Рішення

від 05.09.2023 по справі 369/4184/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4184/21

Провадження № 2/369/508/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Цукаревій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу ЄУН 369/4184/21 за позовом ОСОБА_1 до Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баранець Алла Миколаївна про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шерстюк Г.М. звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 до Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баранець Алла Миколаївна про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати Позивача, ОСОБА_2 . Позивач, ОСОБА_3 , з метою реалізації свого права на прийняття спадщини звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець Алли Миколаївни з відповідною заявою. Після відкриття спадкової справи № 66173752 з`ясувалось, що до складу спадкового майна входить і земельна ділянка площею 0,052 га, яка розташована на території Забірської сільської ради в с/т "Озера", Києво- Святошинського району Київської області, яка належала на праві власності бабусі Позивача - матері померлої ОСОБА_2 . Протягом життя ОСОБА_2 , спадкоємець першої черги протягом Як встановленого законодавством строку після смерті своєї матері ОСОБА_4 , тобто після ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зверталась з заявою про відкриття спадщини з невідомих Позивачу причин.

З`ясувавши існування нерухомого майна, Позивач, ОСОБА_1 , звернулась з відповідною заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець Алли Миколаївни. Нотаріусом було відмовлено у прийнятті такої заяви, оскільки пропущений передбачений ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з дати смерті спадкодавця.

Нотаріусом було рекомендовано звернутися до суду з позовною заявою для встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті бабусі Позивача ОСОБА_4 .

Позивачка просила встановити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , терміном в один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.06.2021 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2023 року підготовче провадження в справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, 19.06.2023 року надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідач Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи її було повідомлено належним чином, не надала заяву про розгляд справи без її участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баранець Алла Миколаївна в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи її було повідомлено належним чином, надала 24.01.2023 року заяву про розгляд справи без її участі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно Постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року № 761/38266/14 (61-1091св21) якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, Якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09 березня 1999 року Вишневим міськвиконкомом Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Вишневим міськвиконкомом Києво-Святошинського району Київської області 03 березня 1994 року складено відповідний актовий запис № 57. Матір`ю особи зазначено ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 17 липня 1970 року Плисецьким РАЦСом Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Плисецьким РАЦСом Васильківського району Київської області 17 липня 1970 року складено відповідний актовий запис № 63. Матір`ю особи зазначено громадянку України ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 22 квітня 2020 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), мати заявниці ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, про що Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 22 квітня 2020 року було складено відповідний актовий запис № 128.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 15 жовтня 2012 року відділом реєстрації смерті у м. Києві, бабуся заявниці ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, про що відділом реєстрації смерті у м. Києві 15 жовтня 2012 року було складено відповідний актовий запис № 18221.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю від 28 лютого 2003 року, зареєстрованого за № 6082, ОСОБА_4 за життя належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,052 га, яка розташована на території Забірської сільської Ради.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець А.М. від 28 січня 2021 року, ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку було відмовлено у зв`язку з пропущеним строком для прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

За приписами ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції визнається право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява від 10 лютого 2010 року № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v.), серія A,303-A, п. 29).

Виходячи з рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Як убачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує пропуск строку звернення із заявою про прийняття спадщини тим, що не знала, що її мати та дочка бабусі не зверталася до нотаріуса з заявою про відкриття спадщини, та оскільки вони проживали разом, мати позивача вважала, що прийняла спадщину після смерті бабусі, тому в умовах, що склалися, позивач не мала змоги прийняти спадщину за законом після смерті бабусі на земельну ділянку оскільки вважала, що мати прийняла спадщину, та дізналася про спадкове майно тільки після відкриття спадкової справи, коли отримувала свідоцтво про право на спадщину після смерті матері.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що причини пропуску позивачами строку для своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки пов`язані з об`єктивними, непереборними та значущими перешкодами для вчинення цих дій.

Оскільки, позивач в інший спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, захистити своє порушене право не може, а також враховуючи той факт, що у відповідача відсутні заперечення з приводу заявлених позивачем позовних вимог, тому суд дійшов висновку, про можливість надати позивачу додатковий строк для прийняття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1261-1265, 1269, 1270, 1272, ст. 11, 81, 141, 200, 206, 247, 263-265, 268, 280 ЦПК, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 13 Конвенції з основоположних прав та свобод людини України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баранець Алла Миколаївна про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком в один місяць з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Фінагеєва