Рішення

від 25.09.2023 по справі 908/2106/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/232/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2023 Справа № 908/2106/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард Груп" (72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, буд. 25, прим. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 37678094, електронна пошта: vizard2012@ukr.net)

до відповідача: Комунальної установи "Централізована бухгалтерія відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Приазовської селищної ради" (72401, Запорізька обл., Мелітопольський район, смт Приазовське, вул. Покровська, буд. 5А, ідентифікаційний код юридичної особи 44072577, електронна пошта: osvitapriaz@ukr.net)

про стягнення 515 214 грн 68 коп.

без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард Груп" про стягнення з Комунальної установи "Централізована бухгалтерія відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Приазовської селищної ради" 515 214 грн 68 коп., з яких: 408 423 грн 49 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 007 грн 07 коп. пені, 90 375 грн 92 коп. інфляційних втрат, 15 408 грн 20 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2106/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі № 908/2106/23, номер провадження 27/232/23. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Розгляд справи по суті розпочався 03.08.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 03.07.2023 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 24.07.2023.

В матеріалах справи міститься заява відповідача про визнання позову в частині стягнення 408 423 грн 49 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію (надана до канцелярії суду 10.07.2023 вх. № 14676/08-08/23). Щодо заявлених позивачем до стягнення 1 007 грн 07 коп. пені, 90 375 грн 92 коп. інфляційних втрат, 15 408 грн 20 коп. 3 % річних відповідач заперечень чи пояснень не надав.

18.07.2023 позивач надіслав на виконання ухвали суду від 03.07.2023 лист про відсутність іншого листування між сторонами окрім того, що надане до відповідної позовної заяви.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 25.09.2023.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Візард Груп" є суб`єктом господарювання, що здійснює господарську діяльність із виробництва теплової енергії з використанням альтернативних джерел енергії та постачання теплової енергії на підставі ліцензії, виданої Запорізькою обласною державною адміністрацією, розпорядження голови Запорізької ОДА № 34-л від 15.07.2019 «Про переоформлення товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЗАРД ГРУП» ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на установках з Використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії» та ліцензії, виданої Запорізькою обласною державною адміністрацією, розпорядження голови Запорізької ОДА № 6-л від 26.03.2020 «Про переоформлення товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЗАРД ГРУП» ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії». Метою діяльності Товариства є задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Позивач мас статус юридичної особи та відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 15.04.2011, 1.1011020000002861, ідентифікаційний код юридичної особи: 37678094, місцезнаходження: Україна, 72312, Запорізька обл., місто Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, будинок 25, приміщення 2, керівник - Стержантова Ольга Сергіївна; основний вид економічної діяльності 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Статтею ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія -товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Згідно з пунктом 4 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п. 40).

15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Візард Груп" (Теплопостачальна організація) та Комунальною установою "Централізована бухгалтерія відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Приазовської селищної ради" (Замовник) укладено договір про закупівлю теплової енергії № 1 від 15.02.2022.

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація зобов`язується у 2022 році постачати замовнику вчасно та відповідної якості згідно Національного класифікатора України «Єдиний закупівельний словник» ДК 021:2015 (СРУ), затвердженого наказом Мінекономрозвитку України від 23.12.2015 року № 1749 із змінами та доповненнями: код ДК 021:2015 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити теплову енергію своєчасно і за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.4 договору передбачено, що рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається виконавчим органом місцевого самоврядування виходячи з кліматичних умов, згідно діючих нормативних документів.

Опалювальний сезон 2021/2022 на території Приазовської селищної ради розпочався з 01.11.2021, відповідно до розпорядження Приазовської селищної ради від 29.10.2021 № 273 «Про початок та проходження опалювального сезону 2021/22 на території Приазовської селищної ради», відповідно до якого позивача зобов`язано розпочати опалювальний сезон 2021/22 років на об`єкті «Опорний заклад загальної середньої освіти Приазовської селищної ради Запорізької області» з 01.11.2021.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 1 994 405 грн 21 коп., в т.ч. ПДВ - 332 400 грн 87 коп.

Для нарахування плати за опалення встановлено тариф: тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії - 3 302 грн 89 грн/Гкал, без ПДВ.

Тариф на постачання теплової енергії для позивача затверджено рішенням виконавчого комітету Приазовської селищної ради № 1 від 27.01.2022 «Про коригування тарифу на постачання теплової енергії для позивача.

Відповідно до п. 4.1 договору передбачено, Замовник здійснює оплату на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації відповідно до рахунка та за актами наданих послуг (прийому - передачі). Розрахунковий період оплати - один календарний місяць. Платежі вносяться протягом 20 календарних днів після підписання акту наданих послуг, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно наданого теплопостачальною організацією Рахунку або Акту надання послуг. Теплопостачальна організація надає споживачу рахунок та акт надання послуг для проведення розрахунків не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Оплата постачання теплової енергії може бути здійснена Замовником частково за місяць відповідно до рахунка та (або) за актами наданих послуг, у тому числі, але не виключно: - за розрахунковий період з 01 по 15 число місяця (за першу половину місяця); - за розрахунковий період з 16 по останній день місяця (за другу половину місяця).

Відповідно до п. 5.2 договору постачання теплової енергії: ОЗЗСО Приазовський ліцей Приазовської селищної ради Запорізької області (72401 Україна, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське, вул. Горького, 74).

Відповідно до п. 15.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до повного погашення Замовником зобов`язань з оплати за фактично спожиту теплову енергію. Згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України, дія Договору поширюється на правовідносини, які виникли до моменту його укладення (фактичного постачання теплової енергії) - тобто з 01 січня 2022 року.

Позивач постачав теплову енергію відповідно до умов договору вчасно та відповідної якості, відповідач в свою чергу надані послуги споживав і претензій щодо їх невідповідності

умовам договору не надсилав.

На виконання умов укладеного між сторонами договору теплопостачальна організація відпустила споживачу теплову енергію у лютому 2022 року на загальну суму 408 423 грн 49 коп. з ПДВ згідно рахунку на оплату № 13 від 28.02.2022 та двосторонньо підписаному акту надання послуг № ЦБ-00000001 від 28.02.2022.

Відповідач у строк передбачений договором взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за лютий 2022 не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 408 423 грн 49 коп. з ПДВ.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 408 423 грн 49 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 007 грн 07 коп. пені, 90 375 грн 92 коп. інфляційних втрат, 15 408 грн 20 коп. 3 % річних.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 1-3 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача;

- об`єкти у сфері теплопостачання - теплогенеруючі станції чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні, когенераційні установки, теплові мережі, які призначені для виробництва і транспортування теплової енергії, а також об`єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що використовуються для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплових мереж;

- теплова установка - обладнання, пристрої, призначені для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії;

- джерело теплової енергії - виробничий об`єкт, призначений для виробництва теплової енергії;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов`язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. П. 40 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 р. передбачає, що споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно ст. 276 ГК України відповідач зобов`язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання").

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.

Позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 408 423 грн 49 коп.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

В матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача на суму 408 423 грн 49 коп.

Таким чином, судом задовольняються вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 408 423 грн 49 коп. страхового відшкодування.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 007 грн 07 коп. пені, 90 375 грн 92 коп. інфляційних втрат, 15 408 грн 20 коп. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат суд визнав вірним. Позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.6 договору за несвоєчасне внесення плати із замовника стягується пеня у розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Наданий розрахунок пені судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок виконанано вірно, отже стягненню з відповідача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1 007 грн 07 коп.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 408 423 грн 49 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 007 грн 07 коп. пені, 90 375 грн 92 коп. інфляційних втрат, 15 408 грн 20 коп. 3 % річних. Відповідач відповідно до відзиву позовні вимоги фактично визнав частково - в розмірі 408 423 грн 49 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, що в даному випадку не є безумовним (повним) визнанням позову, а тому відсутні підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову без надання оцінки наявним у справі доказам та, відповідно, вирішення питання щодо розподілу судового збору відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, який застосовується у разі визнання позову.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард Груп" до Комунальної установи "Централізована бухгалтерія відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Приазовської селищної ради" задовольнити.

Стягнути з Комунальної установи "Централізована бухгалтерія відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Приазовської селищної ради" (72401, Запорізька обл., Мелітопольський район, смт Приазовське, вул. Покровська, буд. 5А, ідентифікаційний код юридичної особи 44072577, електронна пошта: osvitapriaz@ukr.net) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард Груп" (72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, буд. 25, прим. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 37678094, електронна пошта: vizard2012@ukr.net) 408 423 (чотириста вісім тисяч чотириста двадцять три) грн 49 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 007 (одна тисяча сім) грн 07 коп. пені, 90 375 (дев`яносто тисяч триста сімдесят п`ять) грн 92 коп. інфляційних втрат, 15 408 (п`ятнадцять тисяч чотириста вісім) грн 20 коп. 3 % річних, 7 728 (сім тисяч сімсот двадцять вісім) грн 20 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 29.09.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.