Рішення

від 25.09.2023 по справі 916/2841/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2841/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» (61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд.192А, код ЄДРПОУ - 38278014, електронна пошта: av_trade_ukraine@ukr.net)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.26, офіс 146, код ЄДРПОУ - 41404234)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Ляпін А.В. - в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Бороденко М.С. - на підставі довіреності від 01.08.2023р.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 575 000 грн 04 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2841/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін., судове засідання призначено на 10.08.2023р. Протокольною ухвалою суду від 10.08.2023р. відкладено судове засідання на 31.08.2023р. Протокольною ухвалою суду від 31.08.2023р. відкладено розгляд справи на 14.09.2023р.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч.4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач - ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА», підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, що надійшла до суду 10.08.2023р.

Відповідач - ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 07.08.2023р. та запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 22.08.2023р.

Позивач у справі - ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» зазначає, що 18.12.2020р. між ним, як Покупцем, та ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ», як Постачальником, було укладено Договір поставки №18/12/2020, предметом якого була поставка товару в кількості, асортименті, за найменуванням та цінами, що погоджені сторонами, і містяться у додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною. Під додатками до Договору розуміються специфікації на кожну окрему партію товару.

Як зазначає позивач, на виконання Договору ним було зроблено передплату (аванс) на загальну суму 10 380 707 грн 57 коп., а ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» було поставлено товар на загальну суму 9 805 707 грн 53 коп., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків.

Таким чином, за розрахунком позивача, за ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» рахується кредиторська заборгованість у розмірі 575 000 грн 04 коп., яка утворилася на підставі виставленого та оплаченого рахунку від 08.06.2022р. №409 на загальну суму 3 162 400 грн 38 коп. з ПДВ, що був помилково оплачений ТОВ «АВ ТРЕЙД Україна» повністю згідно платіжної інструкції від 05.07.2022р. №18205. При цьому, як зазначає позивач, у рахунку безпідставно було зазначено товар - лимонна кислота моногідрат у кількості 5 т, на суму 575 000 грн 04 коп. з ПДВ, який ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» так і не було поставлено, та не було здійснено повернення передплати (авансу).

Позивач у справі вважає, що при виставленні рахунку від 08.06.2022р. №409 Постачальником не було дотримано положень п.п.1.3, 2.1.1, 2.1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4,3.6 Договору щодо виставлення рахунку на підставі заявки (замовлення) Покупця; п.п. 1.3, 3.2, 3.4 Договору щодо погодження асортименту товару Покупцем; п.п.2.1.1, 2.2.3, 3.2, 3.4, 3.5, 3.6 Договору щодо визначення та узгодження місця поставки та терміну поставки (дата та час); п.3.3 Договору щодо безпідставної, в односторонньому порядку зміни моменту узгодження сторонами умов поставки товару шляхом зазначення у рахунку « сплата даного рахунку означає згоду із умовами поставки товару»; п.п.1.1, 1.4, 3.3 Договору щодо помилкового та безпідставного визнання рахунку №409 специфікацією до Договору.

ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» зауважило, що воно не подавало Постачальнику заявку (замовлення) на поставку товару- лимонна кислота моногідрат у кількості 5 т, та сторонами за Договором поставки №18/12/2020 не було узгоджено (підписано) специфікацію щодо найменування (асортименту) товару, його характеристики, кількості, ціни за одиницю товару, вартості, дати, часу та місця поставки. Як наслідок, такий товар не був поставлений Покупцю.

Як зазначив позивач, 07.06.2023р. він направив на електронну адресу ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ», яка використовувалася сторонами для електронного листування, лист від 06.04.2023р. №24 щодо повернення авансу (попередньої оплати) у розмірі 575 000 грн 04 коп., у відповідь на який відповідачем (листом від 10.04.2023р. №1/10-04) було повідомлено про необхідність в найкоротший термін вивезти товар зі складу ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ». Не погодившись з позицією Постачальника, 14.04.2023р. позивач направив на електронну пошту відповідача претензію від 14.04.2023р. №26 з пропозицією у добровільному порядку повернути грошові кошти у розмірі 575 000 грн 04 коп. та попередженням про дострокове розірвання Договору поставки №18/12/2020 в односторонньому порядку на підставі п.6.4 Договору. Враховуючи неотримання відповіді на претензію та незадоволення відповідачем вимоги щодо повернення грошових коштів, 11.05.2023р. ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» направило на електронну пошту ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» лист від 10.05.2023р. №33 про розірвання з 12.06.2023р. Договору поставки №18/12/2020. Зазначений лист також направлено на адресу відповідача поштою та вручено 09.06.2023р.

Посилаючись на положення ч.3 ст.651, ч.ч.2,3 ст.653,, ч.ч.1.2 ст.598 Цивільного кодексу України, ч.ч.1.2 ст.202 Господарського кодексу України, позивач вважає, що правовідносини між сторонами припинилися 12.06.2023р.

Як зазначає позивач, з моменту отримання грошових коштів у розмірі 575 000 грн 04 коп. та до 10.04.2023р. відповідач жодного разу не повідомляв про готовність товару до вивезення його Покупцем.

Таким чином, як зазначає позивач, станом на 05.07.2023р. між ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» та ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» відсутні договірні відносини, тому, у ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» відсутні правові підстави для набуття (збереження) майна (грошових коштів) ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» у розмірі 575 000 грн 04 коп.

За таких обставин, керуючись положеннями ч. 1 ст.1212 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що у ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» наявне зобов`язання щодо повернення майна - грошових коштів у розмірі 575 000 грн 04 коп. на користь ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА».

При цьому, позивач посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 16.09.2022р. у справі №913/703/20 та від 16.03.2021р. у справі №910/10233/20.

Крім того, позивач зауважив, що рахунок №409 від 08.06.2022р. не міг бути окремою пропозицією укласти новий правочин (договір-оферту) у спрощений спосіб, адже, цей рахунок містить посилання на Договір №18/12/2020 від 18.12.2020р., а отже, був виставлений саме на виконання цього Договору.

Також позивач вважає, що з наданих відповідачем до матеріалів справи електронних доказів (скрін-шотів) неможливо ідентифікувати осіб, які надсилали дані повідомлення (їх ПІБ, посади, причетність /відношення до позивача та відповідача) та неможливо встановити правоздатність (наявність повноважень) осіб, що фігурують у скрін-шотах листування, на вчинення таких дій від імені позивача та відповідача. Крім того, у скрін-шотах не має посилання на рахунок №409 від 08.06.2022р.

Стосовно наданих відповідачем до матеріалів справи аудиозаписів розмов позивач також зазначив, що записані розмови ведуть особи, які не ідентифіковані та повноваження яких не підтверджені, та у розмовах не має посилання на замовлення товару - лимонна кислота у кількості 5т.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в рамках Договору поставки №18/12/2020 від 18.12.2020р. Покупцем - ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» було зроблено заявку на поставку партії товару, а саме- лимонна кислота моногідрат у кількості 5т та бікарбонат натрію харчовий сорт у кількості 85т, та після обробки цієї заявки ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» були здійснені заходи щодо резервування товару та підготовки його для відвантаження.

При цьому, усі без виключення попередні поставки товару згідно зазначеного Договору поставки здійснювались на підставі узгодження сторонами замовлення у спрощений спосіб, але у письмовій формі, а саме шляхом виставлення Постачальником рахунків на оплату, що містили істотні умов договору поставки товару, та їх оплатою Покупцем (прийняття оферти) без жодних зауважень. Факт поставки підтверджувався видатковими накладними, підписаними представниками сторін. Жодної специфікації до Договору сторонами не складалося та не підписувалося.

Як зазначає відповідач, 08 червня 2022р. на адресу ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» було виставлено рахунок №409 від 08.06.2022р., в якому були визначені узгоджені сторонами кількісні, якісні та інші характеристики товару, обумовлена сторонами вартість товару та умови його поставки. При цьому, у рахунку було зазначено: «Увага! Сплата даного рахунку означає згоду з умовами поставки товару. Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р Постачальника, самовивозом, при наявності довіреності та паспорту».

Таким чином, відповідач вважає, що даний рахунок містить усі істотні умови поставки товару, оскільки виражає намір особи (постачальника) вважати себе зобов`язаною поставити відповідний товар у випадку вчинення покупцем дій, відповідно до вказаних у рахунку умов, а саме: сплати відповідної суми грошових коштів з посиланням на вказаний рахунок, що є узгодженням замовлення (заявки) у відповідності до умов Договору.

Як зазначає відповідач, рахунок №409 від 08.06.2022р. було оплачено Покупцем у повному обсязі та отримано на складі ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» та вивезено самовивозом більшу частину замовленого товару за цим рахунком - бікарбонат натрію харчовий сорт у кількості 85т. Проте, товар - лимонна кислота моногідрат у кількості 5т ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» не вивезено, тому цей товар рахується таким що сплачений, але не отриманий, та у зв`язку із чим відповідач вважає, що ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» допустило порушення взятих на себе господарських зобов`язань, а вчинення дій щодо вивозу частини товару свідчить про достатність вчинених сторонами дій для існування належної, у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, підстави для виникнення договірних правовідносин за спірним рахунком.

Посилання позивача на помилковість перерахування грошових коштів та відсутність наміру на придбання товару- лимонна кислота моногідрат у кількості 5 т, відповідач вважає безпідставним, посилаючись на наявність аудиозаписів розмов менеджера ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» з представником ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА», у яких обговорювалося питання щодо вивозу товару зі складу підприємства.

Листом від 10.04.2023р. ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» повідомило ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» про необхідність у найкоротший термін вчинити дії щодо отримання та вивезення товару, але жодних дій Покупцем вчинено не було.

За таких обставин, відповідач вважає, що саме ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» допущено невиконання обов`язку щодо самовивозу замовленого та оплаченого товару, у зв`язку із чим на адресу позивача було направлено претензію від 26.06.2023р. №1/26.

Також, відповідач зауважив, що виходячи з позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 30.08.2018р. у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021р. у справі №539/3403/17, від 27.01.2021р. у справі №910/16334/19, від 04.03.2021р. у справі №910/15621/19, від 07.12.2021р. у справі №910/13182/20, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Відповідач вважає, що спірні кошти у сумі 575 000 грн 04 коп. ним було отримано за наявності між сторонами відповідної правової підстави, оскільки між сторонами було укладено правочин, про що позивачем у справі не заперечується. Так само як не заперечується факт виставлення рахунку та факт його оплати, а також факт вивезення зі складу відповідача практично всього товару, що був указаний у рахунку.

При цьому, відповідач вважає, що вчинення вищевикладених дій є підтвердженням вчинення правочину у спрощений спосіб, шляхом виставлення Постачальником рахунку №409 від 08.06.2022р. на суму 3 162 400 грн 38 коп. та його сплати Покупцем (прийняття оферти). Згідно платіжного доручення №18205 від 05.07.2022р. у призначенні платежу зазначено: «плата за лимонну кислоту згідно р\ф №409 від 08.06.2022р., у т.ч ПДВ 20% - 95 833,34 грн», що не може свідчити про помилковість платежу. Законність узгодження замовлення поставки партії товарів між сторонами договору поставки діючим законодавством не покладена в залежність від викладення умов замовлення у формі єдиного документу з одночасним підписанням та скріпленням печатками сторін.

Доказів повідомлення Постачальника (до моменту або в момент одержання ним відповіді про прийняття пропозиції) про відкликання своєї відповіді про прийняття пропозиції згідно положень ч.3 ст.642 Цивільного кодексу України ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» не надало, у зв`язку із чим ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» вважає, що сторонами було узгоджено замовлення партії товарів за укладеним договором поставки у спрощений спосіб на визначених у рахунку умовах.

Також, на підтвердження вчинення позивачем дій щодо замовлення кислоти лимонної відповідач надав до суду скрін-шоти листування менеджера ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» Павлюченкова Д.Ю. із представником ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» та аудиозаписи їх розмов, зокрема від 21.06.2022р., 28.06.2022р., 04.07.2022р.

Відповідач вважає ці докази належними та допустимими, посилаючись на ч.1 ст.96 ГПК України та позицію Верховного суду, викладену у постановах від 13.07.2020р. У справі №753/10840/19, від 18.02.2021р. у справі №442/3516/20, від 17.04.2020р. №905/2319/17.

Крім того, відповідач вважає безпідставними доводи позивача про відсутність між сторонами зобов`язань у зв`язку із розірванням Договору поставки №18/12/2020 від 18.12.2020р., адже у листі від 12.05.2023р. №1/12-05, у відповідь на лист позивача від 10.05.2023р. №33 про розірвання Договору, ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» повідомило, що не заперечує проти волевиявлення щодо розірвання Договору, однак наполягає на повному виконанні зобов`язань Покупця, що виникли на основі цього Договору.

Відповідач зауважив, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Отже, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки, згідно ст.599 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином, а зобов`язання невиконане належним чином продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» також вважає, що характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, адже, для виникнення зобов`язання, передбаченого цією нормою законодавства, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення набуття учасниками відповідних правових відносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Також, на думку відповідача, дії ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» свідчать про порушення ним принципу «естопель», тобто висування заперечень та заяв, які явно розходяться з його початковою поведінкою, посилання позивача в обґрунтування своєї позиції на відсутність підписаної сторонами специфікації щодо поставки товару, є цуризмом - тобто надмірним прагненням до переваги форми над змістом.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив, що 18.12.2020р. між ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (Постачальник) та ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» (Покупець) був укладений Договір поставки №18/12/2020, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар. Повне найменування товару, що поставляється, його опис і характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість та інші параметри містяться у додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. Під додатками до цього Договору розуміються специфікації на кожну окрему партію товару.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору поставки №18/12/2020 від 18.12.2020р. між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до п.1.3 Договору поставки №18/12/2020 від 18.12.2020р. кількість та якість поставленого товару має відповідати вимогам Покупця і умовам, зазначеним в додатках до цього Договору. Відхилення асортименту, кількості та/або якості товару, що поставляється від зазначеного в заявці (замовленні) не допускається.

Загальна вартість цього Договору визначається як загальна вартість специфікацій та товар, підписаних сторонами (п.1.4 Договору).

При цьому, відповідно до п.2.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити товар до місця поставки, зазначеного Покупцем у відповідній заявці та/або специфікації, у встановлені цим Договором терміни; після отримання заявки від Покупця здійснювати заходи щодо резервування та підготовки товару до відвантаження.

Натомість, відповідно до п.2.2 Договору Покупець, зокрема, зобов`язується погоджувати з Постачальником асортимент і кількість товару, що замовляється; направляти Постачальнику замовлення (заявку) у встановлені цим Договором терміни; своєчасно проводити оплату за отриманий товар в порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно розділу 3 Договору поставка товару проводиться на підставі заявки (замовлення) Покупця (п.3.1). Заявка повинна бути складена в письмовій формі (допускається в електронній формі) і включати в себе наступні показники: назва одержувача, найменування(асортимент) товару, його характеристику (опис), кількість, дату і час поставки та ін. сторони погодили, що заявки Покупця можуть надаватися Постачальнику засобами поштового зв`язку або/та направлення сканкопії заявки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail), вказаної у Договорі, а також те, що заявка вважається отриманою Постачальником з дня її отримання Постачальником засобами поштового зв`язку та/або електронною поштою (Е-mail) (п.3.2). Кожне конкретне замовлення (заявка) повинне(а) бути узгоджено з Постачальником, виходячи з наявності на його складі необхідної кількості товару, що замовляється на день складання замовлення. Моментом узгодження сторонами умов поставки товару за відповідною заявкою є момент підписання сторонами специфікації (п.3.3).Зміна зазначеного в замовленні (заявці) терміну поставки, кількості, ціни та асортименту товару протягом строку виконання замовлення допускається за погодженням сторін, що зазначається у відповідній специфікації на партію товару, що є невід`ємною частиною даного Договору (п.3.4). Доставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника на умовах «до місця поставки». Розвантаження товару здійснюється силами та за рахунок Покупця. Місце та умови поставки зазначаються у відповідній специфікації на партію товару (п.3.5). Приймання-передача товару Покупцеві проводиться на підставі накладних та/або актів приймання-передачі, які підписуються в двох примірниках представниками обох сторін, що володіють відповідними повноваженнями. Постачальник зобов`язується з кожною партією товару надати Покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну (за наявності), документ на підтвердження якості товару згідно умов Договору (сертифікат якості), податкову накладну (п.3.10). Датою поставки товару вважається дата, зазначена представником Покупця у видатковій накладній, підписаній обома сторонами. Постачальник може здійснювати передачу товару окремими партіями (частинами) в кількостях, що окремо узгоджуються сторонами (п.3.11).

Відповідно до розділу 4 Договору ціна на товар встановлюється за домовленістю сторін та вказується у додатках до цього Договору (п.4.1). Товар, що поставляється за цим Договором, підлягає оплаті на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено в специфікації (п.4.5). Оплата проводиться в національній валюті України шляхом перерахування за безготівковим розрахунком (п.4.6).

Отже, укладаючи Договір поставки №18/12/2020 від 18.12.2020р., сторони домовилися щодо його умов та зобов`язалися їх виконувати.

Але, як встановлено судом в ході розгляду справи, жодної специфікації до Договору сторонами не укладалося, заявки (замовлення) Покупцем у письмовій формі або електронній формі із дотримання п.3.2 Договору не складалися та Постачальнику не направлялися.

Зі слів представників сторін та виходячи з письмових пояснень, замовлення товару здійснювалося шляхом телефонних перемовин працівників Постачальника та Покупця.

При цьому, за поясненнями відповідача, всі умови поставки та перелік товару, його ціна, зазначалися у рахунках на оплату.

Суд вважає за необхідне зауважити, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер та діє протягом трьох банківських днів. Зазначений документ є одностороннім та не підтверджує здійснення господарської операції.

Отже, сам по собі рахунок на оплату товару не може змінювати умови Договору, зокрема у частині оформлення замовлень, порядку поставки товару та його оплати, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2022р. ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ», як Постачальник, виписало ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА», як Покупцю, рахунок на оплату №409. При цьому, зазначений рахунок містить посилання на Договір №18/12/2020 від 18.12.2020р.

У рахунку зазначено товар: лимонна кислота моногідрат у кількості 5 т, за ціною 95 833 грн 34 коп. за тону та суму 479 166 грн 70 коп. без ПДВ, та бікарбонат натрію харчовий сорт у кількості 85 т, за ціною 25 366 грн 67 коп. за тону, на суму 2 156 166 грн 95 коп. без ПДВ. Всього з ПДВ - 3 162 400 грн 38 коп.

Платіжними дорученнями від 05.07.2022р. №18205 на суму 575 000 грн із призначенням платежу « П\плата за лимонну кислоту згідно р/ф №409 від 08.06.2022р., у т.ч. ПДВ -95 833 грн 34 коп.», від 05.07.2022р. №18201 на суму 646 850 грн 09 коп. із призначенням платежу «П\плата за бікарбонат натрію харчовий згідно р\ф №409 від 08.06.2022р., у т.ч. ПДВ - 107 808 грн 35 коп.», від 29.06.2022р. №18176 на суму 531 850 грн 10 коп. із призначенням платежу «П\плата за бікарбонат натрію харчовий згідно р\ф №409 від 08.06.2022р., у т.ч. ПДВ - 88 641 грн 68 коп.», від 27.06.2022р. №18169 на суму 646 850 грн 09 коп., із призначенням платежу «П\плата за бікарбонат натрію харчовий згідно р\ф №409 від 08.06.2022р., у т.ч. ПДВ - 107 808 грн 35 коп.», від 22.06.2022р. №18153 на суму 129 370 грн, із призначенням платежу «П\плата за бікарбонат натрію харчовий згідно р\ф №409 від 08.06.2022р., у т.ч. ПДВ - 21 561 грн 67 коп.», від 09.06.2022р. №18105 на суму 632 480 грн 08 коп., із призначенням платежу «П\плата за лимонну кислоту моногідрат, бікарбонат натрію харчовий згідно р/ф №409 від 08.06.2022р., у т.ч. ПДВ -105 413 грн 35 коп.» ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» повністю оплатило рахунок №409 від 08.06.2022р., що, виходячи з положень п. 4.5 Договору, є 100% передплатою за товар за Договором поставки №18/12/2020 від 18.12.2020р.

Як вже зазначалося вище, будь-яких заявок (замовлень) з зазначенням переліку товару (асортименту, кількості та його ціни, терміну поставки Покупцем на адресу Постачальника не направлялося.

При цьому, хибним суд вважає посилання відповідача у справі на те, що рахунок на оплату №409 від 08.06.2022р. є офертою - пропозицією укласти договір, адже, як вже зазначалося вище, між сторонами вже існували правовідносини на підставі Договору поставки №18/12/2020 від 18.12.2020р. і рахунок №409 містить посилання на цей Договір, отже, направлений лише на надання Покупцю додаткової інформації щодо реквізитів для оплати.

Оплата ж Покупцем цього рахунку свідчить лише про виконання ним умов Договору щодо попередньої оплати за товар, який мав бути поставлений Постачальником у подальшому.

Щодо посилання відповідача у справі на наявність доказів узгодження сторонами замовлення кислоти лимонної у вигляді скрін-шотів листування у Viber та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями, суд зазначає наступне.

Дійсно, до ч.1 ст.96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

У частині другій ст.96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч.3 ст.96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п.1 ч.2 ст.73 ГПК України).

Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.ч.5,6 ст.96 ГПК України).

Електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду одній із них (преамбула "базові принципи" Керівництва).

Оцінивши надані відповідачем у справі скрін-шоти листування Viber, суд дійшов висновку, що ці докази не є прийнятними, адже неможливо встановити осіб, які ведуть це листування та їх повноваження на проведення будь-яких перемовин щодо поставки товару, визначення його кількості, ціни, якості, строків поставки тощо. Крім того, зазначене листування жодним чином не підтверджує та не спростовує подачу ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» заявки на придбання у ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» товару у вигляді 5 т лимонної кислоти, адже, як вже зазначалося вище, умовами Договору передбачено інший порядок подання заявок.

В ході дослідження записів телефонних розмов суду не вдалося встановити, хто саме вів ці розмови та яке відношення ці особи мають до сторін у справі. Крім того, з зазначених телефонних розмов судом не було встановлено, що ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» було зроблено заявку на придбання у ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» товару у вигляді 5 т лимонної кислоти, узгодження сторонами ціни товару, строків поставки тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що умовами Договору поставки №18/12/2020 від 18.12.2020р. сторонами не передбачено можливості замовлення товару за телефонним дзвінком.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про те, що оплативши рахунок на оплату №409 від 08.06.2022р. Покупець - ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА», здійснив передплату за товар, що мав отримати за Договором поставки №18/12/2020 від 18.12.2020р., та який станом на дату оплати ще не замовляв.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У розділі 6 Договору сторони домовилися, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, укладений строком до 31.12.2021р., але у будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором в повному обсязі. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік до 31 грудня, на тих же умовах, які були передбачені цим Договором. Договір може бути змінений, доповнений або достроково розірваний за згодою сторін, або відповідно до п.7.4 Договору (якщо дія обставин непереборної сили продовжується більше 30 календарних днів). При невиконанні або неналежному виконанні умов Договору однією із сторін, інша сторона має право призупинити виконання цього Договору або розірвати його в односторонньому порядку, а так само стягнути з винної сторони понесені збитки. Дострокове розірвання договору можливе також при бажанні однієї із сторін: в цьому випадку сторона-ініціатор зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про розірвання Договору не менше, ніж на місяць до передбаченої дати розірвання, при відсутності майнових претензій між сторонами.

За матеріалами справи, 10.05.2023р. ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» направило на адресу ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» лист про розірвання Договору поставки №18/12/2020 від 18.12.2020р. - 12.06.2023р. в односторонньому порядку на підставі п.6.4 Договору та ст.651 Цивільного кодексу України, а також повернення грошових коштів у розмірі 575 000 грн 04 коп.

ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» зазначений лист було отримано та у листі від 12.05.2023р. за №1/12-05 останній повідомив, що не заперечує проти розірвання Договору, однак наполягає на виконанні ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» своїх зобов`язань за Договором щодо самовивозу зі складу Постачальника лимонної кислоти у кількості 5 т.

Але, як вже зазначалося судом вище, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів замовлення ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» лимонної кислоти у кількості 5т за ціною 95 833 грн 34 коп. за тону на суму 479 166 грн 70 коп. без ПДВ, та поставки її шляхом самовивозу зі складу Постачальника.

Таким чином, вимоги ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» щодо самовивозу позивачем лимонної кислоти у кількості 5т за ціною 95 833 грн 34 коп. за тону та суму 479 166 грн 70 коп. без ПДВ, є безпідставними.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Сторонами за Договором поставки №18/12/2020 від 18.12.2020р. не узгоджено строк поставки товару Постачальником, і відповідачем у справі не надано доказів узгодження сторонами строків самовивозу товару, навіть якщо припустити, що сторони домовилися про такий порядок отримання товару Покупцем.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» допущено порушення порядку та строків отримання товару, як на тому наполягає відповідач.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20 зазначено, що за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

У ст.653 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки розірвання договору: зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого Договору відповідно до п.1 ч.2 ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що правовідносини сторін за Договором поставки №18/12/2020 від 18.12.2020р. припинилися 12.06.2023р.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №910/12382/17).

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося судом вище, ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» сплатило на користь ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» на підставі рахунку №409 від 08.06.2022р., виставленого згідно Договору поставки №18,12/2020 від 18.12.2020р., грошові кошти у розмірі 3 162 400 грн 38 коп. (з ПДВ) у якості попередньої оплати за товар.

Згідно з ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2023р. у справі №686/1727/20 зазначив, що тлумачення ч.3 ст. 651, ч.4 ст. 653, п. 3 ч.3 ст. 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі п. 3 ч.3 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 363/3555/17-ц (провадження № 61-22274св19.

У даному випадку, після проведення попередньої оплати у вигляді зустрічного надання ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» було отримано від ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» товар- бікарбонат натрію харчовий сорт у кількості 85 т, за ціною 25 366 грн 67 коп. за тону, на суму 2 156 166 грн 95 коп. без ПДВ, проти чого сторони у справі не заперечують.

Натомість, товар - лимонна кислота моногідрат у кількості 5 т, за ціною 95 833 грн 34 коп. за тону на суму 479 166 грн 70 коп. без ПДВ, 575 000 грн 04 коп. з ПДВ, не був поставлений ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» на користь ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА», не був отриманий ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» у інший спосіб за домовленістю сторін, що свідчить про наявність підстав для стягнення з ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» грошових коштів у розмірі 575 000 грн 04 коп. у порядку п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 575 000 грн 04 коп.- задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.26, офіс 146, код ЄДРПОУ - 41404234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» (61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд.192А, код ЄДРПОУ - 38278014, електронна пошта: av_trade_ukraine@ukr.net) безпідставно збережені кошти у розмірі 575 000 грн 04 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 625 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 29 вересня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога