023 до суду від представника відповідача надійшла заява про приєднання доказів до матеріалів справи.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа в судове засідання 15.05.2023 не вносилась, ухвалою від 30.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено підготовче засідання на 27.06.2023.

27.06.2023 до суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання через непередбачувані сімейні обставини та відсутністю за місцем здійснення своєї діяльності.

Ухвалою від 27.06.2023 продовжено підготовче засідання відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 та відкладено підготовче засідання на 25.07.2023.

Ухвалою від 25.07.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/406/23 до судового розгляду по суті на 14.09.2023.

11.09.2023 до суду від представника позивача надійшла заява від 07.09.2023 вих.№07/1 про зменшення позовних вимог, у зв`язку з тим, що після відкриття провадження у справі відповідачем було повернуто позивачу з оренди обладнання вартістю 1189795,80 грн. (а.с. 178-179).

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.09.2023 вих. №07/1) у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача не заперечила факт часткового повернення обладнання, згідно наведеного позивачем у вищевказаній заяві переліку, однак просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Також просила відкласти розгляд справи для вчинення дій щодо подальшого виконання вимог позивача.

Суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог від 07.09.2023 вих. №07/1, якою уточнено перелік майна, стосовно якого на дату судового засідання залишається актуальною вимога про його повернення. Спір вирішується з урахування наведених у цій заяві обставин.

Також протокольною ухвалою, з урахуванням заперечень представника позивача, суд відмовив у задоволенні усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, за його необгрунтованістю.

Справа розглядається з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (орендодавець, позивач) та Приватною ремонтно-будівельною фірмою "Комунальник" (орендар, відповідач) було укладено договір оперативної оренди обладнання №СО-21-0001986 (а.с.10-17), відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі "обладнання", асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

Позивач вказує, що на виконання умов договору передав відповідачу обладнання вартістю 2202617,30 грн (без ПДВ) та надав послуги з оренди обладнання на загальну суму 341161,60 грн за період грудень 2021 року - лютий 2022 року, червень 2022 року - січень 2023 року, які всупереч умовам укладеного договору, у повному обсязі відповідач не сплатив. заборгувавши 341161,60 грн.

Позивач зазначає, що на час його звернення до суду, відповідач частково повернув з оренди обладнання вартістю 949187,60 грн (без ПДВ).

У зв`язку з порушенням умов договору в частині оплати орендних платежів, позивач звертався до відповідача з повідомленням від 05.01.2023 вих. №05-1 про розірвання договору №СО-21-0001986 оперативної оренди обладнання від 28.12.2021 з 16.01.2023 та вимагав повернути позивачу до 16.01.2023 обладнання з оренди та сплатити заборгованість по договору (а.с.67, 70).

Вказане повідомлення отримано відповідачем 10.01.2023, що підтверджується трекінгом поштових відправлень Укрпошти (а.с.71).

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за надані послуги оренди обладнання та неповерненням з оренди обладнання, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.92-135) не заперечує факт укладення з позивачем договору оперативної оренди обладнання №СО-21-0001986 від 28.12.2021 та отримання ним від позивача згідно з актами прийому-передачі в оренду обладнання для виконання будівельних робіт, при цьому заперечує щодо заявлених позовних вимог. Зокрема вказує на неможливість виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджуються листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022.

Повідомляє, що військова агресія рф на території України є для відповідача форс-мажорною обставиною, оскільки головний напрямок діяльності відповідача - це будівництво житлових та нежитлових будівель. Війна вплинула на економічну спроможність, штат працівників на об`єктах та обсяги будівництва в цілому. Підприємство відповідача повністю зупинило виконання робіт на об`єктах будівництва у зв`язку із введенням на території України воєнного стану і тільки з червня 2022 року відповідач почав поступово відновлювати виконання робіт.

Також вказує, що форс-мажорною обставиною для відповідача є перешкоджання діяльності та доступу до майна з боку ТОВ "Технобуденерго", з яким відповідач уклав договір підряду №01/12 від 01.12.2021. Неможливість користуватися орендованим обладнанням пояснює недопуском на територію об`єкта, на якому виконувалися роботи та знаходилося орендоване обладнання, а також вивезенням ТОВ "Технобуденерго", вказаного обладнання з території будівництва за адресою: с. Глибочиця Житомирського району, автодорога Київ-Чоп км 127+990 (праворуч) в розібраному вигляді у невідомому напрямку. Недопущення представників відповідача та зупинення робіт на об`єкті підтверджується доповідною виконавця робіт від 23.06.2022 на ім`я директора та наказом про зупинення робіт на об`єкті.

Вважає, що вищеперелічені обставини не залежать від волі відповідача, який жодним чином не ухилявся від виконання умов договору.

Пояснює, що про наведені обставини та про факт невиконання робіт на об`єкті, форс-мажорні обставини, які зумовили невиконання договірних зобов`язань, відповідач повідомляв позивача у телефонному режимі, а в подальшому у грудні 2022 року - шляхом надсилання офіційного листа №177 від 07.12.2022.

У відповідь на повідомлення позивача про розірвання договору в односторонньому порядку відповідач листом №12 від 11.01.2023 просив надати час для врегулювання даної ситуації.

Ситуацію з ТОВ "Технобуденерго" відповідач намагався врегулювати шляхом переговорів. Відповідач неодноразово писав листи та телефонував з проханням надати доступ до об`єкта з метою забрати обладнання, яке належить позивачу, однак усі прохання ігнорувалися. На адресу ТОВ "Технобуденерго" направлялися листи №71 від 28.02.2023, №110 від 06.04.2023. Від координатора об`єкта будівництва директору відповідача було надіслано фото орендованого обладнання у складеному вигляді, місцезнаходження якого невідомо. Дані фото долучалися до листа №177 від 07.12.2022 та підтверджують факт невикористання відповідачем даного обладнання, оскільки воно перебуває в розібраному стані.

У зв`язку з неможливістю вирішити ситуацію шляхом переговорів з ТОВ "Технобуденерго", відповідачем було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Житомирської окружної прокуратури, яка була скерована до ВП №1 ЖР УНП в Житомирській області.

У судовому засіданні підтвердив, що згідно платіжного доручення №509 від 28.12.2021 та згідно платіжної інструкції №3505 від 17.02.2022 відповідач сплатив позивачу 115000,00 грн в рахунок гарантійного внеску (а.с.101,102), однак позивач не зарахував вказану суму в рахунок погашення заборгованості з орендної плати; претензій про сплату заборгованості позивач не надсилав протягом усього часу дії договору.

Відповідач вважає, що на підставі пп.11.1-11.4 договору та ст. 762 ЦК України він має бути звільнений від виконання обов`язку із оплати орендних платежів. Зазначив, що стосовно повернення та передачі орендованого обладнання позивачу відповідач вживає всіх можливих заходів.

Крім того, відповідач заперечує щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті, а саме щодо суми сплаченого та заявленого до стягнення судового збору. Вказує на те, що вимога про повернення в натурі майна має немайновий характер, оскільки не підлягає вартісній оцінці та стосується договірних відносин, тому позивачем мав бути сплачений судовий збір у сумі 7801,42 грн, з яких: - 1,5% від майнової вимоги (341161,60 грн) - у сумі 5117,42 грн та 2684,00 грн за немайнову вимогу.

У відповіді на відзив (а.с.139-143) позивач підтвердив, що відповідач згідно платіжного доручення №509 від 28.12.2021 сплатив 90000,00 грн гарантійного внеску, а за змістом платіжної інструкції №3505 від 17.02.2022 - сплачено кошти в розмірі 25000,00 грн на підставі виставленого позивачем рахунку №66630 від 17.02.2022 на сплату гарантійного внеску (а.с. 143). Вказує, що відповідно до п.9.4 договору зарахування гарантійного платежу орендаря в рахунок погашення боргу є правом позивача, а не обов`язком. Позивач на підставі п.9.7 договору здійснив притримання гарантійного платежу в розмірі 115000,00 грн до дня виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по договору в повному обсязі.

Зазначає, що за умовами п.2.5 договору орендар протягом строку дії договору вправі повертати обладнання орендодавцю за відсутності необхідності, а також за погодженням з орендодавцем, одержувати нове (інше) обладнання в оренду, проте, обладнання не повернуто відповідачем позивачу з оренди і на даний час.

Вважає, що посилання відповідача на те, що ТОВ "Технобуденерго" чинить перешкоди відповідачу у поверненні обладнання не може слугувати підставою для залишення позовної заяви без задоволення, адже жодних правовідносин між позивачем та вказаною компанією немає, відповідно відповідач має обов`язок повернути позивачу з оренди обладнання та сплатити вартість наданих послуг з оренди обладнання.

Звертає увагу на те, що позивач не здійснював нарахування за договором пені, інфляційних втрат, 3% річних, тобто позивач при поданні позову врахував фактичні обставини господарської діяльності відповідача в умовах військової агресії. Вважає, що відсутні правові підстави для звільнення відповідача від сплати орендних платежів по договору та обов`язку повернути обладнання з оренди.

Вказує на те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, а згідно п.11.3 договору, погоджено, що сторона, для якої виникли форс-мажорні обставини, зобов`язана в 10-денний термін повідомити іншу сторону про настання таких обставин. У разі коли дія зазначених обставин триває більше як 60 календарних днів, кожна із сторін має право розірвати даний договір без будь-яких санкцій з боку іншої сторони, окрім грошових зобов`язань орендаря. Наявність форс-мажорних обставин підтверджується довідкою (висновком) ТПП України або іншого повноважного органу.

Вважає, що розмір судового збору позивач визначив вірно, виходячи з розрахунку ціни позову (розміру заборгованості за договором та вартості неповернутого обладнання з оренди) з урахуванням п.2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до якого судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

У судовому засіданні представники сторін пояснили, що після відкриття провадження у справі відповідач повернув позивачу з оренди обладнання вартістю 1189795,80 грн (без ПДВ), про що свідчать акти прийому-передачі №69771 від 08.08.2023 на суму 24264,00 грн, №69966 від 08.08.2023 на суму 805870,52 грн, №7009 від 21.08.2023 на суму 23690,00 грн, №70142 від 21.08.2023 на суму 335971,28 грн (а.с.180-183), у зв`язку з чим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог від 07.09.2023 вих.№07/1 в частині вимоги про повернення з оренди обладнання, згідно наведеного у цій заяві переліку.

Так, згідно вказаної заяви позивач просить зобов`язати відповідача повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" по Договору №СО-21-0001986 оперативної оренди обладнання від 28.12.2021 обладнання з оренди вартістю 63633,90 грн (Без ПДВ), а саме:

- АРТ-№ 325670, Ящик для інструм 80х120 фарб, товарна група 3210255040, 1 шт, ціна продажу 9882,00 грн;

- АРТ-№ 328000, Тринога універсальна оцинк, товарна група 2010255040, 12 шт, ціна продажу 15882,00 грн;

- АРТ-№ 373653, Балка VТ-20 ALPHA 265, товарна група 0215105040, 11 шт, ціна продажу 11313,50 грн;

- АРТ-№ 425140, Стійка ergo D-40, товарна група 2009205040, 4 шт, ціна продажу 12930,00 грн;

- АРТ-№ 428632, Балка VТ 20-2 L215 см, товарна група 0220105020, 6 шт, ціна продажу 4531,80 грн;

- АРТ-№ 428644, Балка VТ 20K-2 L=1,45 м, товарна група 0220155010, 12 шт, ціна продажу 7948,80 грн;

- АРТ-№ 699035, Головка хрестова Comi, оц., товарна група 6000005330, 5 шт, ціна продажу 1145,80 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.09.2023 вих.№07/1) з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оперативної оренди обладнання №СО-21-0001986 від 28.12.2021.

Відповідно до ч.1 ст.749 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.2 договору, обладнання надається в оренду для використання орендарем на будівельному майданчику за адресою: с. Глибочиця Житомирського району, автодорога Київ-Чоп 127 км.

За умовами п.1.3 договору, орендар переміщує обладнання (його частину) на інший будівельний об`єкт (п.1.2) або в будь-яке інше місце виключно за попереднім письмовим погодженням з орендодавцем.

Передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту(ів) прийому-передачі (п.2.1 договору).

Асортимент обладнання, яке передається орендарю узгоджується сторонами додатково (п.2.2 договору).

У Специфікації (додаток №1 до договору) сторони визначили асортимент обладнання та вартість оренди за одиницю обладнання за день (а.с.18).

Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що протягом всього часу дії оренди право власності на обладнання зберігається за орендодавцем. Орендар не має права використовувати обладнання в якості застави, гарантій під банківські кредити або зобов`язання перед третіми особами, продавати та/або передавати в користування та/або суборенду третім особам, відчужувати будь-яким іншим способом, без письмової згоди орендодавця передавати свої права і обов`язки за цим договором третім особам.

Згідно з п.2.5 договору, орендар протягом строку дії договору вправі повертати обладнання орендодавцю за відсутністю необхідності, а також, за погодженням з орендодавцем, одержувати нове (інше) обладнання в оренду, здійснювати заміну окремих елементів.

Відповідно до ч.1,2 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до п.3.1 договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Цей договір є договором найму, який укладений на невизначений строк відповідно до ст.763 ЦК України.

Згідно з п.3.2 договору датою початку строку оренди обладнання вважається дата підписання акту приймання-передачі обладнання в оренду повноважними представниками сторін.

Датою закінчення строку оренди обладнання вважається дата, яка передує даті підписання акту приймання-передачі обладнання із оренди повноважними представниками сторін.

Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Розмір орендної плати (без ПДВ) за одиницю обладнання за один календарний день зазначається сторонами в додатках до цього договору (пп.4.1.1 п.4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору визначено порядок нарахування і сплати орендної плати:

4.2.1. Орендна плата в грошовому вираженні щомісячно розраховується орендодавцем на підставі фактичної кількості днів користування обладнанням згідно актів прийому-передачі обладнання.

4.2.2. Орендодавець до 10 (десятого) числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом із описом вкладення) оригінал підписаного та скріпленого печаткою орендодавця акту наданих послуг в двох примірниках.

4.2.3. Орендар зобов`язаний підписати і повернути орендодавцю один підписаний уповноваженою особою орендаря та скріплений печаткою орендаря оригінал акту наданих послуг до 20 (двадцятого) числа наступного місяця, за яким нарахована орендна плата.

У разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного та скріпленого печаткою орендаря акту наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акту (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі обладнання), такий акт і сума орендної плати в грошовому вираженні вважаються беззастережно визнаними орендарем, а послуга є такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті прийому-передачі суму).

4.2.4. Орендар сплачує орендну плату щомісячно протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця.

Згідно з пп.5.2.2 п.5.2 договору, орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату відповідно до умов цього договору.

Місце передачі обладнання орендарю та повернення обладнання орендодавцю: м. Бровари, вул. Об`їзна дорога, 60 (склад орендодавця) або інше місце, визначене сторонами додатково (п.6.1 договору).

Відповідно до п.6.4 договору, передача (повернення) обладнання оформлюється документально шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

Представники сторін повинні діяти на підставі виданих на їх ім`я довіреностей. У разі наявності печатки орендаря на акті прийому-передачі, що засвідчує підпис його представника, такий акт прийому-передачі вважається підписаним уповноваженим представником орендаря та має юридичну силу.

Пунктом 6.6 договору сторони погодили порядок приймання обладнання орендодавцем за кількістю:

6.7.1. Приймання орендодавцем обладнання від орендаря за кількістю здійснюється в день його доставки орендарем.

6.7.2. Обладнання вважається зданим (прийнятим) за кількістю - згідно кількості, вказаній в акті прийому-передачі обладнання за кількістю.

Згідно зі ст.765 ЦК України, наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду обладнання вартістю 2202617,30 грн (без ПДВ), що підтверджується актами прийому-передачі №60612 від 29.12.2021 на суму 949187,60 грн, №61880 від 17.02.2022 на суму 750490,00, №61910 від 18.02.2022 на суму 430944,70 грн, №61951 від 21.02.2022 на суму 71995,00 грн (а.с.19-26).

Позивач надав відповідачу послуги з оренди обладнання на загальну суму 341161,60 грн, що підтверджується наступними актами виконаних робіт (а.с.26-48): за грудень 2021 року - №30022607 від 31.12.2021 на суму 5333,11 грн; за січень 2022 року - №30022902 від 31.01.2022 на суму 44442,60 грн; за лютий 2022 року - №30023191 від 28.02.2022 на суму 13003,75 грн; за червень 2022 року - №30024507 від 30.06.2022 на суму 61428,96 грн; за липень 2022 року - №30024743 від 31.07.2022 на суму 63476,59 грн; за серпень 2022 року - №30024917 від 31.08.2022 на суму 63476,59 грн; за вересень 2022 року - №30025358 від 30.09.2022 на суму 18000,00 грн; за жовтень 2022 року - №30025594 від 31.10.2022 на суму 18000,00 грн; за листопад 2022 року - №30025837 від 30.11.2022 на суму 18000,00 грн; за грудень 2022 року - №30025960 від 31.12.2022 на суму 18000,00 грн; за січень 2023 року - №30026237 від 31.01.2023 на суму 18000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт за грудень 2021 року - №30022607 від 31.12.2021 на суму 5333,11 грн, за січень 2022 року - №30022902 від 31.01.2022 на суму 44442,60 грн, за лютий 2022 року - №30023191 від 28.02.2022 на суму 13003,75 грн підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Акти виконаних робіт за червень 2022 року - №30024507 від 30.06.2022 на суму 61428,96 грн, за липень 2022 року - №30024743 від 31.07.2022 на суму 63476,59 грн, за серпень 2022 року - №30024917 від 31.08.2022 на суму 63476,59 грн, за вересень 2022 року - №30025358 від 30.09.2022 на суму 18000,00 грн, за жовтень 2022 року - №30025594 від 31.10.2022 на суму 18000,00 грн, за листопад 2022 року - №30025837 від 30.11.2022 на суму 18000,00 грн, за грудень 2022 року - №30025960 від 31.12.2022 на суму 18000,00 грн, за січень 2023 року - №30026237 від 31.01.2023 на суму 18000,00 грн не підписані відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, вказані акти позивач надсилав відповідачу цінними листами з описами вкладення (а.с.49-63).

З урахуванням відсутності письмової мотивованої відмови відповідача від підписання цих актів, на підставі абз.2 пп.4.2.3 п.4.2 договору, такі акти і сума орендної плати вважаються визнаними відповідачем, а послуги з оренди обладнання такими, що прийняті в повному обсязі (на вказану в актах прийому-передачі суму).

Матеріалами справи підтверджено, що 26.01.2022 відповідач частково повернув з оренди, а позивач прийняв обладнання вартістю 949187,60 грн (без ПДВ), згідно з актами прийому-передачі №61269 на суму 359764,80 грн, №61270 на суму 18175,50 грн, №61274 на суму 571247,30 грн (а.с.64-66).

Крім того, як було зазначено вище, після відкриття провадження у справі відповідач повернув позивачу з оренди обладнання вартістю 1189795,80 грн (без ПДВ), про що свідчать акти прийому-передачі №69771 від 08.08.2023 на суму 24264,00 грн, №69966 від 08.08.2023 на суму 805870,52 грн, №7009 від 21.08.2023 на суму 23690,00 грн, №70142 від 21.08.2023 на суму 335971,28 грн (а.с.180-183).

Вищенаведені обставини щодо повернення майна представники сторін підтвердили під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в основу заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог покладено твердження про звільнення від виконання обов`язку з оплати орендної плати на підставі пп.11.1-11.4 договору та ст. 762 ЦК України.

Відповідно до п.11.1 договору, сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним законодавством України в і д п о в і д а л ь н о с т і за повне чи часткове порушення договору на строк, протягом якого воно є неможливим, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі.

Згідно з п.11.2 договору, під обставинами форс-мажору у цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки та локаути, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають його виконанню.

За умовами п.11.3 договору, сторона, для якої виникли форс-мажорні обставини, з о б о в ' я з а н а в 10-денний термін повідомити інші сторону про настання таких обставин. У разі, коли дія зазначених обставин триває більш як 60 календарних днів, кожна із сторін має право р о з і р в а т и даний договір б е з б у д ь - я к и х с а н к ц і й з боку іншої сторони о к р і м г р о ш о в и х з о б о в ' я з а н ь о р е н д а р я.

Пунктом 11.4 договору передбачено, що термін виконання зобов`язань по цьому договору відсувається пропорційно часу, протягом якого діяли такі обставини.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Також суд враховує, що відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом від 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно зі ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, невиконання зобов`язань через вплив форс-мажорних обставин з в і л ь н я є в и к л ю ч н о в і д в і д п о в і д а л ь н о с т і з а п о р у ш е н н я з о б о в ` я з а н ь та жодним чином н е з в і л ь н я є в і д в и к о н а н н я с а м о г о з о б о в ` я з а н н я.

Суд враховує, що позивач заявив до стягнення з відповідача лише суму заборгованості з орендних платежів та не застосовував до відповідача заходи відповідальності за невиконання зобов`язань за договором у вигляді неустойки (пені, штрафу).

Також суд враховує, що згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Для застосування вищевказаною норми статті 762 Цивільного кодексу України щодо звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. При цьому, у частині 6 статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження.

Аналогічна правова позиція відображена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду: від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 27.08.2019 у справі №914/2264/17, від 08.07.2021 к справі №910/8040/20 та від 12.04.2023 у справі №910/14244/20.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату вказана норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.

Натомість, надані відповідачем до матеріалів справи документи на підтвердження факту неможливості використовувати орендоване обладнання суд не розцінюються як такі, що свідчать про наявність підстав для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України, оскільки доповідна про недопущення працівників відповідача на об`єкт за адресою: с. Глибочиця Житомирського району, автодорога Київ-Чоп км 127+990 (праворуч) датується 23.06.2022, наказ про призупинення виконання робіт у зв`язку з недопущенням працівників на територію об`єкту датується 24.06.2022, проте, як свідчать матеріали справи, станом на цей час за відповідачем уже рахувалася несплачена заборгованість з орендної плати за обладнання за період грудень 2021 року - лютий 2022 року у розмірі 62779,46 грн (а.с.26-31).

Доказів повідомлення позивача про зазначені обставини у визначені договором строки (п. 11.3) відповідач до суду також не надав.

Про неможливість використання та повернення орендованого обладнання та настання форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією рф проти України, відповідач повідомив позивача лише листами від 27.12.2022 №177 та від 11.01.2023 №12, хоча заборгованість зі сплати орендних платежів за обладнання виникла з грудня 2021 року.

Судом враховується також те, що позивач не заявляв до стягнення з відповідача орендну плату за обладнання за період березень-травень 2022 року, проте протягом вказаного періоду відповідач не здійснив жодних заходів щодо повернення орендованого обладнання позивачу, хоча з огляду на п.2.5 договору відповідач не був позбавлений права протягом строку дії договору повернути обладнання орендодавцеві за відсутністю необхідності.

На підтвердження звернень до ТОВ "Технобуденерго" стосовно повернення орендованого обладнання, яке було вивезено з об`єкта після введення на території України воєнного стану відповідач надав листи від 28.02.2023 №71 та від 06.04.2023 №110 та заяву про вчинення кримінального правопорушення від 21.04.2023 №119 (а.с.98, 110-111).

У відповідь на звернення відповідача ТОВ "Технобуденерго" листом від 07.04.2023 вих. №07/04/23 повідомило, що останній не приймав та не вивозив з місць будівництва опалубки Peri та три столи мулярні (а.с.148), листом від 03.05.2023 вих. №03/05//23-1 повідомило, що обладнання, а саме: опалубка Peri, столи муляра (3 шт.) та ящик для розчину (1 шт.), яке використовувалось відповідачем для виконання робіт, знаходиться на відповідальному зберіганні у ТОВ "Технобуденерго" та буде передане відповідачу після повернення коштів у сумі 400000,00 грн згідно листа від 23.05.2023 вих.№03/05/23 (а.с.149).

Натомість доказів звернення до ТОВ "Технобуденерго" стосовно недопуску до об`єкта та неможливості використання орендованого обладнання, повернення такого обладнання, з початку утворення заборгованості зі сплати орендних платежів за обладнання у 2022 році, відповідач до суду не надав.

При цьому суд враховує, що недодержання своїх обов`язків контрагентом відповідача - ТОВ "Технобуденерго", не є тією обставиною, яка звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором, укладеним з позивачем.

Водночас суд зауважує, що правовідносини з оренди обладнання виникли між позивачем та відповідачем, тому саме на відповідача згідно з пп.5.2.1 та пп.5.2.2 договору покладено обов`язки своєчасно та належним чином прийняти/повернути орендоване обладнання, своєчасно сплачувати орендну плату відповідно до умов цього договору, та згідно з пп.5.2.6 договору вживати всі можливі та необхідні для збереження обладнання заходи (в. т.ч. по забезпеченню пожежної безпеки обладнання та місць його зберігання; по забезпеченню належних умов, за яких неможливим є протиправне заволодіння обладнанням з боку третіх осіб або працівників орендаря), підтримувати його справному стані, попереджувати його пошкодження та/або знищення.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від сплати орендних платежів згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Щодо тверджень відповідача про не зарахування позивачем на погашення заборгованості з орендної плати сплаченої суми гарантійного внеску, суд враховує наступне.

До відзиву на позовну заяву додано копію платіжної інструкції №3505 від 17.02.2022 на суму 25000,00 грн з призначенням платежу "оренда опалубки згідно рахунку №66630 від 17.02.2022" (а.с.102). Судом встановлено, що рахунок №66630 від 17.02.2022 на суму 25000,00 грн, виставлений позивачем відповідачу для сплати гарантійного платежу (а.с.143). Отже, матеріалами справи підтверджується, що кошти у розмірі 125000,00 грн (90000,00 грн + 25000,00 грн), сплачені відповідачем позивачу, є гарантійним платежем. Вказане підтвердили представники сторін у судовому засіданні під час розглчду справи.

Відповідно до п.9.1 договору, виконання зобов`язань орендарем за цим договором забезпечується гарантійним платежем.

Гарантійний платіж вноситься орендарем у грошовій сумі в розмірі 10 (десять) % від вартості обладнання, яке передається в оренду за цим договором. Гарантійний платіж сплачується з врахуванням ПДВ (п.9.2 договору).

Гарантійний платіж перераховується орендарем на банківський рахунок орендодавця до передачі обладнання в оренду із зазначенням призначення платежу: "гарантійний платіж за договором №СО-21-0001986 від 28.12.2021". Без внесення гарантійного платежу обладнання в оренду не надається (п.9.3 договору).

Гарантійним платежем забезпечуються всі зобов`язання/заборгованість орендаря перед орендодавцем за цим договором, в тому числі: зобов`язання/заборгованість з орендної плати, компенсаційних та інших виплат за цим договором тощо. Орендодавець має право зарахувати гарантійний платіж в порядку передбаченому цим розділом договору в рахунок погашення цієї заборгованості/зобов`язань (п.9.4 договору).

Згідно з п.9.5 договору, у разі порушення орендарем своїх зобов`язань за цим договором, у орендодавця виникає право зарахування частини суми гарантійного платежу в розмірі вартості порушеного орендарем зобов`язання, в рахунок виконання зобов`язань (відповідно до п.9.4 цього договору) орендаря, яке здійснюється наступним чином:

9.5.1. Орендодавець в односторонньому порядку (без згоди орендаря) зараховує частину суми гарантійного платежу в розмірі вартості порушеного орендарем зобов`язання в рахунок погашення невиконаного (простроченого) зобов`язання за цим договором.

9.5.2. У разі наявності декількох невиконаних зобов`язань орендодавець самостійно і на власний розсуд визначає черговість зарахування суми гарантійного платежу в погашення відповідної заборгованості, визначеної в п.9.4 цього договору.

9.5.3. Зарахування суми гарантійного платежу орендодавець здійснює протягом дії цього договору або після закінчення (припинення) договору згідно п.3.3, п.3.4 договору, про що (факт і порядок зарахування) орендодавець повідомляє орендаря письмово.

Згідно з п.9.7 договору, орендодавець має право притримувати суму гарантійного платежу або інші грошові кошти, передані йому орендарем, до повного виконання орендарем його зобов`язань за договором.

З огляду на наведені пункти договору та норми законодавства, суд прийшов до висновку, що зарахування гарантійного платежу орендарем в рахунок погашення боргу по орендній платі за обладнання є правом позивача, а не обов`язком та притримання позивачем гарантійного платежу в розмірі 115000,00 грн до дня виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань у повному обсязі (п.9.7 договору) не суперечить наведеному вище.

Крім того, суд зауважує, що з урахуванням п.9.6 договору гарантійний платіж підлягає поверненню орендодавцем шляхом перерахування на банківський рахунок орендаря протягом 10 (десяти) банківських днів з дня повного виконання орендарем своїх зобов`язань за цим договором за наступними умовами:

9.6.1. Гарантійний платіж повертається в повному обсязі у випадку відсутності не виконаних орендарем зобов`язань за цим договором.

9.6.2. За відсутності не виконаних зобов`язань за цим договором орендарем, за згодою сторін цього договору, у разі, якщо обсяг переданого в оренду обладнання зменшився, в зв`язку з чим зменшилась сума гарантійного платежу у відповідності до п.9.2 цього договору.

9.6.3. У разі наявності заборгованості (невиконаних зобов`язань) орендаря за цим договором, гарантійний платіж повертається частково за виключенням сум, утриманих орендодавцем на погашення (зарахування) зобов`язань відповідно до п.9.4 договору.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач оплату за надані послуги оренди обладнання у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість у сумі 341161,60 грн. Відповідач протилежного не довів, аргументи позивача не спростував.

Враховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 341161,60 грн підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і на момент вирішення спору документів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, не надано, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач заявив вимогу про повернення йому обладнання з оренди вартістю 63633,90 грн, згідно з наведеним у заяві списком (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.09.2023 вих.№07/1), у зв`язку з розірванням позивачем в односторонньому порядку договору оперативної оренди обладнання №СО-21-0001986 від 28.12.2021 з 16.01.2023.

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до пп.3.3.1 п.3.3 договору, дострокове розірвання договору в односторонньому порядку можливе на вимогу орендодавця, зокрема, якщо орендар порушив умови п.2.4 цього договору; якщо орендар порушив умови оплати орендних платежів (п.4.2.4) цього договору.

Згідно з п.3.4 договору, про розірвання договору (п.3.3) або про припинення договору (ст.763 ЦК України) сторона завчасно повідомляє іншу сторону, але не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до дня його розірвання.

Відповідно до ч.1 ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.01.2023 позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 05.01.2023 вих. №05-1 про розірвання договору №СО-21-0001986 оперативної оренди обладнання від 28.12.2021, у зв`язку з порушенням умов сплати орендних платежів (пп.4.2.4 договору) на підставі п.3.3 та п.3.4 договору, датою розірвання договору слід вважати 16.01.2023. Також позивач вимагав повернути позивачу до 16.01.2023 обладнання з оренди та сплатити заборгованість за договором (а.с.67, 70).

З урахуванням пп.3.3.1 п.3.3, п.3.4 договору, ч.1 ст.782 ЦК України та зважаючи на отримання 10.01.2023 відповідачем вказаного повідомлення позивача, договір є розірваним 16.01.2023.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині повернення позивачу обладнання з оренди вартістю 63633,90 грн згідно з наведеним у заяві списком (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.09.2023 вих.№07/1) є правомірними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 7801,42 грн судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

При цьому, слід зазначити, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 163 ГПК України, ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Водночас, у п. 57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, згідно з яким до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

Як вбачається з позовної заяви, правовідносини між сторонами були врегульовані договором оперативної оренди обладнання №СО-21-0001986 від 28.12.2021, який було припинено з 16.01.2023 шляхом розірвання позивачем в односторонньому порядку.

Предметом позову у даній справі є, зокрема, вимоги про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг оренди обладнання та виконання обов`язку в натурі - повернення обладнання з оренди.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, право власності на майно, яке було предметом договору оренди, не оспорюється, і даний спір не пов`язаний з підтвердженням права на вказане рухоме майно - обладнання.

Судовий збір із позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна може визначатися з урахуванням вартості спірного майна, лише у позадоговірних зобов`язаннях. Такого висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 905/105/20.

Отож, оскільки у даному випадку мають місце правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, що був розірваний позивачем в односторонньому порядку, а судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, лише у позадоговірних зобов`язаннях, з огляду на зміст спірних правовідносин, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання повернути майно у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належного орендодавцеві рухомого майна), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

Відтак, у позовній заяві об`єднано вимоги майнового характеру - про стягнення 341161,60 грн, та немайнового характеру - виконання обов`язку з натурі - повернення обладнання з оренди.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Так, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру -1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 01 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684 гривні.

Тобто, за одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру позивач повинен був сплатити 7801,42 грн (5117,42 + 2684,00 грн).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За вказаного, судовий збір у розмірі 16117,45 грн підлягає поверненню позивачу за його клопотанням.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, буд. 3, ід. код 20425612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл, м. Бровари, вул. Об`їзна дорога, буд. 60, ід. код 31032954):

- 341161,60 грн заборгованості з оплати наданих послуг оренди;

- 7801,42 грн судового збору.

3. Приватній ремонтно-будівельній фірмі "Комунальник" (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, буд. 3, ід. код 20425612) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл, м. Бровари, вул. Об`їзна дорога, буд. 60, ід. код 31032954) по Договору №СО-21-0001986 оперативної оренди обладнання від 28.12.2021 обладнання з оренди вартістю 63633,90 грн (Без ПДВ), а саме:

- АРТ-№ 325670, Ящик для інструм 80х120 фарб, товарна група 3210255040, 1 шт, ціна продажу 9882,00 грн;

- АРТ-№ 328000, Тринога універсальна оцинк, товарна група 2010255040, 12 шт, ціна продажу 15882,00 грн;

- АРТ-№ 373653, Балка VТ-20 ALPHA 265, товарна група 0215105040, 11 шт, ціна продажу 11313,50 грн;

- АРТ-№ 425140, Стійка ergo D-40, товарна група 2009205040, 4 шт, ціна продажу 12930,00 грн;

- АРТ-№ 428632, Балка VТ 20-2 L215 см, товарна група 0220105020, 6 шт, ціна продажу 4531,80 грн;

- АРТ-№ 428644, Балка VТ 20K-2 L=1,45 м, товарна група 0220155010, 12 шт, ціна продажу 7948,80 грн;

- АРТ-№ 699035, Головка хрестова Comi, оц., товарна група 6000005330, 5 шт, ціна продажу 1145,80 грн.

4. Видати наказ.

5. Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 10:00 год 28.09.2023.

6. Докази для вирішення питання про судові витрати подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду - до 19.09.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.09.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу

2,3 - сторонам (рек.)