Рішення

від 27.09.2023 по справі 927/522/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

27 вересня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/522/22(927/987/23)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: фізичної особи - підприємця Дахна Сергія Миколайовича, НОКПП НОМЕР_1

реєстраційна адреса: АДРЕСА_1

адреса для листування: АДРЕСА_2

до відповідача: Дочірнього підприємства "Лугове", код ЄДРПОУ 37792325

юридична адреса: вул. П.Гацька, 26, с. Олбин, Козелецький район, Чернігівська область, 17040;

фактична адреса: вул. Князя Чорного, 4, офіс 123, м. Чернігів, 14000

про стягнення 775 576,16грн

у межах справи №927/522/22

за заявою кредитора-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип",

код ЄДОПОУ 32428972, вул. Успенська, буд.39/1, 1-2 поверх, офіс 2/4,м. Одеса, 65048;

ел.пошта: tb@tship.od.ua;

кредитора-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїл-Агролідер",

код ЄДОПОУ 34536950, вул. Шкільна, б.23, с. Багате, Ізмаїльський район, Одеська область, 68671;

до боржника: Дочірнього підприємства "Лугове", код ЄДРПОУ 37792325, юридична адреса: вул. П.Гацька, 26, с.Олбин, Козелецький район, Чернігівська область, 17040; фактична адреса: вул. Князя Чорного, 4, офіс 123, м. Чернігів, 14000; в особі арбітражної керуючої Потупало Наталії Ігорівни (Вознесенський узвіз, буд. 10а, оф. 213, м. Київ, 04053, ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про відкриття провадження у справі про банкрутство

за участю представників учасників справи:

від позивача: Васюк Д.Г.

У судовому засіданні 27.09.2023 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

Фізична особа - підприємець Дахно Сергій Миколайович звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Дочірнього підприємства "Лугове" про стягнення 775 576,16грн заборгованості, з якої 491 426,24грн основної заборгованості, 232 790,17грн інфляційних втрат, 51 359,75грн 3 % річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №18 від 01.09.2019.

Ухвалою суду від 31.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №927/522/22 про банкрутство відповідача, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства; розгляд справи по суті призначено на 29.08.2023 о 09:00; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи.

Ухвала суду від 31.08.2023 про відкриття провадження у справі направлена на поштову адресу позивача (отримана 03.08.2023), на електронну адресу ліквідатора ДП "Лугове" Потупало Н.І. та на поштову адресу відповідача (повернута до суду з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою").

У судове засідання 29.08.2023 прибув представник позивача.

Відповідач не скористався правом на участь у судовому засіданні, заяв та клопотань не надіслав.

Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 27.09.2023 на 10:00, про що представник позивача повідомлений під розписку, на електронну адресу ліквідатора ДП "Лугове" Потупало Н.І. направлено ухвалу повідомлення від 29.08.2023.

Судове засідання 27.09.2023 проведено в режимі відеоконференції, присутній представник позивача.

Відповідач представника у судове засідання не направив, ліквідатор ДП "Лугове" Потупало Н.І. про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить електронний лист від 29.08.2023.

Додаткових заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні, відзиву на позов до суду не надіслав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дійшов висновку, що неявка в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

01.09.2019 між Фізичною особою-підприємцем Дахно Сергієм Миколайовичем (орендодавцем) та Дочірнім підприємством "Лугове" (орендар) укладено договір №18 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору у порядку та на умовах. визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - техніка) разом із обслуговуючим персоналом (далі - екіпажем), а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання.

Ознаки техніки, її характеристики тощо, в розрізі кожної одиниці відображаються в Додатку №1 до цього договору (п.1.2 договору).

Згідно з п.3.2, 3.3 договору передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі, акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця (за наявності у орендодавця печатки).

Орендар зобов`язаний у присутності орендодавця перевірити справність, кількість та комплектність техніки. Після підписання представником орендаря акту приймання-передачі техніка вважається такою, що передана в належному стані.

Відповідно до п.4.1, 4.2 договору техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі. Строк оренди до 31.12.2019.

Згідно з п.5.1, 5.2, 5.3 договору орендна плата за договором становить загальну вартість послуг з оренди. сплачених орендарем орендодавцеві протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг та розраховується виходячи з 700,00грн з ПДВ за один гектара обмолоченої площі однієї одиниці техніки.

Орендна плата визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами протягом 5 робочих днів після кожного місяця оренди техніки.

Виплата орендної плати проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п.9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

29.10.2019 сторонами підписано акт виконаних робіт із визначенням кількості обмолоченої площі - всього 845 га.

З урахуванням приписів п.5.1 договору вартість наданих послуг з оренди за даним актом становила 591 500,00грн.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги, перерахувавши позивачу 17.07.2020 кошти у сумі 100 073,00грн, про що свідчить історія по картковому рахунку.

На дату подачі позову заборгованість відповідача становить 491 426,24грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Згідно зі ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

При цьому заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір №18 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 01.09.2019 підписаний сторонами, докази визнання договору недійсним у суду відсутні, що свідчить про набрання ним чинності.

Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини найму (оренди) транспортного засобу, що регулюються зокрема главою 5 ЦК України.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 760 ЦК України).

Відповідно до положень статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Частиною першою статті 799 ЦК України встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

За змістом статті 805 ЦК України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Екіпаж транспортного засобу зобов`язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб. Законом можуть встановлюватися також інші особливості договору найму транспортного засобу з екіпажем.

Частинами 1-5 статті 762 ЦК України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору передбачено, що орендна плата проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконав умови договору, зокрема, передав відповідачу в оренду транспортні засоби, натомість відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Отже, відповідачем порушені права позивача та враховуючи доведеність факту заборгованості відповідача перед позивачем по договору на суму 491 426,24 грн, заявлена позовна вимога позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 232 790,17грн інфляційних втрат за період з листопада 2019 року по липень 2023 року та 51 359,75грн 3% річних за період з 04.11.2019 по 07.07.2023 суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.1 договору у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством України. Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем за договором, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 232 790,17грн інфляційних втрат та 51 359,75грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу. спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування правових та фактичних підстав для задоволення позову відповідачем суду не надано.

За таких обставин, надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позову.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем за подання позовної заяви до суду відповідно до квитанції №180W3351М від 13.07.2023 сплачено судовий збір у сумі 11 633,64грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 11 633,64грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 46, 129, 185, 191, 232-233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Лугове" (код ЄДРПОУ 37792325, юридична адреса: вул. П.Гацька, 26, с.Олбин, Козелецький район, Чернігівська область, 17040; фактична адреса: вул. Князя Чорного, 4, офіс 123, м. Чернігів, 14000) на користь Фізичної особи - підприємця Дахна Сергія Миколайовича (НОКПП НОМЕР_1 , реєстраційна адреса: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) 491 426,24грн основного боргу, 232 790,17грн інфляційних втрат, 51359,75грн три відсотка річних та 11 633,64грн витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 29.09.2023.

Суддя В.В. Моцьор