Рішення

від 05.09.2023 по справі 917/954/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2023 Справа № 917/954/23

Суддя Кльопов І.Г. за участю секретаря судового засідання Назаренко Я.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізобетонні вироби М-400", вул.Короленка, 21, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25005

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант Агро Буд", вул.М.Бірюзова, 27, м.Полтава, 36000

про стягнення 429939,45грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізобетонні вироби М-400" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант Агро Буд" про стягнення 318481,86грн. суми основного боргу, 97767,23грн. - інфляційних втрат, 13690,36грн. -3% річних.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 даний позов був переданий на розгляд судді Кльопову І.Г.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.06.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 16.06.2023 про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачеві рекомендованим листом, на адресу: вул.М.Бірюзова, 27, м.Полтава, 36000, повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, зазначена ухвала вважається врученою.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив:

У листопаді 2021 року між ТОВ «ЕЛЕФАНТ АГРО БУД» та ТОВ «ЗБВ М-400» шляхом обміну листами та усної домовленості сторони дійшли до угоди, що ТОВ «ЗБВ М- 400» зобов`язується виробити та поставити власними автобетонозмішувачами на адресу ТОВ «ЕЛЕФАНТ АГРО БУД» 3 000 (три тисячі) метрів кубічних бетону.

На виконання умов, відповідачем ТОВ «ЕЛЕФАНТ АГРО БУД» на адресу позивача ТОВ «ЗБВ М-400» 30 листопада 2021 року здійснено авансовий платіж в сумі 264 550,68 грн.

В подальшому на рахунок ТОВ «ЗБВ М-400» було переведено 01.12.2021 р. - 262616,03 грн., 08.12.2021р. - 119 586,12 грн., 10.12.2021р. - 223 348,01грн., 10.12.2021р. - 1 817,89 грн., 14.12.2021р. - 243 469,75 грн., 14.12.2021р. - 257 709,24 грн., 14.12.2021р. - 47 781,12 грн. на загальну суму - 1 420 878,84 грн.

На адресу ТОВ «ЕЛЕФАНТ АГРО БУД» в період з 04 грудня 2021 року по 18 грудня 2021 року ТОВ «ЗБВ М-400» було виготовлено та поставлено 595,3 м3 бетону на загальну суму 1 739 360,70 (один мільйон сімсот тридцять дев`ять тисяч триста шістдесят) грн. 70 коп

Відвантаження відбувалось по видатковим накладним та товарно транспортними накладними, отримання по довіреності №202 від 30 листопада 2021 року.

Додатковим доказом проведення ТОВ «ЕЛЕФАНТ АГРО БУД» перед ТОВ «ЗБВ М- 400» є рух коштів по рахунку ТОВ «ЗБВ М-400» що підтверджується виписками по рахунку та копією рахунків на оплату:

- 30.11.2021 року оплата 264 550, 68 грн. згідно рахунку №835 від 29.11.2021р.;

- 01.12.2021 року оплата 262 616,03 грн. згідно рахунку № 843 від 01.12.2021р.;

- 08.12.2021року оплата 119 586,12 грн. згідно рахунку № 862 від 08.12.2021р.; 10.12.2021року оплата 1 817,89 грн. та 223 348,01 грн. згідно рахунку №871 , 872 від 10.12.2021р.;

- 14.12.2021 року, оплата 243 469,75 грн., 257 709,24 грн. 47 781,12 грн. згідно рахунку № 875,876, від 13.12.2021 року та 880 від 14.12.2021року.

Позивач зазначає, що на адресу ТОВ «ЕЛЕФАНТ АГРО БУД» позивачем було виставлено рахунки, станом на момент звернення із позовом до суду не оплаченими залишились:

Рахунок № 892 від 17.12.2021 р. на суму 218 787,67 грн.,

Рахунок № 897 від 18.12.2021 р. на суму 99 694,19 грн.

На загальну суму 318 481,86 грн.

24 грудня 2021 року від ТОВ «ЕЛЕФАНТ АГРО БУД» було отримано гарантійного листа за № 120, яким ТОВ «ЕЛЕФАНТ АГРО БУД» гарантувало оплату рахунків № 892 від 17.12.2021 р. та № 897 від 18.12.2021р. на суму 318 481, 86 грн. до 15 січня 2022 року.

Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 3184781,86 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 13690,36 грн. 3% річних та 97767,23 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, оскільки додані до матеріалів справи видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, ціну та підписи уповноважених осіб сторін, суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Щодо строків оплати товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних видаткових накладних.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару відповідачем виконано у визначений строк не було. Також не було оплати і у визначений гарантійним листом строк - до 15 січня 2022 року.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 318 481,86 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 13690,36грн. та інфляційні втрати в розмірі 97767,23 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, у межах визначених позивачем періодів нарахування, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 13690,36 грн. та інфляційні втрати в розмірі 97767,23грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант Агро Буд" (ул.М.Бірюзова, 27, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 41045886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізобетонні вироби М-400" (вул.Короленка, 21, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25005, код ЄДРПОУ 33372402) 318 481,86грн. суму основного боргу, 97767,23грн. - інфляційних втрат, 13690,36грн. -3% річних та 6449,10грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

У зв"язку з перебуванням судді у відпустці рішення підписано: 05.09.2023

Суддя Кльопов І.Г.