Рішення

від 28.09.2023 по справі 916/3263/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3263/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши справу №916/3263/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіком-Україна» (03115, м. Київ, вул. Серпова, 11) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого об`єднання «Венера» (65082, м. Одеса, вул. Приморська, 18, офіс 4) про стягнення 38407,47 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 23.11.2021 між ТОВ «Медіком-Україна» та ТОВ «Виробниче об`єднання «Венера» укладено договір купівлі-продажу №2311/1, за яким позивач (продавець) продає, а Відповідач (покупець) купує вироби медичного призначення в асортименті, кількість та за цінами, що вказані у видаткових накладних; покупець зобов`язується здійснити розрахунок за отриманий товар впродовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару; днем отримання товару є дата видаткової накладної. Згідно видаткової накладної №2174 від 23.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 27500грн та виставив рахунок на оплату №2270 від 23.03.2022. Позивач вказує, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконав грошові зобов`язання згідно договору №2311/1 від 23.11.2021 та рахунку на оплату №2270 від 23.03.2022, сплативши лише 6000грн відповідно до платіжних інструкцій №515 від 21.10.2022 та №494 від 07.10.2022, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 21500грн., на яку ТОВ «Медіком-Україна» нараховано 14461,63грн пені, 980,26грн три проценти річних, 1465,58грн суми втрат від інфляції.

Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду від 01.08.2023 було надіслано за адресою реєстрації відповідача, але вручено відповідачу не було та 09.08.2023 повернуто до суду з поміткою відділення зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», з цих підстав 15.08.2023 для відповідача судом зроблено публікацію на сайті суду із інформацією щодо розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 01.08.2023 відкрито провадження у справі №916/3263/23, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

23.11.2021 між ТОВ «Медіком-Україна» (продавець) та ТОВ «Виробниче об`єднання «Венера» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №2311/1, згідно якого продавець продає, а покупець купує вироби медичного призначення в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. Загальна ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. договору №2311/1 від 23.11.2021 поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця. В замовленні вказується найменування, кількість, ціна товару за одиницю в гривнях, номер договору, номер та дата замовлення. Доставка товару здійснюється транспортом продавця на протязі 2-х робочих днів з моменту отримання замовлення або у строки, вказані в замовленні. За 1(один) робочий день до поставки товару покупцю, продавець зобов`язаний надати рахунок-фактуру або інший документ, який підтверджує готовність товару до відвантаження по кількості та цінам, що вказані в замовленнях на покупку на відповідну дату поставки. Відпуск товару здійснюється на підставі видаткової накладної, яка має відповідати замовленню. Датою передачі товару вважається дата поставки товару та підписання видаткової накладної. З поставкою товару продавець зобов`язується передати покупцю всі передбачені законодавством документи для продажу даного товару.

Пункти 5.1., 5.2. тексту договору №2311/1 від 23.11.2021 передбачають, що оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок продавця. Покупець зобов`язується здійснити повний розрахунок за отриманий товар впродовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару. Днем отримання товару є дата видаткової накладної.

Згідно п. 7.1. договору №2311/1 за порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

Пунктом 9.1. договору №2311/1 від 23.11.2021 визначено термін дії до 31.12.2022 включно.

Позивачем подано до суду видаткову накладну №2174 від 23.02.2022 та рахунок на оплату №2270 від 23.02.2022 на виконання договору №2311/1 від 23.11.2021. Так, позивачем був проданий відповідачу товар: рукавички оглядові латексні текстуровані без пудри нестерильні «Safe-Touch» розмір L (500 пар/ящ.) у кількості 10 ящиків та рукавички оглядові латексні текстуровані без пудри нестерильні «Safe-Touch» розмір ХL (500 пар/ящ.) у кількості 10 ящиків на загальну суму 27500грн.

Відповідно до платіжних інструкцій №494 від 07.10.2022 та №515 від 21.10.2022 відповідач сплатив товар на суму 6000грн.

Актом звірки взаємних розрахунків станом на період першого півріччя 2023 року, між «Медіком-Україна» та ТОВ «Виробниче об`єднання «Венера» встановлено заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору №2311/1 від 23.11.2021 у розмірі 21500грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши викладені позивачем пояснення, його мотивовані оцінки кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як встановлено судом, відповідач за договором від 23.11.2021, укладеним із позивачем, свої зобов`язання щодо оплати вартості об`єкта договору в повному обсязі не виконав. Наразі, з 21.10.2022 у відповідача виникло прострочення виконання обов`язку за вказаним договором щодо оплати коштів в сумі 21500грн, а тому вимоги позивача про стягнення даного боргу є правомірними та задовольняються судом.

У зв`язку з несвоєчасним проведенням відповідачем оплати заборгованості, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 14461,63грн, розраховану на суму боргу 27500грн за період з 10.03.2022 по 06.10.2022, на суму боргу 24500грн за період з 07.10.2022 по 20.10.2022, на суму боргу 21500 за період з 21.10.2022 по 24.07.2023.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені встановив, що його зроблено не вірно, за доданим до позову розрахунком пені, позивачем здійснений розрахунок за період з 10.03.2022 по 24.07.2023, натомість, згідно приписів ч. 6 ст. 232 ГКУ період нарахування штрафних санкцій (пені) є 6 місяців з дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За розрахунком суду пеня складає:

Період розрахункуКількість днів у періодіСума10.03.2022 - 02.06.2022:10% (облікова ставка НБУ) 27 500,00 (Сума боргу) x (2x10%:365)x85 днів (прострочення):100851 280,82 грн.03.06.2022 - 10.09.2022:25% (облікова ставка НБУ) 27 500,00 (Сума боргу) x (2x25%:365)x100 днів (прострочення):1001003 767,12 грн.Всього пеня за період: 5 047,95 грн.

Всього згідно перевіреного судом розрахунку пеня становить: 1 280,82 +3 767,12=5 047,95 грн.

Отже, судом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня у розмірі 5 047,95 грн. за період з 10.03.2022 по 10.09.2022.

Також через несвоєчасність оплати заборгованості позивачем нараховано до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 467,88грн розраховані на суму боргу 27500грн за період з 10.03.2022 по 06.10.2022, в сумі 28,19грн розраховані із суми боргу 24500грн за період з 07.10.2022 по 20.10.2022, в сумі 484,19 розраховані із суми боргу 21500 за період з 21.10.2022 по 24.07.2023 та 1465,58грн інфляційних втрат за період з 10.03.2022 по 24.07.2023.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблені позивачем розрахунки трьох процентів річних, втрат від інфляції, суд встановив, що їх зроблено невірно.

Відповідно до розрахунків суду, три проценти річних складає:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 10/03/2022 до 06/10/2022 27 500,00 x 3 % x 211 : 365 : 100211476,92 грн.з 07/10/2022 до 20/10/2022 24 500,00 x 3 % x 14 : 365 : 1001428,19 грн.з 21/10/2022 до 24/07/2023 21 500,00 x 3 % x 277 : 365 : 100277489,49 грн.Так, за розрахунком три проценти річних становить 994,60 грн, однак, так як, позивач заявив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 980,26грн три проценти річних, тобто в меншому розмірі, судом підлягає задоволенню три проценти річних саме в розмірі заявленому позивачем.

Щодо інфляційних витрат за період з 10.03.2022 по 24.07.2023, судом здійснено розрахунок в наступному вигляді: за період з 10.03.2022 06.10.2022 на суму боргу 27500грн інфляційні збільшення складають 27 500,00x 1.18347442-27 500,00 = 5 045,55 грн, за період з 07.10.2022 20.10.2022 на суму боргу 24500грн інфляційні збільшення складають 24 500,00x1.02500000-24 500,00 = 612,50 грн, за період з 21.10.2022 24.07.2023 на суму боргу 21500грн інфляційні збільшення складають 21 500,00x1.05413367-21 500,00 = 1163,87 грн. Загальна сума інфляційних втрат становить 6821,92грн, проте, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1465,58грн інфляційних втрат за період з 10.03.2022 по 24.07.2023, які і підлягають задоволенню судом саме в заявленому розмірі.

Отже, з урахуванням того, що суд не може виходити при ухваленні рішення за межі позовних вимог згідно приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, судом підлягають повному задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 980,26грн три проценти річних за період з 10.03.2022 по 24.07.2023 та 1465,58грн інфляційних втрат за період з 10.03.2022 по 24.07.2023.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1, п. 3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що згідно платіжних доручень №84034 від 22.03.2023 та №85816 від 12.07.2023 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13817,48грн. Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Згідно положень ч.2 ст.7 Закону України „Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За розгляд даного позову судом позивач повинен був понести витрати на оплату судового збору в сумі 2684грн, які підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача в сумі 2026,15грн, внаслідок часткового задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіком-Україна» (03115, м. Київ, вул. Серпова, 11, код ЄДРПОУ 37098888) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого об`єднання «Венера» (65082, м. Одеса, вул. Приморська, 18, офіс 4, код ЄДРПОУ 43498130) про стягнення 38407,47 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого об`єднання «Венера» (65082, м. Одеса, вул. Приморська, 18, офіс 4, код ЄДРПОУ 43498130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіком-Україна» (03115, м. Київ, вул. Серпова, 11, код ЄДРПОУ 37098888) 21500 (двадцять одну тисячу п`ятсот) грн основного боргу, 5 047 (п`ять тисяч сорок сім) грн 95 коп. пені, 980 (дев`ятсот вісімдесят) грн 26 коп. три проценти річних, 1465 (одну тисячу чотириста шістдесят п`ять) грн 58 коп. інфляційних втрат, 2026 (дві тисячі двадцять шість) грн 15 коп. судового збору.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіком-Україна» (03115, м. Київ, вул. Серпова, 11, код ЄДРПОУ 37098888) у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2023 р.

Суддя І.А. Малярчук