Рішення

від 25.08.2023 по справі 504/4258/20

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/4258/20

провадження № 2/504/391/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Доброва П.В.,

при секретарі Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Доброслав справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Трояндівської сільської ради про визнання права власності на майновий пай,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Трояндівської сільської ради про визнання права власності на майновий пай посилаючись на те, що в серпні 2000 року в СГ ТОВ «Ониськове» було проведено збори пайовиків колишнього КСП «Комінтернівське» Лиманського (колишня назва Комінтернівське) району Одеської області. Згідно рішення зборів відносно розпаювання майна колишнього КСП «Комінтернівське» позивачу було виділено електрозварювальний комплекс. Свідоцтво на право власності не видавалось. Рішенням Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області за №55 від 31.10.2019 року було присвоєно юридичну адресу приміщенню електрозварювального комплексу. 16.09.2019 року позивач отримав технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, однак зареєструвати вказаний комплекс позивач не може через відсутність свідоцтва на право власності у зв`язку з чим вимушений звернутись до суду.

Просить суд визнати за ним ОСОБА_1 право власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, «Електрозварювальний комплекс», розташований в АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився, подав письмову заяву, у якій просить суд справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

За даних обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписуючого засобу, відповідно до ч.2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1ст. 81 ЦПК України).

Частиною 1ст. 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що, відповідно до акту приймання передачі №15 від 08 серпня 2000 року, ОСОБА_1 на підставі рішення загальних зборів пайовиків колишнього КСП «Комінтернівське» та рішення про реструктуризацію КСП «Комінтернівське» від 01.08.2000 року (протокол №8 від 01.08.2000 року), передано у власність електрозварювальний комплекс на суму 2008,00грн., який знаходиться в с. Ониськове в задовільному стані.

Відповідно до технічного паспорту від 16.09.2019 року виготовленому Бюро технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр юридичної допомоги» на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами «Електрозварювальний комплекс», розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Стаття 15 ЦК України, передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» в редакції від 29.06.2004р. та ст.19 Закону України «Про кооперацію», які діють станом на теперішній час, - кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виробленої продукції, доходів, отриманих від її реалізації та виконання іншої, передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, що не заборонені законом. Позивачу було передано майно, що знаходилося у власності КСП «Комінтернівське», яке в подальшому реорганізовано та на цей час припинило свою діяльність.

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано Законом України від 14.02.1992 року № 2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указом Президента України від 29.01.2001 р. № 62 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» і Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62.

Однак, Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 253 від 11.04.2013 року, що був зареєстрований в Мінюсті 25.04.2013 року за № 673/23205, визнано такими, що втратили чинність деякі накази, серед яких - Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001р. №62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», згідно п.15 якого виділення майнових паїв в натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, - проводиться підприємством-користувачем майна з переліку майна, виділеного з цією метою. При виділенні майна в натурі конкретному власнику, підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акту приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво про право власності на майновий пай з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Указом Президента України від 29 січня 2001 р. № 62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 передбачено недопущення порушень майнових прав, забезпечення вільного здійснення права власності на майнові паї та виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників.

Зі змісту статей 7 та 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» вбачається, що: майно КСП належить його членам на праві спільної часткової власності; пайовий фонд майна КСП складається з балансової вартості основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, а також коштів у грошовому виразі; майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригований на день вибуття працівника з господарства). Відповідно до статей 5 та 8 вказаного Закону право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член КСП набуває лише після припинення членства в підприємстві. До припинення членства частка майна члена КСП є частиною майна цього підприємства, яке у статуті визначає принципи формування спільної власності та права членів щодо неї і через свої органи здійснює право власності (тобто володіння, користування, розпорядження).

Оскільки законодавством передбачено рівність прав і обов`язків членів КСП щодо спільної виробничо-господарської діяльності та її результатів, а правочинність членів підприємств є похідною від правового статуту, завдань і функцій цих підприємств та правочинності останніх як юридичних осіб, то і право громадян вимагати виділення своєї частки (паю) з володіння і користування аграрного підприємства, як і інші правовідносини членів КСП, зокрема щодо виділення-отримання майнового паю, складу цього паю, його юридичного оформлення, також мають ґрунтуватися на принципі рівності прав та обов`язків зазначених сторін. Це означає, що праву члена КСП вимагати виділення майнового паю відповідає право цього КСП вирішувати питання щодо складу та структури майнового паю, способу і терміну його виділення; при здійсненні цих прав мають враховуватись інтереси обох сторін. Тобто законодавством передбачено дотримання прав та інтересів обох сторін у процесі виділення-отримання майнового паю громадянами при їх виході з підприємства.

Спосіб забезпечення зазначених прав та інтересів членів КСП і підприємства встановлено ст. 9 Закону N 2114-ХІІ, якою визначено черговість виділення громадянам майнового паю, а саме: натурою (будинки, споруди, техніка, готова продукція, худоба тощо), грішми або цінними паперами.

Аналогічний підхід до реалізації права членів КСП на вільний вихід з цих підприємств (у процесі реформування останніх) з майновими паями з метою створення на їх основі приватних підприємств, фермерських господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності, передбачено і в Указі Президента України від 03.12.1999р. 31529/99, а сааме - у п.«а» ст. 1 цього Указу зазначено, що його метою є створення на базі реформованих КСП приватних сільськогосподарських формувань, тому він одночасно передбачає як збереження, по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх КСП на основі оренди земельних і майнових паїв, так і забезпечення реалізації права членів КСП, які виходять із цих підприємств, створювати приватні формування шляхом передачі їм окремих будівель, споруд, техніки, робочої та продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо.

Згідно ч. 4 ст. 182 ЦК України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІУ, із змінами і доповненнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона має довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, - не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зважаючи на те, що КСП «Комінтернівське» ліквідовано, а при виділенні позивачу майна в натурі відмітку в свідоцтві про право власності на майновий пай про виділення майна в натурі не було зроблено, то позивач на цей час позбавлений можливості здійснювати свої права щодо належного йому майна, набутого правомірно.

За вказаних обставин, з урахуванням досліджених доказів по справі, суд вважає, що є достатньо підстав для визнання за позивачем, який був членом КСП «Комінтернівське», права власності на розпайоване майно, яке ним прийнято та використовується, а саме електрозварювальний комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому суд враховує, що таке визнання не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб і може бути прийняте, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 16, 316-321, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 247, 258, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Трояндівської сільської ради про визнання права власності на майновий пай задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на майновий пай виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами «Електрозварювальний комплекс», розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.В. Добров