Рішення

від 07.09.2023 по справі 916/1914/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1914/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "Чорномор`я" (код ЄДРПОУ 05905705, 65008, м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка, 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутон Плюс" (код ЄДРПОУ 40386100, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 25042882, 65032, м.Одеса, пр.-т Шевченка, 4)

про розірвання договору, виселення та стягнення 220928,86 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Яковлева А.О., в порядку самопредставництва

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Капітанчук Н.М., в порядку самопредставництва

в с т а н о в и в:

Позивач Одеське обласне комунальне підприємство "Видавництво "Чорномор`я" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутон Плюс" про розірвання договору, виселення та стягнення 220928,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору оренди нерухомого майна від 17.08.2017.

Ухвалою від 05.06.2023 позовну заяву Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "Чорномор`я" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 06.07.2023; залучено Одеську обласну раду до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 06.07.2023 відкладено підготовче засідання на 27.07.2023.

10.07.2023 Одеською обласною радою подано пояснення по суті справи.

Ухвалою від 27.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 04.09.2023, закрито підготовче провадження у справі №916/1914/23, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 18.08.2023.

В судовому засіданні 18.08.2023 оголошено перерву до 07.09.2023.

В судове засідання 07.09.2023 з`явились представники позивача та третьої особи.

Представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просить їх задовольнити.

Представник третьої особи вимоги позивача вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвали суду, направлені відповідачу за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 07.09.2023, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та третьої особи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 17.08.2017 між Одеським обласним комунальним підприємством "Видавництво "Чорномор`я" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плутон Плюс" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди майна, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху виробничого корпусу літ.В №3-85 загальною площею 79,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бориса Дерев`янка, 1, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою від 18.04.2017, становить 319466,00 грн. (у подальшому - майно), з метою розміщення виробництва пластикових карток.

За умовами п.2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно п.2.3 договору, майно вважається поверненим орендодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) майна.

В розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо орендної плати.

Так, орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2017 року - 2795,33 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2017 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за квітень-серпень 2017 року, після їх повідомлення Держкомстатом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.1).

Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики, зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.3.2).

Орендна плата, сплачена несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується орендодавцеві з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п.3.3).

Якщо орендар не вносить орендної плати протягом 60 днів понад строку її сплати, вказаного у п.3.1 цього договору, це є підставою для орендодавця щодо розірвання договору у порядку, встановленому чинним законодавством України, що не звільняє орендаря від обов`язків по сплаті пені та орендної плати за час користування майном (п.3.4).

Вказана у п.3.1 договору орендна плата не враховує ПДВ, експлуатаційні витрати орендодавця по утриманню об`єкта оренди, податок на землю тощо, які сплачуються орендарем окремо, на підставі виставлених орендодавцем рахунків за ставками, що діють на час сплати. У разі несплати вказаних у цьому пункті коштів протягом більш ніж 60 днів з моменту виставлення рахунку, орендодавець має право на розірвання цього договору (п.3.5).

За умовами п.4.1 договору, орендар повинен використовувати орендоване майно у відповідності до його цільового призначення та умов цього договору, своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату та кошти, вказані в п.3.5 договору. Якщо орендар використовує приміщення не за його цільовим призначенням, орендодавець має право на розірвання цього договору. У такому випадку орендар повинен відшкодувати орендодавцю спричинені цим збитки та сплатити штраф у розмірі 6 розмірів орендної плати, що встановлена п.3.1 договору, з урахуванням індексу інфляції на час сплати.

Відповідно до п.4.9 договору, орендар несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження орендованого майна та повинен у тижневий термін з моменту набрання договором юридичної сили застрахувати його на користь орендодавця у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно п.4.10 договору, орендар повинен поновлювати договори страхування орендованого майна таким чином, щоб на час закінчення дії попереднього договору страхування наступний вже було укладено.

Відповідно до п.4.12 договору, орендар повідомляє орендодавця та власника майна про укладання та переукладання договорів страхування протягом тижня після їх переукладання та надсилає їм копії нових договорів страхування.

Згідно п.4.13 договору, у разі порушення строків, вказаних у п.п.4.9, 4.10, 4.12, орендар сплачує штраф у розмірі 1/20 від суми орендної плати з урахуванням індексу інфляції на час сплати за кожний день прострочення, враховуючи день сплати.

За умовами п.7.1 договору, орендодавець та власник мають право контролювати наявність, стан, напрямки використання майна, в тому числі здійснювати такий контроль шляхом візуального огляду зі складанням відповідного акта обстеження.

Згідно п.8.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього договору.

Відповідно до п.9.1 договору, договір діє з 17 серпня 2017 року і до 17 липня 2020 року.

Дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі майна, що орендується; достроково, за згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.9.4 договору).

У разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцеві не пізніше трьох робочих днів. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкової загибелі або пошкодження та сплачує орендодавцеві неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном, визначеної відповідно до пункту 3.1 цього договору за весь час прострочення (п.9.5 договору).

Зміни та доповнення до договору підлягають оформленню відповідної додаткової угоди за підписом сторін і повинні бути погоджені з власником майна. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається (п.9.8 договору).

Згідно п.9.9, договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за цим договором, а також у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Орендар повинен за 30 днів сповістити орендодавця про припинення договору, надіславши повідомлення та заяву (п.9.10 договору).

Орендар повинен за 60 днів до завершення терміну дії договору сповістити орендодавця про намір продовжити термін дії договору, надіславши йому повідомлення та заяву (п.9.11 договору).

Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

В якості додатку до договору сторонами підписано розрахунок орендної плати нежитлового приміщення.

За Актом приймання-передачі майна від 01.10.2017 нежитлове приміщення - об`єкт оренди передано орендарю (т.1 а.с.149).

26.06.2020 між сторонами укладено додаткову угоду (т.1 а.с.150), якою, крім іншого, п.3.1 договору було викладено в наступній редакції: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, та становить без ПДВ за базовий місяць - травень 2020 року, згідно розрахунку орендної плати за оренду нерухомого майна 3406,44 грн. Орендна плата за червень 2020 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень 2020 року після його повідомлення Державною службою статистики України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Крім того, вказаною додатковою угодою продовжено термін дії договору оренди, укладеного 17 серпня 2017 року, до 31 травня 2023 року (включно).

Додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін та погоджена власником майна Одеською обласною радою.

Водночас, як стверджує позивач, орендар систематично порушував умови договору в частині внесення орендної плати та експлуатаційних витрат по утриманню об`єкта оренди, у зв`язку з чим станом на 21.04.2023 за ним обліковується заборгованість з орендної плати в розмірі 56207,18 грн. та 100571,07 грн. експлуатаційних витрат.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою орендної плати позивачем нараховано відповідачу 9389,03 грн. пені.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідач, в порушення пунктів 4.9-4.12 договору, не застрахував орендоване майно в період з 01.01.2021 по 08.03.2021, з 09.03.2022 по цей час, у зв`язку з чим має сплатити штраф в розмірі 3982,64 грн.

Також, 19.04.2023 комісією ООКП "Видавництво "Чорномор`я" за участю представника власника майна Одеської обласної ради було проведено перевірку орендованого майна, за результатами якої складено акт перевірки від 19.04.2023.

За результатами перевірки встановлено, що в порушення п.п.1.1, 4.1, 4.5 договору орендоване майно використовується не за цільовим призначенням; в порушення п.4.6 договору орендарем не забезпечено дотримання пожежної безпеки майна; в порушення п.5.3 договору орендарем проведено реконструкцію орендованого майна без згоди орендодавця.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору щодо цільового використання об`єкта нерухомості, позивачем, в порядку положень пункту 4.1 договору, нараховано 36081,78 грн. штрафу за нецільове використання приміщення.

Враховуючи вищевикладені порушення, позивач 21.04.2023 звернувся до відповідача з вимогою-повідомленням №106/1, в якій зазначив про відмову від продовження дії договору оренди після 31.05.2023 та вимагав сплатити заборгованість з орендної плати та експлуатаційних платежів, суми штрафів.

Однак, вимога залишена відповідачем без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом, відповідно до якого останній просить: розірвати договір оренди у зв`язку із порушенням відповідачем його умов, виселити ТОВ "Плутон Плюс" з орендованого приміщення та стягнути з орендаря 56207,18 грн. заборгованості з орендної плати, 100571,07 грн. заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат орендодавця по утриманню об`єкта оренди, 9727,85 грн. пені, 36081,78 грн. штрафу за використання приміщення не за його цільовим призначенням, 3982,64 грн. штрафу за відсутність договору страхування орендованого майна, 12169,00 грн. інфляційних витрат та 2189,34 грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Щодо вимог позивача про стягнення 56207,18 грн. заборгованості з орендної плати та 100571,07 грн. заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат орендодавця по утриманню об`єкта оренди.

Приписами частин першої, третьої і п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX (з подальшими змінами), орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Так, положеннями п.3.1 договору оренди майна від 17.08.2017, в редакції додаткової угоди від 26.06.2020, визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, та становить без ПДВ за базовий місяць - травень 2020 року, згідно розрахунку орендної плати за оренду нерухомого майна 3406,44 грн. Орендна плата за червень 2020 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень 2020 року після його повідомлення Державною службою статистики України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до актів надання послуг №340 від 28.02.2022, №566 від 31.03.2022, №772 від 30.04.2022, №975 від 31.05.2022, №1184 від 30.06.2022, №1333 від 31.07.2022, №1746 від 30.09.2022, №1961 від 31.10.2022 та розрахунку нарахованої орендної плати (т.1 а.с.153-160, 195), заборгованість ТОВ "Плутон Плюс" з орендної плати складає 56207,18 грн.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено судом, між сторонами виникли договірні відносини, за якими відповідач зобов`язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (позивач).

Також, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем повної оплати орендної плати.

Враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 56207,18 грн. є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

За умовами п.3.5 договору, вказана у п.3.1 договору орендна плата не враховує ПДВ, експлуатаційні витрати орендодавця по утриманню об`єкта оренди, податок на землю тощо, які сплачуються орендарем окремо, на підставі виставлених орендодавцем рахунків за ставками, що діють на час сплати.

Позивачем в обґрунтування вимог в цій частині подано копії актів надання послуг (відшкодування витрат на утримання орендованого майна) на загальну суму 45931,71 грн., а саме №343 від 28.02.2022, №569 від 31.03.2022, №775 від 30.04.2022, №976 від 31.05.2022, №1187 від 30.06.2022, №1407 від 31.07.2022, №1820 від 30.09.2022, №2008 від 31.10.2022 (т.1 а.с.161-168).

Акти підписані уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

Решта вимог в цій частині в розмірі 54639,36 грн., згідно пояснень представника позивача, підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків (т.1 а.с.181), оскільки інші акти надання послуг з відшкодування витрат на утримання орендованого майна були направлені відповідачу для підписання, однак не були повернуті на адресу орендодавця, а тому відсутні у останнього.

З огляду на викладене суд зауважує, що в матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 15.04.2023, який підписаний уповноваженою особою позивача, підпис представника відповідача відсутній.

При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Таким чином, за відсутності у матеріалах справи первинних документів на підтвердження розміру заявлених до відшкодування витрат на утримання орендованого майна, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 15.04.2023 не є належним доказом виникнення у відповідача зобов`язань з оплати експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна відповідно до умов цього договору.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна підлягають частковому задоволенню в розмірі 45931,71 грн. (які підтверджені первинними документами), у задоволенні решти вимог в сумі 54639,36 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 9727,85 грн. пені, 36081,78 грн. штрафу за використання приміщення не за його цільовим призначенням, 3982,64 грн. штрафу за відсутність договору страхування орендованого майна, 12169,00 грн. інфляційних витрат та 2189,34 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків; у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором згідно з ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, умовами п.3.3 договору визначено, що орендна плата, сплачена несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується орендодавцеві з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків сплати орендної плати позивачем була нарахована пеня у розмірі 9727,85 грн.

Як слідує з розрахунку заявленої до стягнення пені (т.1 а.с.195-196), початком періоду нарахування пені позивачем було визначено 11 число наступного за розрахунковим періодом місяця.

Водночас, суд не погоджується з вказаною позицією, оскільки позивачем не враховано умови додаткової угоди від 26.06.2020 до договору оренди майна від 17.08.2017, якою було внесено зміни в п.3.1 договору та визначено, що орендна перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

З огляду на викладене, судом здійснено власний розрахунок пені, початок нарахування якої проведено з урахуванням положень додаткової угоди, кінцевою датою визначено дату, вказану позивачем у розрахунку.

Розрахунок пені:

1) Період розрахунку: з 16.07.2022 року по 21.07.2022 року - 6 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 4 390,94 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 6 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 36,09 грн.

Період розрахунку: з 22.07.2022 року по 08.09.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 4 390,94 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 294,73 грн.

Період розрахунку: з 09.09.2022 року по 20.10.2022 року - 42 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 4 390,94 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 252,63 грн.

Період розрахунку: з 21.10.2022 року по 08.12.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 4 390,94 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 294,73 грн.

Період розрахунку: з 09.12.2022 року по 31.12.2022 року - 23 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 4 390,94 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 23 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 138,34 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 11.01.2023 року - 11 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 4 390,94 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 11 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 66,16 грн.

2) Період розрахунку: з 16.08.2022 року по 08.09.2022 року - 24 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 358,24 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 24 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 176,16 грн.

Період розрахунку: з 09.09.2022 року по 20.10.2022 року - 42 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 358,24 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 308,28 грн.

Період розрахунку: з 21.10.2022 року по 08.12.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 358,24 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 359,66 грн.

Період розрахунку: з 09.12.2022 року по 31.12.2022 року - 23 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 358,24 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 23 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 168,82 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 26.01.2023 року - 26 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 358,24 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 26 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 190,84 грн.

Період розрахунку: з 27.01.2023 року по 11.02.2023 року - 16 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 358,24 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 16 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 117,44 грн.

3) Період розрахунку: з 16.09.2022 року по 20.10.2022 року - 35 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 531,53 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 35 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 265,21 грн.

Період розрахунку: з 21.10.2022 року по 08.12.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 531,53 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 371,29 грн.

Період розрахунку: з 09.12.2022 року по 31.12.2022 року - 23 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 531,53 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 23 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 174,28 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 26.01.2023 року - 26 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 531,53 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 26 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 197,01 грн.

Період розрахунку: з 27.01.2023 року по 11.03.2023 року - 44 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 531,53 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 44 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 333,41 грн.

4) Період розрахунку: з 16.10.2022 року по 20.10.2022 року - 5 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 592,38 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 5 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 38,30 грн.

Період розрахунку: з 21.10.2022 року по 08.12.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 592,38 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 375,38 грн.

Період розрахунку: з 09.12.2022 року по 31.12.2022 року - 23 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 592,38 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 23 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 176,20 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 26.01.2023 року - 26 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 592,38 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 26 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 199,18 грн.

Період розрахунку: з 27.01.2023 року по 16.03.2023 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 592,38 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 375,38 грн.

Період розрахунку: з 17.03.2023 року по 11.04.2023 року - 26 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 592,38 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 26 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 199,18 грн.

5) Період розрахунку: з 16.11.2022 року по 08.12.2022 року - 23 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 698,64 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 23 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 179,55 грн.

Період розрахунку: з 09.12.2022 року по 31.12.2022 року - 23 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 698,64 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 23 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 179,55 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 26.01.2023 року - 26 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 698,64 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 26 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 202,97 грн.

Період розрахунку: з 27.01.2023 року по 16.03.2023 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 698,64 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 382,51 грн.

Період розрахунку: з 17.03.2023 року по 27.04.2023 року - 42 дні

[Розрахункова ставка] =25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 698,64 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 327,87 грн.

Період розрахунку: з 28.04.2023 року по 28.04.2023 року - 1 день

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 698,64 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 1 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 7,81 грн.

6) Період розрахунку: з 16.12.2022 року по 31.12.2022 року - 16 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 842,34 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 16 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 128,05 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 26.01.2023 року - 26 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 842,34 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 26 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 208,08 грн.

Період розрахунку: з 27.01.2023 року по 16.03.2023 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 842,34 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 392,16 грн.

Період розрахунку: з 17.03.2023 року по 27.04.2023 року - 42 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 842,34 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 336,13 грн.

Період розрахунку: з 28.04.2023 року по 28.04.2023 року - 1 день

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 842,34 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 1 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 8,00 грн.

7) Період розрахунку: з 16.01.2023 року по 26.01.2023 року - 11 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 883,24 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 11 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 88,65 грн.

Період розрахунку: з 27.01.2023 року по 16.03.2023 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 883,24 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 394,90 грн.

Період розрахунку: з 17.03.2023 року по 27.04.2023 року - 42 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 883,24 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 338,49 грн.

Період розрахунку: з 28.04.2023 року по 28.04.2023 року - 1 день

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 883,24 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 1 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 8,06 грн.

8) Період розрахунку: з 16.02.2023 року по 16.03.2023 року - 29 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 924,42 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 29 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 235,35 грн.

Період розрахунку: з 17.03.2023 року по 27.04.2023 року - 42 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 924,42 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 340,86 грн.

Період розрахунку: з 28.04.2023 року по 28.04.2023 року - 1 день

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 924,42 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 1 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 8,12 грн.

9) Період розрахунку: з 16.03.2023 року по 16.03.2023 року - 1 день

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 971,82 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 1 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 8,18 грн.

Період розрахунку: з 17.03.2023 року по 27.04.2023 року - 42 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 971,82 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 343,58 грн.

Період розрахунку: з 28.04.2023 року по 28.04.2023 року - 1 день

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 5 971,82 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 1 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 8,18 грн.

10) Період розрахунку: з 16.04.2023 року по 27.04.2023 року - 12 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 6 013,63 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 12 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 98,85 грн.

Період розрахунку: з 28.04.2023 року по 28.04.2023 року - 1 день

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 6 013,63 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 1 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 8,24 грн.

Отже, за розрахунком суду належною до стягнення сумою пені за несвоєчасну сплату орендної плати є 9342,84 грн.

Таким чином, вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 9342,84 грн., у задоволенні решти вимоги в сумі 385,01 грн. пені слід відмовити за необґрунтованістю.

В п.1.1 договору оренди майна від 17.08.2017 визначено, що нежитлове приміщення передається в оренду з метою розміщення виробництва пластикових карток.

За умовами п.4.1 договору, орендар повинен використовувати орендоване майно у відповідності до його цільового призначення та умов цього договору, своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату та кошти, вказані в п.3.5 договору. Якщо орендар використовує приміщення не за його цільовим призначенням, орендодавець має право на розірвання цього договору. У такому випадку орендар повинен відшкодувати орендодавцю спричинені цим збитки та сплатити штраф у розмірі 6 розмірів орендної плати, що встановлена п.3.1 договору, з урахуванням індексу інфляції на час сплати.

Як зазначено вище, 19.04.2023 комісією ООКП "Видавництво "Чорномор`я" за участю представника власника майна Одеської обласної ради було проведено перевірку орендованого майна, за результатами якої складено акт перевірки від 19.04.2023.

За результатами перевірки встановлено, що в порушення п.п.1.1, 4.1, 4.5 договору орендоване майно використовується не за цільовим призначенням; в порушення п.4.6 договору орендарем не забезпечено дотримання пожежної безпеки майна; в порушення п.5.3 договору орендарем проведено реконструкцію орендованого майна без згоди орендодавця.

Так, в приміщенні не розміщено виробництво пластикових карток, немає жодного обладнання з виробництва пластикових карток, натомість ведуться роботи по виготовленню маскувальних сіток, приміщення використовується під склад. Також зафіксовано перебування у приміщенні сторонніх невстановлених осіб, які не можуть повідомити, яке вони мають відношення до орендаря приміщення.

Вказані обставини підтверджені Актом перевірки майна від 19.04.2023, що передано ООКП "Видавництво "Чорномор`я" в оренду ТОВ "Плутон Плюс" на підставі договору оренди майна від 17.08.2017 та додаткової угоди до нього від 26.06.2020, та відповідними фото приміщення, в якому проводилась перевірка, від 19.04.2023 (т.1 а.с.185-189).

У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору щодо цільового використання об`єкта нерухомості, позивачем, в порядку положень пункту 4.1 договору, нараховано 36081,78 грн. штрафу за нецільове використання приміщення.

Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення штрафу та встановлено, що останній проведено арифметично правильно.

Вимоги в цій частині є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.4.9 договору, орендар несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження орендованого майна та повинен у тижневий термін з моменту набрання договору юридичної сили застрахувати його на користь орендодавця у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно п.4.10 договору, орендар повинен поновлювати договори страхування орендованого майна таким чином, щоб на час закінчення дії попереднього договору страхування наступний вже було укладено.

Відповідно до п.4.12 договору, орендар повідомляє орендодавця та власника майна про укладання та переукладання договорів страхування протягом тижня після їх переукладання та надсилає їм копії нових договорів страхування.

Згідно п.4.13 договору, у разі порушення строків, вказаних у п.п.4.9, 4.10, 4.12, орендар сплачує штраф у розмірі 1/20 від суми орендної плати з урахуванням індексу інфляції на час сплати за кожний день прострочення, враховуючи день сплати.

Так в матеріалах справи містяться договори добровільного страхування майна за період з 21.09.2017 по 20.09.2018, з 13.09.2018 по 12.09.2019, з 23.09.2019 по 22.09.2020, з 23.09.2020 по 31.12.2020, з 09.03.2021 по 08.03.2022 (т.1 а.с.169-173).

Доказів страхування орендованого майна з 01.01.2021 по 08.03.2021, з 09.03.2022 до закінчення договору оренди майна суду не надано, доводів, наведених позивачем, щодо відсутності договорів страхування за вказані періоди не спростовано.

У зв`язку з порушенням відповідачем пунктів 4.9-4.12 договору, позивач просить стягнути з останнього штраф в розмірі 3982,64 грн.

Суд перевірив розрахунок штрафу та констатує, що останній здійснено правильно.

Вимоги в цій частині є обґрунтованими, документально доведеними, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 12169,00 грн. інфляційних витрат та 2189,34 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати та витрат на утримання орендованого майна.

Суд перевірив розрахунок заявленої до стягнення заборгованості в цій частині та зазначає наступне.

Що стосується початку періоду нарахування річних та інфляційних на суму заборгованості з орендної плати, то позивачем не було враховано умови додаткової угоди від 26.06.2020 до договору оренди майна від 17.08.2017, якою було внесено зміни в п.3.1 договору та визначено, що орендна перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

З огляду на викладене, судом здійснено власний розрахунок річних та інфляційних на суму заборгованості з орендної плати, початок нарахування яких проведено з урахуванням положень додаткової угоди, кінцевою датою визначено дату, вказану позивачем у розрахунку.

Щодо нарахування річних та інфляційних на суму заборгованості в частині відшкодування експлуатаційних витрат, то позивачем здійснено розрахунок на загальну суму заявлених вимог в цій частині в розмірі 100571,07 грн. Початком нарахування визначено перше число наступного за розрахунковим місяця, кінцевою датою нарахування - 26.04.2023.

Разом з тим, суд зауважує, що положеннями п.3.6 договору визначено, що вказана у п.3.1 договору орендна плата не враховує ПДВ, експлуатаційні витрати орендодавця по утриманню об`єкта оренди, податок на землю тощо, які сплачуються орендарем окремо, на підставі виставлених орендодавцем рахунків за ставками, що діють на час сплати. У разі несплати вказаних у цьому пункті коштів протягом більш ніж 60 днів з моменту виставлення рахунку, орендодавець має право на розірвання цього договору.

Водночас, умовами договору не визначено строку сплати експлуатаційних витрат орендодавця по утриманню об`єкта оренди.

Рахунків на оплату експлуатаційних витрат, які б містили строк їх оплати, до матеріалів справи не подано.

За приписами ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, 25.09.2022 позивач направив відповідачу вимогу №234, в якій, крім іншого, вимагав сплатити заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат орендодавця по утриманню об`єкта оренди в розмірі 192039,50 грн. (т.1 а.с.174-176).

Встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України положення стосовно пред`явлення кредитором вимоги боржнику не кореспондуються з обов`язковим отриманням кредитором доказів вручення цієї вимоги боржнику, за умови наявності в матеріалах справи доказів надіслання такої вимоги через органи поштового зв`язку на адресу боржника.

В матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу означеної вимоги, разом з тим, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, зокрема, рекомендованих поштових відправлень у межах області та між обласними центрами України, а саме, 4 дні, а також приписи ч.2 ст.530 ЦК України, датою, з якої мають нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних, є - з 06.10.2022 по 26.04.2023 (визначена позивачем).

З огляду на часткове задоволення вимог в частині стягнення заборгованості з оплати експлуатаційних витрат, річні та інфляційні мають нараховуватися на заборгованість в загальній сумі 33677,42 грн., підтверджену актами №343 від 28.02.2022, №569 від 31.03.2022, №775 від 30.04.2022, №976 від 31.05.2022, №1187 від 30.06.2022, №1407 від 31.07.2022, №1820 від 30.09.2022.

Нарахування на заборгованість, підтверджену актом №2008 від 31.10.2022, судом не проводиться, оскільки вимога з оплати вказаної заборгованості була заявлена позивачем у вимозі-повідомленні від 21.04.2023 №106/1 (т.1 а.с.178-178), у зв`язку з чим з урахуванням дати її вручення відповідачу строк оплати виходить за межі визначеного позивачем кінцевого періоду нарахування - 26.04.2023.

Розрахунок 3% річних на суму заборгованості з орендної плати:

1) Період розрахунку: з 16.07.2022 року по 31.12.2022 року - 169 днів

[Проценти] = 4 390,94 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 169 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 60,99 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 28.04.2023 року - 118 днів

[Проценти] = 4 390,94 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 118 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 42,59 грн.

2) Період розрахунку: з 16.08.2022 року по 31.12.2022 року - 138 днів

[Проценти] = 5 358,24 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 138 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 60,78 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 28.04.2023 року - 118 днів

[Проценти] = 5 358,24 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 118 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 51,97 грн.

3) Період розрахунку: з 16.09.2022 року по 31.12.2022 року - 107 днів

[Проценти] = 5 531,53 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 107 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 48,65 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 28.04.2023 року - 118 днів

[Проценти] = 5 531,53 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 118 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 53,65 грн.

4) Період розрахунку: з 16.10.2022 року по 31.12.2022 року - 77 днів

[Проценти] = 5 592,38 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 77 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 35,39 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 28.04.2023 року - 118 днів

[Проценти] = 5 592,38 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 118 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 54,24 грн.

5) Період розрахунку: з 16.11.2022 року по 31.12.2022 року - 46 днів

[Проценти] = 5 698,64 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 46 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 21,55 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 28.04.2023 року - 118 днів

[Проценти] = 5 698,64 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 118 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 55,27 грн.

6) Період розрахунку: з 16.12.2022 року по 31.12.2022 року - 16 днів

[Проценти] = 5 842,34 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 16 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 7,68 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 28.04.2023 року - 118 днів

[Проценти] = 5 842,34 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 118 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 56,66 грн.

7) Період розрахунку: з 16.01.2023 року по 28.04.2023 року - 103 дні

[Проценти] = 5 883,24 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 103 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 49,81 грн.

8) Період розрахунку: з 16.02.2023 року по 28.04.2023 року - 72 дні

[Проценти] = 5 924,42 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 72 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 35,06 грн.

9) Період розрахунку: з 16.03.2023 року по 28.04.2023 року - 44 дні

[Проценти] = 5 971,82 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 44 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 21,60 грн.

10) Період розрахунку: з 16.04.2023 року по 28.04.2023 року - 13 днів

[Проценти] = 6 013,63 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 13 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 6,43 грн.

Розрахунок 3% річних на суму заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат:

Період розрахунку: з 06.10.2022 року по 31.12.2022 року - 87 днів

[Проценти] = 33 677,42 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 87 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 240,82 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 28.04.2023 року - 118 днів

[Проценти] = 33 677,42 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 118 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 326,62 грн.

Таким чином, належною до стягнення сумою 3% річних є - 1229,76 грн., у задоволенні решти вимог в сумі 959,58 грн. річних слід відмовити.

Розрахунок збитків від інфляції на суму заборгованості з орендної плати:

1) У період з 01.08.2022 року по 26.04.2023 року індексація на суму 4 390,94 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 101,10% х 101,90% х 102,50% х 100,70% х 100,70% х 100,80% х 100,70% х 101,50% х 100,20% = 110,543% (за період Серпень 2022 - Квітень 2023) [Інфляційні нарахування] = 4 390,94 грн. (сума боргу) х 110,543% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 4 390,94 грн. (сума боргу) = 462,94 грн.

2) У період з 01.09.2022 року по 26.04.2023 року індексація на суму 5 358,24 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 101,90% х 102,50% х 100,70% х 100,70% х 100,80% х 100,70% х 101,50% х 100,20% = 109,340% (за період Вересень 2022 - Квітень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 5 358,24 грн. (сума боргу) х 109,340% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 5 358,24 грн. (сума боргу) = 500,48 грн.

3) У період з 01.10.2022 року по 26.04.2023 року індексація на суму 5 531,53 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 102,50% х 100,70% х 100,70% х 100,80% х 100,70% х 101,50% х 100,20% = 107,302% (за період Жовтень 2022 - Квітень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 5 531,53 грн. (сума боргу) х 107,302% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 5 531,53 грн. (сума боргу) = 403,90 грн.

4) У період з 01.11.2022 року по 26.04.2023 року індексація на суму 5 592,38 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 100,70% х 100,70% х 100,80% х 100,70% х 101,50% х 100,20% = 104,685% (за період Листопад 2022 - Квітень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 5 592,38 грн. (сума боргу) х 104,685% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 5 592,38 грн. (сума боргу) = 261,98 грн.

5) У період з 01.12.2022 року по 26.04.2023 року індексація на суму 5 698,64 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 100,70% х 100,80% х 100,70% х 101,50% х 100,20% = 103,957% (за період Грудень 2022 - Квітень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 5 698,64 грн. (сума боргу) х 103,957% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 5 698,64 грн. (сума боргу) = 225,49 грн.

6) У період з 01.01.2023 року по 26.04.2023 року індексація на суму 5 842,34 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 100,80% х 100,70% х 101,50% х 100,20% = 103,234% (за період Січень 2023 - Квітень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 5 842,34 грн. (сума боргу) х 103,234% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 5 842,34 грн. (сума боргу) = 188,96 грн.

7) У період з 01.02.2023 року по 26.04.2023 року індексація на суму 5 883,24 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 100,70% х 101,50% х 100,20% = 102,415% (за період Лютий 2023 - Квітень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 5 883,24 грн. (сума боргу) х 102,415% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 5 883,24 грн. (сума боргу) = 142,08 грн.

8) У період з 01.03.2023 року по 26.04.2023 року індексація на суму 5 924,42 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 101,50% х 100,20% = 101,703% (за період Березень 2023, Квітень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 5 924,42 грн. (сума боргу) х 101,703% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 5 924,42 грн. (сума боргу) = 100,89 грн.

9) У період з 01.04.2023 року по 26.04.2023 року індексація на суму 5 971,82 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 100,20% = 100,200% (за період Квітень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 5 971,82 грн. (сума боргу) х 100,200% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 5 971,82 грн. (сума боргу) = 11,94 грн.

Розрахунків збитків від інфляції на заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат:

У період з 06.10.2022 року по 26.04.2023 року індексація на суму 33 677,42 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 102,50% х 100,70% х 100,70% х 100,80% х 100,70% х 101,50% х 100,20% = 107,302% (за період Жовтень 2022 - Квітень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 33 677,42 грн. (сума боргу) х 107,302% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 33 677,42 грн. (сума боргу) = 2 459,02 грн.

Отже, належною до стягнення сумою збитків від інфляції є 4757,68 грн., у задоволенні вимог в розмірі 7411,32 грн. слід відмовити.

Щодо вимог в частині розірвання договору оренди майна та виселення відповідача з орендованого приміщення, суд дійшов наступних висновків.

За умовами ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

01.02.2020 введено в дію новий Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.

Відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим частиною другою статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

З 01.07.2020 продовження дії договору оренди відбувається в порядку, встановленому Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ та з урахуванням положень статті 18 вказаного Закону.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до пункту 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Згідно із пунктом 135 Порядку, орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренди до моменту погашення ним такої заборгованості.

Відповідно до пункту 136 Порядку, заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Так додатковою угодою від 26.06.2020 сторонами було продовжено строк дії договору до 31.05.2023.

Водночас, орендарем не було надано відповідної заяви, не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, у встановлені нормами чинного законодавства строки.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із пунктом 9.4 договору, дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

За приписами ч.4 ст.291 Господарського кодексу України, закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення.

У свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

Отже, оскільки, продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, яким встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, термін дії договору закінчився 31.05.2023, тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Так, обґрунтовуючи вимогу про розірвання договору оренди майна позивач посилається на систематичне порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, що є підставою для його розірвання.

За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Разом з тим, припинення строку дії договору у будь-якому випадку унеможливлює розірвання такого договору в судовому порядку, оскільки в силу положень чинного законодавства розірвати (в тому числі і в судовому порядку) можливо лише діючий договір. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі №905/1705/18.

Також, у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 року у справі № 911/1442/19 викладено правовий висновок, відповідно до якого розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Аналогічний висновок також викладено Верховним Судом у справах № 910/16750/18, № 911/991/19, № 904/2903/20, з яким також погодився Верховний Суд у постанові від 21.06.2022 року у справі № 911/3276/20.

Судом встановлено, що строк дії договору оренди майна від 17.08.2017 було продовжено додатковою угодою від 26.06.2020 до 31.05.2023 включно.

При цьому, умовами договору не передбачено його автоматичної пролонгації.

Враховуючи викладене, оскільки розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), вимога позивача про розірвання договору оренди майна від 17.08.2017 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно п.9.5 договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцеві не пізніше трьох робочих днів. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкової загибелі або пошкодження та сплачує орендодавцеві неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном, визначеної відповідно до пункту 3.1 цього договору за весь час прострочення.

За приписами ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини третьої статті 66 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач у добровільному порядку не передав позивачу нежитлове приміщення першого поверху виробничого корпусу літ.В №3-85 загальною площею 79,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бориса Дерев`янка, 1, протилежного суду не доведено.

За наведеного суд констатує, що вимога Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "Чорномор`я" про виселення відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутон Плюс" зі спірного приміщення є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так, судом задовольняються вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 56207,18 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 45931,71 грн. заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат, 9342,84 грн. пені, 36081,78 грн. штрафу за використання приміщення не за його цільовим призначенням, 3982,64 грн. штрафу за відсутність договору страхування орендованого майна, 4757,68 грн. інфляційних втрат, 1229,76 грн. 3% річних та виселення відповідача з орендованого приміщення.

У задоволенні решти вимог суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236 - 241 ГПК України, суд,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутон Плюс" (код ЄДРПОУ 40386100, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38) на користь Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "Чорномор`я" (код ЄДРПОУ 05905705, 65008, м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка, 1) - 56207 (п`ятдесят шість тисяч двісті сім) грн. 18 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 45931 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот тридцять одну) грн. 71 коп. заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат, 9342 (дев`ять тисяч триста сорок дві) грн. 84 коп. пені, 36081 (тридцять шість тисяч вісімдесят одну) грн. 78 коп. штрафу за використання приміщення не за його цільовим призначенням, 3982 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 64 коп. штрафу за відсутність договору страхування орендованого майна, 4757 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн. 68 коп. інфляційних втрат, 1229 (одну тисячу двісті двадцять дев`ять) грн. 76 коп. 3% річних, 5047 (п`ять тисяч сорок сім) грн. 16 коп. судового збору.

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Плутон Плюс" (код ЄДРПОУ 40386100, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38) на користь Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "Чорномор`я" (код ЄДРПОУ 05905705, 65008, м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка, 1) з нежитлового приміщення першого поверху виробничого корпусу літ.В №3-85 загальною площею 79,5 кв.м., що розташоване у будівлі за адресою: м. Одеса, вул.Бориса Дерев`янка, 1.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Судові витрати в розмірі 3634, 77 грн. покласти на позивача.

6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. в період з 18.09.2023 по 28.09.2023, повний текст рішення підписано 29 вересня 2023 р.