Рішення

від 28.09.2023 по справі 910/3755/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2023Справа № 910/3755/23

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Приватного підприємства «Євро Марк»

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"»

про стягнення 852 109, 82 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне підприємство «Євро Марк» (далі - ПП «Євро Марк», позивач) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» (далі - ДП «НАЕК "Енергоатом", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 852 109, 82 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки товару № 53-121-01-21-10838 від 05.11.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого відповідачу товару, внаслідок чого у ДП "НАЕК "Енергоатом" утворилась заборгованість.

У позові ПП «Євро Марк» просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 690 388,20 грн., інфляційні втрати у сумі 143 752,61 грн. та 3 % річних у сумі 17 969,01 грн, що разом становить 852 109, 82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що позивач неправильно здійснив розрахунок матеріальних втрат - без врахування умов п. 3.2, 3.3 договору та невірно застосував індекс інфляції за лютий 2023. Просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками справи заяви по суті позову та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 05.11.2021 між ПП «Євро Марк» (постачальник) та ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) був укладений договір поставки № 53-121-01-21-10838 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар (полотно неткане) на загальну суму 690 388,20 грн. (з ПДВ). Строком поставки товару є жовтень-листопад 2021 (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2, 3.3 договору вартість товару становить 575 323,50 грн, крім того ПДВ 20 % - 115 064,70 грн, що разом складає 690 388,20 грн. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 4.1 договору поставка відбувається на умовах - DDP м. Енергодар відповідно до правил Інкотермс-2010. Вантажоотримувач - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК "Енергоатом", м. Енергодар, вул. Промислова 122, склад № 2.

У пункті 4.4 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України. Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

За умовами пункту 7.6 договору у випадку неотримання покупцем в строк, визначений чинною редакцією електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену розділом 3 цього договору на суму ПДВ.

Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (п. 12.1).

Додатковою угодою № 1 від 30.11.2021 до договору сторони змінили строк поставки товару на листопад-грудень 2021.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання укладеного договору позивач, відповідно до видаткових накладних № РН-1122/1 від 22.11.2021 (на суму 191 700,00 грн) та № РН-1222/1 від 22.12.2021 (на суму 498 688,20 грн), підписаних сторонами без зауважень, поставив відповідачу товар на загальну суму 690 388,20 грн. (з ПДВ).

Також судом встановлено, що ПП «Євро Марк» зареєструвало податкові накладні: № 71 від 22.11.2021, № 72 від 22.11.2021, № 70 від 22.12.2021, № 71 від 22.12.2021, № 72 від 22.12.2021, № 73 від 22.12.2021 на ПДВ в сумі 115 064,70 грн. у Єдиному реєстрі податкових накладних - 20.01.2023. Вказані податкові накладні, зареєстровані у ЄРПН, були направлені відповідачу листом ПП «Євро Марк» № 23/01/30-2 від 30.01.2023.

Отже строк для оплати товару за вказаними видатковими накладними згідно з п. 3.2, 3.3 договору настав: за видатковою накладною № РН-1122/1 від 22.11.2021 - 21.01.2022, за видатковою накладною № РН-1222/1 від 22.12.2021 (з урахуванням вихідних днів) - 21.02.2022, а за податковими накладними - 21.01.2023 (після їх реєстрації 20.01.2023).

Проте відповідач свої зобов`язання з оплати товару не виконав, вартість поставленого товару у визначений договором строк не сплатив.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

У зв`язку з порушенням покупцем свого зобов`язання позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості № 23/01/30-2 від 30.01.2023, на яку отримав відповідь про настання форс-мажорних обставин внаслідок збройної агресії РФ на території України та введення воєнного стану.

Суд вважає такі доводи відповідача та його посилання на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за договором № 53-121-01-21-10838 від 05.11.2021, необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (сплати вартості товару). При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" зобов`язань за договором № 53-121-01-21-10838 від 05.11.2021.

Отже сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення ДП "НАЕК "Енергоатом" від належного виконання обов`язку сплатити вартість поставленого йому товару у визначений договором строк. А передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого ТТП України, регіональною ТТП або іншим компетентним органом стосовно причин невиконання ДП "НАЕК "Енергоатом" договору поставки товару № 53-121-01-21-10838 від 05.11.2021, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 690 388,20 грн. (з ПДВ) основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 143 752,61 грн. (за період з березня 2022 по лютий 2023) та 3 % річних у сумі 17 969,01 грн. (за період з 21.02.2022 по 07.03.2023), нарахованих позивачем на суму поставленого товару без ПДВ (575 323,50 грн), то суд зазначає наступне.

Так, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивач правомірно просить застосувати нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 143 039,24 грн, тобто у меншій сумі, ніж просив позивач, оскільки при розрахунку інфляції позивачем було невірно застосовано індекс інфляції за лютий 2022, що становив 100,7 %, а не 100,8 %.

Також, оскільки строком оплати за видатковою накладною № РН-1222/1 від 22.12.2021 (з урахуванням вихідних днів) є 21.02.2022, то нарахування 3 % річних за цією накладною здійснюється судом з 22.02.2022. Враховуючи такі обставини, з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 17 934,85 грн, тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем.

Отже позовні вимоги ПП «Євро Марк» підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 12 781,65 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 10 000,00 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. заявник надав копії: свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Манько Т. О. (серія ЛВ № 001491 від 24.05.2019); ордеру серія ВС № 1190881 від 25.01.2023 про надання правничої допомоги ПП «Євро Марк» адвокатом Манько Т. О.; договору про надання правничої допомоги від 25.01.2023, укладеного між ПП «Євро Марк» та адвокатом Манько Т. О.; додатку № 2 від 25.01.2023, у якому сторони визначили вартість послуг адвоката у сумі 10 000,00 грн., а також погодили їх детальний опис.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу та такими, що відповідають критерію розумності та адекватності, враховуючи ціну позову, яка не є малозначною, але й не перевищує 500 прожиткових мінімумів; обсяг часу та знань, необхідних кваліфікованому юристу для підготовки позову про стягнення заборгованості за договором поставки та відповіді на відзив за таким позовом; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а також виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості адвокатських послуг, суд вважає, що вимога про стягнення судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн., є обґрунтованою.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір у сумі 12 781,65 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку із частковим задоволенням позову та складають: судовий збір - 12 770, 44 грн, витрати на правничу допомогу - 9 991, 23 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Євро Марк» до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості у сумі 852 109, 82 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Приватного підприємства «Євро Марк» (54017, м. Миколаїв, вул. Корабелів, буд. 12/7, ідентифікаційний код 37527535) основний борг у сумі 690 388 (шістсот дев`яносто тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 20 коп., інфляційні втрати у сумі 143 039 (сто сорок три тисячі тридцять дев`ять) грн. 24 коп., 3 % річних у сумі 17 934 (сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн. 85 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 9 991 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) грн. 23 коп. та судовий збір в сумі 12 770 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 44 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 28 вересня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.