Рішення

від 18.09.2023 по справі 914/1398/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2023 Справа № 914/1398/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Клим О.Ю., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Макотрейдінг», м. Одеса

про стягнення 43 677,28 грн та виселення

за участю представників:

від позивача: Савко Н.В. представник;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

02.05.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макотрейдінг», м. Одеса про стягнення 22 033,69 грн та виселення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 позовну заяву залишено без руху.

17.05.2023 на адресу суду надійшла заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено докази доплати судового збору.

Ухвалою від 25.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2023.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мазовіти Андрія Богдановича, підготовче засідання, призначене на 22.06.2023, не відбулось.

Ухвалою суду від 04.07.2023 підготовче засідання призначено на 10.07.2023.

Ухвалою від 10.07.2023 підготовче засідання було відкладено на 20.07.2023.

Ухвалою суду від 20.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 28.08.2023.

Ухвалою суду від 28.08.2023 прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, підготовче засідання відкладено на 07.09.2023.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною подані усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд ухвалою від 07.09.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.09.2023.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог позивач посилався на те, що 17.11.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого державного майна №186. Надалі за ініціативою позивача вказаний договір було припинено. У зв`язку із тим, що відповідач не звільнив приміщення, йому нараховано 43 677,28 грн неустойки. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути 43 677,28 грн неустойки та виселити із займаного приміщення.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

17.11.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макотрейдінг» (орендарем) укладено договір оренди нерухомого державного майна №186 (надалі - договір).

За цим договором орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове, платне користування державне майно нежитлове приміщення №2 у модульному павільйоні м/п «Мостиська» п/п «Шегині» загальною площею 5,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, с. Шегині, вул. Дружби, 201, та перебуває на балансі Державної фіскальної служби України (в оперативному управлінні (користуванні) Львівської митниці ДФС (користувач)).

Факт передачі об`єкта оренди відповідачу підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передавання державного нерухомого майна від 17.11.2015.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2015 року 707,08 грн.

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 17.11.2015 по 15.11.2018 включно.

04.01.2019 сторони уклали договір про внесення змін до договору, яким встановили розмір орендної плати за базовий місяць листопад 2018 919,31 грн та строк договору з 16.11.2018 по 14.11.2021.

07.09.2021 відповідач звернувся до позивача із заявою за вих. №61782 від 07.09.2021 про продовження дії договору.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 17.03.2022 №00610 прийнято рішення про припинення договору оренди нерухомого державного майна №186 від 17.11.2015.

Заявою за вих. №11-03-01128 від 24.03.2022 повідомлено відповідача про припинення договору та необхідність повернення орендованого майна.

Згідно п. 10.8. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем користувачу.

Майно вважається поверненим користувачу з моменту підписання орендарем та користувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.9. договору).

Відповідно до п. 10.10. договору якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

16.03.2023 позивачем на адресу відповідача скеровано претензію №11-11-01342 від 16.03.2023 про оплату неустойки, яка залишена без розгляду.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повернення орендованого майна, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 43 677,28 грн за період часу з 18.11.2021 по 31.07.2023 та виселення із займаного приміщення.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є,зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України.

За приписами пункту 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

Додатковою угодою від 04.01.2019 сторони визначили строк договору з 16.11.2018 по 14.11.2021.

Порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди (ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019).

Таким чином, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди як «мовчазна згода», натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, а саме, звернутись з заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, та надати звіт про оцінку майна.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.07.2023 у справі №914/1728/22.

Водночас, як встановлено судом, відповідачем заяву про продовження договору було подано 07.09.2021, тобто за два місяці до закінчення його дії.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 17.03.2022 №00610 прийнято рішення про припинення договору оренди нерухомого державного майна №186 від 17.11.2015. Заявою за вих. №11-03-01128 від 24.03.2022 повідомлено відповідача про припинення договору та необхідність повернення орендованого майна.

Таким чином, договір оренди нерухомого державного майна №186 від 17.11.2015 припинив свою дію 14.11.2021.

Пунктом 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно пункту 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, об`єкт оренди після припинення договору знаходиться в користуванні останнього та не повернутий користувачеві.

Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період часу з 18.11.2021 по 31.07.2023 неустойку відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 43 677,28 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірного зобов`язання, передбаченого п.п. 10.8., 10.9. договору, щодо своєчасного повернення об`єкта оренди в разі припинення договору оренди, що в свою чергу є підставою для примусового виселення відповідача із займаного приміщення, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макотрейдінг», м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 219 (ідентифікаційний код 39161565) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів, вул. Коперника 4 (ідентифікаційний код 42899921) 43 677,28 грн неустойки, 5 368,00 грн судового збору.

3.Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Макотрейдінг», м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 219 (ідентифікаційний код 39161565) з державного нерухомого майна нежитлового приміщення №2 у модульному павільйоні м/п «Мостиська» п/п «Шегині» загальною площею 5,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, с. Шегині, вул. Дружби, 201.

Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів, вул. Коперника 4 (ідентифікаційний код 42899921).

4.Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 18.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28.09.2023.

СуддяМазовіта А.Б.