Рішення

від 19.09.2023 по справі 915/487/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року Справа № 915/487/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код 05410263)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ» (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 199/1; адреса електронної пошти: sales27@ukrgaz.biz; ідентифікаційний код 43589091)

про: стягнення грошових коштів,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

02.11.2022 Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 540007-сл-15674-1122 від 02.11.2022 (з додатками) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ» заборгованості в сумі 1 202 819,83 грн, пені в сумі 164 288,32 грн, три відсотка річних в сумі в сумі 10 790,87 грн, інфляційних збитків в сумі 94 548,98 грн, всього 1 472 448,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов пунктів 2.1, 6.1, 6.6 Типового договору розподілу природного газу та заяви-приєднання № 42AP540-3098-20 від 15.05.2020 із додатками до неї; актів наданих послуг на загальну суму 1826789,81 грн (за період з березня по вересень 2022 року), проведених оплат на загальну суму 623 696,98 грн (реєстр руху грошових коштів по банку); застосування приписів Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015, норм статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України; та мотивовані тим, що вартість послуг з розподілу природного газу, які були надані позивачем, оплачена відповідачем лише частково, заборгованість складає 1 202 819,83 грн.

Ухвалою суду від 07.11.2022 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/487/22 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 06 грудня 2022 року о 10:20; встановлено для сторін процесуальні строки для надання заяв по суті спору.

У зв`язку з перебуванням головуючого у даній справу судді Смородінової О.Г. у відпустці (наказ господарського суду № 277-б від 02.11.2022) в період з 21.11.2022 по 12.12.2022, засідання, призначене у даній справі на 06.12.2022 не відбулося.

Ухвалою суду від 18.11.2022 підготовче засідання у даній справі було призначено на 27 грудня 2022 року о 12:00.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.12.2022, за відсутності представників сторін, судом було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі № 915/487/22 на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 31 січня 2023 року об 11:40.

25.01.2023 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:

- заява № 01/1 від 18.01.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 26.01.2023;

- відзив № 01/1 від 18.01.2023 на позовну заяву, за змістом якого товариство просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити.

У відзиві відповідач, посилаючись на приписи кодексу ГРМ, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки військові дії на території регіону призвели до значного руйнування об`єктів цивільної інфраструктури внаслідок чого сталося суттєве падіння попиту на природний газ. Таким чином, відповідач посилаючись на п. 10.1 Розділу Х Договору та лист № 1401 від 14.09.2022 вважає, що військові дії на території України є форс-мажорними обставинами, які унеможливлюють додержання Товариством вимог глави 6 Кодексу ГРМ відповідно до якого розрахунки споживача за послуги розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюється виходячи з величини річної замовленої потужності об`єктів споживача, адже ситуація, яка склалася, місячна вартість послуги розподілу природного газу перевищує місячний прибуток Товариства.

26.01.2023 до суду від позивача надійшла заява б/н від 25.01.2023 (вх. № 935/23) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 26.01.2023.

30.01.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 30.01.2023 (вх. № 1046/23), у якому вважає необґрунтованими доводи відповідача, викладені у відзиві.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 31 січня 2023 року об 11:40, не відбулося оскільки у період з 10:20 по 11:48, зокрема, протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 31.01.2023 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі; призначено підготовче засідання на 28 лютого 2023 року о 12:00.

13.02.2023 до суду від позивача надійшла заява б/н від 12.02.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 13.02.2023.

22.02.2023 на офіційну електронну пошту суду від відповідача надійшли додаткові пояснення № 02/3 від 03.02.2023, а також сканкопії документів.

Суд зауважує, що під час надходження додаткових пояснень № 02/3 від 03.02.2023 та пакету документів на електронну пошту суду було виявлено, що документи (файли) не підписано електронним підписом.

23.02.2023 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення № 02/3 від 03.02.2023, за змістом яких товариство наполягає на необґрунтованості позовних вимог і просить суд у задоволенні позову відмовити.

До пояснень товариством було, зокрема, додано копію листа ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2020, посилаючись на який відповідач зазначив, що за повідомленням ТПП, даний лист, особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів \ встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 20.02.2023 по 01.03.2023, ухвалою суду від 02.03.2023 підготовче засідання у даній справі було призначено на 28 березня 2023 року о 12:00.

23.03.2023 до суду від позивача надійшла заява б/н від 23.03.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 23.03.2023.

28.03.2023 на офіційну електронну пошту суду від відповідача надійшла заява № 01/3 від 23.03.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка залишена судом без розгляду з наведенням відповідної мотивації в ухвалі суду від 28.03.2023.

Ухвалою суду від 28.03.2023 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі; відкладено підготовче засідання на 25 квітня 2023 року о 12:10; зобов`язано учасників справи скласти акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами за спірний у даній справі період (березень 2022 року - вересень 2022 року). Ініціативу щодо оформлення даного акту покладено на позивача.

19.04.2023 до суду від відповідача надійшла заява № 01/4 від 19.04.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20.04.2023 до суду від позивача надійшла заява б/н від 19.04.2023 (вх. № 4882/23) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв`язку з участю головуючого у даній справі судді - Смородінової О.Г. у підготовці суддів місцевих господарських судів (наказ Господарського суду Миколаївської області № 13-в від 18.04.2023) в період з 24.04.2023 по 28.04.2023, ухвалою суду від 20.04.2023 підготовче засідання у даній справі було відкладено на 23 травня 2023 року о 12:10.

17.05.2023 до суду від відповідача надійшла заява № 01/5 від 17.05.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 19.05.2023.

23.05.2023 до суду від позивача надійшла заява б/н від 23.05.2023 (вх. № 6496/23) про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, у якій товариство просить суд стягнути з ТОВ «Південьгаззбут» (ЄДРПОУ 43589091) на користь АТ «МИКОЛАЇВГАЗ» (ЄДРПОУ 05410263) заборгованість в сумі 796 352,55 грн., пеню в сумі 345 212,87 грн., три відсотка річних в сумі 29 775,64 грн., інфляційні збитки в сумі 187 285,56 грн., всього 1 358 626,62 грн, а також судові витрати в сумі 20 379,40 грн; повернути АТ «МИКОЛАЇВГАЗ» (ЄДРПОУ 05410263) 1 707,32 грн. зайве сплаченого судового збору.

У підготовчому засіданні, проведеному 23.05.2023 за участю представників обох сторін, було оголошено перерву до 30 травня 2023 року о 13:20.

30.05.2023 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 29.05.2023 (вх. № 6858/23) із яким товариство надало суду окремий розрахунок зменшення суми основного боргу.

В судовому засіданні 30.05.2023 судом було розглянуто заяву позивача б/н від 23.05.2023 (вх. № 6496/23) про збільшення/зменшення розміру позовних вимог.

Так, судом встановлено, що позивач зменшив розмір суми основного боргу до стягнення, мотивуючи тим, що загальна вартість послуги з розподілу природного газу за період березень 2022 року - вересень 2022 року склала 1 826 789,83 грн, що підтверджується відповідними актами. В свою чергу, відповідачем зобов`язання за договором були виконані з порушенням його умов, станом на 22.05.2023 відповідачем перераховано 1 030 437,26 грн. Заборгованість за Договором станом на 22.05.2023 складає 796 352,55 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.05.2023 усно зазначив, що заява про зменшення/збільшення розміру позовних вимог є необґрунтованою, адже платежі, які здійснювалися відповідачем - це плата за розподіл газу на 2023 рік, а не погашення заборгованості, тобто сплата відбувалася за інший період, а не за той, який є спірним.

За результатами розгляду заяви позивача б/н від 23.05.2023 (вх. № 6496/23) суд зауважив, що відповідно до приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визначено процесуальні права та обов`язки сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали заяви б/н від 23.05.2023 (вх. № 6496/23) про збільшення/зменшення розміру позовних вимог суд встановив, що вказана заява подана позивачем із дотриманням вимог процесуального закону та прийняв її до розгляду.

Ухвалою суду від 30.05.2023 було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 27 червня 2023 року о 13:00.

30.05.2023 до суду від позивача надійшов лист б/н від 30.05.2023 (вх. № 6889/23) щодо виконання вимог ухвали суду від 28.03.2023.

21.06.2023 до суду від відповідача надійшла заява № 01/6 від 21.06.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 22.06.2023.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 26.06.2023 по 03.07.2023, судове засідання у даній справі, призначене на 27.06.2023 не відбулося.

Ухвалою суду від 04.07.2023 розгляд справи № 915/487/22 по суті було призначено на 25 липня 2023 року о 13:00.

20.07.2023 до суду від відповідача надійшла заява № 01/06 від 20.07.2023 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 25.07.2023.

Ухвалою суду від 25.07.2023 було відкладено розгляд справи по суті на 19 вересня 2023 року о 12:10.

18.09.2023 на офіційну електронну пошту суду від відповідача надійшла заява № 01/9 від 12.09.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 18.09.2023.

19.09.2023 до суду від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» надійшло клопотання б/н від 19.09.2023 (вх. № 12281/23) про розгляд справи по суті за відсутності представника позивача.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

19.09.2023 учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 19.09.2023 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників позивача та відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В:

30.09.2015 Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 було затверджено Кодекс газорозподільних систем (Далі - Кодекс ГРМ), який набрав чинності 27.11.2015.

Приписами п. 1 гл. 1 розд. VI Кодексу ГPM передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі) які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09 2015 № 2498 було затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір)

Пунктом 1.1 Типового договору розподілу природного газу (далі - Договір) передбачено, що він є публічним, регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору; є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3. Договору).

15 травня 2020 року між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ», як Оператором ГРМ, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ», як Споживачем, було укладено Договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом підписання заяви-приєднання № 42AP540-3098-20 від 15.05.2020.

Пунктом 2.1 Договору передбачено його предмет згідно якого Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п 6.1 Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу

Місячна вартість послуги розподілу природною газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3 Договору).

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем» (п.6.8 Договору).

При цьому, постановою НКРЕКП від 22.12.2021 року № 2762 для позивача на період з 01.01.2022 року встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - в розмірі 1,99 грн. за 1 м3 (без урахування ПДВ).

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги з розподілу природного газу, а також пені, процентів річних, інфляційних втрат, внаслідок порушення останнім грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- заява-приєднання № 42AP540-3098-20 від 15.05.2020 із додатками до неї;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2021;

- акти наданих послуг (за період з березня 2022 року по вересень 2022 року);

- лист Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» № 54003.1-СЛ-13074-0922 від 19.09.2022;

- реєстри руху грошових коштів по банку;

- акти звіряння взаємних розрахунків (підписані одноособово позивачем).

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ» № 1401 від 14.09.2022;

- акти приймання-передачі природного газу (за період з січня по грудень 2021 року та з лютого по грудень 2022 року);

- лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022;

- реєстри операцій: за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022;

- платіжні інструкції за період з 15.03.2021 по 29.12.2022.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Як зазначено вище, між позивачем, як Оператором ГРМ, та відповідачем, як Споживачем, 15.05.2020 укладено договір, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Суд зауважує, що газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ).

Матеріали справи свідчать, що на виконання вимог вищенаведеного Договору позивач передав, а відповідач прийняв послуги по розподілу природного газу в період з березня 2022 року по вересень 2023 року на загальну суму 1 826 789,83 грн, що вбачається з актів наданих послуг:

- № МКП82007265 від 31.03.2022 на суму 260 969,98 грн;

- № МКП82009879 від 30.04.2022 на суму 260 969,98 грн;

- № МКП82012047 від 31.05.2022 на суму 260 969,98 грн;

- № МКП82014863 від 30.06.2022 на суму 260 969,98 грн;

- № МКП82017781 від 31.07.2022 на суму 260 969,95 грн;

- № МКП82020265 від 31.08.2022 на суму 260 969,98 грн;

- № МКП82021761 від 30.09.2022 на суму 260 969,98 грн.

Наведені акти були направлені позивачем на підпис відповідачу супровідним листом № 54003.1-СЛ-13074-0922 від 19.09.2022 разом із рахунками на оплату та з проханням сплатити заборгованість в найкоротший терпін.

Цей лист (№ 54003.1-СЛ-13074-0922 від 19.09.2022) відповідач отримав нарочно, про що вказує підпис та печатка юридичної особи.

Разом із тим, до матеріалів позовної заяви позивач надав вищенаведені акти підписані одноособово, оскільки акти, що були надіслані відповідачу, на адресу Оператора ГРМ не повернулися.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що акти приймання-передачі природного газу, надані відповідачем до додаткових пояснень (які за своїм змістом фактично є запереченнями на відповідь на відзив) (т. 1, а.с. 156-158, 166-179), складені за період січня 2021 року по грудень 2021 року, лютий 2022 року та з жовтня 2022 року по грудень 2022 року не стосуються предмету даного позову , отже, не підлягали оцінці судом.

За даними позивача, відповідачем послуги з розподілу природного газу оплачені лише частково.

Так, реєстр руху грошових коштів по банку підтверджує інформацію позивача станом на 24.10.2022 про часткову оплату відповідачем отриманих послуг, а саме - на загальну суму 623 969,98 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, борг відповідача станом на 31.10.2022 (з урахуванням наявності у Споживача переплати за попередній період у розмірі 0,02 грн) становив 1 202 819,83 грн (-0,02 грн + 1 826 789,83 грн - 623 969,98 грн).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом № 54003.1-СЛ-13074-0922 від 19.09.2022, в якому пропонував в 2-х денний термін підписати, скріпити печаткою та повернути по одному примірнику кожного акту та сплатити за послуги з розподілу природного газу. Додатками до цього листа виступили акти наданих послуг та рахунки на оплату.

Лист був отриманий відповідачем нарочно, разом із тим, відповідь на нього відсутня в матеріалах справи.

Однак, до відзиву відповідач надав лист-звернення від 14.09.2022 до позивача, в якому, посилаючись на воєнний стан в державі та умови п. 10.1 Розд. Х Типового договору, висловив пропозицію щодо встановлення плати за розподіл природного газу на рівні спожитого газу.

Зменшуючи заявлену до стягнення суму основного боргу, позивач надав до суду дані про проведені відповідачем оплати у період з 27.10.2022 по 11.05.2023 на загальну суму 406 467,28 грн.

Отже, за розрахунком позивача, борг відповідача станом на 22.05.2023 становить 796 352,55 грн.

Свого контррозрахунку відповідач не надав, доводи та факти позивача не спростував, хоча усно заперечив у судовому засіданні на зменшений розрахунок основного боргу, вказавши, що платежі, які здійснювалися відповідачем - це плата за розподіл газу на 2023 рік, а не погашення заборгованості, тобто сплата відбувалася за інший період, а не за той, який є спірним.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за послуги з розподілу природного газу закон покладає на споживача (в даному випадку на відповідача у справі).

Відповідач таких доказів у даній справі суду не надав.

Разом із тим, суд зауважує, що відповідач в заявах по суті посилався на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, зазначаючи, зокрема, про те, що військові дії на території України є форс-мажорними обставинами які унеможливлюють додержання Товариством вимог глави 6 Кодексу ГРМ відповідно до якого розрахунки споживача за послуги розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єктів споживача, адже за ситуації яка склалася, місячна вартість послуги розподілу природного газу перевищує місячний прибуток Товариства.

Відповідач в письмових запереченнях додатково зазначив про соціальну важливість об`єкту споживання природного газу - автомобільної газонаповнювальної компресорної станції Товариства, адже у період паливного дефіциту в країні та у місті (травень 2022 - липень 2022) АГНКС Товариства безперебійно та стабільно була здатна забезпечити пальним транспорт соціально важливих підприємств, установ та фізичних осіб.

Стосовно повідомлення про форс-мажорні обставини, відповідач зауважив, що Торгово-промислова палата України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась Україна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 рок) загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (зазначений лист було доєднано до матеріалів справи). За повідомленням ТПП, даний лист, особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, мас право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів \ встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.

З огляду на вказане, суд зазначає, що Розділом Х Типового договору розподілу природного газу передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що всупереч наведеним пунктам Договору, відповідач по-перше тільки через пів року після настання, як він вважав, обставин непереборної сили, повідомив про неможливість виконання прийнятих на себе зобов`язань, а по-друге, не надав жодного підтверджуючого документу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У контексті приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства та умов Договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

При цьому лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1, на який міститься посилання у відзиві, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.

За відсутності у відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, необґрунтованими та безпідставними є посилання останнього на наявність обставин непереборної сили, як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Крім того, доводи відповідача щодо необхідності зарахування оплат які здійснювалися відповідачем у 2023 році як плати за розподіл газу на 2023 рік, а не погашення заборгованості за 2022 рік спростовуються положеннями п. 6.7 Типового договору розподілу природного газу, відповідно до якого у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за надані послуги з розподілу природного газу у повному обсязі за спірний період не представив, відповідно доводи позивача не спростував, як і не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за послуги з розподілу природного газу в сумі 796 352,55 грн, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 796 352,55 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

- пеню на загальну суму 345 212,87 грн за сукупний період з 11.04.2022 по 10.04.2023 (з урахуванням динаміки формування боргу);

- 3 % річних на загальну суму 29 775,64 грн за сукупний період з 11.04.2022 по 22.05.2023 (з урахуванням динаміки формування боргу);

- інфляційні втрати на загальну суму 187 285,56 грн за сукупний період з березня 2022 року по квітень 2023 року (з урахуванням динаміки формування боргу).

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Суд перевірив розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено правильно, а, отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8.2 Типового договору розподілу природного газу у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та відповідних положень Типового договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

За перевіркою суду, відповідні розрахунки позивачем проведено правильно, а, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір підлягає покладенню на відповідача у повному обсязі (з урахуванням зменшення позовних вимог позивачем).

При цьому, відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Виходячи із системного аналізу норм Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 22 086,72 грн, на підтвердження чого суду надано копію платіжного доручення № 376 від 28.10.2022 на суму 22 086,72 грн.

Враховуючи наведені норми та обставини, у зв`язку зі зменшенням позивачем позовних вимог, суд вважає за можливе клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про повернення судового збору задовольнити та повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1707,32 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення № 376 від 28.10.2022 на суму 22 086,72 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ» (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 199/1; ідентифікаційний код 43589091) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; ідентифікаційний код 05410263) заборгованість в сумі 796 352,55 грн, пеню в розмірі 345 212,87 грн, 3 % річних в розмірі 29 775,64 грн, інфляційні втрати в розмірі 187 285,56 грн, а також 20 379,40 грн судового збору.

Повернути Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; ідентифікаційний код 05410263) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1707,32 грн, перерахований відповідно до платіжного доручення № 376 від 28.10.2022 на суму 22 086,72 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; ідентифікаційний код 05410263);

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ» (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 199/1; ідентифікаційний код 43589091).

Повне рішення складено та підписано судом 29.09.2023.

Суддя О.Г. Смородінова