Рішення

від 06.09.2018 по справі 910/9388/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2018Справа № 910/9388/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агройл 95"

про стягнення 31 194,53 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 06.09.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агройл 95" про стягнення 31 194,53 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових території, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг, а також нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі для розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 16.08.2018.

Ухвалою суду від 16.08.2018 розгляд справи відкладено на 29.08.2018.

За наслідками розгляду справи 29.08.2018 судове засідання відкладено на 06.09.2018.

У судове засідання 06.09.2018 прибув представник позивача та надав пояснення стосовно змісту позовної заяви та доказів по справі.

Відповідач в судове засідання 06.09.2018 не з`явився, представників не направив, ухвалу суду про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, з приводу повідомлення відповідача про розгляд заяви суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та у подальшому про відкладення судового засідання, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 20.07.2018 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26.

Однак, конверти з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.07.2018 та про відкладення розгляду справи, скеровані на адресу відповідача, повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання''.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ураховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.07.2018 та з подальшими ухвалами суду у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом встановлено, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних інших заяв та клопотань до суду не подав.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» відповідно до рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» перейменоване з комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району», утвореного рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 19 лютого 2007 року № 187.

Відповідно до п. 2.2. Статуту, предметом діяльності підприємства є: 2.2.1. утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку; 2.2.2. надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку; 2.2.45. інші види діяльності, які не заборонені законодавством України.

Облік, нарахування та збір платежів власників та орендарів нежитлових приміщень за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 31.03.2013 до 31.08.2016 здійснювало КП ЦОС на підставі договору доручення № 1 від 01.02.2012 з комунальним підприємством "Керуюча дирекція" Шевченківського району (виконавець за договором) в особі в.о. начальника департаменту реалізації комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

Відповідно до п. 3.4.3. договору доручення № 1 від 01.02.2012 до прав та обов`язків КП ЦОС відноситься отримання на свій поточний рахунок грошових коштів, що надходять від споживачів в рахунок оплати послуг комунального підприємства "Керуюча дирекція" Шевченківського району.

Із 01.09.2016 облік, нарахування та збір платежів власників та орендарів нежитлових приміщень за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснює КК «Центр комунального сервісу» на підставі договору доручення № 512 від 31.08.2016.

Відповідно до п.5.2.9 договору доручення № 512 від 31.08.2016 до прав та обов`язків КК «Центр комунального сервісу» отримання на свій поточний рахунок грошових коштів, що надходять від споживачів в рахунок оплати послуг Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та 4, 18, 28 числа кожного місяця перераховувати отримані кошти на поточний рахунок Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЙЛ 95» є власником нежитлового приміщення, загальною площею 158,6 м2, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Стрілецька, 24 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 00/077 від 29.03.2000 року.

Як стверджує позивач, у період з 31.03.2013 по 30.03.2018 відбувалось фактичне споживання відповідачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій однак оплати за вказані послуги надходили частково.

Відповідно до розрахунку заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по нежитловому приміщенню Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЙЛ 95» за період з 31.03.2013 по 01.09.2016 заборгованість відповідача складає: 27 769,27 грн (із них основного боргу - 15 579,58 грн, сума інфляційних втрат 10 771,52 грн, 3% річних - 1 418,17 грн); за період з 30.09.2016 по 01.04.2018 заборгованість складає: 3 425,26 грн (із них основного боргу - 2 897,88 грн, сума інфляційних втрат 384,84 грн, 3% річних - 142,54 грн).

12.04.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією від 28.03.2018 щодо погашення заборгованості за утримання споруд та прибудинкових територій у сумі 18 477,46 грн, однак відповіді або грошових коштів не отримав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

За змістом статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено права та обов`язки споживача. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; згідно з частиною 3 зазначеної статті споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами договір щодо надання житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за весь спірний позовний період не укладався.

Незважаючи на факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг за період з 31.03.2013 по 01.04.2018, суд зазначає, що враховуючи норми ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуги, якими він фактично користується у повному обсязі.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У той же час, в якості доказів надання позивачем та споживання відповідачем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивач долучив до матеріалів справи лише рахунки на оплату за спірний період, банківські виписки про рух коштів на рахунку позивача, а також акти звірки взаєморозрахунків, що підписані тільки зі сторони позивача.

Натомість, надані до матеріалів справи рахунки на оплату за період з 31.03.2013 по 30.03.2018 не можуть слугувати єдиним та належним доказом надання та споживання відповідачем упродовж зазначеного періоду житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять також доказів направлення вказаних рахунків на оплату відповідачу, чи доведення в іншій формі до відома відповідача обсягу та вартості послуг, про споживання відповідачем яких стверджує позивач.

Щодо посилань позивача на наявні в матеріалах справи виписки з банківського рахунку останнього, з яких вбачається здійснення відповідачем часткових оплат за комунальні послуги в період з 26.12.2013 до 23.12.2016, то суд зауважує, що підстави вважати дані оплати погодженням відповідача щодо надання позивачем спірних послуг відсутні, оскільки з призначення платежу вбачається, що відповідач здійснював оплати з посиланням на інші номери рахунків, ніж ті, що наявні в матеріалах справи, та якими позивач мотивував розмір заборгованості.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позивачем не подано жодних доказів укладення між сторонами договору на надання житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, фактичного споживання відповідачем цих послуг та направлення відповідачу рахунків на оплату послуг за спірний позовний період.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку в задоволенні позовної вимоги про стягнення 18 477,46 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити за недоведеністю. Оскільки в задоволенні основної вимоги відмовлено, інші похідні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню також не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агройл 95" про стягнення 31 194,53 грн, - відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, покладаються на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ